Проектна діяльність учнів Знайомий незнайомець, або Його Величність Олівець

Пишучі інструменти відомі з найдавніших часів, з тих пір як у людей з'явилася потреба фіксувати свої думки, вести переписку, складати документи.

Легкий, дешевий і завжди готовий до роботи: і вдень, і вночі, і в спеку, і в люті морози. Запросто розміщується в кишені або навіть за вухом. Без ускладнень стирається гумкою. За його допомогою діти виводять свої перші карлючки, а видатні майстри створюють безсмертні шедеври. Це, звичайно ж, простий олівець – найдоступніший і найвідоміший у світі записувальний інструмент, що навіть на початку ХХІ століття не здає своїх позицій. Звичний і простий для кожного з нас, але який непростий шлях довелося йому здолати для досягнення цієї простоти, надійності й досконалості!

У первісному суспільстві давня людина користувалася готовим природним матеріалом. Дослідники часто називають найдавнішим предком олівця – головешку від вогнища.

Історичний момент 1.

Історія олівця починається з XІ століття. З XІV століття для малювання використовували так звані «срібні олівці» – палички, виготовлені із суміші свинцю й цинку, темно-сірий слід від яких, окиснюючись, робився коричневим. Стерти м’якушкою або пемзою нарисовану лінію було неможливо. От і доводилося вчитися малювати точно й безпомилково, як це робили такі видатні художники, як німець Альбрехт Дюрер (1471–1528), італійці Сандро Боттичеллі (1445–1510) та Леонардо да Вінчі (1452–1519) та інші.

Для малювання використовували і деревне вугілля. Обстругували вербові палички, підточували їх з обох кінців, складали в горщик, кришку герметично замазували глиною і на ніч ставили в напалену піч. Але вугілля на папері трималося неміцно. Як тільки не боролися з цим недоліком! Заздалегідь покривали папір водним розчином клею, висушували, а після того, як аркуші були списані або розмальовані, – тримали над водяною парою. У результаті клейовий шар зволожувався і скріплював вугілля, після чого висохлий лист або малюнок були добре закріплені.

Історичний момент 2.

Дивна же історія олівця у звичному вигляді розпочалася в XVІ столітті в Борроудейлі, красивій полонині Озерного краю на півночі Англії.. Англійські пастухи з місцевості Камберленд знайшли в землі темну масу, яку використовували для того, щоб мітити овець. Спочатку через колір, схожий на колір свинцю, родовище прийняли за поклади цього мінералу, використовуваного для виливки куль. Але, визначивши непридатність нового матеріалу для цих цілей, почали виготовляти з нього тонкі загострені на кінці палички і використовували їх для малювання. Такі палички були м'якими, бруднили руки і підходили для малювання, але не для письма. У XVІІ столітті графіт звичайно продавали на вулицях. Покупці, в основному художники, затискали ці графітові палички між шматочками дерева або гілочками, загортали їх у папір або обв'язували їх мотузкою.

У 1779 році шведський хімік Карл-Вільгельм Шееле зробив несподіване відкриття: мінерал, що називали «плумбаго», виявився зовсім не свинцем, а модифікацією вуглецю. Через десять років німецький геолог Абраам Готлоб Вернер назвав цю речовину графітом (від грец. графо – «пишу»).
Історичний момент 3.

Перший документ, у якому згадується дерев'яний олівець, датований 1683 роком. У Німеччині виробництво графітних олівців почалося в Нюрнберзі. Німці догадалися змішувати графітний порошок із сірою та клеєм, одержуючи таким чином стрижень не найвищої якості, але по більш низькій ціні. Щоб приховати це, виробники олівців вдавалися до різних хитрощів. У дерев'яний корпус олівця з обох боків вставляли шматочки чистого графіту, у середині ж знаходився низькоякісний штучний стрижень. Іноді внутрішність олівця і зовсім була порожньою. Зрозуміло, що так званий "Нюрнберзький товар" не користувався хорошою репутацією.

Сучасний олівець винайшов у 1794 році талановитий французький вчений і винахідник Ніколя Жак Конте (Conte).
Історичний момент 4.

Довгі роки постачальники англійського графіту – «чорної крейди» – утримували монополію на виробництво олівців, оскільки їхній мінерал був досить чистим і не потребував оброблення. Графіт же, що добували в інших країнах Європи, був нижчої якості. Крім того, більшість розвіданих родовищ дуже швидко вичерпались. Так сталося в Італії, Німеччині та Іспанії. Наприкінці XVІІІ століття англійський парламент увів найсуворішу заборону на вивіз дорогоцінного графіту з Камберленду. Порушення цієї заборони каралося дуже суворо, аж до страти. Але, не дивлячись на це, графіт продовжував потрапляти в континентальну Європу контрабандним шляхом, що призвело до різкого збільшення його ціни. За завданням французького конвенту Конте розробив рецептуру змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, однак ще більш важливим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що і послужило основою сучасної класифікації олівців по твердості (Т, М, ТМ або в англійському варіанті: Н - твердий , У - м'який, НВ - середньої твердості). Цифри перед буквами означають подальший ступінь м'якості або твердості. Це залежить від процентного вмісту графіту в суміші, що також впливає на колір стрижня (грифеля) - чим більше графіту, тим темніше і м'якше грифель олівця. (Демонстрація олівців)

Для одержання же кольорових олівців у грифель почали додавати різноманітні барвники й пігменти. У той самий час у Франції було винайдено «паризький олівець» – з білої глини й чорної сажі. Він залишав дуже темний, майже чорний, слід і до того ж був м’яким – майже не дряпав папір. Тоді ж французи винайшли і кольорову крейду – пастель: до звичайної крейди додавали жири й барвні пігменти, після чого розкочували на мармуровій плиті й висушували.
Історичний момент 5

Більш досконалу суміш для виготовлення олівцевих стрижнів винайшов чеський власник фабрики з виготовлення лабораторного посуду Йозеф Гартмут. Розглядаючи одну з чашок-тиглів, виготовлену із суміші глини й графіту, він випадково впустив її на стіл, і зацікавився тим, що шматочок чашки, що відпав, залишив на папері чіткий чорний слід. Так з’явилися знамениті пишучі стрижні «KОH-І-NООR», назву яким, співзвучну з широковідомим жовтим діамантом, вигадав один з його нащадків – Франц Гартмут. Він же запропонував і відповідний фірмовий – жовтий – колір олівців «KОH-І-NООR», перший з яких було виготовано 1790 року.

У XІX столітті родовища графіту були виявлені в Сибіру, Німеччині та інших частинах світу. У Німеччині, а потім і у США почали відкриватися олівцеві фабрики. Механізація й масове виробництво дозволили знизити ціни на олівці, і до початку XX століття ними могли користуватися навіть школярі.
Історичний момент 6

У XX столітті випускався так званий «хімічний» олівець, після застосування якого язик надто старанного користувача залишався темно-синім.

Також багато представників старшого й середнього поколінь користувалися й двоколірними червоно-синіми олівцями – або з двостороннім, або з поздовжним розміщенням двох грифелів. Напевно, мало хто замислювався, чому саме цією комбінацією кольорів обмежувався досить зручний олівець (як тепер називають, «два в одному»). А все виявляється дуже просто: цими олівцями в першу чергу користувалися військові під час роботи з мапами. Адже для нанесення умовних позначок, притаманних своїм військам і військам супротивника, були потрібні саме ці кольори.

У другій половині ХХ століття більшість вітчизняних магазинів канцелярських товарів прикрашали півметрові олівці, викликаючи щире захоплення дітлахів. Але й вони виглядатимуть ліліпутами поруч з найдовшим у світі олівцем, виготовленим англійською компанією Cumberland Pencіl, адже його довжина становить 7 м 91 см і важить він аж 446 кг!

Історичний момент 7

У сучасних грифелях використовуються полімери, що дозволяють досягати потрібного поєднання міцності й еластичності, дають можливість виготовляти дуже тонкі грифелі для механічних олівців (до 0,3 мм).

Звичну нам шестигранну форму корпуса олівця запропонував наприкінці XІ століття граф Лотар ФОН Фаберкастл (Faber-Castell), помітивши, що олівці круглої форми часто скачуються з похилих поверхонь.
Історичний момент 8

2/3 матеріалу, що складає простий олівець, іде у відходи при його заточуванні. Це наштовхнуло американця Алонсо Таунсенда Кроса (Cross), піонера сучасних пишучих інструментів, на створення в 1869 році металевого олівця. Графітний стрижень розміщувався в металевій трубці і міг за необхідності висуватися на відповідну довжину.

Цей скромний початок уплинув на розвиток цілої групи товарів, що використовуються сьогодні повсюдно. Найпростішою конструкцією є механічний олівець із грифелем 2 мм, де стрижень утримується металевими притисками (цангами) - цанговий олівець. Відкриваються цанги при натисканні кнопки на кінці олівця, що приводить до висування грифеля на довжину, регульовану власником олівця.

Сучасні механічні олівці більш досконалі. При кожному натисканні кнопки відбувається автоматична подача невеликої ділянки грифеля. Такі олівці не потрібно заточувати, вони достатньо зручні у використанні та оснащені (як правило, під кнопкою подачі грифеля) ластиком і мають різну фіксовану товщину лінії (0,3мм, 0,5мм, 0,7мм, 0,9мм, 1мм).

Цікаво, але навіть і в третьому тисячолітті олівцю надаються дедалі нові й нові якості. Так, на заміну шестигранному олівцю пропонується тригранний, на одну з граней якого нанесено вимірювальну шкалу, що надає традиційному записувальному пристрою функції лінійки!

Історичний момент 9

Як саме виготовляють олівці?

Суміш води, глини і дрібних частинок графіту пропускається крізь вузьку металеву трубочку й суміш виходить з неї у формі довгої тонкої соломини. Після сушіння, розрізання й випалу грифель занурюють у гаряче масло й віск. З деревини – зазвичай кедрової, оскільки вона легше піддається заточенню, – виготовляють рейки товщиною в піволівця, потім їх обробляють і на них вирізують жолобки. В одному жолобку розміщають грифель, потім обидві половинки склеюють і стискають. Коли клей висихає, одержану заготовку розрізають на окремі олівці, яким надається певна форма. Після шліфування, фарбування й маркування, що вказує фірму-виробника, ступінь твердості грифеля та іншу інформацію, тепер уже «безшовний» олівець готовий до роботи. Іноді до одного його кінця прикріплюють стиральну гумку (ластик), яку 1858 року запатентував Хайме Лімпен з Філадельфії.
Історичний момент 10

В усьому світі щорічно випускають мільярди олівців найрізноманітніших конструкцій і форм. Олівці стали універсальним інструментом для малювання й письма. Звичайним олівцем можна провести лінію завдовжки понад 50 кілометрів або написати в середньому майже 50000 слів!

У місті Кесвік графства Камбрія у Великобританії є незвичайний музей - Музей олівців.

Саме в цій місцевості в XVI столітті виявили родовище незрозумілого матеріалу. Це і був графіт. Спочатку він просто служив місцевим пастухам - їм позначали овець, а в XIX столітті тут виросла ціла олівцева фабрика «Cumberland Pencil».

Фабрика «Cumberland Pencil» майже за 180 років свого існування здобула світову популярність, а в 2001 році передала Кесвікському музею своє найнезвичайніше творіння - олівець завдовжки в 7 м.91 см і вагою в 446 кг. 36гр

Вже через рік ще один з провідних світових виробників канцелярського приладдя - компанія «Faber-Castell» - майже в три рази побив рекорд «Cumberland Pencil». У листопаді 2002 року відділення компанії в Малайзії виготовили олівець, що досягає в довжину 19 м.75 см. Діаметр цього олівця - 80 см, а діаметр грифелю- 15 см.

На цьому змагання не скінчилися. У 2007 році в Нью-Йорку Ашріта Фурман - відомий рекордсмен книги рекордів Гіннеса, який побив 150 рекордів - поставив свій черговий рекорд. Разом з групою ентузіастів він виготовив олівець, довжина якого 23м, а діаметр стрижня - 25 см. Важить такий «олівчик» 9750 кг, а на його створення було витрачено 8 000 дощок.

На цьому Фурман не зупинився - олівець доповнює ластик вагою в 90 кг. А виготовили це диво канцелярської промисловості

Пояснення вчителя (можливо, вчителя малювання)

…Універсальний, простий і надійний олівець – невибагливий трудівник – аж ніяк не застарів і донині, і можна сподіватися, що він допомагатиме нам у повсякденному житті ще тривалий час.

Техніка робіт олівцем

Навчальні малюнки часто виконуються графітним олівцем. Техніка роботи цим інструментом для малювання має свої переваги, що виявляється в можливості негайного застосування, у залишенні на папері будь-яких за товщиндю ліній, у реакції на найменше зниження тиску або напрямку руху руки, що малює, у виправленні малюнка гумкою в будь-який момент роботи.

Але в малюнка графітним олівцем є деякі незначні мінуси: металевий блиск сліду, порівняно повільне заповнення тоном поверхні паперу, відносно слабкі можливості створення багатства й глибини відтінків тону й найрізноманітніших градацій фактури. Але попри все графітний олівець залишається незамінним засобом навчального малювання.

Для роботи олівцем придатні сірі графічні олівці різної м’якості.

На олівцях є помітки 2М, 3М, 5М – це знак якості олівця. Чим більша цифра перед буквою М, тим олівець м’якший. Якщо олівець застругати гостро, він даватиме тонкий штриховий слід. Щоб лінія була широка й м’яка, потрібно кінець олівця застругати широко й похило (під кутом). Папір для роботи олівцем має бути трохи шорсткий, можна використовувати папір для креслення. Для роботи олівцем не слід брати гладкий білий блискучий папір.

Продемонструвати роботи, зроблені олівцем
Висновок і завдання:

Запропонована робота може стати підґрунтям реалізації учнями 5 класу проектної технології з української мови з розділу «Графіка» та предмету «Образотворче мистецтво» під час вивчення техніки Графіка, адже їм потрібно буде віднайти достовірну та повну інформацію про історію виникнення та розвиток олівця від давніх часів до сучасності; дослідити типологізацію олівця. Віднайти матеріали, а то й створити власну комп’ютерну презентацію із запропонованого питання: «Художньо мистецькі твори, виконаних простим олівцем. Техніка виконання» та виробити пропозиції щодо використання її як навчального матеріалу на уроках української мови, образотворчого мистецтва та в позакласній роботі з української мови


http://www.prostalogika.com/index.php/uk/studentsworkm/13.html




http://trinixy.ru/2009/02/24/potrjasajushhie_risunki_karan_