Внутрішкільна методична робота – це заснована на досягненнях науки і передового педагогічного досвіду система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності з підвищення наукового та загальнокультурного рівня педагогічних працівників, удосконалення їхньої професійної компетентності та підвищення ефективності навчально-виховного процесу.
Система методичної роботи відіграє важливу роль у розвитку школи, озброює педагогічні кадри необхідними знаннями та вміннями. Участь у методичній роботі має бути професійним обов'язком кожного педагогічного працівника.
Головна мета методичної роботи ─ підтримка ділового тонусу вчителя, впровадження кращих традиційних і нових взірців педагогічної діяльності, відкриття шляху до пошуку, ініціативи й творчості.
Цілі методичної роботи визначаються як прогнозовані результати, погляд в майбутнє, концентрація зусиль та активності для їх досягнення.
Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя, підготовка до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації; ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; втілення передового педагогічного досвіду; творче використання рекомендацій; збагачення прогресивними методами і засобами навчання; вдосконалення навичок самоосвіти вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищенні результативності його педагогічної діяльності.
Пріоритети діяльності методичної служби школи
-створення умов для особистісно-орієнтованої системи неперервної освіти;
-забезпечення співпраці педагогів і науковців;
-створення системи інформаційної підтримки, забезпечення реклами педагогічних ініціатив, новацій;
-забезпечення взаємодії між усіма ланками методичної роботи , що створена в закладі освіти.
Змістом методичної роботи є комплекс культурологічних, методологічних, педагогічних та методичних проблем, вирішення яких забезпечує досягнення визначених цілей та завдань.
Наукові основи організації методичної роботи
У сучасній педагогіці прийнята концепція поетапності в здійсненні методичної роботи, рекомендується 4 етапи:
1. Виявлення рівня стану методичної роботи.
2. Систематизація, оптимальний відбір ефективних форм і методів методичної роботи.
3. Розробка комплексної програми методичної роботи на всіх рівнях.
4. Реалізація комплексної програми, коригування та аналіз результатів.
Основи наукової організації методичної роботи – це взаємозв'язок інтенсифікації та оптимізації.
У системі методичної роботи педагогічна наука рекомендує такі методи інтенсифікації:
формування пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за якість своєї роботи;
ліквідація непродуктивних затрат часу;
впровадження активних, нестандартних форм і методів;
раціоналізація методичних заходів;
використання технічних засобів навчання.
Найбільших успіхів можна досягти, якщо оволодіти сукупністю засобів оптимізації методичної роботи, а саме:
комплексне планування завдань;
конкретизація завдань для кожної групи педагогічних працівників;
виділення головного, суттєвого;
оперативне коригування;
виявлення відповідності результатів реальним можливостям педагогів.
Переосмислення завдань і принципів діяльності методичної роботи в школі дозволяє визначити основні напрямки її функціонування:
-
Діагностико-прогностичний напрям, з яким пов’язано вивчення потреб педагогів у безперервній освіті, завдання організаторів - зосередити увагу педагогів на вдосконаленні навчально-виховного процесу, впровадженні продуктивних технологій.
2) Навчально-методичний напрям, з яким пов’язано підвищення кваліфікації педагогів, головне місце займає робота вчителя над індивідуальною проблемою.
3) Організаційно-координаційний напрям, головний зміст якого - планування і координація методичної роботи .
Одним із сучасних напрямів у змісті методичної роботи є професійна підготовка педагогів до науково-дослідницької роботи, оскільки це сприяє формуванню спеціальних дослідницьких умінь.
Принципи методичної роботи – це
принцип всебічності змісту методичної роботи, означає орієнтацію на охоплення усіх сторін і напрямків підвищення кваліфікації педагогів;
принцип комплексності – єдність, взаємозв’язок і взаємозбагачення усіх напрямків підвищення педагогічної майстерності педагогів;
принцип системності – отримання не окремих знань і навичок, а цілісносної системи педагогічної творчості;
принципи актуальності, науковості, доступності, практичної спрямованості вибору пріоритетів у змісті методичної роботи.
Для успішної реалізації різних напрямків роботи методична служба школи виконує наступні функції:
організаційну (удосконалення структури і змісту методичної роботи);
діагностичну (вивчення співвідношення між рівнем компетентності педагогів та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти);
прогностичну (передбачення знань та умінь, необхідних у майбутньому);
моделюючу (вироблення нових положень навчально-виховної роботи);
відновлюючу (відновлення частково забутих або втрачених вчителями знань після закінчення навчального закладу);
коригуючу (виправлення недоліків у діяльності педагогів);
пропагандистську (агітація педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду);
контрольно-інформаційну (оцінювання відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам).
Крім того, функції методичної роботи можна розбити на три групи:
1) Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності педагогів, розвиток світогляду, стійких моральних якостей, мотивів творчої діяльності, сучасного стилю педагогічного мислення, педагогічної техніки, артистизму, емоційно-вольової саморегуляції;
2) Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців, вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних традицій, впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін методичними знахідками; стимулювання ініціативи членів колективу, залучення до експериментальної роботи;
3) Третя група функцій стосується і кожного вчителя, і колективу загалом: творче осмислення нових нормативних актів і документів, впровадження досягнень передового педагогічного досвіду, новаторство, профілактика труднощів і недоліків у педагогічній діяльності, використання досягнень психолого-педагогічної науки, поширення за рамки школи передового досвіду даного колективу.
Методичну роботу треба спрямовувати таким чином, щоб:
спонукати кожного вчителя до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня;
сприяти взаємному збагаченню членів колективу педагогічними знахідками;
дати можливість молодим спеціалістам вчитися педагогічної майстерності у досвідчених колег;
забезпечити підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.
Головні джерела забезпечення методичної роботи:
1) законодавчі, концептуальні і нормативні, урядові і міністерські документи та документи органів місцевого управління;
2) педагогічна, наукова та методична література;
3) засоби масової інформації, заклади культури;
4) педагогічний досвід, особливо педагогів-новаторів та передових педагогічних колективів;
5) спілкування педагогічних кадрів;
6) діагностування педагогів, що дає змогу здійснювати індивідуальний підхід;
7) педагогічне прогнозування, яке допомагає працювати на випередження;
8) атестація педагогічних кадрів та результати перевірок, які дають змогу побачити та виправити недоліки навчально-виховного процессу;
9) статистичні звіти як аналіз стану та перспектив розвитку методичної роботи.
Основні критерії методичної роботи в школі
1) відповідність системи внутрішкільної методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства і держави;
2) науковість;
3) системність;
4) комплексність;
5) систематичність, послідовність, наступність, безперервність, масовість;
6) творчий характер, максимальна активізація діяльності педагогів;
7) конкретність, диференційований підхід до педагогів;
8) спрямованість на виділення суттєвого у підвищенні кваліфікації вчителів;
9) єдність теорії і практики методичної роботи;
10) оперативність, гнучкість, мобільність;
11) колективний характер методичної роботи;
12) створення сприятливих умов для ефективної методичної роботи і творчих пошуків педагогів.
Організація методичної роботи на діагностичній основі
Методична робота планується і проводиться, як правило, на діагностичній основі. Директор школи і його заступники аналізують підсумки роботи школи за попередній рік, виявляють невирішені проблеми і недоліки, проводять нараду з керівниками шкільних предметних циклових комісій, керівником творчої групи. Після цього вчителі заповнюють діагностичні анкети, у яких вказують, що вдається добре в роботі, з яких питань потрібна методична допомога. Потім складається діагностична карта успіхів та труднощів вчителів, списки охоплення педпрацівників різними формами методичної роботи.
Головні показники ефективності методичного забезпечення навчально-виховного процесу
1. Результативність - рівень освіченості, вихованості та розвитку школярів.
2. Раціональні затрати часу на методичну роботу.
3. Зростання задоволення вчителів своєю працею.
Організуючим центром внутрішкільної методичної роботи є методичний кабінет школи. Він забезпечує управління двоєдиним педагогічним процесом, що охоплює діяльність, спрямовану на підвищення педагогічної майстерності вчителів, з одного боку, і якість навчання учнів - з іншого.
Належним чином обладнаний методичний кабінет - необхідна умова успіху методичної роботи школи.
Внутрішкільна методична робота - це цілісне утворення, яке складається з підсистем, пов’язаних між собою. Її ефективність визначається рівнем організації. Дана структура складна і багатогранна.
Основні напрями у змісті роботи обирає педагогічний колектив і педагогічна рада, обгрунтовується проблема, над якою буде працювати педагогічний колектив. Як правило, керує методичною роботою в загальноосвітньому навчальному закладі заступник директора з НВР. Методична робота потребує постійного управління, і тоді вона стає системою. Необхідно створити спеціальний центр методичної роботи (Координаційний методичний центр, методична рада або методичний комітет). Його членами мають бути найбільш досвідчені педагоги.
Основні властивості підсистем методичної роботи:
функціонують відповідно до змісту своїх завдань;
цілеспрямовані на досягнення єдиної мети – підвищення майстерності педагогів;
кожна підсистема має своє специфічне завдання, для вирішення якого вона створена й функціонує;
також кожна з підсистем може бути розглянута як відносно цілісна система, але нижчого рівня.
Принципи діяльності методичних підсистем школи:
● адресність на основі діагностики й анкетування;
● добровільність участі;
● демократичність і гуманізм;
● трирівнева діяльність;
● забезпеченість підготовленим керівником;
● стимулювання, мотивація;
● ротація.
Структура методичної роботи включає взаємопов'язані елементи, що відповідають меті та завданням, які стоять перед навчальним закладом та втілюються у різних формах.
Форми методичної роботи класифікуються за ступенем активності учасників (пасивні, активні, інтерактивні). Пасивні форми роботи зорієнтовані на репродуктивну діяльність. Активні форми стимулюють пошук, творчу дослідницьку діяльність педагогів. Інтерактивні форми передбачають створення нового освітнього продукту.
Внутрішкільна методична робота з педагогічними працівниками також реалізується як через традиційні (колективні (групові) та індивідуальні), так і нетрадиційні форми її організації.
До колективних (групових) форм належать: педагогічна рада, педагогічні читання, науково-практичні конференції, педагогічні виставки, конкурси, ШПЦК, творчі майстерні педагогів, постійно діючі проблемні семінари, Школа молодого вчителя, Школа передового педагогічного досвіду, Школа педагогічної майстерності, творчі мобільні та динамічні групи, тренінги, круглі столи, методичні оперативки, предметні тижні, опорні школи, експериментальний педагогічний майданчик, група взаємодії тощо.
Основною колективною (груповою) організаційною формою методичної роботи в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів залишаються методичні об'єднання (або ШПЦК), головною функцією яких є ознайомлення педагогів із сучасним станом і перспективами розвитку освіти, досягненнями педагогічної і психологічної науки, перспективним педагогічним досвідом, оновлення і поглиблення знань педагогічних працівників зі спеціальності та суміжних дисциплін, постійне підвищення їхнього загальнокультурного рівня, ознайомлення з методикою вивчення складних тем навчальних програм, вивчення матеріалів моніторингу навчально-виховного процесу, обмін досвідом, огляд навчально-методичної літератури, педагогічної преси.
Індивідуальні форми методичної роботи: наставництво, стажування, творчий звіт, консультування, діагностування, відвідування уроків і позакласних заходів, дистанційне навчання, самоосвіта, діагностична лабораторія вчителя, атестація, співбесіда, висвітлення в засобах масової інформації.
Останнім часом поширення набули нетрадиційні форми організації методичної роботи, які спрямовані на максимальну активізацію практичної діяльності педагогів: це авторські школи, творчі студії, методичні фестивалі, педагогічні ігри, моделювання педагогічних ситуацій, захист інноваційних проектів, аукціони педагогічних ідей, майстер-класи, а також аналоги популярних сучасних радіо- і телепередач, сайти вчителів, публікації в Інтернет-мережі, методичні проекти, інноваційні групи, дослідження у фокусних групах (це невеликі групи людей, які збираються для дискусії, сфокусованій на одній, чітко окресленій проблемі), вебінари (різновид веб-конференції, що проходить в режимі реального часу, зв’язок між учасниками підтримується за допомогою спеціального програмного забезпечення або за допомогою веб-сервісу).
Тільки тоді, коли внутрішкільна методична робота буде добре налагодженою та творчою, можна досягти розвитку професійної майстерності.
|