1.Принципи та рівні розвитку міжнародних економічних відносин.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Крім того МЕВ — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних кордонів.
У Хартії економічних прав та обов’язків держав, яка була прийнята ІV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., задекларовані такі принципи організації МЕВ:
суверенітет;
територіальна цілісність і політична незалежність держав;
суверена рівність всіх держав;
ненапад та невтручання, мирне співіснування;
взаємна та справедлива вигода;
рівноправ’я та самовизначення народів;
мірне врегулювання суперечностей;
усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;
добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;
поважання прав і основних свобод людини;
відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;
сприяння міжнародній соціальній справедливості;
міжнародне співробітництво з метою розвитку;
вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.
Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.
Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.
При цьому виділяють такі 4 рівні:
Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.
Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.
Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.
2.Взаємозв’язок та взаємозалежність форм міжнародних економічних відносин.
Форми МЕВ — міжнародна торгівля; міжнародна міграція капіталу; трудова міграція між країнами; валютні відносини і розрахунки; міжнародні економічні інтеграційні процеси, науково-технічне співробітництво країн.
Міжнар. торгівля є провідною формою МЕВ. Міжн. торгівля являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими нац-нимигосп-вами.
Міжнар. рух капіталу - його переміщення між країнами світу в пошуках більш вигідної сфери прикладення.
Міжнар. міграція роб. сили - процес її стихійного чи організованого переміщ в межах нац або міжнар ринків праці, зумовл характером вир відносин, дією ек. законів.
Міжнар. валютні відносини є специф. формою МЕВ: вони, з одного боку, забезп норм. реалізацію інших форм МЕВ, а з ін боку, мають власні механізми саморозвитку.
Але, розглядаючи всю структуру МЕВ, можна виділити також додаткові форми МЕВ: міжн. валютні відносини; міжн. фін.-кредитні відносини; міжн. виробниче співробітництво; міжн. науково-техн. співробітництво; міжн. трудові відносини (світ. ринок труд. ресурсів); міжн. торгівля товарами; міжн. торгівля послугами (світ. ринок послуг); міжн. транспортні відносини.
Слід відзначити тісний взаємозв’язок між формами МЕВ. Історична первинність міжнародної торгівлі у сучасних МЕВ врівноважена значенням, динамікою та масштабами розвитку інших форм. На практиці досить важко провести чітку межу між різними формами МЕВ, тому в літературі є інші підходи щодо класифікації форм реалізації міжнародних економічних відносин. Так, наприклад, торгівля технологіями може виділятися як самостійна форма МЕВ. Інші автори формою МЕВ вважають міжнародні валютні відносини. Щодо останніх, то необхідно загострити увагу на особливому значенні світової валютної системи для розвитку сучасних відносин між країнами. Сучасні валютні ринки, валютні відносини перетворились із суто обслуговуючих товарні операції та операції руху капіталу у самостійну форму МЕВ.
3.Особливості середовища міжнародних економічних відносин і роль його структурних елементів.
Середовище МЕВ - різноманітні фактори (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій.
Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти).
Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.).
Найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВрозуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.
Особливості середовища МЕВ
А) Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;
Б) Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;
В) Динамічне протиріччя — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).
4.Інфраструктура міжнародних економічних відносин та особливості її функцій.
Як і всяка система, МЕВ потребують існування інфраструктурного забезпечення, яке б здійснювало регулювання їхнього функціонування і розвитку.
Інфраструктурне забезпечення МЕВ - це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.
Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регулювання МЕВ.Міжнаціональні органи регулювання МЕВ - це такі інституції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.
Наднаціональні органи регулювання МЕВ - це інституції (як приклад, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.
Міжнародні. конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнародні відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції.
Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це - постійно діючі інститути, завданнями яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами і комісіями називають підрозділи організацій. Працюють, як приклад, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання одного якогось завдання. При одному з головних органів ООН - ЕКОСОР працює 5 комітетів і 5 регіон. комісій.
Міжнародні організації (МО) - це стійкі, міцно зорганізовані інститути, зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. МО можна класифікувати наступним чином:за юридичною природою: міжурядові, позаурядові; за складом учасників: універсальні, регіональні; за масштабом діяльності: загальну характеристику, спеціальні компетенції; за характером діяльності: оперативно діючі, координуючі, консультативні; за терміном діяльності: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
Кожна з цих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, але всі вони разом складають управлінську систему, котра регулює їх.
Слід відзначити, що інколи управлінські інститути, особливо на національному рівні, не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корумповані уряди деяких країн сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважає розвитку МЕВ і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні тарифи.
5.Елементи і характеристика соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин
Середовище МЕВ — зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.
Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ )соціальні нормі поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).
Фактори соціально-культурного середовищаМЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках тощо. Економічна поведінка людини в тій чи іншій країні базується на її фізіологічних, психологічних та інших особистих особливостях.
Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються внаслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність — чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбані в процесі життя людини. Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної гр.
6. Сучасні тенденції розвитку світового господарства.
лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн - зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.
активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя - все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність (міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості тощо);
розвиток процесу транснаціоналізації виробництва - економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;
в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН - її функції переходять до урядів країн “великої сімки”; крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк.
подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя - на макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами; на мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.
Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків: а) посилення конкуренції між національними та закордонними виробниками, банкрутств вітчизняних підприємств; б) зміни відносних цін; в) структурних зрушень.
Зменшення частки промисловості у ВВП та зростання частки третинного сектору з поступовим перетіканням трудових ресурсів у сферу послуг (США – 79,2% (76,8%), виробництво – 19,6% (22,6%), с\г – 1,2% (0,6%); КНР – 40,2% (32%), 49,2% (25%), 10,6% (43%));
Зменшення циклів на фінансових ринках, внаслідок чого компанії віддають перевагу злиттям та поглинанням, викупу власних акцій та інвестиціям в ринок нерухомості, що не призводить до створення нових робочих місць, викликає залежність країн від зовнішніх джерел фінансування, короткострокові періоди перевищення витрат домогосподарств над доходами;
Зміни в напрямах та структурі міграційних потоків, викликані старінням одних націй та надлишковою робочою силою в інших регіонах;
Руйнування міфу про саморегулюючу ринкову систему;
Зміна положення та розподілу ролей в сім’ї та протидія використанню праці дітей;
Зміна ролі профспілок, зростання частки неформальної праці, руйнування механізмів соціального захисту та пенсійного забезпечення;
Фактична монополярність світу (за Ф.Фукуямою – “кінець історії”);
Зміни у співвідношенні основних релігійних груп.
7.Сутність, фактори та сучасні форми міжнародного поділу праці
Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях.
Міжнародна спеціалізація (предметна, подетальна, технологічна)
Міжнародна кооперація (міжгалузева, внутрішньогалузева та окремих підприємств)
НАПРЯМИ : вертикальний і горизонтальний.
Види МПП:1)Міжгалузева спеціалізація та кооперація; 2)Внутрішньогалузева спеціалізація.
Форми:1)Предметна;2)Подетальна (повузлова); 3)Технологічна (постадійна).
Фактори формування МПП
Природно-географічні — відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наявності природних ресурсів;
Соціально-економічні — характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків, політичні фактори країн;
Науково-технологічний прогрес — розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.
8.Участь України у міжнародному поділі праці.
Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП. Природні передумови - агрокліматичні умови, які здавна сприяли перетворенню України на великий регіон сільськогосподарського виробництва (унікальні чорноземи, достатнья кількість тепла, помірна вологість, переважно рівнинний характер території). Ми маємо чималі ресурси корисних копалин, деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.
Демографічні передумови. Україна використовує значні трудові ресурси й потенційно широкий ринок збуту споживчих товарів, має високий інтелектуальний потенціал. Історико-економічні передумови. З погляду МПП її економіка розвивалася за принципом доповнюваності: у нас розміщувались лише ті галузі виробництва, які тут були найефективніші для країн, які володіли нашою тер-ією, з погляду міжрегіонального обміну.
Геополітичні передумови. Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусії та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проводять важливі транзитні магістралі (залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських портів.
На сьогоднішній день Україна залучена в МПП у 2-3 рази слабкіше, ніж провідні країни Заходу чи нові індустріальні країни. У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала - понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки. Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти (майже 47%), насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби.
Україна як суверенна держава поки робить украй незначний вплив на МПП і інтеграційні процеси, що відбуваються у світовій економіці, залишаючись протягом тривалого часу осторонь від головних світогосподарських процесів. Знаходячись у центрі Європи, поруч з державами, що активно перетворюють свої економіки, Україна помітно відстала і не встигає за процесами, що відбуваються в сусідніх державах.
9.Класифікація національних економік та характер їх взаємодії
Національна економіка — багатогалузева система господарства країни, що максимально забезпечує задоволення суспільних потреб. Сучасні національні економіки країн різняться між собою як за розміщенням, кількісними показниками (територія, населення, ресурсний потенціал тощо), так і за ключовими якісними характеристиками.
За географічною ознакою країни систематизуються за певними регіонами (Західна Європа, Центральна Європа, Сх Європа, Пд-Зх Азія, Центр.Азія і т.д.).
За ступенем інтеграції у світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типу.
Класифікація за станом соц-економ. розвитку:
|