8. Законодавство України про автомобільний транспорт

Скачати 321.89 Kb.

Назва	8. Законодавство України про автомобільний транспорт
Сторінка	1/3
Дата	08.04.2013
Розмір	321.89 Kb.
Тип	Закон

bibl.com.ua > Спорт > Закон

1 2 3

Тема 8 . Законодавство України про автомобільний транспорт
1. Автомобiльний транспорт: поняття, структура системи та види

2. Повноваження суб'єктiв управлiння автомобiльним транспортом

3. Правовi основи дiяльностi суб'єктiв автомобiльного транспорту
Автомобiльний транспорт є однiєю з найважливiших галузей народного господарства. Практично не мaє жодного пiдприємства промисловостi, будiвництва, сiльського господарства, зв'язку та iнших галузей економiки, де не використовувався б автомобiльний транспорт.

Автомобiльний транспорт - найбiльш мобiльний з ycix iснуючих видiв транспорту. З його допомогою здiйснюється повсякденний транспортний зв'язок мiж пiдприємствами, закладами та організаціями, між ними і підприємствами інших видів транспорту. Однiєю з особливостей автотранспорту є його можливiсть здiйснювати доставку вантажiв вiд складу вiдправника до складу отримувача.

Автотранспорт належить до єдиної транспортної системи України як його складова частина та виконує такі основні функцiї:

- забезпечення нормального функцiонування виробництва та обiгу продукцiї промисловостi та сiльського господарства;

- забезпечення потреб будiвництва;

- задоволення потреб населення в автоперевезеннях;

- забезпечення оборонних потреб держави.

Відповідно до ст.30 ЗУ «Про транспорт» (Автомобільний транспорт і його склад) до складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Стаття 31. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об’єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв’язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

паралельні об’їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди;

майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об’єкти служби дорожнього сервісу;

будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.
Здiйснюючи перевезення та виконуючи iншi, пов'язанi з перевезенням види транспортної дiяльностi, автотранспортнi пiдприємствa зобов'язанi:

а) повнiстю задовольняти потреби населення та народного господарства в перевезеннях;

б) виконувати плани перевезень вантажiв i пасажирiв;

в) забезпечувати збереження вантажiв, що перевозяться;

г) забезпечувати високу культуру обслуговування пасажирiв i замовників перевезень;

г) своєчасно доставляти вантажi до мiсць призначення;

д) здiйснювати свою дiяльнiсть ефективно й економiчно.

У практичнiй дiяльностi автотранспорту бере участь велика кiлькiсть автотранспортних пiдприємств i органiзацiй, в яких задiяний численний колектив. Належним чином органiзувати дiяльнiсть з перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу, пошти, забезпечити високий piвень обслуговування пасажирiв, їx безпеку пiд час перевезень, збереження вантажiв i багажу, рацiонально використовувати рухомий склад i зменшувати транспортнi витрати можливо лише за умови чiткого врегулювання прав i обов'язкiв ycix cтopiн транспортного процесу. Це досягається встановленням державою спецiальних правил поведiнки, на основі яких здiйснюється транспортна діяльність.

Згiдно зi ст. 1 Закону України «Про автомобiльний транспорт» в редакції вiд 23 лютого 2006 р. автомобiльний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

Згiдно зi ст. 19 Закону України «Про автомобiльний транспорт» в редакції вiд 23 лютого 2006 р. транспортнi засоби за своїм призначенням поділяють на:

- транспортнi засоби загального призначення;

- транспортнi засоби спецiалiзованого призначення;

- транспортнi засоби спецiального призначення.

