|
|
Скачати 1 Mb.
|
|
Тема 15. Технологічна карта в рослинництві План
Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст. 301-302. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст. 153-155. 3.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. К.: “Урожай”, 1999 р. ст.242-243. Основні поняття та положення теми: поточна технологічна карта, перспективна карта. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми потрібно звернути увагу на те, що для раціональної організації сільськогосподарських культур складають технологічні карти. Технологічна карта - це документ в якому планується технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва, робоча сила необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування окремої сільськогосподарської культури на певній площі. Слід мати на увазі, що такі карти складають для кожної культури, а також по всіх видах незавершеного виробництва. У них потрібно передбачати раціональні і прогресивні технології для умов конкретного підприємства. Технологічні карти можуть бути поточними і перспективними. У поточних технологічних картах планують використання існуючої технології та системи машин. Перспективні карти ґрунтуються на впроваджені нової техніки та технології, оптимальних умовах виробництва, достатній кількості матеріальних ресурсів. У технологічних картах планують перелік усіх робіт у хронологічній послідовності та агротехнічні вимоги до їх виконання, одиниці виміру й обсяги робіт у фізичних та умовних еталонних гектарах для тракторних робіт, склад агрегату, кількість обслуговуючого персоналу за професіями, тарифні ставки оплати праці, норми виробітку і використання матеріалів. Дуже важливо обґрунтувати найраціональніший склад машинно-тракторного агрегату для виконання кожної роботи з метою повного використання потужності тракторів і досягнення високої якості роботи. Діленням обсягу робіт на норму виробітку визначають кількість нормо-змін, а множенням останніх на кількість обслуговуючого персоналу та на 7 год. – затрати праці в людино-годинах. У технологічних картах планують витрати на виробництво продукції, насамперед на оплату праці, амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт техніки, вартість паливно-мастильних матеріалів. Вартість різних матеріалів власного виробництва в технологічних картах встановлюють за собівартістю, а купованих – за цінами купівлі з урахуванням витрат на транспортування на підприємство. Технологічні карти складають на 100 га посіву кожної культури і на кілька років із відповідним корегуванням щороку. Питання для самоконтролю знань
Тема 16. Планування фінансових показників План
Рекомендована література 1.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. К.: “Урожай”, 1999 р. ст.182-184. Основні поняття та положення теми: фінансові показники. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми потрібно звернути увагу на те, що собівартість продукції - це сума всіх витрат підприємства пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції у грошовому вираженні; потрібно обґрунтувати роль контролю. Слід мати на увазі що на підприємствах визначають планову та звітну собівартість. У практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. Планову собівартість складають на підприємстві, розробляючи плани на основі нормативів затрат праці та коштів при проектованій технології виробництва продукції. Звітна калькуляція потрібна при підбитті підсумків господарсько-фінансової діяльності за фактичними даними виходу продукції й витрат на її виробництво. У практиці сількогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. До повної собівартості включають витрати на реалізацію продукції. Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об’єктами планування й обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом; під статтями-витрати, які включають один або кілька елементів. У плануванні й обліку собівартості продукції використовують такі показники: собівартість усієї продукції, витрати на одиницю продукції, витрати на 1 грн. продукції. Більшість статей витрат визначають у технологічних картах, які складають по кожній культурі. Планову суму витрат у рослинництві обчислюють за такими статтями: витрати на оплату праці;відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал;добрива; засоби захисту рослин; роботи і послуги; утримання основних засобів; витрати на управління та обслуговування виробництва. Крім того розраховують суму страхових платежів, якщо підприємство страхує посіви і майно, а також суми нарахувань на соціальний захист та страхування. До визначених таким чином основних витрат додають певну суму бригадних, цехових і загальногосподарських, які розподіляють по конкретних видах продукції. В результаті проведення розрахунків одержують загальну суму витрат. Для визначення собівартості продукції певної сільськогосподарської культури знайдену суму витрат потрібно поділити на її валовий збір. Але при вирощуванні певних культур одержують два види продукції (зерно, солома; буряки, гичка). Тому спочатку визначають собівартість основної продукції (зерно, буряки), яка дорівнює витратам на її заготівлю. Різницю між загальною сумою витрат на культуру й витратами на основну та побічну продукцію відносять на основну продукцію. Планування собівартості здійснюється відповідно до Типового Положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об’єктами планування й обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом; під статтями – витрати, які включають один або кілька елементів. У плануванні й обліку собівартості продукції використовують такі показники: собівартість усієї продукції, витрати на одиницю продукції, витрати на 1 грн. продукції. Більшість витрат безпосередньо пов’язана з виробництвом певного виду продукції, тому вони є прямими. Витрати на управління й обслуговування виробництва розподіляють на відповідні види продукції. До них належать витрати на організацію й управління виробництвом у бригадах, фермах, цехах, інших виробничих підрозділах. Планування витрат на управління та обслуговування виробництва показують витрати на управління та обслуговування конкретним підрозділом. Студенти повинні обґрунтувати шляхи удосконалення фінансового планування в умовах реформування фінансового механізму. Основними показниками фінансового планування є:
Питання для самоконтролю знань
|