План Економічний аналіз як база прийняття управлінських рішень Показники і моделі оперативного аналізу в системі контролінгу

Тема 5. Методичний інструментарій оперативного контролінгу План Економічний аналіз як база прийняття управлінських рішень Показники і моделі оперативного аналізу в системі контролінгу Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності Визначення причин і аналіз залежності кінцевих результатів діяльності підприємства від встановлених відхилень Методи оперативного контролінгу Методи поділу витрат на постійні та змінні залежно від обсягу випуску: метод вищої та нижчої точок, інженерний, графічний методи, метод найменших квадратів Методи аналізу відхилень фактичних результатів від планових Класифікація відхилень Модель «витрати-обсяг-прибуток» Вихідні умови, показники, методика проведення аналізу беззбитковості Маржинальний прибуток Ефект операційного левериджу Основні поняття Відхилення, операційний леверидж, маржинальний прибуток, аналіз відхилень, економічний аналіз, метод оперативного контролінг, виробничо-фінансовий леверидж Економічний аналіз як база прийняття управлінських рішень Термін аналіз запозичений з грецької мови. Грецьке analyzis у перекладі означає «розподіляю», «відділяю». Тобто у вузькому розумінні «аналіз» означає розподіл чогось єдиного на складові частини. Предметом економічного аналізу є господарські процеси, що відбуваються на підприємствах, об'єднаннях, їх соціально-економічна ефективність та кінцеві фінансові результати діяльності. Усі процеси господарської діяльності підприємств відбуваються, як правило, одночасно. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня природа, зміст, закономірності здійснення різні. Вони є результатом функціонування об'єкта управління, в основу якого покладено об'єктивні закони природи та суспільства. Управління виробництвом вимагає детальної інформації про тенденції та характер змін в економіці підприємства. її джерелом та методом осмислення є саме економічний аналіз. Первинна інформація, що отримується управлінцями з бухгалтерських та інших джерел, є, як правило, голими цифрами, що самі по собі ні про що не свідчать. У процесі аналізу вона проходить спеціальну обробку: проводиться порівняння результатів діяльності підприємства за ряд періодів, з показниками інших підприємств галузі; визначається вплив різних чинників на величину різних показників; виявляються недоліки, невикористані можливості; намічаються перспективи. Після обробки розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення. Економічний аналіз: передує рішенням і діям, обґрунтовує їх; є основою наукового управління виробництвом та забезпечує його ефективність; є функцією управління, яка забезпечує наукове обґрунтування рішень; не тільки засіб обґрунтування рішень, а й засіб для контролю за їх виконанням. 2. Показники і моделі оперативного аналізу в системі контролінгу За ознакою видів систем управління господарською діяльністю та виробництвом, у змісті якої переважають цикли управління чи відрізки часу здійснення господарських процесів, розрізняють: Рис. 1.1. Види аналізу Оперативний аналіз у системі контролінгу покликаний: давати об'єктивну оцінку господарським ситуаціям, що складаються; своєчасно виявляти та вимірювати вплив вирішальних чинників на відхилення програми розвитку; викривати причини, що їх обумовлюють; шукати резерви з метою прийняття оптимальних управлінських рішень щодо виконання програми розвитку. Оперативний аналіз базується на широкому використанні натуральних показників, які характеризують первинні чинники технічного характеру, що впливають на економічні показники. Система аналітичних показників повинна відображати як результати господарської діяльності та ефективність виробництва, так і наявні та використані ресурси, (рис. 5.1). Показник — це кількісно-якісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів. Кількісний аспект відображає розміри, абсолютну чи відносну величину показника, а якісний — сутність показника у конкретних умовах місця і часу. Рис. 2.1. Модель показника Класифікацію показників в економічному аналізі можна представити у такому вигляді (рис. 2.2). При формуванні системи показників оперативного аналізу в системі контролінгу повинні дотримуватися такі вимоги: у систему повинні входити кілька окремих показників та один узагальнюючий, що агрегує окремі та забезпечує єдність системи; системі повинна бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою; необхідна достатня кількість показників для оцінки окремих аспектів роботи підприємства; усі показники повинні бути адекватними, тобто відображати реальні процеси і явища. Вони також повинні бути динамічними та забезпечувати однозначне розуміння явищ і процесів, що вивчаються. Рис. 2.2. Класифікація показників в економічному аналізі 3. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності Найважливішими аспектами обліку витрат за центрами відповідальності є встановлення нормативних витрат і оцінка результатів шляхом порівняння фактичних витрат із нормативними. Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням. Відхилення розраховують окремо по кожному центру. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності. Поточний контроль і аналіз відхилень дозволяють своєчасно переналаштовувати систему управління виробництвом: менеджер має можливість у будь-який момент впливати на процеси, не чекаючи закінчення періоду, на який були розраховані цілі і критерії, які їх відображають. Відхилення є результатом зміни трьох основних факторів: обсягу виробництва; цін на ресурси; норм витрат на одиницю випуску. При чому зазвичай усі фактори впливають одночасно. Для ефективного оперативного управління необхідно виявити причини відхилень (визначити, які відхилення якими факторами викликані; встановити відповідальність за здійснене; прийняти рішення, які дозволяють уникнути небажаних відхилень у майбутньому). 4. Визначення причин і аналіз залежності кінцевих результатів діяльності підприємства від встановлених відхилень Система аналізу залежності кінцевих результатів діяльності підприємства від встановлених відхилень включає в себе розробку системі координації і контролю за процесом досягнення кінцевих результатів. Метою є формування системи підконтрольних показників, які можуть найкращим чином реагувати на будь-які зміни в діяльності підприємства, його структурних підрозділів (центрів відповідальності). Кожен показник системи може бути використаний з метою аналізу; він повинен легко коректуватися і піддаватися управлінню, забезпечуючи тим самим гнучкість і маневреність всієї системи в досягненні кінцевих результатів роботи підприємства. Показник, який повинен бути покладений в основу формування підконтрольних величин - прибуток, який може бути оцінений по-різному: Згідно з П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати» Прибуток — це сума, на яку прибутки перевищують пов'язані з ними витрати. Рис. 4.1. Характеристика прибутку Виходячи із цих уявлень, в якості кінцевого показника діяльності як усього підприємства, так і його структурних підрозділів рекомендується брати не прибуток, а рентабельність коштів, вкладених у поточну діяльність. Показник рентабельності відображає співвідношення результатів і факторі, що на них впливають та дозволяє оцінити результати діяльності. де Pk – рентабельність капіталу; П – прибуток; ОФ – основні фонди; ОК – оборотні засоби; В – виручка; РП – рентабельність продажу; ОА – оборотність активів. Із формули видно, що рентабельність капіталу може змінитися під впливом рентабельності продажу й оборотності активів. Рис. 5.2. Напрями впливу на кінцевий результат Рис. 5.3. Розрахунок показника рентабельності коштів, вкладених у поточну діяльність 5. Методи оперативного контролінгу Оперативний контролінг використовує певні методи, пов'язані з такими дисциплінами: бухгалтерський облік, аудит, менеджмент, маркетинг, економіка, управлінський облік, планування та бюджетування та ін. Метод контролінгу – це система прийомів та способів, за допомогою яких вивчається та розкривається суть предмета. Оперативний контролінг використовує у своєму інструментарії різні методи задля досягнення певних цілей. Мета оперативного контролінгу – створення системи управління досягнення поточних цілей, а також прийняття своєчасних рішень по оптимізації співвідношення витрат – прибуток. На відміну від стратегічного, оперативний контролінг орієнтований на досягнення короткострокових цілей. Рис. 5.1. Основні підконтрольні показники оперативного контролінгу Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень про недопущення кризового стану. 6. Методи поділу витрат на постійні та змінні залежно від обсягу випуску: метод вищої та нижчої точок, інженерний, графічний методи, метод найменших квадратів Одна із найважливіших задач контролінгу – управління прибутковістю підприємства, тому в центрі уваги його знаходяться витрати, їх види, місця виникнення і принципи управління ними. За розміри витрат на підприємстві відповідають керівники різних служб і підрозділів ("центрів відповідальності" згідно з термінологією контролінгу). Тому найважливішими об'єктами контролінгу є "витрати" і "центри відповідальності". Метод вищої та нижчої точок Метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності Зміни обсягу випуску або реалізації будь-якого виду продукції пов'язано зі зміною прибутку, тому, приймаючи рішення, керівник повинен уявляти як воно відобразиться на витратах і виручці. Тому для визначення обсягу випуску необхідно систематизувати витрати, поділивши їх на постійні, змінні, змішані. Рис. 6.1. Класифікація витрат F=a0; V=a1Q; M=b1Q+b0 де F, V, M – постійні, змінні і змішані витрати на увесь обсяг випуску Q (відповідно). Рис. 6.2. Залежність витрат на весь випуск (у вартісному виражені) від обсягу випуску Q (в натуральному виразі) Залежність витрат від обсягу випуску може бути як лінійною, так і нелінійною. Для виявлення характеру і параметрів цієї залежності використовуються спеціальні методи. Рис. 6.3. Класифікація спеціальних методів виявлення характеру і параметрів залежності витрат від обсягу випуску Найточніші результати дають інженерний метод і метод найменших квадратів. Інженерний метод. Інженерний метод Суть його в тому, що на кожну статтю витрат технологи, інженери, виходячи з технологічної необхідності, встановлюють нормативи на витрату ресурсів у натуральному виражені, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни. Недолік методу – висока трудомісткість. Крім того, важко встановити нормативи на такі витрати, як зарплата, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальноцехові, загальногосподарські витрати. Метод застосовують, якщо мова йде про нову продукцію. Нову технологію, коли статичні дані за минулі періоди відсутні. Метод найменших квадратів Метод найменших квадратів – математично точний, але через велику кількість розрахунків потребує застосування комп'ютера. Процес поділу витрат на постійні та змінні складається з таких етапів: групування витрат; збір статичної інформації; побудова графіка залежності витрат від обсягу; визначення параметрів залежності витрат від випуску; перевірка цільності зв'язку між витратами й обсягом виробництва. Постійні витрати F не залежать від обсягу випуску: F=const=a0 Залежність змінних витрат від обсягу можна описати лінійною функцією: Y=a1x де Y – сумарний обсяг змінних витрат на одиницю випуску (на весь випуск); a1 – величина змінних витрат на одиницю випуску (коефіцієнт пропорційності); x – обсяг випуску. Залежність змішаних витрат від обсягу випуску: y=a1x+a0 де y – сумарна величина змішаних витрат; a1x – змінна частина змішаних витрат; a0 – постійна частина змішаних витрат. Метод найменших квадратів дає такі формули для розрахунку параметрів залежності витрат від обсягу (горизонтальна риска означає, що беруть середню величину): 7. Методи аналізу відхилень фактичних результатів від планових Для оцінки ефективності роботи підрозділів і правильності складання бюджетів проводять аналіз відхилень фактичних результатів від планових. Існують різні способи такого аналізу, але найбільш поширеним є факторний аналіз відхилень. Факторний аналіз відхилень Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центру витрат. Економічний аналіз відхилень – це, насамперед, факторний аналіз. Його мета – визначення і детальна оцінка кожної причини, кожного фактора, які можуть призвести до виникнення відхилень. На практиці для забезпечення ефективного оперативного управління використовують метод ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок дає такі формули відхилень фактичних змінних витрат від планових: 8. Класифікація відхилень Таблиця 8.1 Схема розрахунку відхилень за прибутком Показник Формула розрахунку Економічний сенс 1. Відхилення за сукупними виробничими витратами О1=ВФ-ВП де В – сукупні виробничі витрати; О1=О11+О12+О13+О14 відмінність фактичних сукупних виробничих витрат від планового рівня 1.1. Відхилення за матеріалами О11=МФ-МП де М – витрати на матеріали; О11=О111+О112+О113+О114 відмінність фактичних витрат на матеріали від планового рівня 1.1.1. Відхилення за обсягами випуску О111=ЦП*НП*(QФ- QП) де Н – норма витрат матеріалу на одиницю продукції в натуральних одиницях; Ц – ціна на натуральну одиницю матеріалу (кг, м3 і т.д.) Q – обсяг випуску економія або перевитрати на матеріали, викликана різницею фактичного обсягу випуску від планового 1.1.2. Відхилення за нормами витрат О112=ЦФ*(НФ-НП)*QФ економія або перевитрати на матеріали, викликані різницею фактичними витратами матеріалів на одиницю продукції від нормативного (планового) рівня 1.1.3. Відхилення за ціною на матеріали О113=(ЦП-ЦФ)*НФ*QФ економія або перевитрати на матеріали, викликані різницею фактичної ціни покупки матеріалів планового рівня 1.2. Відхилення за фондом оплати праці О12=ЗФ-ЗП де З – утримання на зарплату економія або перевитрати за заробітною платою основних робітників 1.2.1. Відхилення за обсягом випуску О12=ЗП*ТП*(QФ-QП) де З – погодинна ставка; Т – трудомісткість одиниці продукції економія або перевитрати за заробітною платою основних робітників, викликані різницею фактичного випуску від запланованого 1.2.2. Відхилення за ставкою заробітної плати О122=ТФ*(ЗФ-ЗП)*QФ економія або перевитрати за заробітною платою основних робітників, викликані різницею фактичної ставки оплати праці від запланованої 1.2.3. Відхилення за продуктивністю праці О123=(ТФ-ТП)*ЗП*QФ економія або перевитрати за заробітною платою основних робітників, викликані ростом або падінням фактичної продуктивності праці в порівнянні з плановим рівнем 1.3. Відхилення за змінними загальновиробничими витратами де - змінна частина загально виробничих витрат різниця фактичних змінних загальновиробничих витрат від їх планового рівня 1.3.1. Відхилення за обсягом випуску де - змінні витрати на одиницю випуску економія або перевитрати за змінними загальновиробничми витратами, викликані різницею фактичного обсягу випуску від запланованого рівня 1.3.2. Відхилення за ставкою змінних витрат економія або перевитрати за змінними загальновиробничми витратами, викликані різницею фактичної ставки змінних загально виробничих витрат в розрахунку на одиницю продукції від запланованого рівня 1.4. Відхилення за постійними загально виробничими і загальногосподарськими витратами де - величина загальногосподарських або загально виробничих витрат економія або перевитрати за загальногосподарськими або загально виробничими витратами 2. Відхилення за виручкою від реалізації де - чиста виручка випередження або відставання фактичного обсягу виручки від запланованого 2.1. Відхилення за обсягом реалізації де - обсяг випуску, - ціна за одиницю продукції випередження або відставання фактичного обсягу виручки від запланованого, викликане різницею фактичного обсягу реалізованої продукції в натуральному виразі від запланованого 2.2. Відхилення за цінами реалізації випередження або відставання обсягу виручки від запланованого за рахунок різниці фактичних цін реалізації від планових 3. Відхилення за витратами реалізації та обороту де - витрати реалізації та обороту економія або перевитрати за витратами реалізації і обороту 3.1. Відхилення за змінними витратами реалізації і обороту де - змінні витрати реалізації і обороту економія або перевитрати за змінними витратами реалізації і обороту 3.1.1. Відхилення змінних витрат реалізації і обороту за обсягом випуску де - ставка змінних витрат реалізації і обороту на одиницю продукції економія або перевитрати за змінними витратами реалізації і обороту, викликані різницею фактичного обсягу випуску від планового рівня 3.1.2. Відхилення за ставкою змінних витрат реалізації і обороту на одиницю продукції економія і перевитрати за заробітною платою основних робітників, викликана різницею фактичної ставки змінних витрат реалізації і обороту на одиницю продукції від планового рівня 3.2. Відхилення за постійними витратами реалізації і обороту де - постійні витрати реалізації та обороту економія та перевитрати фактичних констант витрат реалізації і обороту від їх планового рівня 9. Модель «витрати-обсяг-прибуток» У системі управління підприємством основну увагу приділяють аналізу чинників, що формують прибуток. При цьому досліджують взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва і прибутку підприємства. Методика проведення такого аналізу, так званого аналізу беззбитковості, базується на класифікації витрат на змінні та постійні категорії маржинального доходу. Аналіз беззбитковості є високоефективним для вирішення завдань поточного управління підприємством. При його проведенні вивчають зміну цін на продукцію, зміну витрат (рівня і структури) та обсягу реалізації на прибуток, який прогнозують. Крім цього, аналіз беззбитковості є високоефективним для підготовки й оцінювання різних проектів з точки зору їхньої можливої прибутковості. Взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку можна наочно показати на графіку (рис. 9.1). Рис. 9.1. Взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку Двома найважливішими лініями на графіку є функції загального прибутку (виручки) та сукупних витрат. Точка їхнього перетину показує той обсяг виробництва, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто прибуток дорівнює загальним витратам. Цю точку називають точкою беззбитковості – Break-even-point (BEP). Будь-яка різниця по вертикалі між лініями виручки та сукупних витрат праворуч від BEP показує прибуток при даному обсязі виробництва, а зона збитків показана ліворуч від BEP. Графік показує, що рівень критичного обсягу реалізації залежить від структури собівартості. Прибуток підприємства залежить не лише від кількості реалізованої продукції, а й від частин постійних видатків, що буде віднесено на одиницю продукції. 10. Вихідні умови, показники, методика проведення аналізу беззбитковості Оскільки прибуток розраховують як різницю між виручкою і сукупними витратами, то його можна записати так: де – прибуток; – кількість продукції; – ціна одиниці продукції; – змінні витрати на одиницю продукції; – сума постійних витрат на рік. У точці критичного обсягу реалізації прибуток дорівнює нулю, отже При аналізі важливо відповісти на запитання, яким має бути обсяг реалізації для отримання необхідного прибутку. Таким чином визначають обсяг достатньої прибутковості: Припустимо, підприємство виробляє певний виріб, ціна якого становить 5,0 тис. грн., а змінні витрати на одиницю продукції 3,5 тис. грн.. Постійні видатки за рік становлять 150 000 тис. грн.. Визначимо критичний обсяг реалізації: шт. Якщо за попередній рік підприємство планувало одержати прибуток 30 000 тис. грн., то потрібно було виробити: шт Перевищення обсягу реалізації над критичним обсягом є межею безпеки. Значення зони безпеки полягає в тому, що вона показує можливе скорочення обсягу реалізації, яке підприємство може допустити перед тим, як зазнає збитків. Методика аналізу співвідношень «витрати-обсяг-прибуток» покажемо схематично (рис. 10.1). Рис. 10.1. Методика аналізу «витрати-обсяг-прибуток» 11. Маржинальний прибуток Наочним фізичним методом, що показує вплив зміни виробництва на прибуток, є графік «прибуток-обсяг» (рис. 11.1). Лінія прибутку перетинає вісь OY в точці 150 000 тис. грн.. Це означає, що якщо жодна одиниця продукції не буде вироблена та продана, то підприємство зазнає збитків у сумі 150 000 тис. грн.. У точці ВЕР (100 000 од.) прибуток дорівнює нулю (це точка перетину лінії прибутку з віссю ОХ). У точці ВЕР виконується рівність: де МДна од – маржинальний прибуток на одиницю продукції. Значення маржинального прибутку на одиницю продукції полягає в тому, що перед тим, як одержати прибуток, підприємство мусить покрити свої постійні видатки. Кожна наступна вироблена і продана одиниця продукції буде приносити маржинальний прибуток у розмірі 1,5 тис. грн. (5,0-3,5), і підприємство повністю покриє всі постійні видатки, коли обсяг виробництва досягне 100 000 од.. У цій точці сума маржинального доходу становитиме 150 000 тис. грн. (1,5*100 000 од.). Подальше зростання обсягу виробництва принесе підприємству прибуток. Таким чином, на графіку «прибуток-обсяг» нахил лінії прибутку залежить від маржинального прибутку на одиницю продукції. Рис. 11.1. Графік «прибуток-обсяг» 12. Ефект операційного левериджу Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку в аналізі називають левериджем. Виробничий леверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції та обсягів її випуску. Його рівень розраховують як відношення приросту валового прибутку ∆П(%) (за період до виплати відсотків за кредитами та податками) до темпів приросту обсягів продажу у натуральних одиницях ∆Vр.п.(%): Розрізняють три його види: Рис. 12.1. Види левериджу Леверидж показує міру чутливості валового прибутку до зміни обсягів виробництва. Взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням власного та позичкового капіталу складає поняття фінансового левериджу. Він розраховується так: де - темп приросту чистого прибутку; - темп приросту валового прибутку. Цей коефіцієнт показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням фінансового ризику. Виробничо-фінансовий леверидж – є добутком виробничого і фінансового левериджу. Цей показник відображає загальний ризик, пов'язаний з можливою нестачею коштів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат щодо обслуговування зовнішнього боргу. Питання для самоконтролю Що відносять до методичного інструментарію оперативного контролінгу? Дайте характеристику методів оперативного контролінгу. Що таке аналіз матеріальних потоків? Охарактеризуйте функціонально-вартісний аналіз. Література Головач А.В. та ін. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Навч. посіб. / А.В. Головач, В.Б. Захожай, Н.А. Головач, І.Ф. Шепітко. – К.: МАУП, 2002. – 224 с. Контроллинг как инструмент управлення предприятием, Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др. Под. ред. Н.Г. Данилочкиной.— М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 297 с. Мельник В.М. Основи економічного аналізу (короткий теоретичний і методичний курс): Навчальний посібник. – Ірпінь, 2000. – 143 с. Професійна бухгалтерська газета №86 (511) (спецвипуск 58) 2000, 18 вересня. – Національні стандарти БО.

Схожі: