4. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
4.1. Загальні положення
У відповідності до чинного ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ "Электробезопасность. Термины и определения" термін "Електробезпека" визначається як система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.
Система організаційно-технічних заходів щодо електробезпеки, в основному, регламентується двома міжвідомчими нормативними документами, обов'язковими для виконання на будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності й галузевої приналежності: "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів" (ПТЕ) та НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів" (ПБЕЕ). Обидва ці документи відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладають на роботодавця.
На основі ПТЕ і ПБЕЕ міністерствами і відомствами розробляються галузеві нормативні акти; на кожному підприємстві, незалежно від форми власності, розробляються нормативні акти підприємства (інструкції з експлуатації, інструкції з техніки безпеки на робочому місті і таке інше). Галузеві документи і документи на підприємствах спираються на ПТЕ і ПБЕЕ і не можуть їм суперечити.
Cистема технічних засобів і заходів з електробезпеки регламентується "Правилами устройства електроустановок" (ПУЕ) та вітчизняним нормативним документом НПАОП 40.1-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок"! цим нормативним актом замінено розділи 5.4,5.5, 7.1, 7.2, 7.3, 7.4, 7.6 ПУЕ) ця система є частиною загальної системи технічних засобів і заходів.
Затверджені ПУЕ:2006 Мінпаливенерго України:
-
ПУЕ: 2006 Правила улаштування електроустановок. Розділ 1. Загальні правила. Глава 1.9. Зовнішня ізоляція електроустановок, наказом від 04.10.2006 за №367;
ПУЕ: 2006 Правила улаштування електроустановок. Глава 1.7. Заземлення і захисні заходи електробезпеки, наказом від 28.08.2006 за №305;
ПУЕ: 2006 Правила улаштування електроустановок. Розділ 6. Електричне освітлення (виданий на заміну ПУЭ-86, вид.6, розділ 6.)
ПУЕ: 2006 Правила улаштування електроустановок. Передавання електроенергії. Глава 2.4 Повітряні лінії електропередавання напругою до 1 кВ, Глава 2.5 Повітряні лінії електропередавання напругою вище 1 кВ до 750-кВ (зі зміною №1), наказ від 29.12.2006 за № 541.
Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Мінпаливенерго України від 25.07.2006 р. за № 258, зареєстровані в Мін'юсті України 25.10.2006 р. за № 1143/13017 (заміняють: Правила технической эксплуатации електроустановок потребителей, затв. Головдерженергонагляд Міненерго СРСР 21.12.1984 року; Глава Э ІІІ.2. Электроустановки во взрывоопасных зонах Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей, затв. Головдерженергонагляд Міненерго СРСР 10.01.1989 року; Раздел Э III. Электроустановки специального назначения - спецустановки Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей, затв. Держенергонагляд Міненерго СРСР 12.04.1969 р).
Правила поширюються на діючі електроустановки напругою до 150 кВ включно, які належать споживачам електричної енергії, незалежно від форм власності та відомчої належності, а також на електроустановки населення напругою понад 1000 В. Правила поширюються також на електроустановки до 1000 В, які перебувають на правах власності в населення, у частині застосування норм випробувань та вимірювання параметрів електрообладнання.
Система електрозахисних засобів виділяється із загальної системи технічних заходів, «значених ГОСТ 12.1.009-76, оскільки електрозахисні засоби не є частиною електроустановки і регламентується окремим нормативним документом НПАОП 40.1-1.32-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів".
-
Дія електричного струму на організм людини
Електротравма - це травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги (ГОСТ 12.1.009-76).
Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм (ГОСТ 12.1.009-
Виділяють такі види електротравм: місцеві, загальні (електричний удар) і змішані.
До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри електрофтальмію, механічні ушкодження, безпосередньо пов'язані з дією електричного струму або електрична дуги.
