це теоретична макроекономіка, специфічне завдання якої – привести в систему, пояснити і узагальнити факти, що стосуються механізму функціонування народного господарства як цілого. Нормативна

Скачати 0.58 Mb.

Назва	це теоретична макроекономіка, специфічне завдання якої – привести в систему, пояснити і узагальнити факти, що стосуються механізму функціонування народного господарства як цілого. Нормативна
Сторінка	2/4
Дата	06.04.2013
Розмір	0.58 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4

13.СНР:ВВП

ВВП ― це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.

ВВП= ∑ (ВВ - МВ) + (ПП - С), де ВВ ― валовий випуск окремих галузей, МВ ― матеріальні витрати окремих галузей, ПП ― продуктові податки, С ― субсидії; (ПП - С) ― чисті прод. подат.

ВВ ― це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.

МВ ― витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання.

ПП ― це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів та послуг, що виробляються, продаються чи імпортуються підприємствами – резидентами (ПДВ, АЗ, мито).

С ― це субсидії, що надаються п/п – резидентам із державного бюджету на відшкодування постійних збитків, які виникають у зв’язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт, імпорт і т. ін.

14.Номінальний та реальний ВВП. Індекс цін

Найважливішим узагальнюючим показником результатів річного суспільного виробництва є ВНП. Це сума усіх виготовлених кінцевих товарів і послуг (або їх доданих вартостей) і реалізованих протягом року (без повторного рахунку) з урахуванням продукції, створеної закордонними філіями національних компаній. Розраховується за сумою витрат і сумою доходів.

ВВП відрізняється від ВНП тим, що не враховує продукцію, створену закордонними філіями національних компаній. Чистий національний продукт дорівнює ВВП мінус річна сума амортизаційних відрахувань. Національний доход дорівнює ВНП мінус непрямі податки.

Отримані показники можна вважати повністю достовірними лише за однієї умови: якщо за поточний рік ціни були стабільними і відповідали цінам базисного періоду. Така умова практично не виконується в жодній країні світу. Тому економісти запровадили у науковий обіг поняття «номінальний ВНП» і «реальний ВНП».

Номінальний ВНП — показник, який обчислюється у поточних цінах. Реальний ВНП — показник, який обчислюється у постійних цінах.

Для отримання реального ВНП номінальний ВНП слід звільнити від впливу зростання цін (інфляції), тобто застосувати індекс цін, який визначається за формулою:

Відношення номінального ВНП до реального відображає його зростання за рахунок інфляції й називається ВНП-дефлятором, також обчислюється за наступною формуло

15.Особливості та причини макроекономічних показників

Основними макроекономічними показниками є: загальний обсяг національного виробництва, загальний рівень цін, зайнятість.
Національний обсяг виробництва – показник, за допомогою якого можна встановити обсяг матеріальних благ та послуг, вироблених у суспільстві за певний проміжок часу. За існуючою в більшості країн методикою, обсяг виготовленої продукції чисельно виражають показником ВВП (валовий внутрішній продукт)
ВВП визначають як сукупну ринкову вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці країни за рік.

Загальний рівень цін – показник, що визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за індексом цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яка є масштабом цін. Індекс цін показує відносну зміну середнього рівня цін за певний період і визначається за формулою:

Процентна ставка – ціна, яку платять макроекономічні суб'єкти при використанні грошових позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за певний період (квартал, рік).
Розрізняють реальні і номінальні процентні ставки:
Реальна процентна ставка = Номінальна процентна ставка – Рівень інфляції.
Зайнятість – показник, який відображає співвідношення між кількістю населення працездатного віку і кількістю безробітних у країні.
16.ВВП та економічний добробут

Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як най-обґрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні недоліки.

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативных факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

17.Структура сукупного попиту

Сукупний попит – це реальний обсяг національного виробництва, який готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб'єкти (споживачі та уряд).
Сукупний попит (АД) можна визначити за формулою обчислення ВНП методом витрат:
ВНП = (АД) = С + І + G + Xn
де С – споживчий попит – платоспроможний попит домашніх господарств на споживчі товари;
I – інвестиційний попит – попит підприємців на засоби виробництва;
G – попит держави на товари та послуги;
Хп – попит закордону.
При цьому, якщо на мікрорівні попит на окремі товари залежить від рівня доходу, ефекту заміщення, то на макрорівні сукупний попит змінюється під впливом інших причин. Так, у даному випадку неможливо пояснити зміни попиту ефектом заміщення тому, що ми вивчаємо сукупний попит на всі товари, коли один товар не може бути замінений іншим. Немає тут і зв'язку з доходом, оскільки збільшення цін товарів не завжди означає зменшення загального номінального доходу країни, хоча твердження, що зі збільшенням попиту ціни підвищуються, лишається вірним. Графічно сукупний попит зображується кривою АД, яка монотонне спадає (рис. 3.1).

Рис. Крива сукупного попиту (АД):
Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва;
Основною причиною спаду кривої АД є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші “коштовними” і відповідно низькими сукупні витрати.
Чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений (сукупний попит). Розглядаючи криву АД, бачимо зміни в обсязі сукупного попиту, викликаного змінами цін). Крива АД показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, якщо інші умови не змінюються

18.Дайте визначення поняття «сукупний попит» та розкрийте методику визначення показника за формулою розрахунку внп за методом витрат.

Сукупний попит – це реальний обсяг національного виробництва, який готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб'єкти (споживачі та уряд).

метод кінцевого використання (за витратами)

При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічнихагентів, які використовують ВНП, домашніх господарств, фірм, держави ііноземців (витрати на наш експорт). Фактично мова йде про сукупнийпопиті на зроблений ВНП. Сумарні витрати можна розкласти на декількакомпонентів:

ВНП = C + I + G + NE, де C - споживання; I - інвестиції; G - державні закупівлі; NE - чистий експорт.

Споживання - це сукупність товарів і послуг, що купуються домашнімигосподарствами. Вони діляться на три підгрупи: товари короткочасногокористування, товари тривалого користування і послуги.

Дане рівняння ВНП називається основним макроекономічним тотожність.

19.Назвіть компоненти сукупного попиту

На сукупний попит впливає ряд факторів. Вони поділяються на цінові і нецінові фактори.
До цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать:
1. Ефект процентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення процентної ставки на гроші призводить до скорочення сукупного попиту.

2. Ефект багатства, або реальних касових залишків. При підвищенні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться.

3. Ефект імпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе до зростання купівлі імпортних товарів і зменшення експорту за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва і рівень сукупного попиту. Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою АД.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:
1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення;
очікування споживача; заборгованість споживача; податки.
2. Зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.
3. Зміни в державних витратах.
4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту:
національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

20.Дайте характеристику компонентного сукупного попиту-споживчий попит

Споживчий попит домогосподарств є платоспроможним попитом домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) обернена. Це означає, що зі зростанням рівня цін (за інших однакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки.

Графічно ця залежність зображена на рис 1. На осі абсцис відкладається значення реального обсягу споживання. На осі ординат — рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої споживчого попиту вказує на значення номінального обсягу споживчого попиту.

Рух по кривій від точки M до точки N означає збільшення споживчого попиту на величину ∆Qc ( ∆Qc = QCN – QCM ), зумовлену зменшенням цін від PM до PN .

Якщо ж ціни зростатимуть від точки N до точки M, то споживчий попит зміститься ліворуч ( від точки QCN до точки QCM ) і означатиме зменшення його на величину ∆Qc. Наслідком зменшення споживчого попиту буде скорочення реальної грошової маси на руках у домогосподарств (реальних грошових залишків). Зниження рівня купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних грошових залишків називається ефектом реальних залишків, або ефектом багатства. Цей ефект пояснює від’ємний нахил кривої споживчого попиту.

Споживчий попит відчуває на собі вплив таких нецінових чинників: чисельності населення; рівня факторних доходів; рівня податків та трансфертних платежів; рівня добробуту, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них; наявності або відсутності заборгованості у споживачів; оптимістичних та песимістичних очікувань.

21. Дайте характеристику компонентного сукупного попиту-інвестиційний попит

Інвестиційні витрати пов’язані зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і нецінові чинники: обсяг виробництва, величина процентної ставки, величина податкової ставки, технологічні зміни, наявність надлишкових потужностей, коливання ділової активності, очікування.

22. Дайте характеристику компонентного сукупного попиту-попит держави

Урядові витрати (G) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена державним бюджетом. У найбільш загальному вигляді попит держави може мати такі складові:

витрати держави на закупівлю товарів та послуг, пов’язаних зі створенням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв’язок, судочинство, охорона здоров’я, освіта, житлове будівництво тощо);
інвестиційні витрати держави;
витрати держави, пов’язані з формуванням державних резервів;
витрати, пов’язані з виплатами соціальних трансфертів (пенсії, стипендії, субсидії, виплати у зв’язку з безробіттям тощо);
витрати на оплату процентних платежів, пов’язаних із обслуговуванням державного боргу.

Величина сукупного попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів та у зворотній залежності від процентних платежів, пов’язаних з обслуговуванням зовнішнього боргу.

23. Дайте характеристику компонентного сукупного попиту-попит закордон

Попит закордону виявляється як попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні компоненти сукупного попиту: споживчий, інвестиційний та попит держави. Попит закордону на благо певної країни залежить від реальних умов обміну (Ѳ), тобто від співвідношення цін на вітчизняні та закордонні товари та обмінного курсу національної валюти. Цей зв’язок виражається формулою:

де Ѳ – реальні умови обміну; P – рівень цін на національному ринку; PZ – рівень цзкордоном; q – обмінний курс вітчизняної валюти.

Чим більший цей показник, тим сприятливіші умови обміну для певної країни, оскільки за одиницю вітчизняних благ стає можливим отримання більшої кількості імпортних благ. Але для країн-імпортерів це означає відносне подорожчання товарів, що зумовлює зменшення експорту.

24. Крива сукупного попиту

Графічно сукупний попит зображується кривою АД, яка монотонне спадає (рис. 3.1).

Рис. 31. Крива сукупного попиту (АД):
Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва;
Основною причиною спаду кривої АД є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші “коштовними” і відповідно низькими сукупні витрати.
Чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений (сукупний попит). Розглядаючи криву АД, бачимо зміни в обсязі сукупного попиту, викликаного змінами цін). Крива АД показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, якщо інші умови не змінюються.

25.Сукупна пропозиція визначення поняття

Сукупна пропозиція (AS – від англ. аggregate supply – сукупна пропозиція) — загальна кількість товарів і послуг, яка може бути вироблена і запропонована до продажу у відповідності з рівнем цін, що склався. Сукупна пропозиція дорівнює реальному валовому внутрішньому продукту. Вона залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки і рівня витрат.

26.Крива сукупної пропозиції

Крива сукупної пропозиції А5 описує залежність обсягів національного виробництва б від рівня цін Р (рис. 3.3).

Наприклад, точка С на графіку показує, що за рівня цін – Pc фірми готові дати для ринку товарної продукції Qc
Обсяги продукції, що їх фірми готові випускати на ринок, залежать від цін на їхні товари і від того, скільки вони мають платити за використання робочої сили та за інші фактори виробництва.
Отже, крива сукупної пропозиції АS відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв'язку зі зміною рівня цін.
Сучасна макроекономічна наука розглядає три складові кривої сукупної пропозиції
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок (І) показує зміни обсягу виробництва в умовах неповної зайнятості за сталих цін (депресійний стан економіки).
Проміжний (висхідний) відрізок (II) показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.
Вертикальний (класичний) відрізок (III), показує, що на ринок випускатиметься та сама кількість товарів за будь-якого рівня цін.
27.Потенційний ВВП

Потенційний (природний) ВВП означає довготермінові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів в умовах стабільних цін. Потенційний ВВП вимірюється рівнем, на якому б був ВВП, якщо б усі ресурси повністю використовувались. При цьому, звичайно, не йдеться про 100-відсоткове використання робочої сили і капіталу. Це практично неможливо.
Адже природне безробіття (або безробіття, що не підвищує рівень інфляції) становить приблизно 2—6 відсотків, адже працюючі добровільно змінюють місце роботи, а також через тимчасову втрату роботи тощо. За «повне використання» основного капіталу зазвичай беруть коефіцієнт завантаження виробничих потужностей 85—90 відсотків.

28.Три складові сукупної пропозиції

Сучасна макроекономічна наука розглядає три складові кривої сукупної пропозиції (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Складові кривої сукупної пропозиції
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок (І) показує зміни обсягу виробництва в умовах неповної зайнятості за сталих цін (депресійний стан економіки).
Кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції показує, що фірми постачатимуть на ринок будь-яку кількість товарів, яка знаходить попит за вже існуючого рівня цін. Ідея кейнсіанської кривої сукупної пропозиції полягає в тому, що внаслідок існування безробіття фірми мають найняти за наявну платню стільки робітників, скільки їм потрібно. Отже, припускається, що середні виробничі витрати фірм не змінюються зі зміною обсягів виробництва і фірми, відповідно, готові випускати на ринок стільки товарів, скільки є попит на них за існуючого рівня цін.
Проміжний (висхідний) відрізок (II) показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.
Вертикальний (класичний) відрізок (III), показує, що на ринок випускатиметься та сама кількість товарів за будь-якого рівня цін.

29.Субєкти національного ринку

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, капіталу, послуг, робочої сили.

Суб'єктами національного ринку виступають усі макроекономічні суб'єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.

30.Обєкти національного ринку

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, капіталу, послуг, робочої сили.

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це :

товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва),
капітал,
праця,
земля та інша нерухомість,
цінні папери,
інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).

Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.

31.Структура національного ринку

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, капіталу, послуг, робочої сили.
Сучасний національний ринок характеризується складною структурою. Елементами сучасного національного ринку є такі ринки: предметів споживання; засобів виробництва; платних послуг; робочої сили; капіталів;
валюти, грошей, цінних паперів; науково-технічних розробок та інформації; нерухомості.
Деякі з названих основних структурних елементів ринку можуть бути об'єднанні у більші підсистеми, наприклад, ринки предметів споживання та послуг формують споживчий ринок. Останній разом з ринками засобів виробництва, а також науково-технічних розробок та інформації утворюють товарний ринок. Фінансовий ринок складається з ринку капіталів, цінних паперів, грошей, валюти, кредитів.
Національний ринок можна визначити як сукупність окремих сегментних ринків у їхній взаємодії та залежності.

32.Ринок товарів та платних послуг.Рівновага ринку товарів та платних послуг.

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу рухів товарів та послуг, які задовольняють споживчий та інвестиційний попит макроекономічних суб'єктів.
Споживчий попит – платоспроможний попит домашніх господарств на:
– товари тривалого користування (довгострокові предмети побуту, засоби виробництва та ін.);
– товари поточного споживання (одяг, продукти харчування та ін.);
– послуги (житло, охорона здоров'я, освіта та ін.);
Інвестиційний попит – попит підприємців для:
– відновлення зношеного капіталу ;
– збільшення реального капіталу.
Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход ^розподіляється на споживання С та заощадження S:
V = С + S.
Споживання – це індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей.
Заощадження – економічний процес, пов'язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається не використаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств – на споживчі потреби

33.Ринок робочої сили.Рівновага ринку робочої сили.

Ринок робочої сили являє собою систему соціальне і економічних відносин між його суб'єктами з приводу І купівлі-продажу праці найманих робітників за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту таї пропозиції робочої сили.
Суб'єктами ринку робочої сили виступають працедавці та наймані працівники.
Об'єктами ринку робочої сили є якість праці та умови І найму на роботу. '
Під попитом на робочу силу слід розуміти платоспроможну потребу працедавців у праці робітників відповідних професій і кваліфікацій. |
Під пропозицією робочої сили розуміють різноманітність і якість праці, що пропонується для реалізації.
Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору працедавця ставки заробітної плати для найманих працівників, і
Ціна пропозиції виступає у вигляді мінімальної ставки заробітної плати, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.
Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції і рівень заробітної плати задовольняє як працедавців, так і ^ найманих працівників.

34.Фінансовий ринок.Рівновага ринку грошей та цінних паперів.

Грошовий ринок складається з попиту на гроші та їх І пропозиції. Попит на гроші та їх пропозиція визначають І “ціну” грошей, що залежить від рівня процентної ставки, яка сплачується за їх використання. Можна сказати, що грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей).
Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії національного банку з комерційними, а також у результаті взаємодії комерційних банків.
Попит на гроші пред'являють комерційні банки, підприємства, домашні господарства, держава.
Пропозицію грошей надає національний банк.
Виділяють два основних мотиви попиту на гроші: операційний та спекулятивний.

35. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.

Рис. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
На графіку) точка перетину кривої сукупного попиту АД та кривої сукупної пропозиції АS – точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін ра та рівноважний реальний обсяг національного виробництва QA.
Існують три варіанти макрорівноваги.
Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.
Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.
Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку АS то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки, як уже зазначалося, він не може зростати за межі рівня “повної зайнятості”).
Зазначимо, що попит і пропозиція не завжди зрівноважують одне одного. Рівновага між ними виникає як окремий випадок їхньої нерівноваги. Крім того, обсяг попиту може бути меншим від обсягу пропозиції через збільшення заощаджень, які скорочують поточний сукупний попит, здійснюють фінансове забезпечення інвестицій і майбутньої пропозиції.
Взаємодія та взаємозв'язок між попитом і пропозицією здійснюються через систему цін. Ціна рівноваги рухлива, оскільки рухливе співвідношення попиту та пропозиції.

38.Природа і специфіка циклічності економічної динаміки

Циклічність - це форма руху національної економіки та світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.

Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.
Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності взаємопов'язаних показників – темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття. У загальному вигляді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП; загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).
Для характеристики циклічного розвитку економіки застосовуються показники зміни обсягів випуску (виробництва). Випуск зростає при збільшенні обсягів ресурсів, але в періоди економічного спаду вони недовикористовуються, що знижує рівень випуску. Відставання випуску (півень завантаження потужностей) характеризується різницею між потенційним випуском (виробничими потужностями) при повній зайнятості та фактичним випуском.
Зміни випуску пов'язані зі змінами рівня безробіття і темпу інфляції. У періоди піднесення виробництва збільшення випуску супроводиться зниженням рівня безробіття. Кількісне співвідношення залежності безробіття від випуску представлене законом Оукена. Збільшення випуску супроводиться збільшенням темпів інфляції.
Напрямок та ступінь зміни сукупності показників, які характеризують розвиток народного господарства, називається економічною кон'юнктурою.
Теорію економічних циклів називають також теорією кон'юнктури.
Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т. д.) між двома сусідніми вищими або нижчими точками економічної активності. За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), якщо коливання ділової активності триває 2–3 роки; середні, якщо коливання ділової активності триває 8–10 років; довгі (великі хвилі Кондратьєва), якщо коливання ділової активності триває 48 – 55 років.

39.Короткі цикли

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.

Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

40.Середні цикли

Середні цикли їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.

До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

Середні цикли ще називають промисловими. Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом вирішення їх.

41.Характеристика економічної кризи

Економі́чна кри́за (грец. krisis — поворотний пункт) — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення. Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу. Криза надвиробництва характеризується тим, що охоплює всі сфери господарства, їй властиві велика глибина і тривалість, у ній відображається вся сукупність суперечностей і диспропорцій; Надвиробництво виступає скоріше як соціальне явище, а не як кількісне співвідношення вироблених матеріальних

42.Великі хвилі

Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об'єктів інфраструктури.
Великі цикли (хвилі) складаються з двох фаз:
І фаза – хвиля висхідна. Це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. Висхідну фазу (хвилю) супроводжують значні соціальні коливання (війни, революції).
II фаза – хвиля низхідна. Криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.
Хвилі великих циклів Кондратьєва впливають і на інші цикли. Якщо хвиля висхідна, то інші цикли характеризуються незначними депресіями і інтенсивними піднесеннями. Якщо хвиля низхідна, то відбуваються зворотні явища.

43.Антикризова політика

Антикризова (кон'юнктурна) політика спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.
Найважливіші заходи антикризової політики

Періоди бумів	Періоди депресій
Грошово-кредитна політика
Збільшення облікової ставки Продаж державних цінних паперів на відкритому ринку Підвищення норми обов'язкових банківських резервів	Зменшення облікової ставки Купівля державних цінних паперів на відкритому ринку Зниження норми обов'язкових банківських резервів
Фіскальна політика
Скорочення витрат держбюджету Збільшення податкових ставок	Додаткові витрати держбюджету Зменшення податкових ставок
Політика заробітної плати і тарифів
Зменшення заробітної плати	Збільшення заробітної плати
Політика державних інвестицій
Скорочення державного будівництва	Прискорення виконання інвестиційних програм

44.Поняття фіскальної політики

Фіскальна політика – це сукупність заходів держави регулювання доходів та державних витрат.
Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних сплат і оподаткування. Основою фіскальної політики є бюджет. Бюджет необхідний для досягнення економічної стабільності. Фіскальна політика через дефіцит або перевищення бюджету може бути використана з метою стабілізації економічного розвитку. Свідоме маніпулювання державним бюджетом – це найбільш ефективний інструмент державного впливу на економічне зростання, рівень зайнятості та динаміку цін.
До фіскальної політики належить тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.
Фіскальна політика виконує такі основні функції:
– впливає на стан господарської кон'юнктури;
– перерозподіляє національний доход;
– нагромаджує ресурси для фінансування загальнодержавних технічних програм.
Складовими фіскальної політики держави є: а) дискреційна фіскальна політика; б) недискреційна фіскальна політика (політика автоматичних стабілізаторів).

45.Основні функції фіксальної політики

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ.

Цій політиці властиві такі функції:

- вплив на стан господарської кон'юнктури;

- перерозподіл національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

46.Основні джерела доходів

Податкові надходження — це передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:доходи від власності та підприємницької діяльності;адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;надходження від штрафів та фінансових санкцій;інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:надходження від продажу основного капіталу;надходження від реалізації державних запасів товарів;надходження від продажу землі та нематеріальних активів;податки на фінансові операції та операції з капіталом.Трансферти.

47Податки та функції податків

Більшу доходну частину бюджету складають податкові надходження – платежі господарських суб'єктів державі
Податки за економічним змістом – це фінансові відносини між державою та платником податків, в результат яких створюється загальнодержавний централізована фонд грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Податки в поєднанні з іншими економічними важелями виконують такі функції:
розподільча – перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами;
фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби;
регулююча – вплив податків на різну діяльність їхніх платників.

48.Понятт «джерело доходів» та «об’єкт доходів»

1 2 3 4

Схожі:

Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії....	23 «МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН» ВНЗ. Також запропонована схема функціонування механізму організації бізнесу в АПК випускників вищих навчальних закладів. Запропоновані...
Охарактеризуйте типи клімату Украйни. Як клімат впливає на ведення народного господарства? Охарактеризуйте типи клімату Украйни. Як клімат впливає на ведення народного господарства? Аргументуйте свою думку. – 12б	ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КОРОТКОСТРОКОВОГО КРЕДИТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ У статі досліджено засади механізму короткострокового кредитування в сільському господарстві
Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова"... Законодавчо-нормативна база функціонування системи обов'язкового примірника видань	8. Законодавство України про автомобільний транспорт Автомобiльний транспорт є однiєю з найважливiших галузей народного господарства. Практично не мaє жодного пiдприємства промисловостi,...
• узагальнити і закріпити знання учнів по темі «Розчини» Мислячий розум не відчуває себе щасливим, поки не вдається зв'язати воєдино розрізнені факти, їм спостережувані	Секція 17. Економіка, організація та управління підприємствами Концептуальні підходи до функціонування механізму задоволення поточних фінансових потреб підприємства
Ревега Х. Г Мета : пояснити учням, як боротись з насильством у родині, привести законодавчі акти, які захищають дитину від будь-якого насильства...	2. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ Державну систему стандартизації, цілі і завдання якої затверджені Постановою Кабінету Міністрів № 258 від 25. 05. 1992 р. Державний...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання