|
|
Скачати 0.67 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації ВПУ-24 м. Корець Рівненської області Перехід до форсованої індустріалізації ( Історія України, І курс) Іванчук Василь Іванович, викладач історії ВПУ-24 м. Корець Рівненської області Корець – 2012 Тема : Перехід до форсованої індустріалізації. Мета: розкрити причини згортання нової економічної політики те переходу до форсованої індустріалізації; визначити мету й характер індустріалізації з’ясувати її джерела, хід та наслідки; розвивати в учнів навички критичного мислення, позитивного розв’язання суперечливих питань; формувати в учнів повагу до історії свого народу, який на протязі 20- х – 30-х рр. ХХ ст. важкою працею мільйонів людей створив економічний потенціал, який і по нині залишається економічним фундаментом нашої держави. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта, атлас, діапроектор Основні терміни та поняття: індустріалізація, форсована індустріалізація, директивна економіка. Основні дати: 1925 р. – ХІУ з’їзд ВКП (б) – курс на індустріалізацію; 1929 р. – початок форсованої індустріалізації; 1928-1932 рр. – перша п’ятирічка, 1933-1937 рр. – друга п’ятирічка, 1938-1942 рр. – третя п’ятирічка. ___________________________Хід уроку_________________________________ І. Організація навчальної діяльності. Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку. ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Вступне слово вчителя Сталінський план побудови соціалізму передбачав здійснення в країні ряду важливих кроків, а саме : 1) проведення індустріалізації; 2)колективізацію сільського господарства; 3) здійснення культурної революції. Сьогодні ми поведемо мову про індустріалізацію, яка мала місце в нашій країні наприкінці 20-х – в 30-х роках ХХ ст. На уроках всесвітньої історії ми коротко ознайомились з цим процесом, а тепер постараємось поглибити наші знання, дати відповіді на запитання про те як проходила індустріалізація в Україні, які її особливості, які наслідки вона мала для нашого народу. Отже, давайте спочатку пригадаємо: Фронтально, методом «мозкового штурму», використовуючи між предметні зв’язки, зокрема, знання набуті під час вивчення теми «Росія – СРСР у 1917-1939 рр.» курсу всесвітньої історії, учні дають відповіді на поставлені вчителем запитання. - Що таке «індустріалізація»? (Система заходів спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони раїни.). - Коли було взято курс на проведення індустріалізації? ( Курс на індустріалізацію було взято в грудні 1925 р. на 14 з’їзді ВКП(б). - Що таке форсована індустріалізація? ( Це прискорене проведення індустріалізації з запровадженням директивних форм господарювання, що почалося з 1929 р.). - Які причини індустріалізації? (1. Значне відставання СРСР від капіталістичних країн за основними економічними показниками. 2. Необхідність технічного переозброєння основних галузей народного господарства країни. 3. Необхідність створити потужний військово-промисловий комплекс, щоб забезпечити обороноздатність країни. 4. Потреба в необхідній техніці для проведення колективізації.). Робота з документом (за текстом документа підручника учні мають з’ясувати, яку мету переслідувало радянське керівництво здійснюючи індустріалізацію?). З резолюції ХІУ з’їзду ВКП (б) від 23 грудня 1925 р.: «…Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із країни, що ввозить машини та обладнання перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний придаток капіталістичного світового господарства, а був самостійною економічною організацією… …Поставити завдання повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над приватним капіталом,…». Очікувана відповідь:
Думка експерта з військово-політичних питань (в ролі експертів виступають заздалегідь попереджені та найбільш підготовлені учні, які мають навички критичного мислення): « Успішне здійснення індустріалізації давало б Радянському Союзу кілька важливих переваг: по перше, це сприяло б остаточному утвердженню соціалістичного ладу; по друге, нова індустріальна база давала можливість створити сучасну армію та оснастити її найновішими видами зброї; по третє, успішне проведення індустріалізації слугувало б пропаганді переваг соціалізму в світі, особливо в період світової економічної кризи ( в той час як у провідних буржуазних суспільствах люди потерпали від безробіття, спостерігався величезний спад економіки, закриваються тисячі виробництв, в Радянському Союзі будували тисячі нових підприємств і на початку 30-х років, було повністю ліквідоване безробіття». Думка експерта з економічних та соціальних питань: «Індустріалізація давала можливість перетворити країну з відсталої аграрної в передову індустріальну державу. Створювалася нова потужна економіка, яка давала можливість кращого забезпечення населення промисловими товарами. Будівництво нових підприємств вело до швидкого кількісного зростання робітничого класу, головної опори більшовицького режиму». - Чи були противники індустріалізації? ( Політичний курс на індустріалізацію країни не викликав жодних заперечень як в середовищі партійної та радянської номенклатури, так в середовищі широких народних мас). Робота в парах ( учитель пропонує учням кілька тез та запитань до них і просить учнів після нетривалого обговорення дати короткі та аргументовані відповіді на поставлені запитання). Відомо, що в радянському керівництві ( в верхніх ешелонах влади ) були суттєві розбіжності щодо шляхів та методів здійснення індустріалізації. Теза 1: Голова РНК СРСР О.Риков вважав, що спочатку слід побудувати й розвинути легку промисловість, яка дасть можливість швидко окупити затрати , а згодом заробити кошти, які можна буде вкласти в розвиток важкої промисловості. Цим шляхом ішла більшість розвинених індустріальних країн світу. - Чому керівництво більшовицької партії не підтримало цього шляху? Очікувана відповідь: Цей шлях на думку більшості радянського керівництва був довготривалим, а часу на розкачку на їх думку у країни вже не було. Теза 2: Л.Троцький вважав, що головні зусилля слід сконцентрувати на розбудові підприємств важкої промисловості, а для акумуляції коштів не платити селянам за продовольство, так, як це було в період «воєнного комунізму». - Чому точка зору Льва Троцького виявилась неприйнятною? Очікувана відповідь: така політика по суті означала повернення до політики «воєнного комунізму» яка була неприйнятна тому, що могла призвести до нового сплеску громадянської війни, а цього ніхто не хотів. Теза 3: Й.Сталіна вважав, що слід в першу чергу всі зусилля спрямувати на побудову важкої промисловості як фундаментальної для економіки, але ціни на сільськогосподарську продукцію мають бути суттєво занижені. Зовсім не платити селянам за здану продукцію було б недоречно, оскільки це могло б привести до нового витка громадянського протистояння в суспільстві. - Чому точка зору Й.Сталіна щодо шляхів індустріалізації здобула перевагу в середовищі більшовицької партії? Очікувана відповідь: позиція Й.Сталіна виявилась найбільш прийнятною для більшовицької партії в конкретних історичних умовах. - Які джерела індустріалізації? (фронтально). Очікувані відповідь: джерелами індустріалізації були: - Прибутки діючих державних підприємств. - «Ножиці цін». (зростання ціни на промислові товари і навпаки, заниження на сільськогосподарську продукцію). - Трудовий ентузіазм. Рух передовиків. Соціалістичне змагання. - «П'яні гроші». Відмова від сухого закону. Збільшення випуску горілчаних виробів. У 1927 р. від продажу спиртних напоїв держава отримала понад 500 мільйонів карбованців. У 1930 р – 2.6 мільярди карбованців, у 1934 р. - 6.8 мільярда карбованців. - Скасування конвертації червінців. Прихована інфляція. Колективізація. «Розкуркулення». - Примушення населення до заощаджень і їх вилучення (облігації, лотереї). Тільки протягом 1927-1929 рр. було випущено три державні позики індустріалізації. У 1930-1932 рр. – ще три державні позики першої п’ятирічки В наступні роки ця практика продовжувалася. - Продаж за кордон національних культурних цінностей, творів мистецтва. - Подовження робочого дня ( запровадження безплатних суботників та недільників). - Збільшення норм виробітку, зокрема після так званих трудових рекордів. - Експорт сировини і сільгосппродукції за кордон часто за демпінговими ( нижчими від ринкових) цінами. - Використання праці мільйонів в'язнів сталінських таборів. - Збільшення прямих і непрямих податків. - Націоналізація промисловості. - Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності. Зниження життєвого рівня населення. ІІІ. Вивчення нового матеріалу. План
1. Розповідь вчителя ( на сонові розповіді учні складають хронологічну таблицю етапів індустріалізації та зазначають особливості кожного етапу). Індустріалізація в Україні пройшла кілька етапів. Перший етап – початок індустріалізації та підготовку до її форсування ( 1926 – жовтень 1928 р.). Характеризується: різким зростанням капіталовкладень (у 1926—1927 рр. у важкій промисловості СРСР вони становили майже 1 млрд. крб.. з них 269,4 млн. крб. припадало на УСРР); початком реконструкції старих виробничих фондів; будівництво нових, переважно невеликих і середніх підприємств; закладаються нові електростанції, включаючи Дніпрогес. Другий етап (1929-933 рр.).— перша п'ятирічка, форсований ривок у розвитку важкої промисловості (з темпами 20—22 %), в ході якої в Україні було створене сільськогосподарське машинобудування (ХТЗ у 1932 р. дав 16,8 тис. тракторів, Запорізький завод «Комунар» спеціалізувався на зернових комбайнах, Харківський «Серп і молот» виробляв молотарки; закладено енергетичну базу (в 1932 р. запрацювали Зуївська Д Р Е С і Дніпрогес з п'ятьма агрегатами по 62 тис. квт. кожний (чотири агрегати такої ж потужності вступили до дії у роки другої п'ятирічки); розширено й оновлено металургійну базу (споруджено три металургійні комбінати — «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь»; здійснено реконструкцію об'єктів-гігантів (Луганського паровозобудівного заводу; чотирьох металургійних заводів у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську; ліквідовано безробіття. Проміжний підсумок: У першій п’ятирічці для розвитку індустрії гостро не вистачало коштів, тому остаточно було згорнуто неп і здійснено форсовану колективізацію, яка давала хліб та вкрай необхідну для закупівлі промислового обладнання за кордоном валюту. Незаперечним фактом стала жорстка централізація управління. Замість економічних важелів ринку запроваджено директивний плановий розподіл ресурсів та товарів. Заробітна плата перестала бути відрядною і визначалася «згори». Запроваджено карткову систему постачання робітників та службовців ( інфляційні процеси розмили реальну вартість карбованця, а розрив між грошовою масою та її товарним забезпеченням призвів до гострого товарного голоду і з 1928 по 1934 роки розподіл здійснювався за картками. Третій етап (1933—1937рр.)— подальший розвиток індустріалізації «вглиб». Завдяки спаду середньорічних темпів промислового розвитку до 13—14 % з'явилася можливість більше уваги приділяти підготовці кваліфікованих кадрів, ліквідації фінансових збитків, зниженню собівартості, освоєнню нової техніки. Зокрема, було побудовано і пущено нові підприємства — Харківський турбінний, Краматорський машинобудівний, Горлівський азотно-туковий заводи. Ширилося масове виробниче змагання, організація якого не потребувала великих витрат, підтримане партією, як один з дієвих засобів зростання продуктивності праці, що породило рух ударників, започаткований відомими майстрами своєї справи М. Ізотовим, О. Стахановим та ін. У другій половині 1935 р. тимчасово скасовано граничну межу в заробітках, запроваджено правило: скільки виробив - стільки й одержуй (у 1937 р. обмеження були відновлені). У 1934 р. здійснено перехід від карткової системи розподілу до вільного продажу продовольчих товарів через магазини (це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості в результатах праці). Проміжний підсумок: Економічне піднесення відбувалось до 1937 р., після чого почалося різке гальмування. Четвертий етап (1938—1941 рр.) — третя п'ятирічка. Спад виробництва, що пояснювався репресіями щодо наркомів, директорів, інженерно-технічного персоналу і т. д., посиленням дезорганізації виробництва, практикою приписок, відсутністю матеріальної зацікавленості в умовах постійної експлуатації через так звані моральні стимули трудового героїзму мас. Робота з картою. Учні показують на карті основні промислові райони утворені в результаті проведення індустріалізації ( Харківський або Слобідський – центр машинобудування, Донецько-Криворізький –центр металургії, Придніпровський. Переважно Лівобережні області.). Враховувалась можливість воєнного конфлікту в майбутньому, тому в Правобережних областях, які знаходились близько до кордону великих промислових об’єктів не зводилось. 2. Стахановський рух – масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці та досягнення високих виробничих показників. Робота з документом. Щоб зрозуміти сутність стахановського руху вчитель пропонує увазі учнів два документи після чого пропонує дати відповідь на запитання: Чому так ретельно підбиралась кандидатура на роль передовика та які критерії клались в основу такого вибору? Перший – це повідомлення в газеті «Правда» про рекорд О.Стаханова від 2. вересня 1935 р.: «Кадіївський вибійник шахти Центральна – Ірмине тов. Стаханов, на відзначення 21 річниці Міжнародного юнацького дня, встановив новий всесоюзний рекорд продуктивності праці відбійним молотком. За 6-годинну зміну Стаханов дав 102 тони вугілля, що становить 10% добового видобутку шахти». Другий – з інтерв’ю з донькою Олексія Стаханова Віолетою: « Чому на роль передовика-героя було вибрано саме Олексія? Один був людиною похилого віку, другий - добре працював, але так само добре й випивав, третій був недостатньо охайний у побуті, четвертий – політично неграмотним… Ідеально за всіма параметрами підійшли батько і Мирон Дюканов. Обидва були ініціативними, молодими, статними, мали відповідну біографію: росіяни із селян… Батько ніколи не приховував, що в лаві в ніч з 30 на 31 серпня з ним були кріпильники Тихон Борисенко та Гаврило Гоголєв. Я вважаю, що тоді просто вперше було розумно організовано працю». Розповідь вчителя. Початок стахановського руху покладено у Донбасі. У ніч на 31 серпня 1935 року вибійник Кадіївської шахти «Центральне-Ірміне» Олексій Стаханов протягом однієї зміни видобув 102 тони вугілля ( при нормі 7 тон). Весь видобуток записали на рахунок О.Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і згодом, під час встановлення інших рекордів, справжнє число гірників не вказувалось, а все видобуте вугілля записувалось тільки на рахунок вибійника. У вересні 1935 року О.Стаханов поновив своє досягнення видобувши 175 тон, а через кілька днів 227 тон вугілля. Спочатку стахановський рух дав поштовх до поліпшення виробничих показників. На шахтах розпочалось змагання вибійників за встановлення абсолютного рекорду.. У лютому 1937 року гірник М.Ізотов нарубав відбійним молотком з допомогою 12 кріпильників 607 тон вугілля, Невдовзі партійна верхівка почала використовувати почин О.Стаханова для роздмухування рекордоманії. Показово, що на шахті ім.. Сталіна ( колишня Центральна-Ірмине) лише за неповний 1937 рік зафіксовано тисячі «найрізноманітніших рекордів на всіх видах вугільних робіт», але при цьому шахта виконала лише 70% встановленого плану. Стахановський рух почали насаджувати в усіх галузях народного господарства. Зокрема, в Україні став відомий своїми стахановськими рекордами М.Мазай – зачинатель руху за швидкісне сталеваріння, який скоротив тривалість однієї плавки в 1.5 рази ( при цьому, за оцінками експертів, мартенівська піч від такого процесу зношувалсь удвічі швидше). Радянська історіографія «досягнення» стахановців традиційно пов’язувала з творчими пошуками, наслідком яких було впровадження у виробництво ефективних організаційних і технічних удосконалень. Справді, частина з них мала раціоналізаторських характер, але переважна більшість суперечила науково-технічним вимогам. Показовий щодо цього почин М.Мазая. Головний інженер заводу був проти ризикованих експериментів, тому М.Мазай і його однодумці з мартенівського цеху Снєгов, інженери Чорний і Крилов звернулись безпосередньо до С.Орджонікідзе. У телефонній розмові з наркомом Снєгов визнав «Ми ідемо на технічний ризик. Ми вступаємо в конфлікт з деякими положеннями науки»». Орджонікідзе відповів: «Дій сміливо! Наша підтримка вам забезпечена. Країні потрібно багато сталі. А щодо науки, то пам’ятайте: наука не ікона». Гонитва за тимчасовими успіхами і навколо окремих рекордів призвела до дезорганізації і кризи металургійного виробництва. Металурги не виконували навіть планових завдань. Ризиковані експерименти здійснював на транспорті П.Кривонос, який спираючись на революційну сміливість, підвищив тиск пари у паровозі до 14 атмосфер при граничних допустимих 12 атмосфер. Партійні, господарські та громадські організації прагнули надати стахановському руху масового характеру. 3. Особливості індустріалізації в Україні: 1) інвестування у промисловість республіки значної частини загальносоюзних коштів (тільки протягом першої п'ятирічки на промислову модернізацію України виділено понад 20 % усіх капіталовкладень СРСР); |
|
Сталінська індустріалізація України (1 урок) Мета: Розкрити причини згортання НЕПу і переходу до форсованої індустріалізації; виявити труднощі, джерела, особливості індустріалізації,... |
Щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід... Йно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався,... |
|
Поява навчальних закладiв нового типу та перехід загальноосвітніх... «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [4], Наказу Міністерства... |
У 2011/12 навчальному році завершується перехід загальноосвітніх... У 2011/12 навчальному році завершується перехід загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предметів за новими різнорівневими... |
|
НАКАЗ Кабінету Міністрів України від 16. 11. 2000 р. N 1717 Про перехід загальноосвітніх навчальних |
В від привласнюючого до відтворюючого В умовах «неолітичної революції» у способі господарювання людини відбувся перехід |
|
Пам’ятка з правил дорожнього руху Перед тим, як починати перехід через дорогу, вулицю треба зупинитись і приготуватися до переходу |
*Що таке напівпровідниковий діод?$Електронно-дірковий перехід$Напівпровідниковий... Що таке напівпровідниковий діод?$Електронно-дірковий перехід$Напівпровідниковий прилад'що має два виводи$напівпровідниковий прилад... |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Реформування економіки України, перехід її до динамічного, прогресивного розвитку пов'язаний зі становленням високоефективного соціально... |
П рофільне навчання: глосарій Одним із напрямів реформування освіти в Україні є перехід до профільного навчання, створення можливості кожному учневі реалізувати... |