До загальних електротравм відносять порушення діяльності життєво важливих органів людини або всього організму внаслідок протікання через тіло людини електричного струму. Як правило, загальна електротравма супроводжується мимовільним скороченням м'язів, від судом окремих м'язів до зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні місцеві пошкодження можуть бути відсутні.
Змішаною електротравмою називають електротравму, яка має ознаки і місцевої і загальної електротравми.
Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки ураження залежать від цілої низки чинників, які умовно можна підрозділити на чинники електричного (сила струму напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).
Основні чинники електричного характеру: величина струму через людину, напруга, під яку людина попала, і опір тіла людини.
Основні чинники неелектричного характеру: шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час дії струму на людину.
0сновні чинники виробничого середовища: температура повітря у приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність у повітрі хімічно активних домішок тощо.
За ступенем дії струму на організм людини прийнято виділяти такі струми: відчутний невідпускаючий і фібріляційний.
Відчутний струм − це струм, який при проходженні через організм людини викликає відчутні подразнення. Пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму промислової частоти складає біля 0,6 мА. Для постійного струму ця величина складає приблизно 5 мА.
Невідпускаючий струм − це струм, який при проходженні організмом людини викликає непереборні судоми скорочення м'язів руки, так що людина затискає рукою провідник і не може від нього відірватися. Пороговий невідпускаючий струм промислової частоти складає приблизно 10мА, постійного струму - біля 50 мА.
Фібриляційний струм − це такий струм, при проходженні якого організмом людини відбувається фібриляцію серця. Пороговий фібриляційний струм становить біля 100 мА змінного струму і біля 300 мА постійного струму.
Усі види дії електричного струму на організм людини визначаються, у першу чергу, величиною струму, що протікає через організм. Зі збільшенням напруги струм через організм людини зростає, у тому числі за рахунок зменшення опору організму протіканню електричного струму.
3агальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги, площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм). Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної нервової та серцевосудинноі систем, проявах алергічної реакції тощо. Вірогідність отримання електротравм підвищується у стані нервових розладів, загострення хронічних хвороб, перевтоми, негараздів у сім'ї і на роботі. Особливо високою є ймовірність отримання електротравм у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Опір тіла людини залежить і від її статі та віку: у жінок він менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніжу літніх. Спричинюється така залежність товщиною і ступенем огрубления верхнього шару шкіри.
Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов'язкові попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих електроустановок за станом здоров'я.
Підвищена вологість повітря знижує електричний опір у місцях контакту людини з струмовідними частинами електроустановки. Крім того, підвищена вологість повітря знижує електричний опір ізоляції електричної установки, що може привести до появи напруги на неструмовідних частинах установки.
Запиленість повітря і наявність у повітрі хімічно активних речовин негативно впливає на опір ізоляції електроустановки, зменшує опір у місцях контакту людини зі струмовідними частинами установки.
Особливістю електротравматизму є також те, що на електроустановки напругою до 1 кВ приходиться до 70-80 відсотків електротравм із смертельними наслідками, а на електроустановки напругою понад 1 кВ — до 20-30 відсотків, тобто при більшій небезпеці, яку являють собою установки напругою понад 1 кВ, електротравм при їх експлуатації відбувається менше.
Наведений розподіл електротравм за величиною напруги електроустановок обумовлюється не тільки більшою розповсюдженістю електроустановок напругою до 1 кВ, але більшою мірою ще й тим, що такі установки доступні більшому загалу працівників, які мають недостатньо чіткі уявлення щодо небезпеки електричного струму та вимог безпеки при експлуатації електроустановок. До установок напругою понад 1 кВ має доступ обмежена кількість працівників, які повинні мати достатній рівень підготовки з питань електробезпеки — відповідну вимогам чинних нормативів групу з електробезпеки.
Крім відзначеного, в порівнянні з іншими видами травматизму, електротравматизму характерні наступні особливості:
людина не в змозі дистанційно, без спеціальних приладів, визначати наявленість напруги, а тому дія струму, зазвичай, є раптовою і захисна реакція організму проявляється тільки після попадання під напругу;
струм, що протікає через тіло людини, діє на тканини і органи не тільки в місцях контакту зі струмовідними частинами і на шляху протікання, але рефлекторно, як надзвичайно сильний подразник, впливає на весь організм, що може призвести до порушення функціонування життєво важливих систем організму — нервової, дихання, сердцево-судинної тощо;
електротравми можливі без дотику людини до струмовідних частин — внаслідокутворення електричної дуги при пробої повітряного проміжку між струмовідними частинами або між струмовідними частинами і людиною чи землею.
Залежно від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири групи:
судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
судомні скорочення м'язів з втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу. Клінічна або «уявна» смерть — це перехідний стан від життя до смерті.
В стані клінічної смерті кровообіг і дихання відсутні, в організм людини не постачається кисень. Ознаки клінічної смерті — відсутність пульсу і дихання, шкіряний покрив синьовато-блідний, зіниці очей різко розширені і не реагують на світло. Життєдіяльність клітин і організму в цілому ще деякий час підтримується за рахунок наявного в організмі кисню на момент ураження. З часом запаси кисню в організмі вичерпуються і клітини організму починають відмирати, тобто наступає біологічна смерть. Період клінічної смерті визначається проміжком часу від зупинки кровообігу і дихання до початку відмирання клітин головного мозку, як більш чутливих до кисневого голодування. Залежно від запасу кисню в організмі на момент зупинки кровообігу період клінічної смерті може бути від декількох до 10... 12 хвилин, а кисневі ресурси організму, в свою чергу, визначаються тяжкістю виконуваної роботи — зменшуються із збільшенням тяжкості роботи.
Якщо в стані клінічної смерті потерпілому своєчасно надати кваліфіковану допомогу (штучне дихання і закритий масаж серця), то дихання і кровообіг можуть відновитися, або продовжиться період клінічної смерті до прибуття медичної допомоги.
Закритий масаж серця не приводить, практично, до відновлення його роботи при наявності фібриляції серця — неупорядочені скорочення м'язів серця, які не приводять до циркуляції крові. При фібриляції відновлення роботи серця можливе за застосування медпрепаратів і дефібриляторів — спеціальних електроприладів. Таким чином, при фібриляції серця закритий його масаж сприяє тільки подовженню періоду клінічної смерті.
4.3. Допустимі значення струмів і напруг
Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту людей від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі значення напруг доторкання та струмів, що проходять через тіло людини.
Напруга доторкання - це напруга між двома точками електричного кола, до яких одночасно доторкається людина. Гранично допустимі значення напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного режимів електроустановок при проходженні струму через тіло людини по шляху „рука − рука" чи „рука − ноги" регламентуються ГОСТ 12.1.038-82 (таблиці 10.1, 10.2).
Таблиця 10.1. Граничнодопустимі значення напруги доторкання (Л та сили струму Іл, що проходитьчерез тіло людини при нормальному режимі електроустановки
Вид струму
|
Udon, В (не більше)
|
Іл, мА (не більше)
|
Змінний, 50 Гц
|
2
|
0,3
|
Змінний, 400 Гц
|
3
|
0,4
|
Постійний
|
8
|
1,0
|
При виконанні роботи в умовах високої температури (більше 25 °С) і відносної вологості повітря (більше 75 %) значення таблиці 3 необхідно зменшити у три рази.
Аварійний режим електроустановки означає, що вона має певні пошкодження, які можуть призвести до виникнення небезпечних ситуацій. Як видно із таблиці 10.1 значення Udom та Іл істотно залежать від тривалості дії струму.
Таблиця 10.2. Граничнодопустимі значення напруги доторкання (Л та Іл, що проходить через тіло людини при аварійному режимі електроустановки
Вид струму
|
Нормоване значення
|
Тривалість дії струму t, с
|
0,1
|
0,2
|
0,5
|
0,7
|
1,0
|
Більше 1,0
|
Змінний, 50 Гц
|
Uдот, В (не більше)
|
500
|
250
|
100
|
70
|
50
|
36
|
Іл, mА (не більше)
|
500
|
250
|
100
|
70
|
50
|
6
|
Постійний
|
Udom, В (не більше)
|
500
|
400
|
250
|
230
|
200
|
40
|
Іл, mА (не більше)
|
500
|
400
|
250
|
230
|
200
|
15
|
Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що проходить через тіло людини при тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно звільнитися від дії електричного струму.
4.4. Класифікація електроустановок і приміщень по електробезпечності
Електроустановки − це машини, апарати, лінії електропередач і допоміжне обладнання (разом із спорудами і приміщеннями, в яких вони розташовані), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інші види енергії.
Електроустановки за умовами електробезпеки поділяють на електроустановки до 1 кВ та електроустановки вище 1 кВ.
Відповідно, організаційно-технічні заходи, технічні засоби забезпечення безпечної експлуатації і захисні засоби (індивідуальні і групові) також поділяються за цією ознакою: до 1 кВ і вище 1 кВ.
3а небезпекою електротравм згідно з ПУЕ розділяють приміщення на наступні три категорії: з підвищеною небезпекою, без підвищеної небезпеки, особливо небезпечні.
Категорія приміщення визначається наявністю у ньому чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм.
До чинників підвищеної небезпеки відносяться:
температура у приміщенні, якщо вона протягом доби перевищує 350С;
відносна вологість більше 75%, але менше вологості насичення;
можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт із землею.
До чинників особливої небезпеки електротравм відносяться: відносна вологість, близька до100%;
агресивне середовище, що порушує ізоляцію.
Якщо у приміщенні відсутні чинники підвищеної небезпеки й особливої небезпеки, то приміщення класифікується як приміщення без підвищеної безпеки. При наявності у приміщенні хоча б одного з чинників підвищеної небезпеки, таке приміщення відносять до приміщення з підвищеною небезпекою. Наявність двох і більше чинників підвищеної небезпеки або хоча б одного чинника особливої небезпеки робить приміщення особливо небезпечним.
За чинниками виробничого середовища ПУЕ виділяє наступні типи приміщень:
гарячі, температура в яких впродовж доби перевищує 350° С;
сухі, відносна вологість в яких не перевищує 60%;
вологі, відносна вологість в яких не перевищує 75%;
сирі, відносна вологість в яких перевищує 75%, але нижче вологості насичення;
особливо сирі, відносна вологість в яких близька до100%, спостерігається конденсація вологи на будівельних конструкціях, обладнанні, устаткуванні тощо;
запилені, в яких струмопровідний пил проникає в електричні апарати та інші споживачі електричної енергії і осідає на струмовідні частини;
запилені, в яких неструмопровідний пил проникає в електричні апарати та інші споживачі електричної енергії й осідає на струмовідні частини;
приміщення з хімічно агресивним середовищем або органічним середовищем (пліснява, гриби тощо), яке приводить до порушення ізоляції.
4.5 .Основні причини електротравматизму на виробництві
При аналізі електротравматизму виділяють чотири основні причини електричних травм, а саме: організаційні; технічні; санітарно-гігієнічні й психофізіологічні. Основні причини електротравматизму в Україні − організаційні.
До організаційних причин відносять:
відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації; відсутність або несвоєчасне проведення медичного контролю стану здоров'я електроперсоналу; порушення вимог стандартів, правил, норм, інструкцій щодо експлуатації електроустановок; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту і технічного обслуговування електроустановок; недостатній технічний нагляд за проведенням небезпечних робіт.
До технічних причин відносять: невідповідність вимогам безпеки або несправність електроустановки, електрозахисних засобів; недосконалість електротехнологічного процесу; конструктивні недоліки устаткування; недосконалість або відсутність індивідуальних захисних засобів, захисних огороджень запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.
10.5.4. .Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих рівнів тощо.
10.5.5. Психофізіологічні причини: помилкові дії працівників внаслідок втоми, хворобливого стану, необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника виконуваній роботі.
10.6. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмопровідних частин електромереж
Якщо людина одночасно доторкається до щонайменше двох точок, між якими існує деяка напруга, і при цьому утворюється замкнуте електричне коло, то через тіло людини проходить електричний струм. Величина цього струму, а відтак і небезпека ураження людини, залежить від низки чинників: схеми під'єднання людини до електричного кола, напруги мережі, схеми самої мережі, режиму її нейтралі, якості ізоляції струмопровідних частин від землі, ємності струмопровідних частин відносно землі і т.п.
Електричні мережі поділяються на мережі постійного і змінного струму (одно- та багатофазні). Найчастіше в промисловості застосовуються трифазні мережі з ізольованою нейтраллю (трьох провідні) та з глухозаземленою нейтраллю (чотирьох провідні).
Глухозаземлена нейтраль - нейтраль генератора чи трансформатора, яка приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через апарати з малим опором.
Ізольована нейтраль - це нейтраль трансформатора чи генератора, яка не приєднана до заземлювального пристрою або приєднана до нього через апарати з великим опором (трансформатори напруги, компенсаційні котушки тощо).
Схеми під'єднання людини до електричного кола можуть бути різними. Однак найбільш характерними є дві схеми під'єднання: між двома фазами електричної мережі (двофазне доторкання) та між однією фазою та землею (однофазне доторкання).
Двофазне доторкання є більш небезпечним, сила струму, що проходить через тіло людини» залежить лише від напруги мережі та опору тіла людини. Однак такі випадки зустрічаються досить рідко і є, зазвичай, наслідками порушення правил техніки безпеки.
При однофазному доторканні в мережі з глухозаземленою нейтраллю через тіло людини проходить менший струм, оскільки напруга, під якою опинилась людина не перевищує фазної, окрім того, загальний опір електричного кола може складатися не лише з опору тіла людини, та опору заземлення нейтралі, а й з опору підлоги (основи), на якій стоїть людина та опору її взуття .
При однофазному доторканні у трифазній мережі з ізольованою нейтраллю струм, що пройде через тіло людини буде меншим ніж при аналогічному доторканні у мережі з глухозаземленою нейтраллю. Це пов'язано з тим, що до загального опору електричного кола ще додається опір ізоляції та ємності фаз.
Таким чином:
найменш небезпечним є однофазне доторкання до проводу справної мережі з ізольованою нейтраллю;
при замиканні однієї із фаз на землю (несправна мережа) небезпека однофазного доторкання до справної фази у такій мережі більша, ніж у справній мережі при будь-якому режимі нейтралі;
при однофазному доторканні у мережі з глухозаземленою нейтраллю наслідки ураження істотно залежать від опору основи (підлоги), на якій стоїть людина та опору її взуття;
найнебезпечнішим є двофазне доторкання при будь-яких режимах нейтралі;
у мережах напругою понад 1000 В небезпека однофазного чи двофазного доторкання практично однакова, при цьому є висока імовірність смертельного ураження.
10.7. Технічні заходи щодо захисту людей від ураження електричним струмом
Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції в електроустановці має бути застосована, по меншій мірі, одна з наступних захисних мір: заземлення, занулення, розділяючий трансформатор, захисне відключення, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
З цих захисних заходів лише перші чотири залежать від споживача. Застосування малої напруги, подвійної ізоляції, вирівнювання потенціалів та блоківок безпеки можливе лише на стадії проектування і виготовлення електроустановки. Частіше за все і розділяючи трансформатори встановлюються виробниками електрообладнання, але ця міра безпеки може бути застосована і споживачем, вона не потребує особливих технічних знань, фінансових і трудових витрат, якщо потужність електроустановки недуже велика.
Захисне відключення електроустановок при пошкодженні ізоляції реалізується, як правило, на двох рівнях:
конструктивно в електроустановці (запобіжники у вторинних і первинних ланцюгах тощо);
при підключенні до мережі живлення (теплові автомати, диференційні автомати тощо).
Заземлення або занулення електроустановок потрібно виконувати:
при напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму − в усіх електроустановках;
при номінальних напругах вище 42 В, але нижче 380 В змінного струму та вище 110 В, але нижче 440 В постійного струму − тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і у зовнішніх електроустановках;
заземлення або занулення не вимагається при номінальних напругах до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму, крім деяких спеціальних випадків.
Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюючих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення, а також забезпечуються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої, то штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише за необхідності зниження густини струмів, що протікають по природних заземлювачах або стікають з них.
10.7.5. Малою напругою називається номінальна напруга не більша ніж 42 В між фазами і по відношенню до землі, що застосовується в електроустановках для забезпечення електробезпеки.
10.7.6. 3 метою вирівнювання потенціалів будівельні і виробничі конструкції, трубопроводи усіх призначень, металеві корпуси технологічного обладнання, залізничні колії ї таке інше мають бути приєднані до мережі заземлення або занулення. Величина опору заземлюючого пристрою в електроустановках до 1 кВ з ізольованою нейтраллю, при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 кВА, повинна бути не більше 4 Ом.
10.8. Система електрозахисних засобів
Електрозахисні засоби використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.
НПАОП 40.1-1.07-01 «Правила експлуатації електрозахисних засобів» чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції тощо.
Залежно від призначення електрозахисні засоби підрозділяються на ізолювальні, огороджувальні та запобіжні.
Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).
Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.
Засіб електрозахисний основний − електроізолювальний засіб, ізоляція якого довгий час витримує робочу напругу електроустановки і який дозволяє працювати на струмовідних частинах, що перебувають під напругою.
Основні ізолювальні електрозахисні забезпечують захист працівників:
до 1000В включно застосовують: ізолювальні штанги, ізолювальні кліщі, електровимірювальні кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавички, інструмент з ізолювальним покриттям;
понад 1000 В застосовують: ізолювальні штанги всіх видів, ізолювальні кліщі, електровимірювальні кліщі, покажчики напруги, пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів та ін.)
Засіб електрозахисний додатковий − електроізолювальний засіб, який сам по собі не може за даної напруги забезпечити захист від ураження електричним струмом; він доповнює основний засіб захисту, а також може захищати від напруги дотику і напруги кроку.
До додаткових електрозахисних засобів для роботи в електроустановках відносяться:
діелектричне взуття, діелектричні килими, ізолювальні підставки, ізолювальні накладки, ізолювальні ковпаки, сигналізатори напруги, захисні огородження (щити, ширми), переносні заземлення, плакати і знаки безпеки та інші засоби захисту.
Крім наведених застосовуються засобів захисту застосовуються такі 313:
захисні каски — для захисту голови;
захисні окуляри і щитки — для захисту очей і обличчя;
протигази і респіратори — для захисту органів дихання;
рукавиці — для захисту рук;
запобіжні пояси та страхувальні канати.
Для захисту працівників при виконанні робіт в умовах електричного поля, параметри якого перевищують допустимі, застосовуються індивідуальні екранувальні комплекти одягу та екранувальні пристрої.
Вимоги щодо комплектування електроустановок електрозахисними засобами регламентуються НПАОП 40.1-1.07-01 та НПАОП 0.00-4.26-96, галузевими нормативними актами.
10.8.7. Ізолювальні електрозахисні засоби необхідно застосовувати за їх прямим призначенням згідно з вимогами правил і тільки за напруги, що не перевищує ту, на яку вони розраховані.
10.8.8. Виконувати роботи в електроустановках з використанням діелектричних штанг, кліщів і подібних їм інших засобів захисту необхідно з землі, підлоги або безпечних стійких інвентарних конструкцій — стаціонарних чи пересувних площадок, з драбин тощо, які за конструкцією мають відповідати чинним технічним умовам на їх виготовлення. Забороняється використовувати для таких цілей випадкові підручні засоби — ящики, бочки і т. ін.
10.8.9. 0городжувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огороджування струмопровідних частин (щити, бар'єри, переносні огорожі), а також для заземлення вимкнутих струмопровідних частин з метою запобігання ураження струмом при випадковій появі напруги (тимчасове заземлення).
10.8.10. Запобіжні електрозахисні засоби та пристосування призначені для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси); для забезпечення безпечного піднімання на висоту (драбини, „кігті"), для захисту від світлової, теплової, механічної дії електричної дуги (захисні окуляри, щитки, спецодяг, рукавички тощо).
10.9. Система організаційно-технічних заходів і засобів
Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо запобігання електротравмам регламентуються НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на роботодавця.
Перелік посад і професій електротехнічних і електротехнологічних працівників, яким потрібно мати відповідну групу з електробезпеки затверджується роботодавцем.
Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:
призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок;
створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;
розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням їх особливостей;
створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, протиаварійні та приймально-здавальні випробування;
забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівників з питань електробезпеки.
На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності створення електротехнічної служби власник, на договірних засадах, доручає електротехнічним службам споріднених підприємств або фізичним особам, які мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану і безпечної експлуатації електроустановок.
Фахівці служби охорони праці зобов’язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу IV з електробезпеки.
Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати відповідну професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням встановленої форми, і не мати медичних протипоказань і вікових обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках. Чергові перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки, проводяться кожні 12 місяців.
За вимогами і заходами безпеки роботи в електроустановках поділяються на три категорії:
зі зняттям напруги;
без зняття напруги на струмовідних частинах або поблизу них;
без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою.
Доробіт, що виконуються зі зняттям напруги, відносяться роботи, що проводяться в електроустановці, в якій зі струмовідних частин знято напругу і доступ в електроустановки, що перебувають під напругою, унеможливлено.
До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмовідних частинах та поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосередньо на цих частинах або на відстанях від цих частин, менших безпечних.
До робіт без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, належать роботи, при виконанні яких випадкове наближення людей, інструменту чи механізмів на меншу за безпечну відстань до цих частин є неможливим.
Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного виконання поділяються на такі, що виконуються:
за нарядами-допусками;
за розпорядженнями;
в порядку поточної експлуатації.
Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються нарядом встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, особи, відповідальні за безпечну організацію і виконання робіт, склад бригад та заходи безпеки.
Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціальному журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер і організаційно-технічні заходи безпеки відповідно до чинних вимог.
Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєструються в журналі реєстрації цих робіт.
На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які виконуються за нарядами, за розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації і призначаються особи, відповідальні за безпечну організацію і безпечне виконання цих робіт.
НПАОП 0.00-1.21-98 регламентує вимоги щодо обов'язків, рівня професійної підготовки зазначених вище працівників, їх групи з електробезпеки та заходи і засоби безпечного виконання робіт в електроустановках залежно від їх особливостей.
Працівники, які обслуговують електроустановки споживачів або технологічні процеси, які базуються на використанні електричної енергії, повинні мати вік понад вісімнадцять років.
З метою зменшення електротравматизму електротехнічні й електротехнологічні працівники проходять первинний та періодичні медогляди у відповідності до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого МОЗ України наказом від 31.03.03 №45, зареєстрованим у Мін’юсті за №136/345.
Персонал, обслуговуючий електроустановки, електростанції і електричні мережі повинен періодично проходити інструктаж про способи надання першої допомоги, а також практичне навчання прийомів звільнення від електричного струму, здійснення штучного дихання і масажу серця.
10.10. Надання. допомоги при ураженні електричним струмом
10.10.1. Людині, яка потрапила під напругу, необхідно негайно, до прибуття лікаря, надати першу допомогу, попередньо звільнивши її від електричного струму. Врятування потерпілого при ураженні електричним струмом в основному залежить від швидкості звільнення його від дії струму і надання першої допомоги.
Звільнення потерпілого від електричного струму і надання йому першої допомоги до прибуття лікаря може безпечно і швидко виконати лише людина, яка знає правила звільнення від електричного струму і надання першої допомоги потерпілому.
Перш за все, необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного струму, тобто відключити струмове коло з допомогою найближчого штепсельного вимикача (рубильника) чи шляхом викручування запобіжників на щитку.
У випадку віддаленості вимикача від місця пригоди можна перерізати проводи чи перерубати їх (кожен провід окремо) сокирою чи іншим ріжучим інструментом з сухою ручкою з ізолюючого матеріалу.
Якщо ручка металева, то для уникнення контакту особи, яка надає допомогу, з колом електричного струму, треба обгорнути ручку чистою сухою шовковою, вовняною, бавовняною чи прогумованою тканиною.
При неможливості швидкого розриву кола електричного струму необхідно відтягнути потерпілого від проводу або ж відкинути сухою палицею обірваний кінець проводу від потерпілого.
Необхідно пам'ятати, що потерпілий сам є провідником електричного струму. Тому особі, яка надає йому допомогу, необхідно вжити застережних заходів, щоб самій не опинитись під напругою, а саме: вбрати калоші, гумові рукавиці чи обгорнути руки сухою тканиною, підкласти собі під ноги ізолюючий предмет — суху дошку, гумовий килимок, чи, у крайньому випадку, згорнути сухий одяг. Відтягуючи потерпілого від дроту необхідно тримаючи його за одяг, до відкритих частин тіла доторкатись не можна.
Якщо людина потрапила під напругу вище 1000 вольт, такі запобіжні заходи недостатні. Необхідно відразу звернутись до спеціалістів, які негайно відключать напругу. Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, можна сприяти його звільненню від проводу порадою: «Підскоч!»
Коли звільнення від доторкання з колом електричного струму пов'язано з небезпекою падіння з висоти необхідно вжити заходів, щоб уберегти потерпілого від забиття при падінні.
При від'єднанні потерпілого від струмоведучих частин рекомендують діяти однією рукою.
10.10.2. Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення від струму.
Для визначення цього стану необхідно:
Негайно покласти потерпілого на спину.
Розкрити одяг, який утруднює дихання.
Перевірити за підійманням грудної клітки, чи він дихає.
Перевірити наявність пульсу (на променевій артерії біля зап'ястя чи на сонній артерії на шиї).
Перевірити стан зіниць (вузькі чи широкі). Широкі нерухомі зіниці вказують на відсутність кровообігу мозку.
Визначення стану потерпілого повинно бути проведене швидко, протягом 15-20 секунд.
Якщо потерпілий при свідомості, але до цього був непритомним чи тривалий час перебував під дією електричного струму, то йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря і подальший протягом 2-3 годин. У випадку неможливості швидко викликати лікаря необхідно терміново доставити потерпілого у лікувальний заклад з допомогою транспортних засобів чи носилок. При тяжкому стані чи непритомності треба викликати лікаря (швидку допомогу) на місце пригоди.
Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатись: відсутність тяжких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення його стану.
При відсутності свідомості, але збереженні дихання, потерпілого треба зручно покласти, створити доступ свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт, обприскувати водою (не з рота), розтирати і зігрівати тіло.
Якщо потерпілий погано дихає — дуже рідко, поверхово чи, навпаки, конвульсивно, неначе помирає, треба робити штучне дихання.
При відсутності ознак життя (дихання, серцебиття, пульсу), не можна вважати потерпілого мертвим. Смерть в перші хвилини після ураження — уявна і відступить при наданні допомоги. Ураженому загрожує наступ незворотної смерті у тому випадку, якщо йому негайно не буде надана допомога у вигляді штучного дихання з одночасним масажем серця. Цей захід необхідно виконувати безперервно на місці пригоди до прибуття лікаря. Переносити потерпілого треба лише у тих випадках, коли небезпека продовжує загрожувати йому або особі, яка надає допомогу.
|