|
|
Скачати 116.51 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Факультет суспільних наук і міжнародних відносин Кафедра соціології ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ» Дніпропетровськ − 2012 Тема: Практичні рекомендації по результатах передвиборчого дослідження. Короткий опис: За результатами проведеного передвиборчого опитування студентів дніпропетровських ВНЗ, що проживають у гуртожитках (база додається у прикріпленому файлі з розширенням .sav) розробити елементи (за визначеними нижче блоками) стратегії й тактики виборчої кампанії умовного кандидата в народні депутати України від певної партії (групи партій) (перелік наводиться нижче). Вимоги: Титульний аркуш, пояснювальна записка, розроблені матеріали. Блоки питань для аналізу:
Варіанти завдань:
Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи: Розробка стратегії й тактики виборчої кампанії здійснюється після попереднього збору матеріалів і відповідної їхньої аналітичної обробки. Стратегія – це відповідь на головне питання, як привернути увагу виборців і переконати їх голосувати за даного кандидата. Основні моменти розробки стратегії виборчої кампанії: - Аналіз політичної ситуації. Необхідно при цьому враховувати, що в перехідні й кризові періоди вплив соціальних процесів на економіку, культуру й психологію людей інший, ніж у стабільних суспільних системах. - Аналіз стану й тенденцій зміни свідомості й політичних пріоритетів електорату. - Аналіз питань і проблем, які опинилися в центрі полеміки. - Аналіз позиції стосовно кандидата або політичної партії різних політичних суспільних і державних структур. - Аналіз фінансових, інформаційних та інших можливостей кандидата або партії. На основі базового стандартизованого опитування громадської думки і бази даних по виборчому округу здійснюється сегментація виборців. Сегментація виборців може проводитися за: - загальним колом ключових проблем; - соціально-демографічних ознаках (стать, вік, соціальний стан, рівень життя тощо); - місцем локалізації (проживання); - ставленням до політико-економічних питань (стосовно власності, політичного ладу, державної мови та ін.); - професійних ознаках тощо. З погляду ідеальної виборчої кампанії, необхідно розробляти таку кількість субстратегій, яка відповідає кількості груп виборців в окрузі. Практично цю вимогу неможливо й недоцільно реалізувати. Однак виділити певні групи виборців і використовувати їх для ефективної й адресної роботи з ними можна й потрібно. Найбільш важливе завдання будь-якої виборчої кампанії – розширити наявну соціальну базу кандидата, щоб забезпечити йому перемогу. Для цього з’ясовується: - наміри, цілі, образи ідеального кандидата в кожній адресній групі (на основі базових досліджень методом класифікації); - політична вага кожної цільової групи, тобто її можливості впливати на політичну ситуацію. Для з’ясування останнього на основі базових досліджень виявляється: - чисельність групи; - культурно-освітній рівень; - рівень доходів; - поінформованість; - рівень внутрігрупової згуртованості; - рівень політичної активності; - наявність організаційної структури й здатність до організованих дій. Одержавши ці дані, необхідно вирішити: на які верстви населення робити ставку кандидатові. Особливо звертається увага на ті групи, які мають близькість до кандидата – соціальне походження, становище в суспільстві, ідеологічні пріоритети тощо. Треба намагатися залучити на свій бік спорідненні цільові групи, оскільки поміж ними немає суцільних бар’єрів, а існують плавні переходи, що часто збігаються з якихось питань. Однак варто пояснити, що опиратися на ту чи іншу групу означає не стільки відкриті, прямі звернення із закликом віддати свої голоси за кандидата, скільки ненав’язливе зближення за допомогою зустрічей, роз’яснювальної роботи, конфіденційних переговорів з лідерами цих груп. Аналіз суперників здійснюється на основі такої інформації: - строк проживання й популярність у виборчому окрузі; - вік; - родинний стан, кількість і вік дітей (для дорослих – вичерпна інформація); - освіта, нагороди, науковий ступінь, вчене та інші звання; - професія й трудова діяльність; - фінансове становище; - членство в політичних партіях і суспільно-політичних організаціях; - які групи інтересів презентує (можливості лобіювання); - сильні й слабкі сторони характеру; - наявність ораторських і харизматичних якостей; - розуміння проблем виборчого округу; - зовнішні дані, привабливість; - товариськість, уміння знаходити спільну мову з людьми; - залученість у соціокультурний контекст виборчого округу. Корисна інформація про розміщення сил і про можливу підтримку суперника впливовими особами й організаціями: - пресою, радіо, телебаченням; - підприємцями; - громадськими й релігійними організаціями; - органами державної й самоврядної влади; - керівники підприємств та установ державного сектора. Цю інформацію необхідно використовувати для з’ясування «ваги» кандидатів і визначення «генерального конкурента» і при розробці заходів щодо контрпропаганди. Оцінка «ваги» конкурентів передбачає такі дії: - визначається реальна небезпека кожного з конкурентів, виділяються основні («генеральні») і всі сили концентруються на них; - продумується й реалізується система заходів, кроків і дій, щоб нейтралізувати сильні сторони й вигідно обіграти слабкі сторони; - програються можливі сценарії їх «нападу» і напрацьовуються основні заходи можливої протидії, як превентивні й « вакцинучі», так і додаткові, що дозволяють швидко відреагувати на факти, що сталися; - ретельно продумується тактика наступу, починаючи з того, на чому він буде ґрунтуватися. Усіх потенційних суперників можна поділити стосовно принципових питань на наступні групи: - «попутники», мають близькі погляди; - «полярники», однозначні супротивники – стосовно кандидата їхні погляди діаметрально протилежні й не мають принципових точок зближення; - «темні конячки», з невизначеними ставленням та іміджем. Надзвичайно важливий елемент стратегії виборчої кампанії – її тема. Це твердження, що виражає сутність кандидата і його позицій. Вона знаходить своє вираження в гаслі або гаслах виборчої кампанії. Серед вдалих гасел успішних кампаній можна назвати такі: - «І lіke Іke!» («Я люблю Айка!») – президентська кампанія Дуайта («Айка») Ейзенхауера; - «Let’s make Amerіka great agaіn!» («Зробимо Америку знову великою!») – президентська кампанія Р. Рейгана; - «OUІ a de Gaulle, OUІ a la France!» («ТАК де Голлю, ТАК Франції!») – кампанія Шарля де Голля напередодні референдуму 1962 р.; - «Forza, Іtalіa!» («Уперед, Італія!») – парламентська кампанія С. Берлусконі; - «Голосуй або програєш!» – президентська кампанія Б. Єльцина; - «Британія заслуговує на краще!» – парламентська кампанія 1997 р. Лейбористської партії Великобританії і т.д. Під час визначення гасел виборчої кампанії необхідно дотримуватися наступних правил: - гасла покликані переконати виборців голосувати саме за того чи іншого кандидата; - гасла зв’язують разом усі компоненти виборчої стратегії кандидата; - гасла повинні бути присутніми, хоча б концептуально, у всіх передвиборних матеріалах; - гасла акцентують увагу на сильних сторонах кандидата й нейтралізують його слабкі сторони за рахунок привернення уваги до слабких сторін суперників; - гасла повинні випромінювати довіру до кандидата; - гасла повинні бути зрозумілі кожному виборцеві, вони не повинні бути порожніми словами; - гасла повинні бути простими й легко запам’ятовуватися, виражати суть виборчої кампанії; - гасла повинні бути незмінними протягом усієї виборчої кампанії. Передвиборча агітація сприяє безпосередньому встановленню контактів з виборцями, саме через неї у свідомості виборців втілюється сприятливий образ кандидата. Серед генеральних напрямів передвиборчої агітації є такі: «Правда – це те, в що вірять люди»: передвиборчі матеріали мають ґрунтуватися на фундаменті основних програмних завдань і погоджуватися з тими проблемами, котрі чинять вплив на виборців і котрі дійсно хвилюють їх. «Люди піддаються лестощам»: людям подобається відчувати те, що їх цінують. «Передбачайте та попереджуйте»: розробляючи передвиборчі матеріали, треба передбачити дії своїх опонентів і попереджати їх. «Повторення-проникнення-вплив»: всі передвиборчі матеріали мають підсилювати одну тему. Основні агітаційні дії мають відбуватися одночасно по всіх можливих каналах – телебачення, радіо, газети, листівки, виступи довірених осіб, робота груп підтримки тощо. Лише за цією умовою зроблений передвиборчій хід не залишиться непомітним і буде мати максимальну ефективність. При проведенні передвиборчої агітації потрібно: - відшукати ті проблеми, які хвилюють виборців; - використовувати зрозумілі пересічному громадянину речення, прямо апелюючи до виборців, використовуючи при цьому особисті приклади; - випускати матеріали з певною метою, а не заради того, щоб щось зробити; - забезпечити позитивний коректний характер матеріалів. При проведенні передвиборчої агітації слід уникати: - пишномовної, професійної, ускладненої мови; - відвертого критиканства (необхідно пропонувати рішення, якщо мова йде про проблеми); - настирливості та зайвої самовпевненості; - образ своїх виборців, аудиторії, з якою відбувається спілкування. Цілі передвиборчої агітації: - ідентифікація імені: виборці мають впізнавати ім’я кандидата перш, ніж у них сформується його образ і пам’ятати його в момент голосування; - створення сприятливого образа: ґрунтується на тому враженні, яке залишається у виборців про кандидата після агітаційних заходів, необхідно щоб воно було по можливості максимально позитивним; - постановка проблем: важливо зосередитися тільки на декількох, але ключових предметах, треба зв’язати їх з образом кандидата, темою і лозунгом його кампанії; - атака: підкреслювання відмін між кандидатом і його опонентами шляхом створення контрасту; - захист: спрямований на нейтралізацію атаки конкуруючої сторони, відповідні заходи мають бути адекватними, продуманими і своєчасними (краще, щоб відповідь виходила не від самого кандидата); - переконання віддати голос: це кінцева мета агітації, заключний акорд кампанії, позитивний ефект від реалізації якої повинен перевищити негативний ефект, створений діями опонентів. Стиль агітації може включати наступні елементи: - символ партії (виборчого блока, команди кандидата); - стильова назва партії (виборчого блока, команди кандидата); - партійні значки (офіційний, сувенірний); - партійні прапори, вимпели, настільні прапорці; - логотипи агітаційних газет, журналів, буклетів; - агітаційні «самоклійки» (офіційні, сувенірні, агітаційні); - бланки, конверти, папки з символікою партії (виборчого блока, команди кандидата); - візитні картки активістів; - заставка рекламно-агітаційних роликів; - графічний модуль для реклами в пресі; - агітаційні плакати і листівки; - календарі з агітаційною символікою (настінні, перекидні, кишенькові); - поліетилені пакети з символікою партії (виборчого блока, команди кандидата). Агітаційні листівки класифікують: - за способом передачі інформації на настінні і ті, що призначені для вручення особисто виборцю; - за змістом на агітаційні (ті, що закликають голосувати за кандидата) і презентаційні (ті, що представляють кандидата), а також комплексні (т. зв. сигнально-інформаційні). При складанні тексту листівок треба уникати важковимовляних слів, двусмислені скорочення (якщо це не є агітаційним прийомом), а також заперечень, союзів та прийменників. Карикатури на опонентів, як правило, сприймаються негативно, а іноді викликають реакцію духа суперечності. Агітаційні листівки, що призначені особисто для виборця, поряд з агітаційними матеріалами можна включити деяку корисну інформацію (номера телефонів комунальних служб, календар, розклад руху поїздів тощо). Лозунги на таких листівках краще друкувати всередині сторінці, а не зверху або знизу. Профіль іміджу ідеального кандидата складається із певних фрагментів, зокрема: портретний, який відображує сприйняття особистості, характеру та поведінки політика; професійний, який відображує ділові якості політика; соціальний, який фіксує соціальні очікування щодо політика, його соціально значимі характеристики. Персональні характеристики містять фізичні, психофізіологічні особливості лідера, його характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень тощо; соціальні характеристики відображують статус лідера, який визначається, по-перше, офіційною позицією, яку він займає, походженням, багатством та ін., по-друге, моделлю ролевої поведінки, соціальними нормами і цінностями, яких додержується лідер; символічне навантаження. Ці компоненти визначають реальні характеристики, які позначають змістовний фактаж конкретного політика, його «даність», Другу групу характеристик становить «фантомне навантаження», яке містить увесь спектр характеристик, які бажані, але реально відсутні у кандидата. «Фантомне навантаження» виконує важливу перцептивну функцію, за допомогою якої заміщується інформація про властивості конкретного предмета сприйняття, які не вловлюються органами почуття за будь-яких обставин. Наприклад, це спостерігається при обмеженні перцептивних можливостей людини внаслідок слабкої прозорості конкретного предмету сприйняття: дана людина знімає труднощі сприйняття цього предмета шляхом надання йому властивостей, які відсутні в актуальному сприйнятті, але вкрай необхідні для процесу зіставлення інформації, що надходить з органів почуття, з відповідним прототипом, який склався у психо-ментальній структурі даної людини. «Фантомне навантаження»як важливіший фрагмент профілю прототипу політичного іміджу можна поділити на дві основні підгрупи: ситуативна з характеристиками, що в залежності від конкретної ситуації актуалізують ті чи інші соціальні цінності; фонова з характеристиками, що надають конкретному предмету сприйняття символічного значення. Зразок титульного аркушу МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Факультет суспільних наук і міжнародних відносин Кафедра соціології КОНТРОЛЬНА РОБОТА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ» Виконав (-ла) студент (-ка) групи СЦ-0_-1 (2) __________________ (Прізвище та ініціали студента) (підпис) Перевірив доктор політичних наук, доцент «__________» ___________ (Кривошеїн В.В.) (кількість балів) (підпис) Дніпропетровськ − 201_ |
|
Практичні заняття, їх тематика та обсяг Методи дослідження спілкування та міжособистісної взаємодії. Вивчення особистісно-комунікативних властивостей. Методика діагностики... |
Практичні роботи (завдання), демонстраційні досліди, дослідження, сн остереження |
|
Методичні рекомендації та дидактичні матеріали щодо формування комунікативної... З'ясувати, скільки уроків відводитися на вивчення теми; чи велася робота над даною темою раніше; який новий лексичний і граматичний... |
Урок №30 Дата: ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ Й ДОСЛІДЖЕННЯ... Південної Америки; забезпечити розуміння особливостей географічного положення Південної Америки; удосконалити практичні вміння та... |
|
Тема Сутність педагогічного дослідження На практиці, як правило, дослідник використовує як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження. Таке дослідження прийнято називати... |
ДНЗ «Уманський професійний аграрний ліцей» Лабораторно-практичні роботи Методичний посібник: Лабораторно-практичні роботи «Системи та агрегати двигуна тракторів та автомобілів» |
|
1. предмет і завдання курсу значення вивчення історії україни Минуле є активним чинником змін у теперішньому. Змістом історії взагалі є історичний процес, що розкривається в явищах життя людини... |
ПО КУРАЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЮ ІСТОРІЇ ПОЛОГІВ Об’єктивне дослідження: а загальне об’єктивне дослідження; б спеціальне акушерське дослідження |
|
Методичні рекомендації,-К., „Знання” 1992 Методика дослідження готовності дитини до шкільного навчання в сфері пізнавальної діяльності (модифікований варіант завдань Власової,... |
Реферат на одну із запропонованих тем. ІІІ. Підготуватися до практичних... Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: Учеб пособ. / А. В. Соколов. – СПб. Издво Михайлова В. А., 2002 |