|
Скачати 3.25 Mb.
|
Праця — свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. Праця виступає як процес функціонування робочої сили, а робоча сила — це здатність до праці. Предмети праці — всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил. Суспільне виробництво структурно поділяється на дві сфери (рис.2.2). Суспільне виробництво Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага і надають матеріальні послуги Нематеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби людей Рис. 2.2. Сфери суспільного виробництва. Суспільне виробництво має галузеву структуру (рис. 2.3). Виробництво Матеріальне виробництво Нематеріальне виробництво Промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче господарство Комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги Транспорт, зв'язок, торгівля (в частині обслуговування процесу виробництва) Охорона здоров’я Освіта, інформатика Культура, мистецтво Спорт, туризм Духовне виробництво Рис. 2.3. Галузева структура суспільного виробництва. 2.2. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв'язок Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови — фактори виробництва. Фактори виробництва — це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ. Використовується і така категорія як ресурси виробництва. Вони становлять сукупність природних, капітальних і людських сил, які потенційно можуть бути використані в процесі виробництва. Різниця між двома категоріями: фактори виробництва – це реально використані в процесі виробництва ресурси – "працюючі ресурси". Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію. Земля Капітал Праця Екологія Наука Інформація Підприємницькі здібності Рис. 2.4. Фактори виробництва Капітал – це сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг. Земля як фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі. Це специфічний та не відтворюваний фактор виробництва необхідно берегти та раціонально використовувати. Наука – це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва. Це система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Екологічний фактор виробництва – це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища та його відтворення. Підприємницькі здібності – специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послу. Співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію. Виробнича функція – це зв'язок між величиною затрат факторів виробництва і кількістю продукції, яку можна отримати. Якщо врахувати весь набір факторів виробництва, то виробнича функція матиме такий вигляд: , (2.1) де Q – обсяг випуску продукції; L – затрати праці; К – затрати капіталу; С – витрати матеріалів; Хп – витрати інших факторів. Виробнича функція вказує на існування альтернативних можливостей, за яких різне поєднання факторів виробництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції. Залежно від кількості факторів виробнича функція буває:
Класичним прикладом виробничої функції є двофакторна виробнича функція, яка встановлює зв'язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів виробництва: капіталу (К) і робочої сили (L). Вона має назву – функція Кобба – Дугласа: , (2.2) а, b, c >0; b, c <1; де а – параметр, який характеризує рівень технологій; b, с – параметри, які характеризують ступінь впливу ресурсу (праці та капіталу відповідно) на кінцевий результат. Зростання обсягів використання ресурсу (L чи К) на 1 % приводить до зростання обсягу продукції (Q) на b чи с %. Науково-технічний прогрес, який дозволяє підвищувати ефективність використання наявних ресурсів, збільшує величину а. Для того, щоб побудувати двофакторну функцію у графічній формі, слід вибрати всі різні комбінації ресурсів, що забезпечують один і той самий обсяг випуску (табл. 2.1): Таблиця 2.1 Виробництво за двома змінними ресурсами
Графічна інтерпретація виробничої функції за даними таблиці 2.1 наведена на рис. 2.5. Випуску Q0 = 10 відповідає А0(2; 4), B0(3; 3), D0(5; 2). При Q1 = AІ(2;3); BІ(3;2); DI(5;1). Отримаємо лінію незмінного випуску — ізокванту – це комбінації ресурсів, які дозволяють виробляти заданий обсяг виробництва продукції за умови повного й ефективного використання наявних ресурсів. Рис. 2.5. Карта ізоквант Властивості ізоквант:
Сукупна вартість виробництва – один і той самий обсяг виробництва, який можна досягти за рахунок різних витрат факторів виробництва. Сукупна вартість виробництва (ТС) визначається: , (2.3) де РK – ціна одиниці капіталу; РL – ціна робочої сили. Графічне зображення відрізку лінії, що описується цим рівнянням, називається ізокостою (рис. 2.6). ТС/РL Рис. 2.6. Ізокоста Мінімізуючи витрати фірма обирає такі обсяги використання ресурсів, коли сукупна вартість набору ресурсів буде найменшою для забезпечення заданого обсягу виробництва (графічно, вартість виробництва мінімізується в точці, де ізокванта дотична до ізокости): , (2.4) Правило мінімізації витрат: витрати досягають мінімуму, якщо гранична продуктивність у розрахунку на кожну витрачену гривню по всіх видах ресурсів буде однаковою: . (2.5) Гранична продуктивність (МР) – це збільшення загального випуску продукції при залученні у виробництво додаткової одиниці фактору виробництва. 2.3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники Світова практика господарювання оцінює результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням та ефективністю суспільного виробництва. Економічне зростання – це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД). Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання. Ефективність виробництва є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Існує економічна та соціальна ефективність виробництва (рис. 2.7). Ефективність виробництва Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції Соціальна ефективність – це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини Рис. 2.7. Види ефективності виробництва Рівень економічної ефективності виробництва визначається за допомогою системи показників. У найзагальнішій формі економічна ефективність ()визначається як співвідношення результати — витрати: (2.6) Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат. Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва застосовується система показників (рис. 2.8): Рис. 2.8. Показники економічної ефективності |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1... |
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра менеджменту організацій Боліла С. Ю. Навчально-методичний посібник для підготовки і проведення семінарсько-практичних занять з курсу з курсу «Управління... |
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Основи психології та педагогіки» «Основи психології та педагогіки» усіх форм навчання побудований з урахуванням того, що засвоєння студентами курсу відбувається |