Онищук В. А. Типы, структура и методика заняттяа в школе
|
|
Скачати 263.46 Kb.
|
|
Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його відправною точкою є дидактична мета. Тому, на нашу думку, найбільш реальними й наближеними до практики є типології, в основу яких покладено саме цей критерій, що розроблявся Б. А. Онищуком, Г. І. Щукіною, Н. А. Сорокіним, М. І. Махмутовим, І. Ф. Харламовим та ін. Узагальнено ця класифікація має такий вигляд:
Кожне із цих занять може бути проведене у різних формах (лекції, гри, уявної подорожі, практичної роботи тощо), тому доречно в планах занять окремо записувати тип заняття й форму його проведення та обов'язково чітко формулювати мету. Тип заняття викладач обирає залежно від місця цього заняття в межах теми, його змісту й завдань, віку студентів, власного досвіду та ін. Кожному з типів заняття відповідає певна структурна послідовність, хоча сьогодні вона вже не регламентується настільки жорстко (наприклад, може бути змінена їх послідовність, один із етапів – стати частиною іншого або взагалі бути виключеним). Тому, пропонуючи викладачам цю пам'ятку, ми лише даємо загальні настанови рекомендаційного характеру. Пам'ятайте, що заняття насамперед – це результат творчості викладача! Заняття засвоєння нових знань Мета: оволодіння студентами новими навичками, матеріалом та новими способами діяльності. Структура
Найчастіше таким заняттям є вступне заняття курсу (теми, розділу), коли воно незначною мірою пов'язане з темою попереднього заняття. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень. Може використовуватись пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, уявної подорожі чи екскурсії, відеозаняття, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) студентів. Під час проведення заняття доречні конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою, довідниками тощо. Головне – щоб вивчення нового матеріалу студентами відбувалося не пасивно, а в ході різноманітної активної пізнавальної діяльності. Заняття формування та вдосконалення вмінь і навичок Мета: закріплення й усвідомлення раніше засвоєного матеріалу (знань, умінь, навичок) і формування нових навичок та вмінь. Основою такого заняття можна назвати тренування в різних варіантах, яке вимагає від учня перенесення знань і вмінь у нові, нестандартні ситуації. Для проведення таких занять використовується практична робота. У педагогічній літературі саме цей тип заняття рекомендується як найбільш доречний для таких предметів, як фізика, хімія, біологія і, звичайно, географія. Практичні роботи в значній кількості представлені у навчальних програмах, та й практичні завдання (особливо з картою) є невід'ємною складовою фактично кожного заняття географії.
Зміст занять цього типу має значні можливості для великої варіативності завдань і тому сприяє диференціації та індивідуалізації навчання. Заняття формування та вдосконалення вмінь і навичок можуть проводитись у вигляді ігор, змагань, уявних експедицій тощо та поєднувати й індивідуальні, і фронтальні, і групові методи роботи. Коли на практичну роботу відводиться ціле заняття, то може бути використаний такий тип заняття, як заняття використання знань, умінь і навичок. Структура таких занять складається з таких етапів:
Заняття закріплення знань, умінь і навичок (заняття повторення) Мета: повторення та закріплення, уточнення та поглиблення попередньо засвоєних знань, умінь і навичок. Особливістю й одночасно складністю цього типу занять є вміння визначати обсяг навчального матеріалу, виділяти головні ідеї, поняття, правила й добирати відповідні завдання. Структура
Заняття систематизації й узагальнення знань Мета: встановлення рівня оволодіння студентами основними теоретичними знаннями, повторення, більш глибоке осмислення навчального матеріалу, приведення його до певної системи. Структура
Для систематизації та узагальнення виділяються ключові питання відповідного курсу. Увага звертається на знаходження та розкриття в уже вивченому матеріалі закономірностей, логічно-наслідкових зв'язків, глибокої сутності процесів та явищ; на перехід від окремих до більш широких узагальнень. Слід звернути увагу на те, що систематизація передбачає певну форму відображення окремих фактів у певній системі взаємозв'язків – схему, узагальнюючу таблицю тощо. У жодному разі не можна вважати систематизацією просте відтворення окремих фактів або дій наприкінці вивчення теми. Це буде просте повторення. Заняття такого типу може проходити у формі оглядової лекції, бесіди, опитування й виконання системи завдань та ін. Заняття перевірки та коригування знань, умінь і навичок Мета: перевірка якості та міцності засвоєного матеріалу, сформованості умінь і навичок; внесення коректив. Структура
Якщо робота проводиться письмово, то пункти 3-6 відображають логіку побудови завдань контрольної роботи. Такі заняття проводяться наприкінці вивчення теми, розділу й виконують цілу низку функцій: контролюючу, навчальну, виховну, діагностуючу та ін. Заняття перевірки можуть бути організовані досить різноманітно (у вигляді ігор-змагань, аукціонів, огляду знань тощо), мають широкі можливості для поєднання і індивідуальної, і групової роботи. Структура заняття Під структурою заняття розуміють схему зв'язків і послідовних відношень між його елементами (дидактичними етапами, які, у свою чергу, складаються з дидактичних моментів). Сьогодні викладач має можливість вільно обирати структуру заняття, аби тільки вона забезпечувала відповідні результати навчання, але це не означає, що процес має бути стихійним і непродуманим заздалегідь. Найбільш поширеною є така послідовність заняття, яку спрощено можна відобразити у вигляді схеми:
Якщо деталізувати цю послідовність у вигляді етапів заняття, це можна відобразити таким чином:
Коротко охарактеризуємо кожен із названих етапів заняття. Організаційний момент. Це чітка межа, яка відокремлює перерву від заняття. Важливість цього етапу полягає в тому, що з нього починається створення психологічної атмосфери заняття й узагалі організаційних умов, за яких досягається успіх навчальної діяльності. Кожен учитель намагається якомога швидше включити студентів у роботу. Недооцінка цього етапу (нехтування або, навпаки, затягування) призводить до методичних недоліків в організації основної частини заняття. Організаційний етап також відіграє важливу виховну роль, формуючи в дітей уміння організовуватися, зосереджуватися, формуючи розуміння відповідальності тощо. Організаційний момент складається:
Слід звернути увагу на необхідність урізноманітнення прийомів і форм, пошук особистого стилю проведення цього етапу. Особливо це стосується привітання, яке багато в чому впливає на стиль стосунків між учителем та студентами, сприяє вихованню елементарної ввічливості, це – перший крок до співробітництва. Тому привітання не повинно бути формальним. Для організації уваги вчителю необхідно оцінити психічний стан студентів, у жодному разі не використовувати підвищений тон, багатослів'я, збуджені нотки у голосі, але водночас учитель повинен голосом, жестом (навіть позою), паузою продемонструвати власну зібраність, вимогливість і твердий намір перейти до роботи. Результатом цього етапу є готовність викладача й студентів до роботи, швидке включення в діловий ритм. Перевірка домашнього завдання. Цей етап, як правило, є невід'ємною складовою комбінованого заняття. Але в тому випадку, коли обсяг нового матеріалу значний і не пов'язаний з темою заняття, не обов'язково виділяти цю роботу в окремий етап. Та це в жодному разі не означає, що домашню роботу не слід перевіряти! Недаремно Ю. О. Конаржевський наводить таку приказку: «Задаєш додому – перевіряй, не перевіряєш – не задавай!». Адже без відгуку, без оцінювання своєї діяльності студент не володіє головним – результатом, не відчуває успіху чи невдачі. Перевірка домашнього завдання є значним мотивуючим і стимулюючим фактором. Цей процес має бути організований так, щоб в студентів сформувалась стійка думка про неможливість не виконати домашнього завдання й розуміння того, що результати навчання безпосередньо пов'язані із систематичним виконанням домашньої роботи. Водночас для викладача перевірка домашнього завдання – це своєрідний «відгук» попереднього заняття, можливість виявлення типових помилок і прогалин у знаннях, їх коригування. Об'єктивна необхідність цієї діяльності та водночас значні затрати часу вимагають від викладача чіткого продумування форм і методів перевірки. Наприклад, доречно залучати до перевірки наявності домашнього завдання на перерві інших студентів, використання самоперевірки за еталоном, тестових завдань, програмованого опитування тощо. Актуалізація опорних знань. Це етап заняття, на якому відтворюються знання, вміння або життєвий досвід студентів, необхідні для опанування нового матеріалу. Це дає вчителю можливість оцінити, на якому рівні перебувають студенти, наскільки вони готові до сприйняття нової інформації. Тобто цей етап можна назвати підготовчим. За часом він має бути нетривалим. Актуалізувати опорні знання може й сам учитель, або можна звернутися до тексту підручника, довідника, схеми тощо; вчителі широко використовують бесіду, методи «Мозковий штурм», «Асоціювання», диктанти, короткі самостійні роботи тощо. Формулювання мети й завдань заняття. Мета цього етапу – спрямувати пізнавальну діяльність студентів, навчити їх формулювати мету й визначати шляхи їх досягнення. Від того, чи розуміють і усвідомлюють студенти мету своєї діяльності, залежить усвідомлене, зацікавлене особисте ставлення до навчання; навчальний процес стає осмисленим. Тобто цей етап забезпечує активність на наступних етапах заняття. На жаль, за дослідженнями вчених (Е. Д. Гришин), тільки на 18 % занять викладачі визначають і доводять до відома студентів мету заняття, на 50 % – тільки оголошується тема, а на 32 % – не формулюється навіть тема! А задля того, щоб досягти успіху, студенти повинні розуміти, навіщо вони прийшли на заняття, чого вони повинні досягти та як це зробити. Як писав Л. С Виготський, «не може виникнути жодної доцільної діяльності без мети й завдань, які запускають цей процес, визначають його напрям». Тому перш за все ще під час підготовки до заняття викладач повинен чітко сформулювати мету, завдання та очікувані результати заняття. Необхідно відзначити, що в педагогічній літературі й досі дискутується питання концепції висунення цілей заняття. Прихильники комплексного підходу заперечують обмеження лише навчальною метою, а виділяють три мети – навчальну, освітню та розвивальну як рівноцінні. Інші автори пропонують як домінуючу мету розвивального виховання, досягнення якої забезпечується навчальним змістом. Тому викладач повинен завжди чітко усвідомлювати, навіщо, з якою метою він проводить заняття і чого досягнуть студенти на цьому уроці. Слід зазначити, що у світлі компетентнісного підходу до навчання, затвердженого в Державному стандарті початкової освіти та базової і повної середньої освіти, необхідністю є формування мети заняття не через викладацьку мету (ціленав'язуюче начання), а через результати студентської діяльності. Технологічний підхід до організації педагогічного процесу заперечує визначення мети через зміст матеріалу, коли мета формулюється словами «вивчити...»; через діяльність викладача («ознайомити студентів із...»); через процеси розвитку («формувати інтерес...», «розвивати вміння...»); через навчальну діяльність («виконати вправи...», «дослідити...», «визначити...»). У всіх цих випадках відсутня можливість визначення конкретних результатів навчання на уроці, тому й немає можливості зіставляти їх із метою, оцінити успішність заняття. Тому в сучасній методичній літературі рекомендується визначати мету заняття через формулювання очікуваних результатів заняття, які, у свою чергу, формулюються за допомогою відповідних дієслів. Наприклад: «Після цього заняття студенти зможуть... пояснювати, характеризувати, визначати, інтерпретувати, порівнювати, аргументувати свою думку, давати оцінку тощо». |
Схожі:
| Степанчук І.І. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МОТИВАЦІЇ СПІВРОБІТНИКІВ В ОСВІТНІХ УСТАНОВАХ Ключевые слова: Мотивация, Мотив, Факторы мотивации, Мотивационные типы сотрудников |
Створення нової бази даних. Структура таблиці. Типи полів та їхні властивості Структура таблиці — це структура запису, тобто сукупність назв полів, їхніх типів та властивостей, визначених користувачем під час... |
| О. В. Стрілець Мистецтво вишивки українського рушника Л. А. Онищук, кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України |
План: Закони України про ЦЗ. Основні визначення. Структура ЦЗ України Практична робота № Закон України про ЦЗ. Структура ЦЗ України. Структура ЦЗ на ОНГ |
| ЧОРНОБИЛЬ Пам’ятай Чорнобиль. Урок пам’яті, присвячений 25-й річниці Чорнобильської трагедії / Автори-упорядники: В. Кудін, М. Онищук, В. Семенець.... |
Тема: Практична робота №1 «Структура споживання родин з різним рівнем доходів» Структура сукупних витрат домогосподарств України із різними середньодушовими загальними доходами |
| Структура змістовної частини бакалаврської р Опис функції підприємства, організаційна структура підприємства, структурного підрозділу (ARIS) |
Василь Сухомлинський Життя, педагогічна і суспільна діяльність «Праця і моральне виховання» (1962), «Воспитание личности в советской школе» (1965), «Моральні заповіді дитинства і юности» (1966),... |
| ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Я-концепція – це цілісна структура (у хворих на шизофренію вона, наприклад, порушена). Проте ця структура має і певні протиріччя,... |
Урок з інформатики. Специфіка уроку інформатики. Підготовка вчителя... Розвивальних завдань, добір конкретного навчального матеріалу, досягнення конкретних поставлених цілей шляхом добору відповідних... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua