РОЗДІЛ 2 ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ РОБОТИ
2.1 Застосування інтерактивних методів
Метод «Мікрофон» можна застосовувати на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу.
Наприклад, під час вивчення в 9-му класі теми «Насичені вуглеводні» можна поставити учням таке запитання: «Як ви вважаєте, зрозумівши будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активними речовинами чи ні? Відповідь мотивуйте».
Передаючи один одному уявний мікрофон, учні обґрунтовують свою відповідь.
Вивчаючи тему «Глюкоза як представник моносахаридів», доречно запитати учнів: «Які, на вашу думку, відомі функціональні групи характерні для глюкози, скільки їх може бути, і, відповідно, властивості яких речовин вона може проявляти?».
Метод «Мозковий штурм» ефективно застосовувати на такому етапі уроку, як актуалізація опорних знань. Цей метод базується на використанні знань учнів, здобутих на попередньому уроці. Він вимагає короткої, швид-кої, точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.
Наприклад, вивчаючи в 9-му класі тему «Розчини», учням можна поста-вити такі запитання:
Із чого складається розчин?
Як називається речовина, що розчиняє інші; що розчиняється?
Від яких чинників залежить розчинність?
Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не може розчинятися?
Як називається розчин, у якому міститься велика кількість розчин-ника?
Метод «Прес» можна використовувати на етапі вивчення нового матеріалу. Учні дають відповіді на поставлені запитання, аргументуючи їх.
Наприклад, у 9-му класі під час вивчення теми «Електроліти і не-електроліти» демонструються досліди з електропровідності розчинів: дисти-льованої, водопровідної води, твердої кухонної солі, її розчину, розчину хлоридної кислоти. Учитель запитує, чому одні з цих розчинів проводять електричний струм, інші — ні.
Такий метод, як роботу в малих динамічних групах доречно вико-ристовувати на етапі вивчення нового матеріалу та його закріплення, най-краще — під час уроку узагальнення та систематизації знань.
Клас ділиться на 5—6 груп, у кожній із них є учень-«консультант», решта готується бути «спікерами» (доповідачами). За допомогою «кон-сультанта» група почергово виконує декілька завдань, потім «спікери» проектують на дошці схеми, діаграми, рівняння, пояснюючи їх. За правильні відповіді «спікерів» своєї групи «консультант» додає собі до залікового ще 2 бали, «спікери» — 1 бал. Якщо допускаються помилки — відповідно 1 бал, 0,5 бала.
Отже, самостійну роботу учнів як спосіб навчання можна охарактеризу-вати за такими істотними ознаками:
дидактична спрямованість;
тип пізнавальної діяльності учнів;
форма організації роботи;
вид джерела знань.
Методи навчання хімії диференціюються на дві взаємозв’язані групи:
спрямовані на засвоєння змісту навчальних предметів за допомогою слова (бесіда, розповідь, пояснення);
самостійна робота учнів при сприйнятті, засвоєнні, удосконаленні
використанні знань (робота з навчальними книгами (підручниками), навчальний експеримент, спостереження, розв’язування задач, повідомлення та написання рефератів тощо).
2.2 Робота з підручником
У навчальному процесі самостійної роботи учнів робота з підручником є обов’язковою. Вона розвиває вміння складати план, вибираючи головне з прочитаного, дозволяє краще зрозуміти й запам’ятати зміст навчального матеріалу.
При самостійній роботі з підручником на уроці є можливість тут же з’ясувати з допомогою вчителя незрозумілі моменти.
Підручник для учнів — найбільш важливий посібник серед усіх інших навчальних посібників, енциклопедій і словників хімічних термінів. Він є основним джерелом знань із предмета, а також засобом формування навчальних умінь й оволодіння прийомами пізнавальної діяльності. Навчання учнів роботи з книгою потрібно починати саме з організації роботи з підручником . У підручнику розкривається зміст предмета відповідно до мети навчання, програми для середньої школи і вимог дидактики
Під час організації самостійної роботи з підручником найважчим питанням є відбір навчального матеріалу. Ефективною діяльність є тоді, коли матеріал добре й доступно викладений, нескладний і не потребує наочного доведення, зв’язаний із вивченням промислових процесів, у ньому відсутні нові теоретичні поняття, він заснований на раніше здобутих знаннях.
При вивченні теми "Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками" у 9 класі можна використати інтерактивну вправу "'Ажурна пилка" за технологією колективно-групового навчання. Ця технологія дає можливість опрацювати велику кількість інформації за короткий проміжок часу.
Об'єднуємо учнів у групи. Кожному учневі у групі роздаємо позначки різних кольорів. Групам надається питання для засвоєння, що є частиною загальної інформації. Після завершення роботи в групах учні розходяться по кольорових "експертних" групах, де вони стають експертами зі свого питання. Кожна "експертна" група має вислухати всіх представників груп і проаналізувати матеріал в цілому. Після роботи в групах проводиться загальне обговорення матеріалу і заповнюється таблиця "Типи хімічних реакцій".
Таблиця 2.1
Типи хімічних реакцій
Ознака класифікації хімічних реакцій
|
Типи реакцій
|
Приклади
|
Примітки
|
|
|
|
|
При вивченні теми 'Речовини. Чисті речовини та суміші" у 7 класі учні складають опорні схеми і заповнюють їх.
Фізичне тіло - це ______________________________________________
____________________________________________________________________
Речовина - це _________________________________________________
____________________________________________________________________
Властивості речовин - це _______________________________________
____________________________________________________________________
До фізичних властивостей відносять _____________________________
____________________________________________________________________
До хімічних властивостей належать_______________________________
____________________________________________________________________
Схема 2.1.
Властивості речовин
Речовини знаходяться у природі у вигляді _________________________
_____________________________________________________________
Суміш - це ___________________________________________________
_____________________________________________________________
Чиста речовина - це ____________________________________________
_____________________________________________________________
Схема2.2
Види сумішей
 На уроках у 7-му класі учні самостійно вивчають тему "Поширеність і колообіг Оксигену" в природі. Застосування кисню, його біологічна роль», а потім складають схему.(Рис 2.1.)
 Рис 2.1. Колообіг оксигену в природі
Дослідження показують, що для роботи на уроці слід рекомендувати такий матеріал підручника, для розуміння якого необхідно використовувати наочність (хімічний експеримент, демонстрацію фільму, слайдів тощо), а також матеріал, що потребує часткового пояснення вчителя.
Але незалежно від того, де вивчається матеріал — на уроці чи вдома, важливо, щоб учні отримали конкретне завдання.
На уроці учитель повинен якнайширше використовувати дидактичні можливості підручника в спільній роботі з учнями, оскільки за допомогою книги можна виконувати інформативну, навчальну, розвивальну та виховну функції процесу навчання.
Нерідко учні просять пояснити ті питання, які чітко викладені в під-ручнику і з використанням ілюстрацій можуть бути з’ясовані самостійно, без додаткового пояснення вчителя. При складанні плану чи конспекту змісту параграфа вони, як правило, переписують фрагменти тексту без виділення в ньому головного.
Багато учнів вважають, що читати підручник і зрозуміти його можна лише після пояснення вчителя, тому, пропустивши урок, досить часто відмовляються відповідати, аргументуючи це тим, що не чули розповіді вчителя.
Структура та методичний апарат підручника повинні бути добре відомі учням і вчителеві й використовуватися ними в навчальній роботі
Як правило, у таких учнів не сформована звичка розмірковувати над текстом, самостійно знаходити відповіді на поставлені запитання, вивчаючи зміст параграфу, використовуючи ілюстрації або дані довідкових таблиць.
Учням, яким важко працювати з текстом чи методичним апаратом підручника, на різних уроках потрібно мати пам’ятки-інструкції.
Навчання учнів уміння працювати з підручником хімії, розвиток таких навичок необхідно передбачити не лише в молодших, а й у старших класах. Тільки тоді в дітей буде сформоване це вміння й вони зможуть ним надалі користуватися самостійно.
2.3 Навчальний експеримент
Порівняно з іншими методами самостійної роботи, які використовуються при вивченні природничих дисциплін, експеримент є найбільш ефективним у навчально-виховному плані.
Навчальний експеримент з хімії — це не лише метод пізнання, а й метод навчання, розвитку і виховання учнів, який застосовується для досягнення різних цілей: повторення вивченого матеріалу, формування нових понять з хімії, прищеплення й закріплення знань і вмінь, перевірки їх засвоєння учнями. Крім того, навчальний експеримент організовують для розвитку логічного та діалектичного мислення учнів, їх інтересів, виховання ініціативи, творчої самостійності, акуратності, навичок роботи в колективі тощо.
Навчальний експеримент є значно складнішим, порівняно з іншими методами самостійної роботи, тому при його використанні учні витрачають більше часу і сил. Він завжди пов’язаний зі спостереженням, але має свої якісні відмінності.
Навчальний експеримент протікає в певній послідовності:
здійснюється спостереження за об’єктами, які підлягають дослідженню, виясняються їх зовнішні характерні ознаки та властивості;
формується гіпотеза або наукове припущення, що визначає мету експерименту, яку потрібно реалізувати й довести;
проводиться планування експерименту, що забезпечує умови, які дозволяють слідкувати за проходженням дослідження, намічають практичні дії
досягнення мети (прийоми, фіксація отриманих результатів тощо);
експеримент виконується відповідно до плану;
отримані результати підтверджують або заперечують гіпотезу; остаточна перевірка гіпотези відбувається за допомогою широкої практики.
Навчальний експеримент проводиться під керівництвом учителя, найчастіше на лабораторних заняттях. Під час уроку можна запропонувати учням виконати той чи інший нетривалий дослід, не вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними вказівками педагога.
Наприклад, при ознайомленні зі зразками виробів із поліетилену, учні виконують лабораторну роботу, на якій ознайомлюються з деякими їхніми властивостям. Свої спостереження записують у таблицю. (табл. 1.1) В кінці роботи роблять висновки про фізичні та хімічні властивості поліетилену.
Таблиця 2.2
Деякі властивості поліетилену
Зовнішній вигляд
|
Поводження при нагріванні
|
Зміни під дією хімічних реагентів
|
колір
|
пластичність
|
міцність
|
колір
полум'я
|
запах
|
HCl
|
NaOH
|
KMnO4
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Залежно від того, скільки часу відводиться на навчальний експеримент на уроці, розрізняють три групи дослідів:
короткочасні учнівські досліди, які виконуються в ході пояснення матеріалу вчителем або бесіди;
серії лабораторних дослідів;
досліди, що виконуються під час практичних занять, на які відводиться весь урок.
Наприклад, до першої групи можна віднести демонстрації у 8-му класі «Хімічні властивості кислот», до другої — лабораторний дослід «Взаємодія хлоридної кислоти з металами» та «Дія розчинів кислот на індикатори», до третьої — практичну роботу за темою «Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук».
Обов’язкова присутність у навчальному експерименті елементів дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, загострює процеси чуттєвого пізнання й посилює цілеспрямованість понятійного мислення. У результаті учні отримують конкретні дані та роблять об’єктивні висновки про суть об’єкта, процесу, явища, що досліджується.
Спостереження
Для правильної організації спостереження в системі самостійної роботи учнів необхідно знати психологічні та фізіологічні основи цього виду діяльності.
Навчальне спостереження — не просто розглядання об’єктів, що ви-вчаються, процесів, явищ. Воно потребує від школярів дослідницького підходу та самостійного пошуку правильних відповідей на поставлені запитання.
Немале значення для ефективності навчальних спостережень має синтез отриманих результатів , що відображає ознаки предметів чи явищ, які вивчаються, для пізнання яких і виконується спостереження. Здійснювати спостереження можна і на уроках, і на практичних та лабораторних заняттях, і під час екскурсій.
Наприклад, у 9-му класі при виконанні лабораторної роботи «Реакції обміну між електролітами, що відбуваються з виділенням газу, з утворенням осаду та слабкого електроліту» учні спостерігають за реакціями обміну між розчинами електролітів та умовами їх перебігу.
Дослід 1
Налийте в пробірку 2 мл розчину натрій сульфату й додайте стільки ж розчину барій хлориду. Що спостерігається? Чому?
Дослід 2
Покладіть у пробірку декілька шматочків крейди й додайте невелику кількість розчину хлоридної кислоти. Що спостерігається? Чому?
Дослід 3
Налийте в пробірку 2 мл розчину натрій карбонату й додай стільки ж розчину хлоридної кислоти. Що спостерігається? Чому?
Складіть рівняння реакцій і запишіть їх у повній та скороченій йонних формах.
2.4. Розв’язування задач
Різноманітні навчальні задачі, які використовуються в освітньому процесі, мають дуже велике значення як метод, що сприяє поглибленню, запам’ятовуванню та перевірці засвоєних учнями знань.
За навчальними цілями і змістом задачі природничо-наукового характеру не однакові. Одні стимулюють більш глибоке засвоєння теоретичних питань, зокрема законів, тому їх слід віднести до групи теоретичних; інші допомагають школярам глибше осмислити практичні питання і, отже, можуть бути віднесені до групи практичних, треті об'єднують в собі теоретичні і практичні аспекти.
Спільною ознакою трьох типів навчальних задач є те, що кожен із них може мати кількісний або якісний характер, залежно від тих питань, які обов’язково входять у зміст будь-якої задачі й повинні бути обчислені. Не-рідко ці ознаки об’єднуються.
Зміст і навчальні цілі обумовлюють різноманітність прийомів розв’язування задач. Широко використовуються письмові, графічні та усний прийоми. Задачі такого роду мають переважно тренувальний характер і стимулюють в основному процеси пам’яті.
Для розв’язування задач як ефективного методу навчання, що розвиває мисленнєві здібності школярів, необхідні певні умови, до яких відносяться наявність опорних знань, осмислення кожним школярем мети задачі, зрозумілість прийомів розв’язування завдання.
Виконання вказаних умов дозволяє вести школярів до здійснення поставленої мети і тих висновків, які випливають із цілеспрямованого ви-рішення задачі.
Як приклад, можна навести алгоритм вирішення задачі на визначення домішок.
Задача
Обчисліть масу води, яка утворюється при взаємодії натрій гідроксиду з розчином сульфатною кислотою масою 400 г, яка містить 10 % домішок.
Коли на уроці учні вперше ознайомлюються з таким типом задач, необхідно надати план її рішення.
План
Знайдіть відсоток чистої речовини.
Знайдіть масу чистої речовини.
Складіть рівняння реакції, підставте значення маси чистої речови-ни, що знайшли, та визначте масу, об’єм чи кількість речовини за умвами задачі.
|