|
|
Скачати 2.37 Mb.
|
|
40. Структуризація світового фінансового ринку та його функції. З функціональної точки зору СФР – це система ринкових відносин, в якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світ фін потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності вирцтва. З інституціональної точки зору СФР – сукупність банків, спеціалізованих фін-кред установ, фонд бірж, через які здійснюється рух міжнар потоків і які є посередниками перерозподілу фін активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фін ресурсів. СФР складається з нац ринків країн та міжнар фін ринку. СФР виник на основі інтеграційних процесів між нац фін ринками у 60-их рр. ХХ ст. Об’єктивною основою становлення СФР стали: розвиток МПП, інтернаціоналізація вирцтва (основна передумова інтернаціоналізації капіталу), концентрація та централізація фін капіталу. На СФР відбуваються процеси інтеграції, які призводять до обмеження кола валют, які на ньому обертаються, формування єдиної системи процентних ставок. Разом з тим вони сприяють перетворенню провідних нац компаній та банків у транснаціональні. Основне призначення СФР - забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних фін ресурсів для постійного ек розвитку світ господарства та отримання певного доходу від цих операцій. Головна ф-ія– забезпечення світової ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фін засобів в різноманітних формах на зручних умовах на наднаціональному рівні. 1) В залежності від місця проведення операцій: -централізований (біржі); -децентралізований (позабіржовий). 2) За типами фін операцій (кредитними чи інвестиційними): - ринок ЦП (якщо вільна купівля-продаж фін зобов’язань або інструментів можлива); - кредитний (ринок боргових зобов’язань) (неможлива). 3) Залежно від часових параметрів реалізації майнових прав: - грошовий ринок (короткі терміни купівлі-продажу короткострокових боргових інструментів); - ринок капіталів (тривалі терміни купівлі-продажу довгострокових боргових зобов’язань та акцій). 4) Т.С.Шемет - короткостроковий (валютний) ринок (склад з короткострок банк кредитів і короткострок ЦП); - середнє- та довгострок євроринки (євроринки капіталів), які поділяються на ринки банк кредитів та ринок міжнар ЦП. Основна класифікація: 1) міжнар валютний ринок; 2) міжнар ринок банк кредитів; 3) міжнар ринок ЦП (фондовий): - міжнар ринок довгострокових ЦП; - міжнар ринок титулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок) - міжнар ринок похідних фін інструментів (деривативів); - євроринок, що включає інструменти сегментів міжнар фін ринку, виражені в євровалюті. Є доцільним окремо виокремити міжнар ринок фін послуг - сферу діяльності учасників СФР з метою надання та споживання певних фін послуг через операції з фін активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб (кліринг, страхування, лізинг, факторинг, форфейтинг). 41. Особливості залучення прямих іноземних інвестицій Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. У сучасному світі практично всі країни залучені до процесів міжнародного співробітництва. усталений економічний розвиток неможливий без ефективного використання переваг залучення ПІІ з-за кордону. Важливою особливістю, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. До норм державного регулювання ПІІ можна віднести: надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною, врегулювання інвестиційних спорів, усунення подвійного оподаткування, страхування зарубіжних інвестицій, дипломатична і адміністративна підтримка. Приплив ПІІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства. основною тенденцією розвитку ринку ПІІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73% припадає на промислово розвинуті країни, 24% - на країни, що розвиваються, менше 3% - на країни Центральної і Східної Європи. У сфері експорту інвестицій розвинуті країни концентрують понад 90%, країни, що розвиваються – 8%, країни Центральної і Східної Європи – менше1%. Основна частка загального обсягу ввозу і вивозу інвестицій припадає на США, ЄС, Японію. Також важливою тенденцією є зростання масштабів міждержавного злиття і поглинання національних фірм.. Злиття і поглинання стали основним видом інвестиційних операцій. Ринок злиттів і поглинань охоплює переважно розвинуті країни і слугує основою зростання інтернаціональних процесів. Сукупні прямі іноземні інвестиції після Другої світової війни мають усталену тенденцію до зростання (68 млрд. дол. США у 1960 р., 211 млрд. американських доларів у 1973 р. і 3,2 трлн. дол. у 1996 р.), що засвідчує підвищення ролі даного чинника в економічному розвитку окремих країн. Водночас головна частка (2/3) інвестиційних потоків припадає на 10 найбільших приймаючих країн, у той час як 100 країн, що розвиваються, є найменшими реципієнтами, які отримують лише 1% глобальних прямих іноземних інвестицій. Аналогічна картина складається серед найбільших експортерів капіталу, де п’ять провідних країн (США, Німеччина, Англія, Франція та Японія) вивозять близько 2/3 сукупних інвестицій. Інший показник, а саме обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій у ВВП, взятий за період з 1914 по 1996 р., вказує на зменшення ролі даного фактора для провідних країн-інвесторів. 42. Характеристика форм і видів міжнародного інвестування Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: прямі іноземні інвестиції; портфельні іноземні інвестиції. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу. ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на : а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу б) реінвестування прибутку; в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні боргові цінні папери.боргові зобов Види здійснення інвестиційної діяльності:
-Контрактні (неакціонерні) форми інвестування: -Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки. -Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну на певний період -франчайзинг – це передача продавцем права на використання своєї торгової марки покупцю -контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні. Талановиті менеджери – найважливіший актив фірми. - “проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності. Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми: а) втрату контролю; б) можливе неадекватне використання ліцензій; в) можуть породжувати майбутніх конкурентів. Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва. Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: -дочірньої компанії -асоційованої(– відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми відділення– не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Переваги спільного підприємництва: 1 - це реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера; 3 – можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера; 4 – можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища 5 – можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах; 6 – загострення конкуренції на світових ринках. Недоліки: 1 – зіткнення інтересів партнерів; 2 – поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності 43. Сутність та структура світового ринку інвестицій Міжнародний інвестиційний ринок (МІР) являє собою механізм акумуляції та міжнародного перерозподілу інвестиційних ресурсів. Інвестиційний ринок працює в структурі міжнародного фінансового ринку, котрий з одного боку являє собою поєднання національних фінансових ринків, а з іншого самого інвестиційного ринку. МІР складається з ринку капіталів, кредитного ринку, ринку накопичених у матеріальній формі інвестиційних ресурсів, ринку землі і природних ресурсів, ринку продукції і послуг, грошового ринку, а токож ринку цінних паперів, котрий являється головною складовою МІР.Провідною тенденцією розвитку структури МІР, а також міжнародного ринку взагалі є сек`юритизація, тобто зростання питомої ваги інвестиційних операцій, які здійснюються через цінні папери. Географічна структура МІР характеризує рух капіталу між країнами та регіонами світу. Міжнародні інвестиційні операціїздійснюються через міжнародні фінансові центри( головні з них Ню-Йорк, Токіо, Париж).Ключовою тенденцією розвитку географічної структури є всебічне зосередження інвестиційних потоків між промислово розвиненими країнами. Інституційно МІР відображає взаємовідносини між професійними посередниками на первинному рівні – інвестиційними банками, компаніями, трастами, фінансовими корпораціями, а також на вторинному рівні – фонжовими біржами. Вал. Структура МІР відображає зміни позицій ключових світових валют. Загальною тенденцією розвитку МІР є його глобалізація, що не тільки трансформує мех-ми рег-ня інвестиційних ринків, але й вносить суттєві корективи в теоретичну концепцію міжнародного інвестування. 44. Роль спільних підприємств у міжнародних інвестиційних процесах Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми: а) втрату контролю; б) можливе неадекватне використання ліцензій; в) можуть породжувати майбутніх конкурентів. Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь в міжнародних операціях через поширення інвестиційної діяльності, головним чином через створення власних зарубіжних фірм та у формі спільного підприємництва. Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: -дочірньої компанії (subsidiary) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом; -асоційованої(змішаної) компанії (associate) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому – компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу. відділення (branch) – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року. Переваги спільного підприємництва: 1 - це реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера; єднання капіталів;? 2 – можливості об 3 – можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера; 4 – можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища за допомогою місцевого партнера; 5 – можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах; 6 – загострення конкуренції на світових ринках. Недоліки: 1 – зіткнення інтересів партнерів; 2 – поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності 45. Злиття та поглинання фірм у міжнародному бізнесі: теорія та практика Злиття та поглинання компаній(M&A)– один із найважливіших інструментів розвитку бізнесу в ринковій економіці. Цілями цих процесів найчастіше є зростання компанії та використання різного роду синергій, що проявляються у посиленні її впливу на ринки та підвищенні ефективності бізнесу. Більшість угод M&A заключають індустріально розвинені країни, збільшується їхня роль і для країн, які розвиваються (найчастіше у формі придбань, тому що злиття з місцевими фірмами трапляються рідко). Найактивніше ці процеси розгортаються в країнах Західної Європи і США, меншою мірою — в Азії і Латинській Америці. У роки 90-ті ХХ ст. у світовій практиці почався так званий період мегазлиттів. Цей період характеризувався зростанням міжнародних M&A-операцій, причому поєднувалися конкуренти, особливо англійські компанії з американськими. Лідером у міжнародних процесах злиття і поглинання були англійські компанії. Посилення процесів злиття і поглинання спостерігалося в усіх галузях, але найбільший розвиток був у сфері комунікацій, інформаційних технологій, банківських і фінансових послуг, медичної індустрії і транспорту. Процес злиття та поглинання на межі ХХ – початку ХХІ ст. перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття транснаціональних корпорацій, їх галузева консолідація у високотехнологічній сфері. Основними причинами M&A компаній виступають:
Позитивним ефектом злиття і поглинання є активізація міжнародного співробітництва. На міжнародному рівні поява великих компаній після M&A веде до росту конкуренції і перерозподілу впливу між найбільшими транснаціональними корпораціями. Доки більшість товарних ринків і ринків послуг не будуть монополізовані, конкуренція залишиться важливим фактором-гарантом необхідності й ефективності операцій злиття і поглинання. Однак досягти ефекту за допомогою злиття і поглинання вдається не завжди. Емпіричні дослідження, проведені із середини 60-х років, переконують, що значна частина угод зі злиття і поглинання не створює додаткової вартості для акціонерів компаній, які купують компанію, а в деяких випадках і зовсім її руйнує. Причиною негативного злиття і поглинання є відсутність належної інтеграції компаній, які об'єдналися. 46. Поняття та види вільних економічних зон Вільна економічна зона (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм. У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази: Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним. Зрілість– приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає. Спад– приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії. Класифікація ВЕЗ по видам • комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру. Такі зони доцільно створювати на порівняно обмежених територіях, які мають сприятливе географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови для широкого залучення іноземного капіталу і де можна створити для цього необхідну інфраструктуру; • зони вільної торгівлі — вільні митні зони і порти, транзитні зони; • промислово-виробничі зони, в т.ч.: — експортні промислові зони, які орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю; — імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що приймає, сучасними товарами, а місцеві підприємства — передовою технологією; • парки технологічного розвитку — створюються на ос нові існуючого у країні, що приймає, науково-технічного потенціалу, з участю іноземного капіталу і з використанням зарубіжного досвіду; • сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні); • туристичні зони та інші. На практиці, у більшості випадів, характерне сполучення різних форм діяльності 47. Транснаціональні компанії: сутність та основні характеристики діяльності За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) — це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру — материнської компанії. Країна базування — це країна, у якій знаходиться штаб-квартира материнської компанії ТНК. Наприклад, штаб-квартира корпорації Nestlé розміщується у швейцарському місті Вевей, отже її країною базування є Швейцарія. Країною базування корпорації Toyota є Японія, а корпорації Philips — Нідерланди. Приймаючі країни — це іноземні країни, в яких ТНК розміщує власні дочірні підприємства або філіали на основі здійснення прямих іноземних інвестицій. ТНК часто діляться на три великі групи: Горизонтально інтегровані ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари. Вертикально інтегровані ТНК — управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах. Роздільні ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані. Механізм діяльності ТНК ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах: Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном. 2. Використання різних форм міжнародного поділу праці (предметна, подетальна, технологічна спеціалізація), яка дозволяє розміщувати різні ланки виробничого процесу у різних країнах світу. 3. Розробка, передача та використання передової технології у рамках замкнутої корпоративної структури, що дозволяє максимально ефективно використовувати витрати на дослідження і розробки. 4. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. Трансфертні ціни встановлюються ТНК на рівні, що істотно відрізняється від ринкових цін, тобто є значно більшим або меншим за ціни на ті самі товари на світовому ринку. 5. Глобальний підхід до управління — оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових. Цей принцип означає необхідність субсидувати розвиток окремих підрозділів з метою досягнення максимального прибутку у довгостроковому періоді. 48. Проблеми взаємодії транснаціональних компаній з національними економіками До негативних результатів діяльності ТНК можна віднести: 1) небажане втручання у діяльність приймаючих країн з метою впливу на їх політичну та економічну орієнтацію; 2) протидію реалізації національної економічної політики, якщо вона суперечить інтересам ТНК; 3) вилучення частини доходів , які належать за законом країні-базування філій ТНК, через трансфертні ціни т податкові пільги; 4) дестабілізація внутрішніх ринків; 5) легковажне ставлення до природних ресурсів країн розміщення філій ТНК Одна із характерних рис транснаціоналізації – різке зростання взаємозалежності національних держав, зумовлене визначальним впливом зовнішніх чинників і формуванням транснаціонального капіталу. Для сучасних транснаціональних корпорацій (ТНК) є характерним виникнення багатоаспектної системи відносин, що по своїй сутності перевищує національні системи. Рівень адаптивності організаційних структур ТНК, здатності до реагування на зміни у навколишньому оточенні, інтеграції факторів виробництва різної державної належності дозволили зайняти їм центральне місце в сучасній світогосподарській системі. ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу. В правових аспектах ТНК поступаються державам, але, враховуючи тенденції зрощування політики і бізнесу, можливість лобіювання інтересів і впливу на політичні рішення, ТНК трансформуються у вагомі суб’єкти міжнародних відносин, інтереси яких будуть формувати геополітичну структуру світу у майбутньому. 49. Роль транснаціональних компаній у процесах глобалізації. взяла урывки с этой статьи лучше ничего не нашла Глобаізація – це всеоб’ємлючий та незворотній процес. Економіки країн світу рік за роком формують єдину полідержавну економічну систему. В результаті чого виникають різнонаправленні звя’зки національних економік і світового господарства, їх глибокі взаємозалежність та взаємозв’язаність. Розвиток економік кожної з країн зумовлює все більші тенденції функціонування світового господарства як єдиного цілого. Ефект від глобалізаційного процесу проявляється в переході світової економіки на новий якісний рівень, проявом якого є розвиток та діяльність транснаціональних корпорацій. Глобалізація господарського життя, характеризується різким збільшенням чисельності і зростанням ролі транснаціональних корпорацій у світовій економіці. Звідси випливає те, що процеси транснаціоналізації виробництва і капіталу, вираженням яких стали транснаціональні корпорації, є основою і рушійною силою сучасної глобалізації світової економіки. Одночасно глобалізація веде до виникнення економічної взаємозалежності держав, в результаті чого відбувається поступове руйнування національного економічного державного суверенітету і винекнення нових наднаціональних економічних утворень - глобальних корпорацій - транснаціональних управлінських структур. Сучасні транснаціональні компанії звертають мало уваги на національні кордони і не відчувають прихильності до певних урядам. Вони глобальні за масштабами, тому що виробляють продукцію, збувають її і черпають фінансові ресурси де завгодно і як завгодно, лише б це найкращим чином відповідало їх довгостроковим стратегічним планам. Вони здатні мобілізувати капітал з будь-якого розвиненого ринку, а спонукають їх до цього бажання мінімізувати витрати і максимізувати прибуток. В останні півтора десятиріччя з'явилися і утвердилися глобальні тнк з наступними відмінними рисами: · планетарне бачення ринків і здійснення конкуренції у світовому масштабі; розділ світових ринків з небагатьма такими ж глобальними тнк; · координація дій своїх філій на основі нових інформаційних технологій; · гнучка організація кожного окремого виробничого вузла; · адаптивність структур тнк; · однакова організація бухгалтерського обліку та аудиту; об'єднання філій, заводів, спільних підприємств у єдину мережу управління, яка у свою чергу інтегрована з іншими мережами тнк; · переважна участь у високотехнологічних галузях; · забезпечення високої рентабельності шляхом своєчасної зміни географічного розподілу і галузевої структури інтегрованого в масштабі тнк бізнесу; · інтеграція глобальних компаній між собою у формі так званих стратегічних угод або альянсів 50. Міжнародна інвестиційна діяльність України, її напрямки та масштаби. У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку становить понад 40 млрд дол. але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчим, ніж потреба в них. Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі якихх весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Сх. Євр. За обсягами ПІІ. Провідні позиції в інвестуванні в Україну посідають США, Нідерланди, Німеччина, Російська Федерація. Слід звернути увагу, що серед 10 найбільших прямих інвесторів є 4 офшорні зони- Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн. У 2000р. Сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду,яка зміцнила довіру інвесторів до України. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є: Нестабільністьзаконодавства;незбалансованість економіки;неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов’язань;економічна і політична нестабільність;корупція і т.д. Переважно саме ці причини,що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну.Для покращення інвестиційного клімату необхідні:зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств,розширення податкових пільг тощо;створення та ефективне використання вільних економічних зон,сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості;визначення пріоритетів інвестування;створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;поглиблення ринкових реформ;удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням тощо 51. Структура портфельних інвестицій Портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) - це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків чи спекулятивної курсової різниці. Головна мета інвестора при портфельному інвестуванні - знайти в міжнародній економіці варіант розміщення капіталу, який дозволить йому максимізувати прибуток при оптимальному співвідношенні "доходність - ризик - ліквідність". Аналіз структури ПІІ здійснюється за критеріями: - за напрямком руху (експорт, імпорт); - територіально-географічним; - за суб'єктом інвестування (підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, інституціональні інвестори, приватні особи, державні фінансові установи, міжнародні фінансові організації); - за інструментами інвестування (цінні папери, що дають право на участь в капіталі (акції), боргові цінні папери, вторинні цінні папери); - за терміном (короткострокові - до 2-х років, середньострокові - до 10 років, довгострокові - понад 10 років) тощо. 52. Порівняльна характеристика прямих і портфельних інвестицій: ризики, ліквідність, обсяги та витрати. Порівняльні переваги ПІІ над прямими: - більш висока ліквідність - спроможність досить швидко та без значних фінансових втрат перетворитися в готівкові гроші; - порівняно легка керованість (мобільність), зумовлена як швидкістю їх реалізаційної спроможності, так і простотою процедури купівлі-продажу. Порівняльні недоліки: - високий рівень ризику, який поширюється не лише на доход, а й на весь інвестований капітал. - більш низький рівень доходності (як правило, дивіденд, навіть по самих прибуткових простих акціях, в розрахунку на 1 грошову одиницю вкладеного капіталу складає лише 40-50% рентабельності прямих інвестицій у реально працюючі компанії); - відсутність у більшості випадків можливості впливати на рівень доходності цінних паперів та їх ринкову вартість; - створюють додаткову зовнішню заборгованість країни та її резидентів. |
|
1. Сфера діяльності МПрП його роль в організації міжнародних економічних,... МПрП – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом” |
“Україна в системі сучасних міжнародних відносин” Жодна сучасна держава, яка прагне відноситися до цивілізованої, не може відокремитися від інших країн і відсторонитися від міжнародних... |
|
Питання Специфіка сучасних кредитних відносин На міждержавному рівні проблема в кредитуванні пов’язана із необхідністю покриття від’ємного сальдо міжнародних розрахунків |
Регламентація міжнародних розрахунків Світова валютно-фінансова система як форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютних відносин та валютної... |
|
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦ. 6508 3 КУРС Характеристика політико-правового та соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин |
Кафедра фінансів Гроші та кредит Рецензент: доцент кафедри міжнародних економічних відносин Одеського державного економічного університету к е н., доцент Сотніков... |
|
Кандидат економічних наук, доцент Інституту міжнародних відносин... РОЛЬ ЗОЛОТА В ПОДОЛАННІ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДИСБАЛАНСІВ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ |
Тема: Поняття міжнародних економічних відносин і міжнародного економічного права Свобода вибору економічної і соціальної системи, суверенні права держав щодо їх природних ресурсів |
|
3. Світовий ринок товарів і послуг ... |
КУРСОВАРОБОТА України, переважають централізовані засади встановлення умов праці. В трудовому праві зарубіжних країн лише основні принципи правового... |