„ Фінансова санація та банкрутство підприємств”
1. Прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі — Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів.
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рівня загрози банкрутства):
Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 E.
Z = 1,2 (Ф1ст260+270-620-630)/Ф1ст280) + 1,4 (Ф2ст220/Ф1ст280) + 3,3 (Ф2ст035/Ф1ст280) + 0,6 (ринкова вартість акції/Ф1ст(640-380)) + 1,0 (Ф2ст010/Ф1ст280).
Це п’ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства: A — робочий(оборотний) капітал / загальна вартість активів; B — чистий прибуток / загальна вартість активів; C — чистий дохід / загальна вартість активів; D — ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгованості; E — обсяг продажу / загальна вартість активів.
Значення показника «Z» так пов’язане з імовірністю банкрутства:
Z 1,8 — дуже висока;
1,81 Z 2,70 — висока;
2,71 Z 2,99 — можлива;
Z 3,00 — дуже низька.
За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95%.
Модель Спрінгейта
Z = 1,03 A + 3,07 B + 0,66 C + 0,4 D.
Тут A — робочий капітал / загальна вартість активів; B — прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів; C — прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість; D — обсяг продажу / загальна вартість активів.
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.
Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.
Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію:
Z = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6 ,
де Х1 — cash-flow / зобов’язання;
Х2 — валюта балансу / зобов’язання;
Х3 — прибуток / валюта балансу;
Х4 — прибуток / виручка від реалізації;
Х5 — виробничі запаси / виручка від реалізації;
Х6 — оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).
Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так:
Z > 2 — підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;
1 < Z < 2 — фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;
0 < Z < 1 — підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;
Z < 0 — підприємство є напівбанкрутом.
Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу. Ідеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.
Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств
Для оцінки ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств рекомендується до використання дискримінантна функція із шістьома змінними:
Z = 1,04*X1+0,75*X2+0,15*X3+0,42*X4+1,8*X5 -0,06*X6 - 2,16
Модель розроблена на основі аналізу фінансових показників 850 українських підприємств усіх видів економічної діяльності
Розшифровка незалежних змінних пропонованої дискримінантної функції наведена в таблиці:
Незалежна змінна
|
Економічна інтерпретація
|
Х1
|
Коефіцієнт покриття (ліквідність третього ступеня)
|
Х2
|
Коефіцієнт фінансової автономії
|
Х3
|
Коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (активів)
|
Х4
|
Коефіцієнт рентабельності операційних продажів по Cash-flow
|
Х5
|
Коефіцієнт рентабельності активів по Cash-flow
|
Х6
|
Коефіцієнт оборотності позикового капіталу
|
Використання цієї моделі дозволяє з високим рівнем ймовірності спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, а отже, оцінити ймовірність його банкрутства. Точність оцінювання за використання пропонованої моделі є дещо нижчою, ніж у разі застосування відповідних галузевих алгоритмів. Для наведеної дискримінантної моделі рекомендується наступний "ключ інтерпретації" значень інтегрального показника:
Zi <= -0,55 - фінансовий стан підприємства є незадовільним (знаходиться у фінансовій кризі або вона йому загрожує);
-0,55 <= Zi <= 0,55 - однозначних висновків щодо якості фінансового стану підприємства зробити неможливо, необхідний додатковий експертний аналіз;
Zi > 0,55 - фінансовий стан підприємства є задовільним.
У разі, якщо значення показника Zі знаходиться в межах, для яких однозначні висновки щодо якості фінансового стану зробити неможливо, рекомендується додатково застосувати експертні методи аналізу. В рамках чого аналізується динаміка основних абсолютних показників фінансового стану підприємства за два-три роки: валюта балансу; робочий капітал; обсяг виручки від реалізації; величина чистого прибутку (збитку); чистий грошовий потік від операційної діяльності. За результатами додаткового аналізу базовий показник Zi коригується на коефіцієнт (DZ) зміни основних абсолютних показників. Для визначення вагомості впливу окремих абсолютних показників на коефіцієнт коригування можна застосувати загальну методологію дискримінантного аналізу. Скоригований за результатами додаткового експертного аналізу інтегральний показник слід інтерпретувати таким же чином, як це рекомендується вище
Зауважимо, що робота з прогнозування банкрутства може бути організована як на самому підприємстві, так і за його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство.
2.Визначення точки беззбитковості.
Аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyse)
Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства — виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію.
Цей метод побудований на тезі, що зі зростанням обсягів реалізації умовно-постійні витрати на одиницю продукції зменшуються. Аналізувати точку беззбитковості можна побудовою графіків, а також за допомогою відповідних математичних розрахунків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину кривої сукупних витрат і кривої, яка характеризує виручку від реалізації продукції (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Точка беззбитковості:
F — фіксовані витрати; m — крива, яка характеризує виручку від реалізації;
n — крива сукупних витрат; f — лінія умовно-постійних витрат;
A — точка беззбитковості
Неодмінним елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок маржинального прибутку (суми покриття) — різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно-змінними витратами. Маржинальний прибуток — це показник, що характеризує частину виручки, яка спрямовується на заміщення умовно-постійних витрат і формування прибутку від реалізації. Його можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. В останньому разі це різниця між оптовою ціною та умовно-змінними витратами на виробництво одиниці продукції. За допомогою суми покриття обчислюють приріст прибутку від випуску та реалізації кожної додаткової одиниці продукції.
Додатна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки. На цю різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків. Зауважимо, що кожне підприємство має прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більший ризик одержання збитків.
На практиці точку беззбитковості, як правило, знаходять, обчислюючи в ній виручку від реалізації або кількість реалізованої продукції. З цією метою застосовують такі математичні формули:
 , (1)
 , (2)
де B — виручка від реалізації в точці беззбитковості, грн.;
О — обсяг реалізованої продукції в цій точці, шт. (або інші натуральні одиниці);
F — умовно-постійні витрати на випуск товарної продукції, грн.;
p — оптова ціна одиниці продукції, грн.;
v — умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн.
Приклад. Маржинальний прибуток на одиницю реалізованої продукції становить 5 грн.; умовно-змінні витрати на одиницю продукції дорівнюють 4 грн.; умовно-постійні витрати на виробництво товарної продукції — 600 тис. грн.
Обчислимо виручку від реалізації та обсяг реалізації продукції в точці беззбитковості. Підставивши у формулу (2) значення умовно-постійних витрат F та маржинального прибутку p – v, дістанемо шукане значення кількості реалізованої продукції в точці беззбитковості — 120 000 шт. (600 000 : 5).
Щоб знайти виручку від реалізації, знайдемо оптову ціну одиниці продукції. Вона дорівнює сумі маржинального прибутку та умовно-змінних витрат на одиницю продукції — 9 грн. (5 + 4). Помноживши обсяг реалізації продукції на оптову ціну за одиницю, дістанемо шукане значення виручки від реалізації в точці беззбитковості — 1 080 000 грн. (9 · 120 000).
Для перевірки обчислень знайдемо виручку від реалізації, скориставшись відповідною формулою. Дістанемо те саме значення виручки від реалізації в точці беззбитковості — 1 080 000 грн. (600 000 : 1 – 4 : 9). Отже, точку беззбитковості знайдено правильно.
Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства
3.Аналіз фінансово-господарського стану підприємств в ході санаційного аудиту.
ПОКАЗНИКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СТРУКТУРУ КАПІТАЛУ ТА ФІНАНСОВУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Показник (коефіцієнт)
|
Розрахункова формула
|
Рекомендоване значення
|
Економічний зміст
|
Напрямок змін
|
загальна
|
конкретизована за статтями балансу
|
Фінансового лівериджу
|
Зобов’язання/
Власний капітал
|
Рядок 640-380 /Рядок 380
|
0,5 і менше
|
Характеризує залежність підприємства від зобов’язань
|
Позитивним є зменшення цього показника
Збільшення свідчить про підвищення фінансового ризику
|
Незалежності (автономії)
|
Власний капітал/
Валюта балансу
|
Рядок 380 / Рядок 640
|
0,5 і більше
|
Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел
|
Позитивним є збільшення цього показника
|
Фінансової стабільності
|
Власний капітал/
Зобов’язання
|
Рядок 380 / (Рядок 640 - Рядок 380)
|
1 і більше
|
Показує скільки грн.. власного капіталу припадає на 1 грн. зобов’язань (зовнішніх, внутрішніх, короткострокових та довгострокових)
|
Позитивним є збільшення цього коефіцієнту
|
ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Показник
|
Розрахункова формула
|
Орієнтовне значення
|
Економічний зміст
|
Напрямок змін
|
загальна
|
конкретизована за статтями балансу
|
|
|
|
Коефіцієнт покриття
|
Поточні активи/
Короткострокові пасиви
|
Рядок 260 / Рядок 620
|
1 і
більше
|
Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року
|
Позитивним є збільшення цього коефіцієнту.
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
|
Грошові кошти + КФВ/
Короткострокові пасиви
|
(Рядок 220 + 230 + 240)/ Рядок 620
|
0,2 і більше
|
Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість
|
Позитивним є збільшення коефіцієнту
|
Власні оборотні засоби
|
Власний капітал – основні засоби
|
Рядок 380 – Рядок 080
|
|
Характеризує власний обіговий (робочий капітал)- суму власних коштів яка вкладена в сировину, матеріали, незавершене виробництво, готову продукцію, розрахунки з дебіторами т.ін.
|
Позитивним є збільшення суми власних обігових засобів
|
Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство здатне погасити в найближчий період, і визначається як відношення суми грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань.
Платоспроможність підприємства визначається передусім обсягом і мобільністю його власних оборотних коштів. Абсолютне чи відносне зростання оборотних коштів може свідчити не лише про розширення виробництва або дію факторів інфляції, а й про сповільнення обороту коштів, що спричинюється до збільшення їх маси.
Для того щоб зробити правильні однозначні висновки про причини зміни пропорції у структурі активів, докладно аналізують розділи й окремі статті активу балансу.
|