Та завдання проекту

Скачати 466.86 Kb.

Назва	Та завдання проекту
Сторінка	2/4
Дата	17.03.2013
Розмір	466.86 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4

Символи на рушниках.

Чудодійна оберегова сила рушника в його візерунках. Рушник можна читати так, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи:

- геометричні, які складаються з прямих та ламаних ліній,

трикутників, кругів, квадратів, ромбів тощо;

- рослинні – основу яких становлять рослинні мотиви;

- зооморфні (тваринні) – із стилізованими фігурами тварин,

птахів, комах тощо.

Через цю просту, а водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, «вужиків» - розкривається ставлення українця до тих філософських категорій, як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання.

Геометричні

Геометричні орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести(прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на основі їх в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучери», «кудряві», «гребінчики» тощо. В орнаменті подільських вишивок трапляється мотив «кривульки», або «безконечника», який відомий ще з часів трипільської культури.

Рослинні

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні узори виникли внаслідок спостереження реально існуючих форм у природі. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом немеркнучого життя.

Калина – дерева нашого українського народу. Колись у сиву давнину вона пов’язувалась з народженням Всесвіту, вогненної трійці Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, той стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

Дуб і калина

Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудовий оберіг життєдайної сили свого роду.

Виноград

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім ї. Сад – виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Мак

З давніх – давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви на весні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, в сім ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Лілія

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілія. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти і цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю цих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку любові та парування. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя. В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім ї.

Ружа

Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив ружі вважається не досить давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене. Ружа – улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже ця квітка нагадує сонце. Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням.

Хміль

Узори, що нагадують листя хмелю, відносяться до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. «Хміль» дуже подібний до символіки води та винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка.

Берегиня

Берегине, хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою, незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати – природа, яка несе в собі світи і суть створення, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя. Берегиня – дорогий нам символ, поширений всією Україною. Вона і життєтворча Мати – природа, і жінка – Мати, яка дарує світові Сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту.

Зооморфні

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; з птахів – півень, сова, голуб, зозуля; з комах – муха, метелик, павук, летючі жуки. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору. У подібних орнаментах виступають у різноманітних часто химерних сплетеннях (однак з збереженням традиційних вимог до композиції) заячі та вовчі зуби, волове око, коропова луска, баранячі роги тощо. Особливо багаті рушники на символіку птахів. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди їх вишито. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з трисутнім розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і

віття з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду. Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками.

Пави

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Не забуваймо, що пава – це жар – птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона птах сімейного щастя. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб із крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі; людська фігурка, немов із дитячого малюнка – знак берегині, богині хатнього вогнища. Геометричні орнаменти символічно відображали уявлення наших предків про будову світу. Символ часу, добра було зображення півня. Воно мало магічне значення, адже люди в минулому визначали час за співом півня, а також від його співу розвіювалися злі духи, чари. Птахи, зображені на полотні – посередники між світом живих і світом мертвих.

Призначення рушників.

Всі рушники можна поділити на побутові(для втирання обличчя, посуду), декоративні( для оздоблення житла) та обрядові (використовуються в обрядах).

Рушники називають по – різному, залежно від їх призначення: утирач (утиральник) – для втирання рук і обличчя;

стирач(стирок) – для посуду, лав, стола, діжу накривати, корову подоїти. Такі рушники ткали із цупких ниток, не відбілювали, могли прикрасити або непишним візерунком або витканими кольоровими смужками, мережками. Окремо призначався утирач для гостей. він завжди висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи руку, брала кружку з водою і люб’язно пропонувала свої послуги: «Ласкаво прошу! Вимийте руки» Про рушник – утирач співається в народній пісні:

Вода в відеречку,

Братику, умийся.

Рушник на кілочку,

Братику, утрися.

Повивач – призначався для замотування дітей.

Покутник(божник) – для покривання образів. Для таких рушників брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене.

Кілкові – для прикрашання картин, дзеркал, рамок з фотокартками. Вважалося, що вони оберігають житло від впливу ворожих сил. Вони завжди висіли на самому видному місці, тому кожен гість, зайшовши до хати, відразу міг оцінити роботу жінок і дівчат, дивлячись на ці рушники.

Плечові(сватальні) – для пов’язування сватів. Їх особливо любовно вишивала дівчина, бо треба була перев’язати сватів на весіллі.

Подарункові – це весільні обрядові рушники. Їх мала дівчина навишивати дуже багато, біля ста штук, щоб вистачило всім гостям на весіллі та ще й на всі інші обрядові дійства в житті.

Поховальні – рушники, які використовували при похованні.

Всі члени родини мали свої рушники, кількість яких, залежно від заможності родини, була різною. Особливо ретельно декорувалися рушнички для дітей, адже вони потребували найбільшого захисту від усіляких злих сил. Рушнички для дівчаток називались «росяночками» і були вишиті стежкою. На них були цвіт яблуні і вишні, нижче – ромашки й незабудки, а між ними – дрібненькі листочки барвінку і вишні. У дівочий вік (14 – 18 років) до цих візерунків додавалися зображення квітів мальви і грон калини. Рушнички для хлопчиків називали «грайликами». На них теж стежкою посередині вишивали чорнобривці, збоку волошки і синій барвінок, а між ними – листя дуба. Ще вишивали листя любистку й вусики хмелю .

З глибокої давнини збереглися узори і орнаментика вишивок низзю, або низиною. Узори в них побудовані на сполученні різних фігур, в основу яких покладений трикутник і ромб. Основний прийом полягає в тому, що вишивають цим швом з вивороту.

Орнаментація українських рушників надзвичайно різноманітна. Однією з характерних особливостей вишивки українських рушників є яскраво виражена її регіональна самобутність в характері, орнаментиці, техніці виконання, в кольорі. Полтавські мають найбагатшу гаму кольорів – від чисто – білого, червоного до коричневого, синього. Цей край славиться всіма техніками вишивки рушників. Подільські рушники вишивали геометричним і рослинним орнаментом, де малюнок укладається паралельними смугами, горизонтальними, вертикальними, скісними, однією розеткою, а також деревом життя. Тут зустрічаються рушники, вишивка яких скомпонована з малюнків анімалістичного характеру або малюнків стилізованих жіночих фігур. Часто вводились елементи у вигляді геометризованих зображень птахів і риб. Вишивали рушники на Поділлі «качалочками» і гладдю як основними швами. Давні рушники цього краю – переважно одно -, двоколірні, пізніші – багатобарвні. Волинські рушники оздоблюються однією горизонтальною смугою геометричного орнаменту, виконаного занизуванням, колір червоний із синім. безымянный

Кожен край, кожне село мали своє неповторне шитво, свої улюблені барви. На Черкащині переважно вишивали червоним і чорним, на Київщині – червоним, чорним і синім, на Полтавщині – ніжними відтінками жовтого й голубого, або зовсім білим. У вишиваних рушниках Київщини, Полтавщини, Чернігівщини переважає рослинний візерунок, розташований вертикально, який має вигляд вазона – так званого дерева життя. Часто під візерунком – горизонтальна орнаментальна смуга вздовж краю тканини. Старовинні вишивки – одноколірні, білі, чорні, червоні або ж двоколірні з перевагою одного основного кольору: червоні з чорним чи синім, чорні з червоним. Велику різнобарвність дають вишивки вовною: гуцульські і буковинські. Узори карпатських майстринь і нині виграють усіма барвами веселки, шитих низзю.

Однією з особливостей українських рушників є зображення на них сцен з народного побуту: «Біля колодязя», «Била жінка за чуба», «Гиля, гуси, до води» та інші, що знайшло розповсюдження в усіх регіонах України. Сюжетність зображення, гумористичний характер, яскравість кольорових поєднань, легкість виконання хрестиковою технікою приваблювали багатьох майстринь.

Своєрідністю відзначаються кролевецькі рушники, заткані по всьому полю червоними смугами геометричного або стилізованого рослинного орнаменту у сполученні антропоморфними (сюжет «берегині») і зооморфними мотивами.

На кролевецьких рушниках часто зображується Богиня – Берегиня, вона була посередником між сонцем і людьми. Зображали її з піднесеними руками. Вона мати всього живого на землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля і вода. Рушник виступає як родовий сімейний оберіг.

Фарби для ниток робили з листя, з кори, з квітів та плодів різних рослин. З листя кропиви і щавлю – зелений колір, з коріння кропиви – жовтий, насіння лободи – синій. Виготовляли фарбу, а потім у ній кип’ятили нитки. А щоб колір залишався стійким, не вигорав і не линяв, запікали в житньому тісті. Червоний колір «бажав», щоб подорожньому завжди світило сонечко; коричневий – щасливої дороги; зелений – щоб не в’януло здоров’я ; синій – аби життя було чистим, як небо, щоб не було лиха від води; жовтий – символ достатку, успіху.

Рушники найбільше вишивалися зимовими вечорами, коли роботи по господарству було мало. Рушники мають вишиватися дуже дбайливо, оскільки його не можна прати – в такому випадку змивається тонка енергія думок і бажань вишивальниці. Адже кожен стібок вишивки – це закодоване бажання жінки на добробут і продовження свого роду. Нашим прабабусям важливо було мати не просто білу сорочку чи рушник. Вони жили в повсякденній виснажливій праці, всією душею прагнули прекрасного. Тому часто при світлі підсліпуватого каганця, а то й місяця, творили дивовижні казкові узори. Жінки і дівчата при вишиванні завжди молилися, або співали народних пісень. Всі їхні думки були просякнуті добром, хорошими побажаннями, тому ставали їхні рушники великими оберегами для тих, кому вони їх дарували.

Рушник… Він пройшов крізь віки, він і нині символізує глибину безмежної любові до своїх дітей, до рідної землі, до навколишнього світу. З рушників озивається мудрість предків – їхні знання про світ зовнішній і внутрішній, про душу людську, про космос, буття. Хочеться вірити, що в кожній українській родині шанобливо зберігається бодай один вишиваний рушник чи сорочка, які з любов’ю, добираючи ниточку до ниточки, колір до кольору, вишивала мама, бабуся чи прабабуся. Хай символ цей ще довго живе у наших хатах як ознака продовження роду, безперервності життя, великої любові і незрадливості.

Добре було б, якби і ми повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники і прикрашати ними свою оселю.

1 2 3 4

Схожі:

Дипломного проектУ спеціаліста Типове завдання на дипломну практику за спеціальністю 18010013 «Управління проектами» 2	«Екологічний театр у школі» Паспорт проекту Дидактична характеристика проекту: Тип проекту Всеукраїнської організації «Екологічна варта», члени клубу «AQUA», учні 9-11 класів
«Екологічний театр у школі» Паспорт проекту Дидактична характеристика проекту: Тип проекту Всеукраїнської організації «Екологічна варта», члени клубу «AQUA», учні 9-11 класів	План навчального проекту Автор навчального проекту Всі інші учасники конкурсу розробляють Web-сайт, презентацію проекту та висновок з ключового питання
План навчального проекту Автор навчального проекту Всі інші учасники конкурсу розробляють Web-сайт, презентацію проекту та висновок з ключового питання	Уроку. Технологія створення дизайн-проекту Мета уроку: засвоєння знань про основні вимоги до розроблення дизайн-проекту, етапи та стадії створення проекту, формування вмінь...
Харківські Феміністичні Студії Cost item (Berlin) Чернигіна Віра – координує загальну реалізацію проекту, аккумулює дані, стимулює команду своєчасно виконувати завдання, забезпечує...	План навчального проекту Автор навчального проекту Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...
План навчального проекту Автор навчального проекту Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...	План навчального проекту Автор навчального проекту Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання