1.6. Каталіз
Швидкість хімічних процесів можна значно збільшити завдяки введенню у реакційну систему певних речовин, які називаються каталізаторами. Каталізатор — це речовина, що збільшує швидкість реакції, кількісно і якісно при цьому не змінюючись.
Речовини, які уповільнюють швидкість хімічних процесів, а самі при цьому не змінюються, називаються інгібіторами.
З наведеного визначення може здатись, що каталізатор не бере участі в хімічній взаємодії речовин. Експериментально доведено, що каталізатор тільки кількісно не змінюється під час реакції, але бере участь у проміжних стадіях хімічної взаємодії і саме завдяки ньому збільшує. швидкість хімічних реакцій.
Механізм дії каталізаторів різний. Найпоширенішою формою дії каталізатора є утворення проміжних сполук з реагуючими речовинами. Зміна швидкості при цьому пояснюється зменшенням енергії активації. Розглянемо механізм дії каталізатора з погляду утворення проміжних сполук на прикладі взаємодії речовин А і В з утворенням сполуки АВ. Нехайё сполука утворюється через активний комплекс А---В, енергія активації якого ∆Еакт:
∆Еакт
А+В → А ••• В → АВ.

Як правило, для каталітичних процесів енергія активації ∆Еакт має досить високе значення. Тому речовини А і В взаємодіють з дуже малою швидкістю або зовсім не взаємодіють. Можливий інший спосіб утворення сполуки АВ. Нехай є речовина К, яка дуже легко вступає у взаємодію з речовиною А:
∆Е/акт
А+К → А ••• К → АК.
Легкість взаємодії А і К означає, що енергія її активації ∆Е/акт мала, а Рис. 3. Енергетична схема взаємодії речо- швидкість велика.
вин А і В з каталізатором К (/) та без ка- В свою чергу, сполука АК легко
талізатора (2). взаємодіє з речовиною В, утворюючи АВ і К:
∆Е//акт
АК + В → АК ••• В → АВ + К.
Отже, внаслідок реакції речовина (каталізатор) залишилась без зміни і утворилась сполука АВ. Енергетична схема двох способів взаємодії А і В (рис. 3) показує, що при наявності каталізатора енергія активації реакції зменшується. Відповідно до рівняння (5) енергія активації входить у показник степеня з від'ємним знаком і тому навіть незначна її зміна приводить до значного збільшення швидкості реакції.
За своїм агрегатним станом каталізатори можуть бути твердими (Pt, Fe, Co, Ni, V2O5), рідкими і газоподібними (NО2). У зв'язку з цим каталітичні процеси поділяють на гомогенні і гетерогенні.
При гомогенному каталізі всі реагуючі речовини і каталізатор утворюють одну фазу (газоподібну або рідку). Прикладом гомогенного каталізу є окислення CO в газоподібній фазі при наявності пари води як каталізатора. Основою добування сірчаної кислоти баштовим методом також є гомогенна каталітична реакція
H2SO3 + NO2 == H2SO4 + NO,
яка може відбуватися як у рідкій, так і в газоподібній фазах.
При гетерогенному каталізі каталізатор утворює самостійну, як правило, тверду фазу, на поверхні якої відбуваються каталітичні процеси. Прикладом гетерогенного каталітичного процесу може бути окислення SO2 до SO3 на поверхні V2O5.
Важливою особливістю каталітичних процесів є специфічність дії каталізатора. Крім каталізаторів, здатних прискорювати лише одну реакцію, є каталізатори, які прискорюють цілу групу аналогічних реакцій. Наприклад, платина, нікель ї паладій досить добре каталізують реакції приєднання водню. Залежно від природи каталізатора, можна спрямувати взаємодію тих самих речовин у різному напрямі. Так, при наявності АІ2О3 метиловий спирт розкладається на Н2О і С2Н2, а при наявності залізо-мідного каталізатора СН3ОН утворює альдегід і водень.
Каталітичні процеси мають велике практичне значення. Значна частина продуктів сучасної хімічної промисловості виробляється на основі каталітичних реакцій. До каталітичних процесів належать синтез аміаку (каталізатор залізо) і метанолу, окислення SO2 до SO3(каталізатор V2O5), окислення МН3 до NO (каталізатор платина), добування поліетилену та інших полімерних матеріалів. Велику роль відіграють каталізатори в фізіологічних процесах, що відбуваються в рослинних і тваринних клітинах. Як каталізатори в живих клітинах виступають різного типу ферменти.
|