Методика аналітичних процедур при аудиті фінансової звітності хлібопекарних підприємств України


Скачати 217.26 Kb.
НазваМетодика аналітичних процедур при аудиті фінансової звітності хлібопекарних підприємств України
Дата18.05.2013
Розмір217.26 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
УДК. 671.33 .Сурніна К.С, к.е.н., професор

Таврійський національний університет

імені В.І.Вернадського

м. Симферополь


Методика аналітичних процедур при аудиті фінансової звітності

хлібопекарних підприємств України.
В даної статті розглядаються питання, які пов’язані з методикою аналітичних процедур з урахуванням специфіки хлібопекарних підприємств. Автор аналізує різні стадії процесу хлібопечення і рекомендує аналітичні процедури аудиту від початку виробничого процесу, до складання фінансової звітності підприємства.

Постановка проблеми. Основною складовою вивчення аудиторської діяльності, є питання методики здійснення аудиту. Фахівець, який володіє основами методики дослідження фактів господарського життя, є справжнім спеціалістом в області аудиту і буде завжди мати повагу і подяку від свої клієнтів.

З огляду на це в статті отримала подальший розвиток методика аудиту результатів діяльності підприємства шляхом розробки методичних підходів до вивчення операцій з обліку доходів, витрат і фінансових результатів, а саме: на основі принципів нарахування, відповідності та періодичності запропоновано алгоритм вивчення доходів і витрат; розроблено загальну методологію аналітичних процедур при аудиторській перевірці фінансової звітності хлібопекарного підприємства в розрізі видів діяльності підприємства.

Порядок організації та проведення аналітичних процедур при аудиті фінансової звітності, на прикладі хлібопекарних підприємств, є важливим питанням для загального процесу як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковці, які займаються дослідженням проблем аудиту в своїх роботах наводять інформацію, яка стосується аудиторського ризику, методів отримання аудиторських доказів, в тому числі і застосування аудиторських процедур в цілому. В цьому напрямку можливо відзначити роботи: Дорош Н.І., Каменської Т.О., Пантелєєва В.П., Петрик О.О., Пилипенка І. І., Редька О. Ю., Сопка В. В., Шевчука В.О., та інших.

Формулювання цілі статті. Мета даної статті – запропонувати аналітичні процедури, які необхідно застосовувати аудиторам при виконанні аудиту фінансової звітності хлібопекарних підприємств України., та провести дослідження їх особливостей, напрямків, та методів проведення.

Виклад основного матеріалу. Аудиторськими процедурами по суті на рівні тверджень можуть бути детальні тести, аналітичні процедури по суті або те й інше разом. Рішення про те, які аудиторські процедури використовувати, в тому числі питання про доречність використання аналітичних процедур по суті, ґрунтується на професійному судженні аудитора щодо очікуваної ефективності та дієвості наявних аудиторських процедур для зменшення аудиторського ризику на рівні твердження до прийнятно низького рівня.

Аналітичні процедури по суті, як правило, більше застосовуються до великих обсягів операцій, що є передбачуваними в часі. Застосування запланованих аналітичних процедур ґрунтується на припущенні, що взаємозв'язки між даними існують і будуть існувати за відсутності відомих умов, які вимагають протилежного. В будь-якому разі прийнятність конкретної аналітичної процедури залежатиме від оцінки аудитором того, наскільки ефективною вона буде для виявлення викривлення, яке окремо або разом з іншими викривленнями може призвести до суттєвого викривлення фінансової звітності.

У деяких випадках навіть проста модель прогнозування може бути ефективною як аналітична процедура. Наприклад, якщо суб'єкт господарювання має певну кількість найманих працівників із фіксованими ставками заробітної плати протягом усього періоду, аудитор зможе використати ці дані для оцінки загальної суми заробітної плати за період з високим ступенем точності, тим самим отримуючи аудиторські докази для важливої статті у фінансовій звітності та зменшуючи необхідність проведення детальних тестів щодо загальної суми заробітної плати. Застосування загальновизнаних торговельних показників (наприклад, коефіцієнтів прибутку для різних типів роздрібних торговельних суб'єктів господарювання) часто може виявитись ефективним для використання в аналітичних процедурах по суті для отримання доказів, що підтверджують обгрунтованість відображених сум.

Розглянемо оцінку ризику суттєвого викривлення звітності на прикладі хлібопекарних підприємств України. Виробництво продукції хлібопечення у 2010 році в порівнянні з 2005 скоротилося на 25 %. Розвиток виробничої діяльності складається по-різному. Так, по областях України має місце характерне зниження виробництва, особливо у Донецькій - 7%, Дніпропетровський - 8%, Івано-Франківський - 10%, у Автономній Республіці Крим - 12%,.

В умовах конкуренції, з метою залучення покупців необхідно розширювати асортимент і поліпшувати якість хлібобулочних виробів.

Одним з важливих шляхів підвищення ефективності хлібопечення є раціональне використання виробничих потужностей – вирішальний фактор збільшення випуску продукції, підвищення продуктивності праці й рентабельності виробництва.

Як при внутрішньому,так і при зовнішньому аудиті необхідно мати на увазі, що хлібопекарські підприємства мають особливості виробничо-господарської і фінансової діяльності. Основними особливостями технологічного процесу виробництва хлібобулочних виробів є:

  • нетривалість технологічного процесу;

  • відсутність незавершеного виробництва;

  • обмеження строку зберігання основних матеріально–виробничих запасів;

  • обмеження строку реалізації готової продукції і мінімум залишків нереалізованої продукції, а по хлібу, як правило, їх відсутність;

  • якість продукції, що випускається, залежить не тільки від дотримання технології виробництва, але й від якості вихідної сировини;

  • норми витрати сировини і виходу продукції залежать від якості вихідної сировини.

  • Виготовлення продукції хлібопечення під щоденний заказ торгової мережі.

При організації обліку і контролю на хлібопекарських підприємствах необхідно враховувати особливості технології виробництва, які безпосередньо впливають на організацію обліку.

За характером технологічного процесу хлебопекарне виробництво належить до переробних галузей. Виробничий цикл складається з ряду безперервних технологічних процесів. На рис.1 наведено схему технологічного процесу виробництва хлібобулочних виробів.

Борошно

Вода




Сіль



Дріжджі


Інша сировина


Підготовка сировини й матеріалів до виробництва





Змішування, просівання

Доведення до необхідної температури


Розчинення, фільтрування, відстоювання


Розведення у воді


Очищення й розчинення цукру, розтоплювання жиру, підготовка яєць












Дозування по об’єму або масі






Готування тіста



Розподіл тіста на шматки







Пшеничне тісто


Житнє тісто






Округлення, попереднє відстоювання формовка


Округлення, формовка






Кінцеве відстоювання






Випічка


Нарізка, змащення, обробка








Охолодження хліба й хлібобулочних виробів






Передача готової продукції в експедицію, зберігання







Рис. 3.2. Схема технологічного процесу виробництва хлібобулочних виробів



  1. Підготовка сировини до виробництва. Кожне виробниче підприємство має сировинний склад, де зберігається певний запас основної і додаткової сировини. Перед використанням у виробництві сировина проходить певну підготовку, що поліпшує її санітарний стан і технологічні властивості. Так, тверді жири розтоплюють; патоку прогрівають, сипучі продукти просівають і пропускають через магнітні вловлювачі для видалення домішок, тощо.

2. Готування тіста є найважливішими й найбільш тривалими операціями у виробництві хліба, що займає близько 70% часу виробничого циклу. У вітчизняній промисловості застосовують більше двадцяти способів готування пшеничного й житнього тіста, але найбільш поширеними є традиційна та прогресивна технології. Перша передбачає тривале шумування напівфабрикатів у цілому 4,5 - 7 год. Для другої характерне скорочення циклу готування тісту. За прогресивною технологією, більш простою і ощадливою, готується близько 70% виробів.

3. Шумування тіста починається із замісу і триває на всіх наступних етапах готування. При даному процесі тісто та інші напівфабрикати не тільки розпушуються, але й дозрівають, тобто досягають оптимального стану для подальшої переробки. Дозрівання і розпушення тіста відбувається не тільки при його шумуванні від замісу до оброблення, але й під час оброблення, відстоювання та у перші хвилини випічки.

4. Оброблення тіста включає наступні операції: розподіл тіста на порції, попереднє відстоювання, формування виробів, кінцеве відстоювання. Попереднє відстоювання застосовується лише у виробництві булочних і здобних виробів із пшеничного борошна. У підсумку збільшується об’єм, поліпшується структура і пористість. Під час кінцевого відстоювання в тісті відбувається інтенсивне шумування, тісто насичується вуглекислим газом, розпушується, що дозволяє одержати потрібну форму.

5. Випічка хліба. Випічка - заключна стадія приготування хлібних виробів, остаточно формує якість хліба. У процесі випічки в середині тістової заготовки протікають одночасно мікробіологічні, біохімічні, фізичні і колоїдні процеси. Всі зміни і процеси, що перетворюють тісто в готовий хліб, відбуваються в результаті прогрівання тістової заготовки. Хлібні вироби випікають у пекарній камері хлібопекарських печей при температурі 200-280 ° С. Для випічки 1кг хліба потрібно близько 293-544 кДж. Обсяг випеченої готової продукції на 10 - 30% більше обсягу тістової заготовки перед посадкою її в піч.

6. Визначення готовності хліба. Правильне визначення готовності хліба в процесі його випічки має велике значення. Від правильного визначення готовності хліба залежить його якість: товщина та фарбування кірки і фізичні властивості м'якушки – еластичність і сухість на дотик. Зайва тривалість випічки збільшує УПЕК, знижує продуктивність, викликає перевитрату палива. Об'єктивним показником готовності хліба та булочних виробів є температура в центрі м'якушки, яка наприкінці випічки повинна становити 96-97 ° С.

7. Охолодження хліба й хлібобулочних виробів, передача готової продукції в експедицію та її зберігання. У хлібосховищі з температурою 18-20ºС хліб швидко охолоджується, втрачає массу та у результаті усихає. Через 10-12 годин зберігання у звичайних температурних умовах (15-25ºС) з’являються очевидні ознаки його черствіння, які підсилюються при подальшому зберіганні.

Виходячи з безперервності технологічного процесу, перераховані стадії не виділяються як самостійні об’єкти обліку, у зв'язку з чим облік виробничих витрат як правило, ведеться в цілому на виготовлення хліба і хлібобулочних виробів. Тому на хлібопекарних підприємствах, застосовується простий метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Його сутність полягає в тому, що облік витрат ведеться в цілому по всьому процесу випуску продукції. Собівартість одиниці продукції обчислюється прямим розрахунком, тобто простим діленням витрат на обсяг виробництва в натуральних показниках.

Проте у хлібопекарній промисловості витрати можуть групуватись по окремих стадіях (процесах) технологічного процесу: підготовка борошна та інших матеріалів до виробництва; готування і оброблення тіста; випічка виробів та їхнє охолодження.

Виходячи з цього, простий метод, що застосовується підприємствами хлібопекарного виробництва, приймає характер попроцесного методу. Суть його полягає в тому, що витрати виробництва відповідного періоду попередньо обліковують по зазначених процесах з наступним узагальненням по підприємству в цілому. При цьому собівартість одиниці продукції обчислюється шляхом ділення всіх витрат виробництва за місяць у цілому і по кожній статті витрат окремо, на кількість готової продукції за даний період.

На хлібопекарних підприємствах, де виготовляються і реалізуються як хлібобулочні вироби, готові для реалізації, так і тісто як напівфабрикат, може застосовуватись попередільний метод обліку виробництва. Він використовується на підприємствах з масовим випуском продукції, де з вихідної сировини шляхом послідовної обробки виробляють готову продукцію. Сутність даного методу полягає в тому, що облік витрат ведеться по переділах, навіть якщо в одному переділі виготовляють продукцію різних видів. У зв’язку з тим, що напівфабрикати, отримані в одному переділі, служать вихідним матеріалом в наступному, виникає необхідність в їх вартісній оцінці для включення у собівартість продукції наступного переділу.

При використанні даного методу сировина й матеріали, перш ніж перетворитися в готову продукцію, послідовно проходять ряд стадій і фаз виробництва (переділи). Перелік переділів визначають на основі технологічного процесу і виходячи з можливостей планування, обліку і калькулювання. При цьому витрати на виробництво враховуються по видах продукції, у розрізі калькуляційних статей, але за окремими етапами: виготовлення напівфабрикатів або готової продукції.

Існують два варіанти попередільного методу:

1) Напівфабрикатний – застосовують ті підприємства, які реалізують і напівфабрикати і готову продукцію, у зв'язку з чим виникає необхідність у визначенні їх собівартості. В такому випадку собівартість кінцевого продукту складається із собівартості напівфабрикатів попередніх переділів і витрат останнього переділу.

2) Безнапівфабрикатний – при передачі напівфабрикатів з одного цеху в інший для подальшої обробки їхня собівартість не калькулюється. При цьому собівартість кінцевого продукту визначається як сума витрат всіх переділів з урахуванням залишків незавершеного виробництва по кожному з них. Контроль за наявністю і рухом напівфабрикатів у виробництві при цьому варіанті здійснюється шляхом оперативного обліку їх руху в натуральному виразі.

Важливою особливістю хлібопекарського виробництва є збільшення маси готової продукції в порівнянні з масою витрачених матеріалів, що називається припічкою. Однак замість поняття припічка у плануванні і обліку більш широке застосування знайшло поняття норма виходу готової продукції – процентне відношення маси готових виробів до маси витраченого борошна, необхідного на випічку хліба і хлібобулочних виробів. Припічка або вихід готової продукції залежить від виду і сорту борошна, його фактичної вологості, виду виробів, що випікають і інших якісних показників та умов, які враховані в рецептурі на випічку готової продукції. Норми виходу хліба і хлібобулочних виробів встановлюються на базисну вологість борошна, яка дорівнює 14,5%. Вихід готової продукції визначається за формулою:

(3.5)

де В – вихід готової продукції, %; А – загальна маса готової продукції, кг; М – маса витраченого борошна, кг.

Якщо змінюється вологість борошна, то змінюється і норма виходу готової продукції. У цьому випадку норма виходу готової продукції встановлюється при базисній вологості борошна, скоректованої на фактичну вологість, для чого застосовується формула:

, (3.6)

Перерахування фактичного виходу стосовно маси борошна з вологістю 14,5 % здійснюється за формулою:

, (3.7)

де Вск – вихід готової продукції скорегований, %; Н – вихід готової продукції в перерахуванні на борошно вологістю 14,5%, кг; Вб – вихід готової продукції – базисний, %; М – фактична вологість борошна.

Іншою особливістю хлібопечення є зменшення маси хлібобулочних виробів у результаті охолодження, залежно від пори року. Різниця між вагою гарячого й холодного хліба (всихання) у середньому становить 2,5-3,5% і залежить від температури і відносної вологості повітря на складі готової продукції. Всихання – зменшення маси хліба в процесі зберігання за рахунок випару вологи з поверхні кірки в навколишнє середовище.

Для визначення всихання за певний період часу (у г або кг) необхідно з маси гарячого хліба (Мгх) відняти масу хліба після зберігання (Мх). Звичайно всихання виражається у відсотках, які показують, на яку частину зменшилася при зберіганні маса гарячого хліба. Зменшення маси готової продукції в результаті охолодження становить: у травні – серпні - 2,8 %, а в інші місяці – 2,5 %.

, (3.8)

де Мус – маса всихання, г або кг; Мгх – маса гарячого хліба, г або кг; Мх – маса хліба після зберігання, г або кг.

Крім вище зазначених особливостей необхідно також враховувати спікання. Спікання – зменшення маси тіста при випічці, що визначається різницею між масою його заготівлі перед посадкою у піч і гарячого виробу, що вийшов з печі готовим, що виражається у відсотках до маси заготівлі:

, (3.9)

де Муп – маса спікання, %; Мт – маса заготівлі з тіста, кг; Мгх – маса гарячого виробу, кг.

Основна причина спікання – випаровування вологи при утворенні шкірки. Величина спікання для різних видів хлібних виробів варіюється в межах 6-12%. Насамперед розмір спікання залежить від форми й маси заготівлі з тіста, а також від способу випічки виробу (у формах або на поду печі). За інших рівних умов, чим менше маса виробу, тим більше його спікання, тому що воно відбувається за рахунок зневоднення шкірок, а питомий зміст шкірок у дрібно штучних виробів вище, ніж у великих, тому й спікання у них відповідно буде вищим.

Спікання того самого виробу в різних печах може бути різним, що залежить від режиму випічки і конструкції печі. Обприскування поверхні виробів водою перед їх виходом з печі знижує його на 0,5%, крім того, ця операція сприяє утворенню глянцю на поверхні. На хлібозаводах встановлюють оптимальну величину спікання для кожного виду виробу стосовно до місцевих умов. Але надмірне зниження його погіршує стан шкірок, вони стають дуже тонкими і блідими, підвищення – призводить до їх стовщення, зниженню виходу виробу. Спікання – найбільша технологічна втрата в процесі виробництва хлібних виробів.

Організація і методика обліку фінансових результатів залежить також від обсягів виробництва. Виходячи з цього, хлібопекарські підприємства поділяються на дрібні (добова потужність до 3-х тон); середні (потужність від 3-16 тон); великі (потужність понад 16 тон). Такий розподіл впливає на документальне оформлення господарських операцій, звітність матеріально відповідальних осіб, техніку і організацію обліку.

На великих і середніх підприємствах є певний штат завідувачів виробництвом, комірників, експедиторів, що обумовлює роздільне документування, а саме: оформлення видачі матеріальних цінностей зі складу у виробництво, передачу готової продукції в експедицію. На малих підприємствах всі обов’язки виконує завідуючий пекарнею, переміщення матеріалів зі складу у виробництво і готової продукції в експедицію документально не оформляється.

Вважаю, що наведені в статті особливості технології і організації виробництва хлібопекарних підприємств мають суттєвий вплив на розробку методології аналітичних процедур при аудиті фінансових результатів діяльності таких господарюючих суб’єктів.

Аудитор може звернутися із запитом до управлінського персоналу щодо наявності та достовірності інформації, необхідної для застосування аналітичних процедур по суті, і результатів будь – яких подібних аналітичних процедур, виконаних суб'єктом господарювання. Ефективним може виявитися використання аналітичних даних, підготовлених управлінським персоналом, за умови, що аудитор переконаний, що ці дані належно підготовлені.

Різні типи аналітичних процедур забезпечують різні рівні впевненості. Так, наприклад, аналітичні процедури, пов'язані з прогнозуванням загального доходу від оренди будівель, розділених на окремі магазини хлібокомбінатами, з огляду на ставку орендної плати, кількість і відсоток на використаної площини, можуть надати переконливі докази й усунути необхідність подальшого підтвердження детальних тестів за умови, що всі елементи будуть належно підтверджені. І навпаки, розрахунок і зіставлення відсотка валового прибутку, як засобу підтвердження обсягу валового прибутку можуть надати менш переконливі докази, проте можуть бути використані як підтвердження в разі їх використання в поєднанні з іншими аудиторськими процедурами.

Визначення прийнятності конкретних аналітичних процедур по суті залежить від характеру твердження та оцінки аудитором ризику суттєвого викривлення. Наприклад, якщо заходи внутрішнього контролю щодо обробки замовлень клієнтів є неповними, то аудитор може більше покладатися на детальні тести, ніж на аналітичні процедури по суті для тверджень, пов'язаних із дебіторською заборгованістю.

Конкретні аналітичні процедури по суті також можуть вважатися відповідними, якщо для таких самих тверджень проводяться детальні тести. Наприклад, при отриманні аудиторських доказів щодо твердження оцінки залишків дебіторської заборгованості аудитор може застосувати аналітичні процедури для класифікації заборгованості за строками оплати на додаток до виконання детальних тестів щодо подальших грошових надходжень для визначення можливості стягнення дебіторської заборгованості. На достовірність даних впливає їхній характер та джерело надходження; достовірність залежить також від обставин, за яких ці дані було отримано. Виходячи з цього при визначенні того, чи є дані достовірними для цілей розробки аналітичних процедур по суті, суттєвим є :

а) джерело наявної інформації. Наприклад, інформація може вважатися більш достовірною, якщо її отримано з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання;

б) порівнянність наявної інформації. Наприклад, дані для галузі в цілому, можливо, потрібно буде доповнити, щоб зробити їх порівнянними з подібними даними такого суб'єкта господарювання, який виробляє і продає спеціалізовані товари;

в) характер і прийнятність інформації. Наприклад, чи створювалися бюджети скоріше як очікувані результати, чи як цілі, яких необхідно досягнути;

г) заходи внутрішнього контролю за підготовкою інформації, розроблені для забезпечення її повноти, точності та достовірності. Наприклад, заходи внутрішнього контролю за підготовкою, розглядом і виконанням бюджетів. Аудитор може розглянути необхідність тестування операційної ефективності заходів внутрішнього контролю (якщо такі є) за підготовкою суб'єктом господарювання інформації, що використовується аудитором під час виконання аналітичних процедур по суті у відповідь на оцінені ризики.

Якщо ці заходи внутрішнього контролю є ефективними, аудитор зазвичай має більшу впевненість у достовірності інформації та відповідно у результатах аналітичних процедур. Операційну ефективність заходів внутрішнього контролю за нефінансовою інформацією часто можна тестувати під час виконання інших тестів заходів внутрішнього контролю. Так, впроваджуючи заходи внутрішнього контролю за оформленням рахунків–фактур, суб'єкт господарювання може включити заходи внутрішнього контролю за реєстрацією продажів поштучно. За таких обставин аудитор може протестувати операційну ефективність заходів внутрішнього контролю за реєстрацією продажів поштучно разом із тестуванням операційної ефективності заходів внутрішнього контролю за оформленням рахунків–фактур. З іншого боку, аудитор може розглянути питання, чи підлягає інформація тестуванню.

В Мжнародному стандарті аудиту 500 « Аудиторські докази» встановлено вимоги й надано рекомендації щодо визначення аудиторських процедур, які слід виконати стосовно інформації, яку буде використано для аналітичних процедур по суті. Вважаємо, що незалежно від того, здійснює аудитор аналітичні процедури по суті щодо фінансової звітності суб'єкта господарювання на кінець періоду чи на проміжну дату, доречним є виконати аналітичні процедури по суті для того періоду, що залишається. Так, В МСА 330 наведені вимоги й надано рекомендації щодо процедур по суті, які виконуються на проміжну дату.

До питань, доречних для оцінювання аудитором, чи можна зробити достатньо точно попередню оцінку для ідентифікації викривлення, яке разом з іншими викривленнями може призвести до суттєвого викривлення фінансової звітності, належать віднести наступні:

- точність, з якою можна передбачити очікувані результати аналітичних процедур по суті. Наприклад, аудитор може очікувати більшої послідовності при порівнянні маржі валового прибутку по періодах, ніж при порівнянні дискреційних витрат, таких як витрати на дослідження або рекламу;

- ступінь, до якої можна деталізувати інформацію. Наприклад, аналітичні процедури по суті можуть бути більш ефективними у застосуванні до фінансової інформації щодо окремих ділянок роботи або до фінансової звітності компонентів суб'єкта господарювання, що здійснює різнобічну діяльність, ніж у застосуванні до фінансової звітності такого суб'єкта господарювання в цілому;

- наявність як фінансової, так і нефінансової інформації. Наприклад, аудитор може розглянути питання про те, чи є фінансова інформація, така як бюджети або прогнози, та нефінансова інформація, така як кількість вироблених або проданих одиниць товару, наявною для розробки аналітичних процедур по суті.

На визначення аудитором суми відмінності від очікування, яка може бути прийнятною без подальшого розгляду, впливає суттєвість і відповідність потрібному рівню впевненості, враховуючи можливість того, що викривлення окремо або в сукупності з іншими викривленнями можуть призвести до суттєвого викривлення фінансової звітності.

Вважаємо, що для підвищення якості планування, скорочення витрат часу необхідно розробити програму аудиту доходів, витрат і фінансових результатів в розрізі видів діяльності підприємства, а саме: операційної, інвестиційної та фінансової.

Основною складовою вивчення аудиторської діяльності, є питання методики здійснення аудиту. Фахівець, який володіє основами методики дослідження фактів господарського життя, є справжнім спеціалістом в області аудиту і буде завжди мати повагу і подяку від свої клієнтів.

З огляду на це в роботі отримала подальший розвиток методика аудиту результатів діяльності підприємства шляхом розробки методичних підходів до вивчення операцій з обліку доходів, витрат і фінансових результатів, а саме: на основі принципів нарахування, відповідністі та періодичністі запропоновано алгоритм вивчення доходів і витрат; розроблено загальну модель аудиторської перевірки фінансових результатів в розрізі видів діяльності підприємства.

Документування процесу аудиту слід вважати однією з найважливіших умов його кваліфікованого проведення, основною метою якого є підтвердження того, що він був проведений у відповідності до прийнятих принципів.

Для документального оформлення результатів вивчення показників Звіту про фінансові результати (ф. № 2) необхідно розробити аналітичні таблиці, які можуть бути оформлені як робочі документи аудитора, а саме: відомість перевірки відповідності даних Звіту про фінансові результати (ф. № 2) та Головної книги; аналітичну картку результатів перевірки відповідності облікових даних доходів (витрат) Головної книги та регістрів синтетичного обліку; зведену відомість відхилень, виявлених в результаті перевірки відповідності даних про доходи і витрати в Головній книзі та регістрах синтетичного обліку.

Висновки. Аудит, як важливий вид фінансового контролю, має не лише підтверджувати достовірність звітності про діяльність підприємства, а й включати діагностику господарюючого механізму, поєднувати зусилля технологів, конструкторів, менеджерів, маркетологів та інших фахівців для розробки стратегічних програм розвитку бізнесу. Це дасть змогу прогнозувати фінансову діяльність суб’єктів господарювання, впливати на ефективність їх роботи, запобігати банкрутству та іншим негативним явищам.

Автором обґрунтовується доцільність застосування загального принципу визначення ефективності шляхом зіставлення прибутку (фінансових результатів) від звичайної діяльності та витрат, пов’язаних з її здійсненням для розробки фінансової стратегії підприємства, формулювання пропозицій та рекомендації щодо поліпшення його діяльності та прибутковості.

Таке аналітичне дослідження полягає у вивченні поточного стану підприємства, його відхилень від запланованого рівня, а також виявлення факторів, що спричинили ці відхилення, що є базою для прийняття аудитором обґрунтованих висновків, а тому повинно мати на меті: оцінку діяльності підприємства та його підрозділів, яка здійснюється шляхом зіставлення фактичних результатів із запланованими або за попередній період; виявлення можливих резервів, їх величини і місць виникнення, що дасть змогу класифікувати їх за ступенем важливості, рівнем управління та часом дії; чітке формулювання проблем на основі вивчення факторів будь – яких відхилень для подальшого їх розв’язання. Складність аналітичних процедур окупається ефективністю. Аналітичні процедури проводяться аудитором протягом усього процесу аудиту, що дозволяє підвищити його якість і скоротити трудовитрати.

Тому комплексний аудит, як важливий напрям розвитку фінансового контролю, має бути забезпечений нормативно - методичними науковими розробками, спрямованими на підвищення ефективності господарювання, впровадження нових технологій виробництва конкурентноспроможної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Список літератури

1. Василь Сопко, Зіновій Гуцайлюк, Маркіян ІLІ,ирба, Микола Бенько. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності „Облік і аудит" вищих навчальних закладів. - Тернопіль: Астон, 2005. - 496 с 2. МСВА 2320 — "Аналіз та оцінка". Джерело інтернет-ресурс: http://www.iia-ru.

3. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2010 року.. – К.: ТОВ.“ІАМЦ АУ ”Статус”, 2010, – 1028 с.

Схожі:

Генезис теорії та аналіз практики застосування аналітичних процедур в аудиті Анотація
В статті досліджено визначення поняття “аналітичні процедури” в аудиті різними науковцями, визначено власне бачення необхідності...
1 ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
Мета вивчення: ознайомитися з основними нормативно-законодавчими документами та методичними рекомендації складання фінансової звітності...
ЗВІТ незалежної аудиторської фірми ТОВ «АФ «ВІТА ПОШТОВА» щодо фінансової...
Примітки до річної фінансової звітності за 2012 рік. Концептуальною основою для підготовки фінансової звітності Підприємства є Національні...
План Лекції Сутність і класифікація звітності банківських установ....
Згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 12....
Використання аналітичних процедур на різних стадіях аудиту і економічний...

Щодо повноти та достовірності фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю
Мета проведення аудиту – підтвердження правильності складання фінансової звітності Товариства та підтвердження дотримання ним нормативних...
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АУДИТОРСЬКА ФІРМА «ФОРУМ»
Методичних рекомендацій щодо формату аудиторського висновку за наслідками проведення аудиту річної фінансової звітності ломбарду...
Лекція Р 8
Мета: Ознайомити студентів з поняттям процедур та функцій, розглянути використання процедур та функцій при створенні різноманітних...
ПРИМ І Т К И ДО ПОПЕРЕДНЬОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ЗА РІК, ЩО ЗАКІНЧИВСЯ 31 ГРУДНЯ 2012р
Приватне акціонерне товариство «Кримський страховий альянс», та основа підготовки попередньої фінансової звітності
ПРИМІТКИ ДО ПРОМІЖНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТОВ «Інтеркеш Україна» за рік 2014
Концептуальною основою фінансової звітності за рік, що закінчився, є бухгалтерські політики, що базуються на вимогах МСФЗ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка