|
Скачати 0.58 Mb.
|
1.Макроекономіка- розділ економічної науки.Суть та завдання макроекономіки. В основі макроекономіки лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матерілаьними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умво підпвищення ефективності використання наявних ресусів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки. Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів, досягнення найбільш раціонального роозподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами, зростання продуктивності ресурсів ата мінімізація витрат на виробництво рдиниці продукції. Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а джерелом її досягення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція, або головне завдання макроекономіки: воно поялгає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна знаходити рішення щодо підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому збільшувати рівень задоволення маетріальних потреб. 2.Предмет макроекономіка Макроекономіка як наука об'єктом свого дослідження має економічну систему суспільства як сукупність усіх елементів і сфер економіки і суспільних економічних відносин. Отже, предмет макроекономіки включає: – національну економіку як єдине ціле, тобто макроекономічну систему; – окремі агрегати економіки, які охоплюють всі або великі групи однорідних або подібних індивідуальних економічних суб'єктів та їх економічні зв'язки (сфера матеріального і сфера нематеріального виробництва, державний і приватний сектори,сфера домашніх господарств тощо); – сфери економічної системи (виробництво, розподіл, обмін і споживання суспільного продукту); – економічні зв'язки між суб'єктами економічної системи (соціально-економічні і організаційно-економічні відносини); – стратегію економічної поведінки держави, тобто макроекономічне регулювання і основи економічної політики. Виходячи з цього, потрібно розмежувати дві сторони предмету макроекономіки – позитивну і нормативну. Позитивна макроекономіка – це теоретична макроекономіка, специфічне завдання якої – привести в систему, пояснити і узагальнити факти, що стосуються механізму функціонування народного господарства як цілого. Нормативна макроекономіка – це практичні рекомендації державі по проведенню певної економічної політики, пов'язаної з регулюванням економічної системи чи переходом до іншої економічної системи. Необхідно виділяти і прикладну макроекономіку – конкретну економічну науку, що розробляє конкретні моделі розвитку економічної системи. 3.Економічна система як об’єкт макроекономіки.Типи економічних систем. Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка. 4.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія На макрорівні національна економіка зображається у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів. Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності: – пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності; – споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага; – зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість. Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до: – попиту на засоби виробництва; – пропозиції благ; – інвестування. Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в: – закупівлі благ; – стягненні податків; – пропозиції грошей. Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами 5.Методи макроекономічного аналізу Широке застосування в макроекономіці знаходять кількісні методи, які допомагають йти від відомих фактів до невідомих. При цьому використання цих методів опирається на моделювання макроекономічних процесів. Аналіз макроекономічної системи на основі моделей проходить із застосуванням генетичного і функціонального підходів: – ex post – національне рахівництво; – ex ante – прогностичне моделювання. Ex post (генетичний) аналіз базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функцонувала і яких результати досягла. На основі результатів ex post аналізу робиться корегування макроекономічних концепцій та розробка нових. Аналіз ex ante (функціональний) – це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ex ante аналізу – визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроекономічних показників у майбутньому. 6.Макроекономічні моделі: сутність тиа типи Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, абстракцію та інші. Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання. Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – це означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі. Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків). Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін). Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статистичні. Статистичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображають перехід від одного стану до іншого. Динамічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу. 7.Проста модель кругообігу продуктів і доходів У змішаній економіці головну координуючу роль виконує ринок. Пов'язуючи між собою продавців і покупців, ринок встановлює ціни і розподіляє обмежені ресурси згідно з платоспроможними потребами економічних суб'єктів. Але ринок — це не монолітна, а структуризована система, яка складається з окремих видів ринку. Центральне місце в ринковій системі займають два види ринку: ринок продуктів і ринок ресурсів. Ринок продуктів — це ринок, на якому домашні господарства купують вироблені підприємствами товари та послуги. Ринок ресурсів — це ринок, на якому підприємства купують у домашніх господарств ресурси, необхідні їм для виробництва: робочу силу, капітал і природні ресурси. Через ринок ресурсів і продуктів домашні господарства і підприємства взаємодіють між собою. В процесі їхньої взаємодії відбувається економічний кругообіг, внаслідок якого в економіці визначається обсяг і структура виробництва, а між окремими ринками досягається рівновага. Економічний кругообіг випливає із передумови, що домашні господарства витрачають весь свій доход на придбання споживчих товарів та послуг, а виробничі витрати підприємств еквівалентні їхнім доходам від реалізації продуктів. У дійсності це не так. Для того щоб відтворити реальну картину економічного кругообігу, потрібно врахувати ще фінансовий ринок, який перетворює заощадження в інвестиції. 8.Місце макроекономіки в системі наук Широковживаним і добре відомим є визначення макроекономіки як науки, що вивчає економіку з точки зору її цілістності. Макроекономіка – це той особливий погляд на економічні відносини, яким на них має дивитись керівник уряду, державний діяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, коло зацікавлень якого не обмежується родинними проблемами. Іноді макроекономіку називають теоритичною основою економічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику. Макроекономіка досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства, саме тому вона тісно пов’язана з низкою наук: статистика, математика, економічна географія, політична економіка тощо. 9.Функції макроекономіки Функціональне призначення макроекономіки випливає із її предмету. До основних функцій макроекономіки слід віднести: – теоретичну або пізнавальну (дослідження економічної системи та її агрегатів, побудова моделей цих процесів); – виховну (виховання макроекономічного мислення); – прогностичну (прогнозування розвитку економічної системи); – практичну (розробку рекомендацій для державної політики і створення конкретних макроекономічних моделей); – методологічну (макроекономіка як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін). 10.Основні макроекономічні показники Основними макроекономічними показниками є: загальний обсяг національного виробництва, загальний рівень цін, зайнятість. Національний обсяг виробництва – показник, за допомогою якого можна встановити обсяг матеріальних благ та послуг, вироблених у суспільстві за певний проміжок часу. За існуючою в більшості країн методикою, обсяг виготовленої продукції чисельно виражають показником ВВП (валовий внутрішній продукт) ВВП визначають як сукупну ринкову вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці країни за рік. Загальний рівень цін – показник, що визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за індексом цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яка є масштабом цін. Індекс цін показує відносну зміну середнього рівня цін за певний період і визначається за формулою: Процентна ставка – ціна, яку платять макроекономічні суб'єкти при використанні грошових позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за певний період (квартал, рік). Розрізняють реальні і номінальні процентні ставки: Реальна процентна ставка = Номінальна процентна ставка – Рівень інфляції. Зайнятість – показник, який відображає співвідношення між кількістю населення працездатного віку і кількістю безробітних у країні. 11.Поняття про систему національних рахунків Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних статистичних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є: Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить доход її суб’єктам. Видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації. Економіка знаходиться у постійному кругообороті, а кругооборот ― це безперервний потік “доходи-витрати”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи і т.д. Інституціна одиниця СНР – економічна одиниця, що може володіти активами, брати на себе зобов’язання та самостійно здійснювати всю сукупність операцій у сфері своєї основної діяльності. Усі інституційні одиниці об’єднуються у сектори: підприємства, що виготовляють товари та послуги, крім фінансових послуг, фінансові устьанови, державні установи, громадські та приватні організації, які обслуговують домашні господарства, домашні господарства, зовнішньоекономічні зв’язки. Інст. одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. В СНР ці відносини називають економічними операціями (групування елементарних потоків за їхнім змістом). 3 групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції, фінансові операції. Для характеристики діяльності кожнї групи одиниць та сукупної економіки загальом усі економічні операції в СНР подаються у вигляді рахунків. При цьому кожний рахунок належить до одного аспекту економічної діяльності. Кожна економічна операція фіксується в рахунках двічі: як ресурси (зміни в зобов’язаннях) та як їх використання (зміни в активах). 12.Методи обчислення ВВП ВВП – це ринк.вартість кінц.продукції або додана вартість, ств.резидентами всередині країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ, яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що при обчислення ВВП із ВВ має відніматися проміжна продукція, тобто МВ, які використ. ВВП можна обчислити трьома методами: 1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії; 2)методом доходів (розподільчим): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії; 3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле- ний цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре- віатури: Y = C + І + G +NX, де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M. |
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії.... |
23 «МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН» ВНЗ. Також запропонована схема функціонування механізму організації бізнесу в АПК випускників вищих навчальних закладів. Запропоновані... |
Охарактеризуйте типи клімату Украйни. Як клімат впливає на ведення народного господарства? Охарактеризуйте типи клімату Украйни. Як клімат впливає на ведення народного господарства? Аргументуйте свою думку. – 12б |
ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КОРОТКОСТРОКОВОГО КРЕДИТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ У статі досліджено засади механізму короткострокового кредитування в сільському господарстві |
Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова"... Законодавчо-нормативна база функціонування системи обов'язкового примірника видань |
8. Законодавство України про автомобільний транспорт Автомобiльний транспорт є однiєю з найважливiших галузей народного господарства. Практично не мaє жодного пiдприємства промисловостi,... |
• узагальнити і закріпити знання учнів по темі «Розчини» Мислячий розум не відчуває себе щасливим, поки не вдається зв'язати воєдино розрізнені факти, їм спостережувані |
Секція 17. Економіка, організація та управління підприємствами Концептуальні підходи до функціонування механізму задоволення поточних фінансових потреб підприємства |
Ревега Х. Г Мета : пояснити учням, як боротись з насильством у родині, привести законодавчі акти, які захищають дитину від будь-якого насильства... |
2. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ Державну систему стандартизації, цілі і завдання якої затверджені Постановою Кабінету Міністрів № 258 від 25. 05. 1992 р. Державний... |