КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ” для напряму підготовки 0501 зі спеціальності

Скачати 6.92 Mb.

Назва	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ” для напряму підготовки 0501 зі спеціальності
Сторінка	14/41
Дата	13.05.2013
Розмір	6.92 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Інформатика > Конспект

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 41

Страхування ренти й пенсій — особливо розповсюджені види накрпичувально-заощаджувального страхування життя в економічно розвинених країнах.

В українській страховій практиці в чинність соціально-економічної ситуації в країні вони широко поки не застосовуються.

В основі організації страхових відносин цих видів страхування лежить страхування на дожиття до певного строку й віку. Однак особливості, властивому страхуванню ренти й пенсії, обумовлюють відносно самостійне їхнє існування й розвиток.

Страхування ренти являє собою прийняття страховиком за договором страхування обов'язку провадити страхові виплати страхувальникові або іншій застрахованій особі, як правило, у фіксованій сумі й із установленою періодичністю за умови дожиття його до передбаченого договором строку (віку) і повної сплати їм страхової премії.

Этой вид страхування має певні відмінності від страхування на дожиття до закінчення терміну дії договору страхування.

За договором страхування на дожиття разом із закінченням строку страхування, одноразовою виплатою застрахованій особі страхової суми закінчується й відповідальність страховика.

При страхуванні ж ренти дожиття застрахованої особи до встановленого договором страхування строку означає настання зобов'язання страховика по періодичних виплатах страхового забезпечення протягом певного періоду часу або довічно.

Страховими випадками при страхуванні ренти є дожиття застрахованої особи до певного договором страхування строку, до якого забезпечується повна сплата страхової премії страхувальником і нагромадження необхідної для страхових виплат суми коштів страховика, а також дожиття до встановлених строків періодичних виплат страхового забезпечення у формі ренти.

Використовуваний у страховій практиці для позначення поточних страхових виплат протягом року термін «аннуітет» виражає щорічний рентний платіж.

Страхувальниками при страхуванні ренти можуть бути дієздатні фізичні особи, що укладають договори страхування ренти у свою користь або на користь третіх осіб (застрахованих), а також юридичні особи. Якщо фізичні особи укладають, як правило, договори індивідуального страхування ренти, то юридичні особи - колективні (групові) договори на користь своїх працівників.

У договорі індивідуального страхування ренти на користь самого страхувальника або третьої особи (застрахованого) можуть передбачатися за згодою сторін зобов'язання страховика по виплаті вигодоотримувачу (спадкоємцеві) у випадку смерті застрахованої особи ренти або викупної суми залежно від повноти сплати страхової премії страховикові.

Право на одержання викупної суми вигодоотримувачем (спадкоємцем) у випадку смерті застрахованої особи або самим страхувальником, що є й застрахованим, при достроковому розірванні договору страхування ренти може бути обмежено правилами (договором) страхування мінімальним терміном дії договору (наприклад, не менш 1 року або 2-3 років).

У договорі страхування ренти за згодою сторін відповідно до правил страхування може бути передбачений страховий захист додатково від ризиків нещасного випадку. Для страхувальника це зажадає додаткових сум для сплати страхової премії.

Обов'язковою умовою початку виплат страховиком ренти (її місячних або квартальних часток) є повна сплата страхової премії страхувальником.

Розмір страхової премії визначається величиною страхової ренти й рівнем тарифної ставки по страхуванню даного виду. Рівень страхового тарифу залежить від:

• віку й статі застрахованої особи;

• періоду часу (років) від моменту укладання договору страхування ренти й внесення першого внеску до початку страхових виплат ренти;

• порядку страхових виплат (пренумерандо або постнумерандо);

• тривалості періоду часу виплат ренти (певне договором кількість років або довічно);

• способу сплати страхової премії - одноразово або на виплат (один раз у рік або щокварталу, щомісяця);

• норми прибутковості інвестування коштів страхових резервів.

Страховий тариф тим менше, чим більше норма прибутковості, врахована при його розрахунку, і період нагромадження коштів за рахунок внесків і доходів від інвестицій.

Розрахунок страхових тарифів нами представлений у темі «Актуарні розрахунки в страхуванні».

Отже, чим раніше сплачена страхувальником повністю страхова премія й чим більше віддалено початок виплат ренти, тим менше страховий тариф. Для цих умов одноразова сплата страхової премії економічно найбільш вигідна не тільки страховикові, але й страхувальникові (при наявності в нього відповідних фінансових можливостей).

У договорах страхування ренти виділяють звичайно два періоди їхньої дії: період сплати страхової премії шляхом внесення внесків і період виплати страхової ренти.

За згодою сторін договори може бути встановлений вичікувальний період після сплати страхової премії до моменту початку виплат ренти з метою збільшення накопиченої суми коштів даного страхувальника (застрахованої особи).

Правилами (договором) страхування ренти може передбачатися право страхувальника змінити розмір ренти, періодичність і тривалість її виплат, а також період нагромадження залежно від зміни його фінансових можливостей по сплаті страхових внесків.

Залежно від порядку сплати страхової премії за договором страхування ренти, початку й тривалості страхових виплат розрізняють страхування довічної ренти (з виплатою ренти протягом усього майбутнього періоду життя від початку виплат) і тимчасової ренти (з виплатою ренти застрахованій особі протягом певного договором періоду часу).

Початок виплат ренти кожного із зазначених видів може негайно після укладання договору страхування з передбаченої договором періодичністю (один раз у рік або щокварталу, щомісяця) або відстрочене - після закінчення встановленого періоду часу, необхідного для нагромадження коштів для страхових виплат страхувальникові (застрахованому).

За договором страхування з негайною виплатою ренти страхова премія сплачується тільки одноразово. За договором з відстроченою виплатою ренти страхова премія може сплачуватися як одноразово, так і на виплат.
Страхування пенсії по економічним, організаційним, правових його складових і інших аспектах однаково зі страхуванням ренти. Розходження між ними зводяться лише до окремих несуттєвих моментів.

Оскільки пенсійне забезпечення звичайно зв'язують із досягненням застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати тому йменуються пенсією, а не рентою.

Страховими випадками при страхуванні пенсії, як і при страхуванні ренти, є дожиття застрахованої особи до передбаченого договором віку й строку початку страхових виплат, а також до наступних установлених строків для періодичних виплат страхового забезпечення у формі пенсії.

Страхувальниками за договором страхування пенсії можуть бути дієздатні громадяни, що укладають договори у свою користь або на користь іншої особи (застрахованого), і юридичні особи. Фізичні особи укладають, як правило, договори індивідуального страхування пенсії, а юридичні особи - договори колективного (групового) страхування пенсії на користь своїх працівників.

Правилами страхування пенсії страховики встановлюють максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування звичайно менше на 1-3 року пенсійного віку (для жінок - 52-54 року, для чоловіків - 57-59 років).

У договорах страхування пенсії виділяють, як і при страхуванні ренти, три періоди їхньої дії: період сплати внесків; вичікувальний період (якщо необхідно для нагромадження коштів за рахунок інвестування внесків страховиком) і період виплати пенсії.

Розмір пенсії встановлюється страхувальником залежно від його фінансових можливостей по сплаті страхової премії й узгоджуеться зі страховиком. Грошова сума одного внеску при встановленій періодичності й загальній тривалості часу їхньої сплати в літах для даного розміру пенсій і будь-якого віку застрахованої особи визначається по спеціально розроблювальним страховикамиами таблицям.

Правилами страхування пенсії допускається також можливість для страхувальника за узгодженням зі страховиком зменшити або збільшити розмір пенсії, тривалість періоду її виплат залежно від здатності страхувальника сплачувати страхові внески в більшій або меншій величині, чим передбачено спочатку договором.

Якщо застрахована особа дожила до віку одержання пенсії, але вмерло, не одержавши ні однієї пенсії, то його вигодоотримувач (спадкоємець) одержить відповідно до правил страхування встановлена кількість пенсій. Такою встановленою кількістю пенсій може бути п'ятирічна пенсія.

У випадку коли застрахований, встигнувши одержати кілька пенсій, умер, вигодоотримувач (спадкоємець) одержить від страховика різницю між установленим для виплати (у випадку смерті застрахованого) вигодоотримувачу загальною кількістю пенсій і числом отриманих пенсій самим застрахованим.

При достроковому розірванні страхувальником договору страхування пенсії виплачується викупна сума.

Порядок розрахунку викупної суми обмовляється в правилах страхування.
2 Страхування від нещасних випадків
2.1 Поняття, страхові випадки, суб'єкти й об'єкти страхування

Страхування від нещасних випадків відповідно до класифікації видів страхової діяльності ставиться до галузі особистого страхування.

Страхування від нещасних випадків являє собою сукупність видів страхування, що передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у фіксованій сумі або в розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованого, викликаним настанням страхового випадку.

Іншими словами, страхування від нещасних випадків являє собою страховий захист майнових інтересів застрахованої особи (вигодоотримувача), пов'язаних із заподіянням шкоди здоров'ю або смертю застрахованого в результаті нещасного випадку.

Страховий захист забезпечується шляхом страхових виплат, що компенсують зменшення доходів або збільшення витрат постраждалого або його близькими, викликаними наслідками страхового випадку.

Під нещасним випадком розуміється непередбачена, раптова подія, що відбулася мимо волі застрахованого (страхувальника, вигодоотримувача), і призвела за собою:

• травму, каліцтво;

• випадкове гостре отруєння (крім отруєння алкоголем,

наркотичними, токсичними й іншими речовинами, прийнятими з

метою сп'яніння; харчових токсикоінфекцій - сальмонельозу,

дизентерії й ін.);

• патологічні вагітність і пологи, призвівші до оперативного втручання й ушкодження здоров'я;

• захворювання кліщовим енцефалітом або поліомієлітом;

• випадкові вивихи, переломи костей, опіку (у тому числі кислотою або електрострумом), ушкодження або видалення органів у результаті неправильних медичних маніпуляцій.

Страховими випадками при даному виді страхової діяльності зізнаються, як правило, що випливають наслідки нещасних випадків для застрахованих осіб:

• тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку;

• настання інвалідності (постійна втрата працездатності);

• смерть застрахованого в результаті неприватного випадку.

Зазначені наслідки тієї або іншої події не зізнаються звичайно в правилах страхування страховими випадками й не покриваються страхуванням, якщо той або інший наслідок з'явився результатом:

• навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень

застрахованою особою;

• злочинних наміру й дій вигодоотримувача, призвівших

до смерті застрахованої особи;

• самогубства або спроби самогубства ;

• здійснення застрахованою особою протиправних дій,

учинків;

• грубої необережності або усвідомлених дій застрахованого

особи, що піддають його крайньої ступені небезпеки (крім випадків

порятунку людського життя або запобігання загрози життю

людей);

• порушення застрахованим правил техніки безпеки або

експлуатації встаткування, машин, механізмів інших видів

майна;

• алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або

отруєння;

• апоплексичного удару, приступу епілепсії або інших

конвульсивних приступів;

• передачі застрахованою особою керування транспортним засобом

особі, що перебуває в стані алкогольного, наркотичного або

токсичного сп'яніння, або особі, що не має права на керування

даним транспортним засобом;

• воєнних дій, маневрів і інших військових заходів;

• громадянської війни, народних хвилювань усякого роду або страйків;

• впливу ядерного вибуху, радіації або радіоактивного

зараження.

Такого роду обмеження (застереження) у правилах страхування від нещасних випадків застосовуються в страховій практиці.

Однак, наприклад, у спеціальних правилах страхування військовослужбовців, працівників міліції, охоронних агентств, інкасаторів, спортсменів, рятувальників деякі із зазначених обмежень не застосовуються, а відносять до страхових подій (випадкам).

Суб'єктами страхування від нещасних випадків є страховик, страхувальник, застраховане особа (застрахований) і вигодоотримувач.

Страховиком може бути тільки юридична особа, що має ліцензію на проведення страхової діяльності даного виду.

Страхувальником за договором страхування від нещасних випадків може бути як юридичне, так і дієздатна фізична особа.

Страхувальник вправі укладати договір страхування від нещасних випадків на користь іншого названого в договорі особи (застрахованої особи).

Договір страхування вважається ув'язненим на користь застрахованої особи, якщо в договорі не названо в якості вигодоотримувача інша особа. У цьому випадку при смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку вигодоотримувачами визнаються спадкоємці застрахованого.

Застрахована особа вправі на випадок своєї смерті призначити вигодоотримувача.

Вигодоотримувач не може бути замінений іншою особою, якщо він уже пред'явив страховикові вимогу про виплату страхового забезпечення (страхової суми) або виконав який-небудь із обов'язків за договором страхування.

Страхувальник, що уклав договір страхування від нещасних випадків у свою користь, є одночасно й застрахованою особою.

У правилах страхування від нещасних випадків застосовуються вікові обмеження для страхувальників — фізичних осіб і застрахованих осіб (у повних роках).

Страхувальником може бути фізична особа, що досягла 18-літнього віку або стала дієздатною з 16 років як працююча в цьому віці особа.

Граничний вік страхувальника встановлюється страховиками в правилах страхування частіше 65 років, рідше 70 або більше років.

Для застрахованих осіб найпоширеніші обмеження віку в межах від 1 року до 65 років.

Крім того, для застрахованих осіб існують обмеження по стані здоров'я. Правилами добровільного страхування від нещасних, випадків звичайно не передбачається страхування осіб із психічними розладами, важкими нервовими й іншими (у тому числі серцево-судинними) захворюваннями, а також інвалідів I і II груп.

Об'єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані зі зменшенням доходу або збільшенням витрат у зв'язку із заподіянням шкоди здоров'ю й втратою працездатності (тимчасові або постійної), а також інтереси вигодоотримувача при смерті застрахованого в результаті нещасного випадку.
2.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума

і строк страхування

Обсяг страхової відповідальності (страхових зобов'язань) страховика визначається переліком конкретних страхових ризиків (випадків), від яких проводиться страхування, і страховою сумою за договором страхування.

В залежності від числа страхових випадків, що включають у договір страхування, у порівнянні з їхнім повним переліком, передбаченим правилами страхування від нещасних випадків, обсяг страхової відповідальності за даним договором може бути повним або обмеженим.

Страховик, як правило, приймає на себе повний обсяг страхової відповідальності по всім установленим правилам страхування страховим випадкам: тимчасовій втраті працездатності; настанню інвалідності; смерті внаслідок нещасного випадку.

Страхова сума представляє встановлену договором страхування, законом, іншим правовим актом суму, що виражає грошову оцінку страхового захисту майнових інтересів страхувальника й зобов'язань страховика, що застосовується для визначення розмірів страхової премії й страхових виплат.

У договорах страхування від нещасних випадків, що ставляться до особистого страхування, страхова сума «визначається сторонами за їхнім розсудом».

Страхова сума за бажанням страхувальника може бути встановлена на договір страхування від нещасних випадків у цілому, тобто загальна на всі три страхових випадки.

При настанні різних страхових випадків під час дії договору страхування від нещасних випадків страховик провадить страхові виплати, але в межах цієї страхової суми.

Обсяг страхової відповідальності при страхуванні від нещасних випадків деякі страхові організації регулюють установленням варіантів страхування з різним часом дії страхового захисту протягом доби.

Варіанти дії страхування (страхового захисту) за договором можуть бути:

• протягом 24 г у добу;

• під час виконання службових обов'язків і знаходження в шляху

на роботу й назад;

• під час виконання службових обов'язків.

Зі збільшенням часу, що покриває страхуванням, зростає й вартість страхових послуг.

Строк страхування встановлюється за згодою сторін, виходячи з потреб і бажання страхувальника від декількох днів (наприклад, поїздка або виконання певної роботи, завдання або участь у змаганнях спортсменів) до 1 року й більше.

Тривалі строки добровільного страхування від нещасних випадків найбільше часто застосовуються в закордонній практиці.

При обов'язковому страхуванні від нещасних випадків строк страхування також може бути від декількох годин (наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів) до року.

Страховий захист починає діяти звичайно з моменту вступу договору страхування від нещасних випадків у чинність.

Договір страхування набуває чинності в момент сплати страхувальником страхової премії або першого її внеску, якщо договором не передбачене інше.

За згодою сторін у договорі страхування може бути зазначений варіант початку дії страхового захисту (страхування) не з моменту сплати страхової премії (внеску), а з моменту безпосереднього початку дії ризикових обставин для застрахованої особи.

Наприклад, при страхуванні спортсменів від нещасних випадків на період тренувань або проведення змагань (матчів, чемпіонатів

і т.п.) страхова премія може бути сплачена відразу після підписання договору страхування, а страховий захист починає діяти пізніше - із установленого в договорі строку початку тренувань або змагань.
2.3 Страхова премія й страхові тарифи

За страхування від нещасних випадків страхувальник сплачує страховикові страхову премію в сумі, зазначеної в договорі страхування. Страхова премія сплачується готівкою або безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок страховика одноразово або на виплат.

Розстрочка звичайно надається до 3-4 місяців при строку страхування один рік або більше й при страховій премії вище встановленій правилами страхування величини (окремо для юридичних і фізичних осіб). Перший внесок передбачається від однієї третини до 50% страхової премії за договором страхування.

Розмір страхової премії визначається множенням страхового тарифу на страхову суму або кількість застрахованих осіб, якщо тариф установлений на одну людину, як це має місце, наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів.

Врахування впливу на розмір страхової премії різних факторів (обставин), що збільшують або зменшують ризик нещасного випадку, забезпечується диференціацією страхових тарифів залежно від цих факторів.

Зокрема, тарифні ставки по страхуванню від нещасних випадків установлюються для підлягаючих страхуванню осіб різних груп ризику, виділених по ступеню небезпеки їх професійної або іншої діяльності (зайнятості).

Правилами страхування від нещасних випадків передбачаються п'ять груп ризику:

перша : офісні працівники й персонал, не залучені

безпосередньо в промислове виробництво;

друга: особи, зайняті в процесі виробництва (машинобудівна,

деревообробна, легка промисловість), будівельники,

водії, працівники залізничного річкового транспорту;

третя: працівники металургійної, нафтовий, газової

промисловості, морського транспорту;

четверта: працівники галузей підвищеної небезпеки (підривники,

працівники хімічного виробництва, водолази, літний

склад, електрики високовольтних ліній, пожежні й т.п.);

п'ята: касири, інкасатори, співробітники служб безпеки,

охорони й ін.
Врахування впливу інших ризикових обставин (факторів) на розмір страхової премії (віку застрахованої особи, часу дії страхування протягом доби) забезпечується застосуванням підвищувальних і понижуючих коефіцієнтів до тарифної ставки.

Страховими організаціями розробляються й більш диференційовані страхові тарифи по страхуванню від нещасних випадків.

Страхові тарифи (у відсотках від страхової суми) розробляються для різних обсягів страхової відповідальності по страхових випадків, що покривається страхуванням, з диференціацією по групах ризику й віку застрахованих осіб.

Страхові тарифи розраховуються на одну застраховану людину в рік для часу дії страхування протягом 24 г у добу.

Якщо договором страхування передбачена дія страхування під час виконання службових обов'язків і перебування в дорозі на роботу, то тарифні ставки зменшуються на 15%. У випадку дії страхування тільки під час виконання службових обов'язків тарифні ставки зменшуються на 20%.

При страхуванні на строк менший одного року розрахована по тарифних ставках річна страхова премія зменшується.

У правилах страхування від нещасних випадків указується, який відсоток від річної страхової премії становить премія за договором страхування залежно від строку ( кількості місяців) страхування.

В більшості страхових організацій установлені, наприклад, такі відсотки від річної страхової премії при різних строках страхування:

до 2 місяців - 30 % 7 місяців - 75 %

3 місяці - 40 % 8 місяців - 80 %

4 місяці - 50 % 9 місяців - 85 %

5 місяців - 60 % 10 місяців - 90 %

6 місяців - 70 % 11 місяців - 95 %.

Залежно від тривалості строку страхування розмір страхової премії можна також розрахувати по наступній формулі :

,

де Т_н – річна нетто-ставка;

S - страхова сума;

t - строк страхування в місяцях;

f - питома вага навантаження в структурі брутто-ставки.
Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування, тому страхові тарифи для нього можуть розраховуватися за методикою, викладеної нами в темі «Актуарні розрахунки в страхуванні».
2.4 Порядок дій сторін договору страхування при страховому

випадку

Відповідно до правил і договором страхування від нещасних випадків при настанні страхового випадку застрахована особа зобов'язана:

• без зволікання звернутися до лікаря;

• повідомити негайно або в строк, установлений договором

страхування, страховикові про неприватний випадок;

• надати страховикові заяву на виплату страхового

забезпечення з додатком до нього:

а) оригіналу страхового поліса (свідоцтва);

б) документів, що підтверджують факт, обставини, причини

нещасного випадку і його зв'язку з наслідками, що наступили

для застрахованої особи.

Страховик, одержавши повідомлення про нещасний випадок, заява застрахованої особи (вигодоотримувача) на страхову виплату, виконує наступні дії:

• визначає, чи є нещасний випадок і його наслідки страховим випадком із причин і обставин, відповідності часу нещасного випадку строку й часу дії страхування, безпосереднього зв'язку наслідків (для застрахованої особи) з нещасним випадком;

• перевіряє надані документи й повідомлену застрахованою особою інформацію; при відсутності необхідних документів вимагає їх від заявника (включаючи вигодоотримувача);

• при необхідності направляє до постраждалої застрахованої особи свого лікаря для обстеження його стану;

• складає у встановлений договором страхування строк страховий акт і визначає розмір страхового відшкодування, який потрібно сплатити;

• провадить виплату страхового відшкодування у встановлений договором страхування строк - звичайно протягом 10-14 календарних днів з моменту одержання всіх необхідних документів від застрахованої особи (вигодоотримувача), якщо не потрібне додаткове дослідження причин обставин і наслідків нещасного випадку.

Строк страхової виплати може бути перенесений, якщо остаточне рішення залежить від тривалості слідства (розслідування вповноваженої комісії) або часу судового розгляду.

При настанні страхового випадку у вигляді тимчасової втрати працездатності застрахованій особі відповідно до правил і договором страхування більшістю страховиків виплачується щоденна допомога, установлюване звичайно у вигляді певного відсотка ( 0,2 – 0,5 % ) від страхової суми за кожний день непрацездатності .

При настанні інвалідності в правилах страхування передбачається одноразова страхова виплата. Вона встановлюється у відсотках від страхової суми диференційовано по групах інвалідності.

Найбільше часто застосовуються наступні розміри страхового забезпечення по інвалідності:

I група - 90 - 100 %;

II група - 70 - 80 %,

III група - 50 - 60 % від страхової суми.

У страховій практиці застосовується також спосіб виплати страхового забезпечення у відсотках від страхової суми, представлених у розроблювальної страховиком таблиці ушкоджень різних органів у результаті нещасного випадку й відповідних їм відсотків постійної (тимчасовий) втрати працездатності.

При обов'язковому страхуванні страхова сума, розмір тарифної ставки або порядок її визначення (диференціації по регіонах) установлюються законом, іншим правовим актом.

При одержанні пасажиром травми в результаті нещасного випадку на транспорті йому виплачується страхове забезпечення відповідно до характеру й тяжкістю наслідків за відповідними правилами обов'язкового страхування пасажирів.

Страхова виплата провадиться протягом 10 днів після одержання страховиком складеного перевізником акту про нещасний випадок на транспорті із застрахованим пасажиром і іншими документами, передбачених правилами даного виду обов'язкового страхування.
Обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті здійснюється страховими організаціями на умовах і в порядку передбачених правилами страхування даного виду, які складаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996р.

Пасажири як застраховані особи самі оплачують страховий тариф (страхову премію) при покупці проїзного квитка.

Страхові виплати при настанні страхових випадків по договорах добровільного страхування від нещасних випадків, як і по договорах обов'язкового страхування, провадяться незалежно від всіх інших соціальних виплат (наприклад, по лікарняних аркушах або за збиток, заподіяний на виробництві здоров'ю фахівця).

Якщо застрахована особа мала два або більше договори страхування від нещасних випадків (у тому числі в різних страховиків), то при настанні страхового випадку застрахована особа (вигодоотримувач) одержує страхове забезпечення за кожним договором, у якому передбачений даний страховий випадок.
2.5 Організаційні форми й види страхування від нещасних

випадків

Залежно від домінуючого впливу різних факторів на організацію страхування від нещасних випадків і змісту договорів страхування, що укладають, можна виділити наступні організаційні форми даного виду страхової діяльності:

1) обов'язкове страхування від нещасних випадків, яке здійснюється в силу закону, іншого правового акту;

2) добровільне страхування від нещасних випадків на основі відповідних правил і вільного волевиявлення сторін договору страхування;

3) індивідуальне страхування від нещасних випадків, здійснюване за договором страхування однієї фізичної особи;

4) колективне (групове) страхування від нещасних випадків, здійснюване за договором страхування групи осіб або колективу підрозділу, підприємства, організації, установи;

5) страхування від нещасних випадків, комбіноване з іншими видами страхування, зокрема, з такими, як:

• страхування життя (включаючи страхування для одержання пенсії при настанні інвалідності від нещасного випадку й змішане страхування життя):

• страхування транспортних засобів;

• медичне страхування громадян, що виїжджають за кордон.

Страхування від нещасних випадків - один з найбільш широко застосовуваних видів страхової діяльності.

Цей вид страхової діяльності як підгалузь особистого страхування включає наступні основні види страхування від нещасних випадків:

страхування дітей,
страхування учнів;
страхування працівників за рахунок коштів підприємства, організації, установи;
страхування військовослужбовців і інших категорій державних службовців і працівників, підданих небезпечним ризикам;
страхування пасажирів;
страхування спортсменів;
страхування інших категорій громадян і професій.

2.6 Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті
Серед основних принципів страхування від нещасних випадків необхідно виділити економічну зацікавленість суб'єктів страхування, оскільки під час користування транспортом існує ризик виникнення нещасного випадку, наслідком якого можуть бути різноманітні втрати.

Тому з метою уникнення чи зменшення можливих матеріальних та інших втрат унаслідок нещасного випадку на транспорті Постановою Кабінету Міністрів №959 від 14 серпня 1996 р. затверджене Положення „Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті".

Дія вище зазначеного Положення поширюється на:

пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішньо-міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані.;
працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту, машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів);
машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів)поїздів;

поїзних електромонтерів;
кондукторів;

— працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу; механіків (начальників) рефрижераторних секцій (поїздів);

— працівників бригад медичної допомоги.

Обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:

морського й внутрішнього водного транспорту на прогулянкових

лініях;

внутрішнього водного транспорту внутрішньо міського сполучення

і переправ;

автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються:

пасажири з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;

водії, тільки під час обслуговування поїздки.
Страховий платіж утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 5% вартості проїзду.

Кожному застрахованому транспортна організація, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс.

Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка.

У страховому полісі зазначається:

вид обов'язкового страхування;
найменування, адреса, телефон страховика;
розміри страхового платежу та страхової суми.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі 2% вартості проїзду в національній валюті України.

У разі, коли квиток повністю реалізується за іноземну валюту, страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира у цій же валюті.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового поліса.

Страхові платежі, отримані від пасажирів, перераховуються транспортними організаціями страховикам, які мають відповідну ліцензію та уклали агентську угоду з цими організаціями.

У разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових сум страховики відраховують транспортним організаціям до 50% зазначених сум згідно з укладеними ними договорами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.
Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Страховий платіж по обов'язковому особистому страхуванню водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Відносини між транспортними організаціями та страховиками щодо страхування пасажирів та водіїв визначаються укладеними між ними агентським угодами та договорами страхування.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на

транспорті;

б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку та

встановлення йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного

випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені в підпунктах „а", „б" та „в" сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого вони не вважаються страховими, й страхова сума при цьому не виплачується.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;

б) уразі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи - 90% страхової суми;

II групи - 75% страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.
У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхової суми, потерпілому або його спадкоємцям виплачується різниця між максимальною страховою сумою, передбаченою для даного випадку, та вже отриманою страховою сумою.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н-1, передбачена Положенням про розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях,
затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №623 від

10 серпня 1993 р.);

скласти акт про нещадний випадок із пасажирами галузевого зразка;
видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі

- заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату,

- акта про нещасний випадок,

- листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, а в разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво для спадкоємців,

- а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів - документ, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше ніж 10 діб із дня одержання необхідних документів через касу страховика або перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Страхова сума виплачується незалежно від виплат по державному соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню.

Спори між страховиком, страхувальником та застрахованим (його спадкоємцем) щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.

Міністерство транспорту, установи та організації, діяльність яких пов'язана з експлуатацією транспортних засобів на залізничному, морському, внутрішньому водному, автомобільному та електротранспорті, постійно інформують пасажирів про порядок та умови здійснення обов'язкового особистого страхування, одержання страхової суми у разі нещасного випадку.
Контрольні питання

1. Які особливості властиві сфері страхування життя?

2. З якою метою у сфері страхування життя використовуються таблиці

смертності?

3. На яких умовах реалізується послуга змішаного страхування життя?

4. Чим страхування дітей та весільне страхування відрізняється

від змішаного страхування життя?

5. Чиї інтереси захищає довічне страхування?

6. Які переваги страхувальникам надає страхування додаткової пенсії?

7. Які переваги надає реформа системи пенсійного забезпечення

сьогоднішнім пенсіонерам?

8. Що таке особисте страхування?

9. Що таке нещасний випадок?

10. Що є страховою подією в змішаному страхуванні життя?

11. Як визначаються розмір страхового відшкодування при страхуванні від

нещасного випадку?

12. Які основні різновиди накопичувальних видів страхування?

13. Яка сфера дії страхування від нещасного випадку?

14. Які основні різновиди страхування від нещасного випадку?

15. Як визначається страхова сума в особистому страхуванні?

16. Що є страховою подією при страхуванні ренти?

17. Що таке комбіноване страхування?

18. Яка сфера дії індивідуального страхування від нещасного

випадку?

19. Що таке санкції в особистому страхуванні?

20. Який типовий перелік наслідків нещасних випадків?

21. Сутність економічної категорії страхування життя та його основні

види?

22. Які особливості властиві сфері страхування життя?

23. Назвіть основні страхові випадки, які можуть виникнути при

страхуванні життя?

24. З якою метою ц сфері страхування життя використовуються таблиці

смертності?

25. Яким чином розраховується викупна сума при страхуванні на випадок

смерті застрахованої особи?

26. На яких умовах реалізується послуга змішаного страхування життя?

27. Розрахунок одноразової нетто-ставки при змішаному страхуванні

життя?

28. Чим страхування дітей та весільне страхування відрізняється від

змішаного страхування життя?

29. Чиї інтереси захищає довічне страхування?

30. Що таке нещасний випадок та які критерії відбору ризику,

використовуються страховими компаніями при вирішенні питання про

укладання договору страхування?

31. Якими можуть бути наслідки нещасного випадку для застрахованої

особи і з якою метою вони встановлюються?

32. На яких засадах страхуються пасажири від нещасних випадків на

транспорті?

33. Які випадки в правилах добровільного страхування вважаються

нещасними?

34. Що є страховим випадком за правилами добровільного страхування

від нещасних випадків?

35. Як укладається договір страхування від нещасних випадків фізичними

та юридичними особами?

36. Що повинен зробити страхувальник при настанні події, визначеної

договором добровільного страхування від нещасних випадків?

37. У якому порядку та на яких умовах виплачується страхова сума за

договором добровільного страхування від нещасних випадків?

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 41

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП	Голова науково методичної ради інституту Робочу програму навчальної дисципліни “Гроші та кредит” складено у відповідності до освітньо-професійної програми підготовки молодшого...
Опорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство... Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач...	Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення... Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної...
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»	Плани лекцій з дисципліни «Астрономія» для студентів напряму підготовки... ...
ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН Основи гірничого виробництва” для студентів напряму підготовки 050302 «Гірництво» та з дисципліни „Гірнича справа” для студентів...	ВСТУП ...
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з дисципліни «Правові аспекти банківської діяльності» для студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємництво»...	Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Адміністративне судочинство»... Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв’язками)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання