|
|
Скачати 71.23 Kb.
|
|
Городищенський р-н, Черкаської обл. Орловецька ЗОШ I-III ст.. Попович Лідія Дмитрівна спеціаліст 1 - ої категорії Тема: Шкільний театр, зв’язок із викладанням поетики та риторики, народний ляльковий театр вертепи. Театр на Запоріжській Січі. Мета: познайомити учнів із розвитком шкільного театру, народним ляльковим театром вертепом; формувати в учнів зацікавленість у пізнанні нових явищ ; сприяти вихованню поваги до культурних надбань українського народу, бажання накопичувати духовні та матеріальні цінності. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання : презентація Хід уроку: I .Організаційний момент. II .Актуалізація навчальної діяльності.
Повідомлення учнів. Перший учень. Найжорстокіших переслідувань з боку духівництва зазнали скоморохи перші професійні актори , акробати, дресирувальники. Представники християнської церкви забороняли їхні « бісівські » видовища, тому що вони походили з архаїчних язичницьких обрядів і вірувань. Скоромохи виступали як перед народом, так і перед князівською знаттю. В їхньому мистецтві інтегрувалися особливості давнього обрядового театру і деякі риси княжого театру, що мав зародки професіоналізму. Тематика княжого театру спиралася на рицарську пісню речитативно - величального характеру в супроводі музичних інструментів. Із занепадом Київської держави занепав і княжий театр, а його персонажі ( « князь», « княгиня», « бояри», « дружина » та ін.) перейшли до народного театру. Другий учень. Вистави скоморохів не потребували спеціального приміщення. Єдиним обладнанням була ширма, за якою актори перевдягалися, надівали маски, чіпляли бороди, вуса тощо. Представники цього розважально - жартівливого мистецтва гуртувалися в мандрівні ватаги й брали участь у різних ритуалах і святах. Найчастіше водили вулицями « Козу » , інколи – дресированих ведмедів, виступали на базарах і майданах зі сценками соціально – викривального змісту. Народ любив скоморохів за їх дотепні дійства, складав про них пісні. Цікаво , що чимало сіл на теренах усієї України дістали назву « Скоморохи », що підтверджує надзвичайну популярність цих мандрівних акторів. III. Оголошення теми і мети уроку.
д) місця проведення вертепних вистав ; IV. Шкільна драма. На XVII- XVIII ст. припадає період розвитку українського шкільного театру. Він народився у навчальних закладах Києво – Могилянської академії, колегіумах, братських школах. У ті часи в межах вивчення обов’язкових предметів - поетики й риторики - учнів навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов ( плачів), послань на різні теми суспільного і шкільного життя. Часто вони приурочувалися до релігійних свят, днів пам’яті святих або духовних осіб, військових перемог, приїзду до навчального закладу високоповажних гостей тощо. Під час церемонії декламації зазвичай виголошували гуртом в урочистому напівнаспіваному тоні. Інколи частиною такого театралізованого дійства були діалоги , що складались із запитань і відповідей. Діалоги з елементами театралізації практикувалися також під час філософських диспутів та «орацій». У такий спосіб учні набували ораторської майстерності. Декламації та діалоги безпосереднє джерело виникнення шкільної драми. Відповідно до програми навчання її писали викладачі поетики. Проте учні не лише розігрували готові п’єси, а й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували « рекреаційні » вистави просто неба Філософсько-естетичне обґрунтування принципів шкільної драми трагедії, комедії, трагікомедії - здійснив реформатор українського барокового театру Феофан Прокопович, автор театру підручника « Пиїтика ». До шкільного репертуару включали переважно різдвяні й великодні драми, а також п’єси морально – дидактичного й історичного змісту. Деякі з творів, що збереглися ,- анонімні, як, наприклад, перша відома шкільна драма «Олексій, чоловік Божий». Алегоричний зміст драм-мораліте на зразок «Царства натури людської» передбачав уведення дійових осіб, в яких персоніфікувалися людські чесноти чи вади, певні моральні поняття: Віра, Надія, Любов, Совість, Мудрість, Блаженство, Розум, Заздрість, Тиранство, Ворожнеча, Гнів, Фортуна. У дусі християнської моралі в драмах і комедіях викривалися хабарництво, розбещеність, невігластво, жорстокість, проти яких спрямовувалося сатиричне вістря авторів. V. Презентація . VI. Підготувати повідомлення про ляльковий театр – вертеп за таким планом. а) зародження театру; б) вертепна скринька ; в) тематика вистав; г)автори і виконавці вертепних драм ; д) місця проведення вертепних вистав ; е)значення вертепного театру; а) зародження театру; Основою українського театру стали народні ігри й обряди , в яких драматична дія поєднувалася з діалогами ,співами , танцями , перерядженням тощо. Театралізовані видовища влаштовувалися на міських майданах і ярмарках , де збирали багато глядачів серед селян , міщан , козаків , шляхти. В Острозькій школі , Київському колегіуму ,братських школах влаштовувалися свої театралізовані вистави – так звані шкільні драми. Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав були відомі на той час драми невідомих авторів – «Слово про збурення пекла» , «Трагедія руська» , а також «Роздуми про муки Христа ,спасителя нашого» Іоаникія Волковича .В антрактах драм ставилися комедійні інтермедії (п’єси- всавки ) на побутові теми. б) вертепна скринька ; Із Різдвяною шкільною драмою, що має давнє коріння в українській обрядовості, тісно пов’язані національний ляльковий театр вертеп. Час виникнення його ще й досі точно не з’ясовано, адже не розшукано текстів вертепних драм. Вертепна дія розігрувалася у великій дерев’яній скрині, поділені на два (інколи три) поверхи. У підлозі сцени обох ярусів прорізувалися щілини, крізь які один чи два актори водили ляльок, закріплених на дротах. Така конструкція скрині не випадкова: вона відповідала особливостями сюжету, що розгорталася за двома сюжетними лініями – релігійною і народною. На верхньому, «небесному», поверсі розігрувалася християнська драма - містерія про народження Христа Дівою Марією, співалися янгольські хори, канти, колядки. На нижньому, «земному»,- стояв трон царя Ірода, діяли Смерть, Чорт та інші персонажі. в) тематика вистав; Українська вертепна драма складалася з двох частин: релігійної та інтермедійної з національно-побутовими елементами. Починалася вистава релігійною частиною, яка відбувалася на горішній сцені. Тут чергувалися епізоди народження Ісуса Хреста, поклоніння пастухів, винищення немовлят царем Іродом і його смерті. Потім дійство переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно – побутові сценки з реального життя. Серед персонажів найпопулярнішими були Запорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Персонажі розмовляли народною українською мовою, були вдягнені в українські національні костюми. Вертепна драма збагачувалася народними піснями, обрядами, іграми. г)автори і виконавці вертепних драм ; У той час виник і вертеп – ляльковий театр .Це старовинний український народний ляльковий театр. В Україні відомий із ХVІІ ст., поширився у ХVII-XVIII ст . Вистави відбувалися у скриньці (шопці), що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви . Вертепник ,пересуваючи на дротиках дерев’яні ляльки й змінюючи відповідно голос ,говорив за кожну дійову особу. Виконавцями зазвичай були мандрівні дяки або вихованці шкіл в т.п Києво –Могилянської колегії ,які під час канікул розходилися по Україні в пошуках засобів до існування . Авторами й виконавцями вертепних драм були школярі та студенти Києво – Могилянської академії, які, не маючи коштів на навчання, тимчасово переставали навчатись. У п’єсах для вертепу вони зазвичай використовували знання, набуті в школах. Отож вертеп мав багато спільного зі шкільною драмою. Вертепна драма складалася з двох частин: драми про Ірода, писаної книжною українською мовою, та інтермедійної – кількох інтермедійних сцен живою українською мовою. Збагачувалася вона народними піснями, обрядами, іграми. У другій, інтермедійній дії розігрувались комічні сценки та діалоги з українського життя, виконувались народні пісні й танці, грали «троїсті музики». Наприкінці з’являвся головний герой – народний захисник сміливий Запорожець. Цю ляльку робили вищою за всі інші й одягали в яскравий український костюм. Запорожець усіх перемагав і співав рішучу епічну пісню «Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні». Поляки танцювали краков’як, російський солдат ,«москаль»,- камаринську, українці Дід і Баба співали «Ой під вишнею, під черешнею» і танцювали запальний козачок. У такий спосіб музика емоційно підсилювала національну своєрідність образів. д) місця проведення вертепних вистав ; Відомо, що студенти-мандрівники ходили під час Різдвяних свят із вертепом селами й хуторами, відвідували панські садиби й козацькі оселі, заробляючи собі на хліб. е)значення вертепного театру; Вертепна драма стала улюбленим видовищем широких кіл народу, предтечею демократичного театру. На Галичині, Буковині й Закарпатті набув популярності так званий живий вертеп, в якому замість ляльок грали люди - актори . VII. Підсумок уроку; Продовжте розповідь: 1.Охарактеризуйте розвиток театру на українських землях у першій половині XVIIст. 2.Українська вертепна драма. 3. Шкільна драма. 4. Як виникли інтермедії. Словник Вертеп – походить від назви печери поблизу Віфлеєма, де народився Ісус Христос. Інтермедія – (від лат. проміжний середній) – невелика п’єса комедійного характеру, що виконується між актами вистави. Містерія – (від грецького таємниця, таїнство) – різновид релігійної вистави. |
|
Монгольська навала на українські землі Мета Калашник. Ю. М., учитель історії вищої категорії, старший вчитель Івахнянської ЗОШ І – ІІІ ст., Монастирищенського р., Черкаської... |
Арифметична та геометрична прогресії. Гра "Щасливий випадок" Тищенко Ірина Анатоліївна, вчитель математики Геронимівської ЗОШ І-ІІІст. Черкаської районної ради, спеціаліст вищої категорії, старший... |
|
Половець Д. С. вчитель образотворчого мистецтва спеціаліст І категорії... Тема. Закони композиції. Загальні пропорції, масштаб, єдність та співвідношення частин з цілим. Особливості передачі образу людини,... |
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ГОРЛІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ М. ГОРЛІВКИ Рецензент: І. Ф. Слободенюк, учитель російської мови й літератури Горлівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №55, спеціаліст... |
|
Відділ освіти Шполянської районної державної адміністрації Збарах Галина Петрівна, вчитель математики, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель, Припіяло Сергій Олександрович, вчитель математики,... |
В. Л. Токар Вдосконалення фізичних якостей та загартування дітей... Автор та відомості про нього: Токар Вікторія Леонідівна, вчитель фізичної культури Черкаської гімназії №9 ім. О. М. Луценка, спеціаліст... |
|
Розділ: Національне виховання Черкаська загальноосвітня школа I-III ступенів №30 Черкаської міської ради Черкаської області |
10-й (11-й) клас ЕТИКА ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ Г. Р. Уперенко, методист методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області; С.... |
|
Адреси передового педагогічного досвіду Чеканюк Лідія Григорівна, вчитель фізики Уманської загальноосвітньої школи I-III ступенів №8 Уманської міської ради, Щерба Алла Андріївна,... |
Тема : «Безпека в побуті» Автор проекту : Панченко Наталія Віталіївна, вихователь, спеціаліст вищої категорії. Дошкільний навчальний заклад №8 «Дзвіночок»,... |