Уст. 1 цього Закону наведено визначення цих видiв транспорту, а саме:

транспортний засiб загального призначення - транспортний засiб, не обладнаний спецiальним устаткуванням i призначений для перевезення пасажирiв або вантажiв (автобус, легковий автомобiль, вантажний автомобiль, причiп, напiвпричiп з бортовою платформою вiдкритого або закритого типу);

транспортний засiб спецiалiзованого призначення - трансnортний засiб, який призначено для перевезення певних категорiй nасажирiв чи вантажiв (автобус для перевезення дiтей, iнвалiдiв, nасажирiв певних професiй, самоскид, цистерна, сiдельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобiль iнкасацiї, ритуальний автомобiль тощо) та має спецiальне обладнання (тaкci, броньований, обладнаний спецiальними свiтловими i звуковими сигнальними пристроями тощо);

транспортний засiб спецiального призначення - транспортний засiб, призначений для виконання спецiальних робочих функцiй (для аварiйного ремонту, автокран, пожежний, автобетономiшалка, вишка розвiдyвальна чи бурова на автомобiлi, для транспортування смiття та iнших вiдходiв, технiчна допомога, автомобiль прибиральний, автомобiль-майстерня, радiологiчна майстерня, автомобiль для пересувних телевiзiйних i звукових станцiй тощо).

Водночас в юридичнiй лiтературi iснyє iнший пiдхiд до класифiкацiї автомобiльного транспорту, що має певне практичне значення. До складу автомобiльного транспорту належать:

1) автомобiльний транспорт загального користування, покликаний задовольняти потреби населення та суспiльного виробництва в автомобiльних перевезеннях. Його утворюють перевiзники, автостанції, автовокзали, виконавцi ремонту та технiчного обслуговування автомобiльних транспортних засобiв, вантажнi термiнали (автопорти), вантажнi автомобiльнi станції та контейнерні пункти;

2) автомобiльнi транспортнi засоби суб'єктів пiдприємницької дiяльностi, установ i органiзацiй, що використовуються тiльки для власних потреб;

3) автомобiльнi транспортнi засоби фiзичних осiб, що використовуються ними тiльки для власних потреб.

Виходячи з цього визначення систему транспорту в Українi становлять:

1) транспорт загального користування; 2) вiдомчий транспорт; 3) iндивiдуальний транспорт.

В Укpaїнi до транспорту загального користування вiдносять автотранспортнi пiдприємства i органiзацiї, що перебувають у власностi Державного служби автомобiльного транспорту України. Вiдмiнною рисою транспорту загального користування є те, що він задовольняє потреби в перевезеннi вантажiв пiдприемств рiзних форм власностi незалежно вiд вiдомчої приналежності, а також у пасажирських перевезеннях населення та переміщення багажу i вантажiв громадян.

Автомобiльнuй транспорт загального корuстування перевозить вантажi в мicтax i промислових центрах для промислових пiдприємств, торгових, постачальних i будiвельних органiзацiй. На нього покладено завдання з органiзацiї мiжмiських перевезень i централiзоване завезення чи вивезення вантажiв на станцiї залiзницi, у порти й аеропорти. Транспорт загального користування здiйснює перевезення i в сiльськiй мiсцевостi, доставляє сiльгосппродукцiю вiд виробника до мiсць її споживання та переробки. Oкpiм цього транспорт загального користування використовують для органiзацiї змiшаних перевезень, його пiдприємства надають легковi автомобiлi державним установам, пiдприємствам i opraнiзацiям для службових поїздок.

До вiдомчого транспорту вiдносять пiдприємства автотранспорту Miністерств i вiдомств України, opraнів виконавчої та представницької влади, громадських органiзацiй. На вiдмiну вiдтранспорту загального користування, Biн призначений для обслуговування внутрiшнiх потреб даного виробничого пiдприємства, об'єднання чи галузi господарства. Тому на нього покладаються рiзного роду технологiчнi перевезення, внутрiшньо-заводськi, внутрiшньо-господарськi, пов'язанi з практичною дiяльнiстю такого пiдприємства. Розмежування функцiії автотранспорту загального користування i вiдомчого автотранспорту закрiплено у статтях 7-10 Статуту автомобiльного транспорту та ст. 2 Закону України «Про транспорт».

Вiдомчий транспорт пiдпорядкований вiдповiдним Miнicтepствам, комітетам і адміністраціям, підприємствам та організаціям, якi здiйснюють оперативне та господарське керiвництво його роботою вiдповiдно до потреб конкретної галузi економiки.

Індuвiдуальнuй транспорт - це автомобiльнi транспортнi засоби фiзичних осiб (громадян), що використовуються ними для власних потреб.

Залежно вiд завдань, якi виконує автомобiльний транспорт, він буває вантажний, пасажирський i легковий.

Вантажний автомобiльний транспорт виконує перевезення вантажу i вантажобагажу. Може використовуватися у технологiчному процесi виробництва. До нього належать yci вантажнi автомобiлi вантажопiдйомнiстю 1,5 т й бiльше.

Пасажирський автомобiльний транспорт призначений для перевезення пасажирiв на мiських, примiських i мiжмiських маршрутах та мiжнародному сполученнi. До пасажирського транспорту вiдносять автомобiлi з кiлькiстю мiсць для сидiння понад дев'ять, з мiсцем водiя включно, якi за своєю конструкцiєю та обладнанням призначенi для перевезення пасажирiв та їхнього багажу iз забезпеченням необхiдного комфорту та безпеки.

Легковий автомобiльний транспорт виконує забезпечення власних або службових потреб, а також перевезення незначної кiлькостi вантажу в умовах пiдприємницької дiяльностi. До легкових автомобiлiв вiдносять автомобiлi за кiлькiстю мiсць для сидiння не бiльше нiж дев'ять, з мiсцем водiя включно, який за своєю конструкцiєю та обладнанням при начений для перевезення пасажирiв та їхнього багажу iз забезпеченням необхiдного комфорту i безпеки.
2. Повноваження суб'єктiв управлiння автомобiльним транспортом
Управлiння автомобiльним транспортом в Укpaїні здiйснюється таким чином. Загальне управлiння автотранспортною галуззю належить Мiнінфраструктури України. Безпосередньо управлiння пiдприємствами автомобiльної галузi покладено на Державну службу автомобільного транспорту, який кepyє автотранспортними, транспортно-експедицiйними, авторемонтними, промисловими та iншими пiдприємствами й органiзацiями, установами, що перебувають у його пiдпорядкуваннi.

Основним завданням Державної служби автомобільного транспорту є забезпечення державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту та здiйснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької дiяльностi вcix форм власностi, що виконують пасажирські та інші перевезення автотранспортом, вимог нормативних aктів, cтандартів і норм, які регулюють перевезення пасажирiв i вантажiв автотранспортом, а також розроблення основних напрямiв розвитку автомобiльного транспорту, нових типiв транспортних засобiв, надання лiцензiй, пiдготування нормативних документів, що стосуються діяльності автотранспорту.

Виробничо-господарську дiяльнiсть з організації i виконання перевезень вантажів і надання інших транспортних послуг автотранспортом здiйснюють автотранспортнi управлiння Miнінфраструктури України та автотранспортнi пiдприємства.

Управлiння автотранспорту є територiальними органами Miнінфраструктури України, що пiдпорядкованi Державній службі автомобiльного транспорту. Вони створюються в Автономнiй Республiцi Крим i областях України. Управлiння виконують такі завдання:

- розробляють проекти нормативно-технiчної документацiї, пов'язанi з регулюванням дiяльностi автомобiльного транспорту, вдосконаленням контролю за виконанням транспортного законодавства;

- забезпечують вiдповiдно до законодавства державне регулювання дiяльностi та контроль за виконанням суб'єктами пiдприємнииької дiяльностi правил перевезень пасажирiв i вантажiв, вимог законодавства щодо безпеки транспортного процесу, iнших нормативних aктів, якi визначають порядок функцiонування автотранспорту;

-здiйснюють у випадках, передбачених законодавством, сертифiкацiю транспортних засобiв i послуг з перевезення пасажирiвна постiйних автобусних маршрутах;

- проводять конкурси на перевезення пасажирів автотранспортом на міжміських і приміських маршрутах;

-перевiряють вiдповiднiсть облаштування автобусних маршрутів i автотранспортних засобiв вимогам Правил надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту i узгоджують відкриття маршрутів;

- управлiння вирiшують покладенi на них завдання у взаємодiї з iншими органами, дiяльнiсть яких пов'язана з наглядом i контролем за роботою автотранспорту.

Управлiння очолюють начальники, якi призначаються на посаду i звiльняються з неї Miністром інфраструктури України за погодженням з мiсцевими органами виконавчої влади.

Основною ланкою автотранспортної галузi є автотранспортне пiдприємство. У своїй дiяльностi вони керуються Господарським кодексом та законами України «Про транспорт», «Про автомобiльний транспорт» та Статутом автомобiльного транспорту УРСР.

Управлiння пiдприємством здiйснюється на основi Єдиноначальностi директором або уповноваженою на те особою, якi дiють в межах компетенцiї встановленої галузевими нормами. До складових частин автопiдприємств належать: цехи, вiддiли, служби, виробництва, господарства, майстернi, якi дiють вiдповiдно до положень, затверджених керiвництвом автопiдприємства. Держдепартамент автомобiльного транспорту з метою встановлення єдиних вимог у дiяльностi транспортних пiдприємств розробляє i затверджує типові та примірні положення про діяльність окремих служб i пiдроздiлiв.

Автотранспортнi пiдприємства виступають як юридичнi особи, вони мають певнi права та обов'язки, володiють цивiльною правоздатнiстю у повному обсязi. Правоздатнiсть автопiдприємств, як i будь-якого iншого юридичного суб'єкта правовiдносин, є спецiальною. Це означає, що вони можуть набувати права i нести бов'язки, вступати у правовiдносини з iншими пiдприємствами і установами, громадянами тiльки вiдповiдно до встановленої мети своєї дiяльностi. Автотранспортнi пiдприємства дiють на пiдставi статуту, затвердженого компетентним органом, який згiдно з законодавством прийняв рiшення про створення пiдприємства.

Питання управлiння автомобiльною галуззю не може бути повним без розгляду системи управлiння у галузi дорожнього руху.

До компетенцiї Кабiнету Miнicтpiв України у цiй сферi вiднесено:

1) пiдготування проектiв законiв, нормативних aктів з питань дорожнього руху i його безпеки, а також вiдповiдальнiсть за їx порушення;

2) встановлення повноважень opraнів виконавчої влади i управління;

3) формування державних opraнів управлiння у сферi дорожнього руху та їx керiвництво;

4) розробка державних програм розвитку дорожнього руху i його безпеки та органiзацiя фiнансування;

5) контроль за виконанням законодавства про дорожнiй рух;

6) встановлення єдиного порядку органiзацiї дорожнього руху i його безпеки, єдиних вимог до проектування та будiвництва, утримання i реконструкцiї дорожнього господарства;

7) встановлення єдиних вимог до конструкцiї i технiчного стану транспортних засобiв, якi експлуатуються в Укpaїнi;

8) встановлення порядку надання лiцензiй i сертифiкатiв на здiйснення дiяльностi, пов'язаної з автотранспортними перевезеннями та їx забезпеченням.

Своєчасну власну компетенцiю в галузi управлiння дорожнiм рухом мають органи законодавчої i виконавчої влади Автономної Республiки Крим, областей i міст республiканського пiдпорядкування, а це:

а) затвердження регiональних програм розвитку дорожнього руху;

б) державний нагляд за виконанням норм законодавства про дорожнiй рух i його безпеку, за дiяльнiстю пiдприємств транспорту незалежно вiд форм власностi;

в) формування фондiв для фiнансування державних програм, спрямованих на розвиток дорожнього руху;

г) забезпечення роз витку мережi дорiг мiсцевого значення, їx утримання та охорони;

r) керiвництво дiяльнiстю з органiзацiї дорожнього руху;

д) органiзацiя вивчення населенням правил дорожнього руху та проведення заходiв виховного характеру;

є) органiзацiя перепiдготовки водiїв, здiйснення заходів з надання допомоги особам, якi постраждали вiд ДТП;

ж) контроль за стягуванням державних та мiсцевих податкiв i мита у сферi дорожнього руху.

Контроль за дотриманням пiдприємствами транспорту, opraнiзацiями й окремими громадянами вимог чинного законодавства з питань діяльності автотранспорту та дорожнього руху покладено на вищi органи управлiння, контрольно-ревiзiйнi органи та Державну автомобiльну iнспекцiю МВС України.

Органiзацiя дорожнього руху передбачає визначення перелiку прав i обов'язкiв учасникiв дорожнього руху, порядку утримання автошляхiв та їx користування, перелiк вимог до технiчного стану транспортних засобiв та їx реєстрацiї, пiдстав, якi надають право громадянам на їx експлуатацiю.

Учасниками дорожнього руху є особи, якi використовують автодороги, вулицi, залiзничнi переїзди та iншi мiсця, що призначенi для перемiщення людей i вантажiв з допомогою транспортних засобiв. До учасникiв дорожнього руху вiдносять водіїв i пасажиpiв транспортних засобiв, пiшоходiв, велосипедистiв, погоничiв тварин. Вони мають право на:

1) безпечнi умови дорожнього руху, вiдшкодування збиткiв, що були заподiянi у зв'язку з невiдповiдним станом шляхiв i вулиць вимогам безпеки руху;

2) вивчення норм i правил дорожнього руху;

3) отримання вiд державних opганів iнформацii про стан дорожнього руху;

4) оскарження дiй посадових осiб ДАI, якщо з їx боку було порушено норми законодавства.

Учасники дорожнього руху зобовязанi:

1) знати вимоги чинного законодавства та неухильно дотримуватись його норм;

2) створювати безпечнi умови для дорожнього руху, не завдавати шкоди своїми дiями iншим учасникам;

3) виконувати розпорядження opraнів держнагляду i контролю за дотриманням законодавства про дорожнiй рух.

До управлiння транспортними засобами можуть бути допущенi лише тi громадяни, якi досягли встановленого законом віку, не мають медичних обмежень i пройшли певну пiдготовку з управлiння транспортними засобами та успiшно склали iспит з теоретичної і практичної частини.

Відповідно до ст..15 ЗУ «Про дорожній рух» (Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами) кожний громадянин, який досяг установленого цим Законом віку та не має медичних протипоказань, може у встановленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (стати водієм).

Право на керування транспортними засобами надається:

мототранспортними засобами і мотоколясками – з шістнадцятирічного віку;

автомобілями всіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного віку;

автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більше восьми пасажирів, - з дев'ятнадцятирічного віку.

Право на управлiння транспортним засобом пiдтверджується посвiдченням встановленого зразка. На територiї України дiють національні та міжнародні посвідчення на право управління транспортними засобами, якi вiдповiдають вимогам Конвенцiї про дорожнiй рух.

Водiй може бути позбавлений права на управлiння транспортним засобом:

1) внаслiдок погiршення стану здоров' я, якщо це заважає безпечному управлiнню транспортним засобом (на пiдставi висновку медкомiсiї);

2) за невиконання встановлених обов'язкiв у передбачених законодавством випадках (на пiдставi матерiалiв справи про адмiнiстративнi правопорушення чи матерiалiв кримiнальної справи).

Позбавлення права на управлiння транспортним засобом застосовується до повного усунення причин, що заважають водiю безпечно управляти транспортним засобом, а у разi невиконання ним встановлених обов'язкiв - на строк, зазначений у чинному законодавстві. Позбавлення права на управлiння транспортним засобом здiйснюється шляхом вилучення у водія посвідчення уповноваженою особою ДАІ МВС України за рiшенням суду.

До участi в дорожньому pyci на територiї України допускаються транспортнi засоби, конструкцiя i технiчний стан яких вiдповiдають вимогам чинних у кpaїні правил, стандартiв, нормативів, та тi, що мають сертифiкати на вiдповiднiсть цим вимогам i пройшли технiчний огляд. З метою збереження автомобiльних дорiг, вулиць, залiзничних переїздiв участь у дорожньому pyci транспортних засобiв, вaroвi або габаритнi показники яких перевищують встановлені нормативи допускаються за окремими дозволами та за встановленою платою.

Hе дозволено використання транспортних засобiв з правостоpоннім розташуванням керма.

Конструкцiя транспортних засобiв має вiдповiдати вимогам сучасних правил, нормативів, стандартів, встановленому рівню викиду речовин, що забруднюють атмосферу, а нормативно-технiчна документацiя мaє вiдповiдати встановленим нормам та бути узгоджена з відповідними державними органами.

Транспортнi засоби, що ввозяться в Україну з-за кордону, пiдлягають перевiрцi на вiдповiднiсть чинним стандартам i повиннi мати сертифiкат встановленого зразка.

Уci транспортнi засоби, призначенi для експлуатацiї на вулично-дорожнiй мережi загального користування, пiдлягають обов'язковiй державнiй реєстрацiї i облiку.

Державна реєстрацiя i облiк здiйснюються органами ДАІ МВС України на пiдставi розпорядження Кабiнету Miнiстpiв України.

Для окремих категорiй транспортних засобiв встановлено особливий порядок облiку. Так, наприклад, транспортнi засоби вiйськових частин пiдлягають реєстрацiї вiдповiдним міністерством i вiдомством, яким пiдпорядкованi цi частини. Крупнотонажнi автомобiлi та iншi технологiчнi транспортнi засоби, незалежно вiд форми власностi, реєструють у Державному департаментi з нагляду за охороною працi (це стосується засобiв, якi не пiдлягають експлуатацiї на шляхах загального користування); трамваї i тролейбуси - в органах виконавчої влади з питань коммунального господарства; спортивнi та гоночнi транспортнi засоби, незалежно вiд власностi, - органами виконавчої влади у справах молодi та спорту; транспортнi засоби сiльськогосподарського призначення реєструють у мінicтepcтвi аграрної полiтики України.

Власники транспортних засобiв зобов'язанi зареєструвати свої транспортнi засоби протягом десяти дiб з моменту придбання, отримання або виникнення обставин, що вимагають внесення певних виправлень. За рiшенням уряду Автономної Республiки Крим, opraнів мiсцевої виконавчої влади та мiсцевого самоврядування може встановлюватись порядок реєстрацiї мопедiв, велосипедiв i гужових вiзкiв (саней). Експлуатацiю незареєстрованих транспортних засобiв заборонено.

Для здійснення господарської діяльності з надання послуг перевезення автомобільним транспортом необхідно отримати ліцензію. Відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про автомобільний транспорт» ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт:

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення "таксі", викладеним у статті 1 цього Закону.

1 2 3

Схожі:

Р І ШЕННЯ На виконання Закону України «Про автомобільний транспорт», керуючись статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,...	Назва маршруту Опис руху автобусів Кременчуці, керуючись Законом України „Про дорожній рух”, „Про автомобільний транспорт”, ст. 30 Законом України „Про місцеве самоврядування”...
«Про встановлення вартості проїзду пасажирів на міських маршрутах... У України «Про автомобільний транспорт» тарифна політика на автомобільному транспорті загального користування повинна задовольняти...	Транспорт одна з головних галузей господарства, яка здійснює перевезення... Не випадково транспорт називають "кровоносною системою економіки", адже він є необхідною умовою її функціонування. Світовий транспорт...
«Кухня автомобільного транспорту очима дітей» Велике значення автотранспорт має для обслуговування роботи сільського господарства та доставляння вантажів і пасажирів у важкодоступні...	До уваги студентів-заочників I курсу центру післядипломної освіти... Облік і аудит (гр. ЗОАТ-121), 030510 – Товарознавство і торговельне підприємництво (гр. ЗТКТ-122), 050502 – Інженерна механіка (гр....
Про затвердження Правил перевезення пасажирів Відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт" та Порядку обслуговування	РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО... Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
Законодавство Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України...	Закон України "Про дошкільну освіту" Законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання