|
|
Скачати 1 Mb.
|
|
Тема 4. Поняття про робоче місце. Організація робіт з атестації План 1. Поняття про робоче місце, його обслуговування. 2. Атестація робочих місць. 3. Нормування праці. Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст.157-162. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.74-85. 3.За ред. Л.Я. Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. К.: “Урожай”, 1999 р.ст.101- 104. Основні поняття та положення теми: робоче місце, централізоване обслуговування, децентралізоване обслуговування, змішане обслуговування, атестація робочих місць, трудовий прийом, трудовий рух, трудова дія. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми потрібно звернути увагу на те, яку роль у трудовому процесі відіграє робоче місце працівника, наскільки важливо щоб були створені сприятливі умови праці для роботи. Слід мати на увазі те, що поряд із створенням сприятливих умов праці потрібно проводити атестацію робочих місць. У сільськогосподарському виробництві робоче місце – це зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. Робочі місця класифікують за часом їх існування ( постійні, тимчасові), рівнем механізації праці (ручна праця, механізовані, автоматизовані), кількістю працівників, що їх обслуговують (індивідуальні, колективні). До організації робочого місця ставляться такі вимоги: точне виконання прийнятої в господарстві технології, по можливості скорочення ручної праці; створення умов для застосування передових методів і прийомів роботи; раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням; створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи. Важливе значення для досягнення високих результатів праці має порядок обслуговування робочих місць. Розрізняють обслуговування: -централізоване. Воно здійснюється створенням спеціальних підрозділів для технічного і технологічного обслуговування машин та обладнання. -децентралізоване. Воно виконується самими працівниками при здійсненні простих робіт простими знаряддями. змішане. При ньому має місце централізована форма з безпосередньою участю виробничників. Атестація робочих місць передбачає визначення фактичного стану організації робочих місць і встановлення ступеня відповідності їх типовим операційним технологіям та вимогам наукової організації праці за такими факторами: відповідність кваліфікації виконавця функцій, які він виконує; забезпечення необхідною документацією; належний облік і аналіз роботи виконавця; відповідність вимогам організації та охорони праці, оцінка якості роботи. Виробництво сільськогосподарської продукції складається з окремих трудових процесів, що виконуються працівниками у сукупності з природними умовами й забезпечують ріст і розвиток тварин та рослин як живих організмів. Окремі трудові процеси являють собою цілеспрямовану дію працівників на предмети праці з метою зміни їхнього стану та переведення в іншу якість (оранка, культивація, годівля тварин.). Трудовий прийом є частиною операції і характеризується закінченою сукупністю дій. Трудовий рух-це одноразове переміщення людини при виконанні трудового процесу. Трудова дія-це сукупність трудових рухів, які виконуються без перерви в процесі роботи. У сільському господарстві робоче місце - це зона, оснащена необхідними технологічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність виконавця або групи виконавців, що спільно виконують роботу або операцію; це зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. Ширшим є поняття робочої зони - це певна ділянка, на якій розміщуються засоби виробництва, тобто можуть одночасно існувати. Класифікація робочих місць: • за часом їх існування - постійні, тимчасові; рівнем механізації праці - місця ручної праці, механізовані, • за кількістю виконавців - індивідуальні (обслуговуються працівником) і колективні (призначені для групових виконавців);
• за місцем розташування - у приміщенні і на відкритій місцевості. Організація робочого місця - це забезпечення робочого місця засобами і предметами праці та розміщення їх у відповідному порядку, організації робочого місця ставляться такі вимоги: • дотримання встановленої технології;
• раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням; • створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортабельних умов праці. Організація робочого місця передбачає: • забезпечення потрібними знаряддями праці і матеріалами та їх правильне розміщення; • раціональне розміщення працівників; • звільнення робочого місця від усього зайвого, підтримання його в чистому й культурному стані;
• створення умов для подальшої раціоналізації виробничих процесів. Важливе значення для досягнення високих результатів праці має порядок обслуговування робочих місць, тобто послідовність переміщення засобів і предметів праці, чітке в часі пересування виконавців, виконання робочих процесів. Розрізняють централізоване (спеціальні підрозділи здійснюють технічне й технологічне обслуговування машин та обладнання, а побутові - задовільняють потреби виконавців на робочому місці), децентралізоване (обслуговування виконується самим працівником під час здійснення простих робіт простими знаряддями) і змішане (централізована форма обслуговування за безпесередньою участю виробничників) обслуговування робочих місць. Для зручності виконання роботи місця обладнують пристосуваннями, завдяки яким можна вільно працювати, на напружуючись, без зайвих непродуктивних рухів і переходів, що швидко втомлює працівника і знижує продуктивність праці. Раціональне оснащення робочого місця - це його забезпечення основним і додатковим обладнанням, технологічним і організаційним оснащенням, засобами зв'язку та інформації, що дозволяє з найменшими зусиллями виконувати окремі операції, трудові дії. До основного обладнання робочих місць належать ті основні засоби, за допомогою яких здійснюється зміна предмета праці - тягові та причіпні машини, самохідні агрегати, транспортні засоби, технічне обладнання тваринницьких ферм, кормоцехів, майстерень тощо. До додаткового обладнання відносяться різні пристрої, які дозволяють полегшити виконання технологічнпх операцій: встановлення навантажувачів на тракторах і автомобілях, пристроїв, що дозволяють збирати полеглі культури, зерновловлювачі на комбайнах. Технологічне оснащення робочого місця — фізичні затискні пристрої, що дозволяють зручно закріпити предмети праці, похилі площини й підйомні блоки, які полегшують пересування вантажів корзини, ящики і т.д.). Організаційне оснащення - це обладнання робочих місць виробничими меблями (шафи, полки, тумбочки), підставками, городками, пристосуваннями для зберігання інструменту, тари та засобів прибирання робочих місць, сигналізації, пристрої, за допомогою яких можна контролювати технологічний процес тощо. Планування робочого місця - найраціональніше просторове розміщення матеріальних елементів виробництва (техніки, машин, механізмів, предметів праці. виконавців технологічного й організаційного оснащення) для створення зручності й безпечності з для праці, ефективного використання виробничої площі, скорочення чи усунення зайвих пересувань, робочих дій і рухів. Все це сприяє економії робочого часу та підвищенню продуктивності праці. Атестація робочих місць - це визначення фактичного стану організації робочих місць і ступеня їх відповідності типовим технологіям та вимогам НОП. комплексна оцінка робочого місця на заповідність нормативним вимогам і передовому досвіду. Атестують робоче місце за факторами:
• оцінка якості роботи. Атестацію робочих місць здійснює атестаційна комісія. Вона складає акт атестації, де зазначається кількість не атестованих або умовно атестованих робочих місць за факторами атестації. На підставі цього акта у десятиденний Для визначення загального ефекту, що включає як поточні, так і капітальні витрати, тобто річного економічного ефекту, користуються формулою: строк розробляють організаційні й агрозоотехнічні заходи щодо приведення робочих місць у належний стан. Розрізняють соціальну та економічну ефективність від упровадження заходів щодо наукової організації праці. Соціальна ефективність полягає у поліпшенні умов праці, підвищенні професійного і культурно-освітнього рівня працівників, а в зв'язку з цим - у зменшенні травматизм} та плинності кадрів і підвищенні продуктивності праці, тобто соціальний ефект може переходити в економічний. Економічний ефект передбачає економію праці, матеріалів, капітальних вкладень і коштів на одиницю продукції або роботи. Умови праці - це сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних винників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини; це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоров'я людини. Різноманітні умови поділяють на гри основні групи: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та естетичні. До санітарно-гігієнічних умов належать температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (рівні впливу незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі); запиленість різноманітними домішками і бактеріями та загазованість повітря. Психофізіологічні умови праці повинні підтримувати відповідність між фізичним і психічним станом працівника й сприяти підвищенню продуктивності його праці. Естетичні умови - виробнича естетика - створення комфорту на кожному робочому місці, раціональне розміщення засобі предметів праці для зручності їх застосування, дотримання чисто порядку на робочому місці, вибір приємного кольору фарбування приміщень, предметів навколо робочого місця, місць озеленення і впорядкування території, місць відпочинку. Важливим у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Режим праці відпочинку - встановлення оптимального порядку чергуванні тривалості часу робота і відпочинку протягом робочого дня, ти» місяця, року. Розрізняють внутрішньо змінний, добовий, тижневий, річний режим праці та відпочинку. Внутрішньозмінний режим щ. та відпочинку ~ це порядок чергування їх протягом зміни або робочого дня; добовий - характеризується чергуванням періодів виробничого особистого часу протягом доби (включає кількість змін на добу, відновлення працездатності між змінами); тижневий - визначається кількістю робочих днів на тиждень. За будь-яких організаційних форм та умов господарювання в них формуваннях об'єктивною необхідністю є нормування праці. ; значення обсягів робіт неможливо розрахувати потребу в силі та фонд оплати праці, спланувати необхідну кількість працівників за періодами робіт, визначити потребу в машинах різних к і розподілити їх по виробничих об'єктах. Нормування праці - це сукупність методів, прийомів і розрахунків, за допомогою яких встановлюються обґрунтовані норми праці; це встановлення норм їт робочого часу на одиницю роботи чи продукції або визначення нового обсягу роботи (продукції) за одиницю робочого часу. Завдання нормування - визначення норм затрат праці на виробництво одиниці праці чи готової продукції з урахуванням конкретних умов господарства. Вираженням міри затрат праці є норма часу, виробітку, обслуговування і чисельності виконавців. Норма виробітку - це планова кількість роботи чи продукції, що повинна бути зроблена одним або декількома працівниками за встановлений період (годину, робочий день і т.ін.); виражена в натуральних одиницях кількість роботи чи продукції, яку може виконати або виготовити працівник за одиницю часу. її найчастіше застосовують на польових і стаціонарних роботах, переважно в рослинництві. Норма часу - плановий час, необхідний для виробництва Санді продукції чи роботи в конкретних виробничих умовах, встановлений у годинах чи хвилинах потрібний для виробництва одиниці продукції в конкретних умовах. Методи нормування праці. Аналітичний метод нормування праці за елементами передбачає поділ процесу праці на окремі складові з наступним детальним вивченням методів і прийомів праці, затрат часу по кожному з них та визначенням раціональної послідовності виконання нового процесу. Аналітично-експериментальне нормування виключає проведення певних спостережень і досліджень безпосередньо під час виконання того процесу, на який встановлюється норма виробітку. Хронографія (фотографія) - це спосіб вивчення використання робочого часу шляхом замірів його затрат за операціями та їх елементами в порядку послідовності їх виконання протягом усього робочого дня. Затрати часу за елементами шифрують, розраховують тривалість, зводять у групи відповідно до встановленої класифікації затрат робочого часу, після чого їх підсумовують за кожною групою. Під час аналізу середніх даних групи спостережень визначають нераціональні затрати та витрати робочого часу, складають раціональний баланс робочого часу, показник якого беруть за основ} під час розрахунків норм виробітку. Розробляють заходи щодо запобігання затратам робочого часу і удосконалення організації праці в цілому під час трудового процесу. Хронометраж - це спосіб вивчення використання робочого часу на виконання окремих, часто повторюваних елементів операцій, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів (норматив на один поворот агрегату; на встановлення однієї рослини овочевих культур у саджалку (норматив, потрібний для встановлення швидкості руху садильного агрегату); норматив сортування овочів, плодів, консервування плодоовочевої продукції та інші нормативи за елементами, що є основою для визначення НВ на ці роботи). Особливо велике значення хронометраж має під час вивчення методів і прийомів праці, за допомогою яких одні й ті ж операції можна виконати за різний час. Фотохронометраж — це комбінований вид спостережень, що включає фотографію робочого часу і хронометраж. Під час вивчення затрат робочого часу цим методом в окремі періоди проводять хронометражні спостереження за часто повторюваними елементами. Хронометражні спостереження під час фотохронометражу ведуть тільки безперервним способом з визначенням обсягу виконаної роботи. Точність хронометражних замірів має бути в межах однієї секунди. Робочий час зміни — це час для виконання роботи без часу на "дню перерву. За характером використання робочий час зміни поділяють на нормований час роботи і регламентовані перерви та не нормований час. Час роботи - це час цілеспрямованих дій виконавців, спрямованих на досягнення виробничого результату. Він поділяється на підготовчо-заключний, основний та допоміжний. Час роботи включає: • підготовчо-заключний, •основної • додатковий. Ненормований час - не час випадкової роботи та час простоїв. На продуктивність праці виконавця або машинного апарата під час виконання трудового процесу діють фактори, які прийнято називати нормо утворювальними. Нормоутворювальні фактори ~ умови виробництва, які прямо чи посередньо впливають на норму виробітку. До таких факторів належать: • довжина гону, кут схилу, каміння і перешкоди, конфігурація поля, висота над рівнем моря; глибина оранки, вологість та опір грунту, норму висіву насіння і добрив; норму внесення добрив, спосіб завантаження агрегатів;
• рівень кваліфікації та культурно-технічного розвитку механізаторів. До основних нормоутворювальних факторів вантажоперевезень належать:
• дорожні (група доріг) та метеорологічні умови (сприятливі й несприятливі). Питання для самоконтролю знань
Тема 5. Організаційна підготовка виробництва й освоєння нового продукту План
Рекомендована література
сільськогосподарських підприємствах. К.: “Урожай”, 1999 р. ст.208-213. Основні поняття та положення теми: маркетинг, сегментація ринку, сегмент ринку, реклама. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми потрібно звернути увагу на те, що маркетинг - це є економічний процес зв’язку виробництва і споживача який передбачає вивчення попиту з метою його задоволення. Слід мати на увазі те, що з однієї сторони відбуваються здійснення доставки товарів і надаються послуги споживачу, а з іншої – забезпечується виробник необхідною інформацією про потреби споживача. Маркетинг - це економічний процес зв’язку виробництва і споживача який передбачає вивчення попиту з метою його задоволення. Механізм здійснення маркетингу передбачає дослідження ринку, попиту, потреб споживачів, а також вплив на ринок, формування потреб і споживчих пропозицій. При визначенні стратегії маркетингу необхідно відповісти на запитання: хто і як продаватиме продукцію підприємства? Вона має свої складові. 1.Вибір ринків.
Сегментація ринку - це поділ його на групи споживачів на основі різних потреб, характеристик або поведінки, тобто це діяльність пов’язання з класифікацією потенційних споживачів за особливостями їхнього попиту, вивчення мотивів і специфіки виділених груп споживачів. Сегмент ринку – це сукупність покупців, що однаково реагують на один і той же набір спонукальних стимулів маркетингу. Сегментація споживачів ринку здійснюється за певними принципами які поділяють на чотири групи:
Важлива роль у системі маркетингу належить рекламі – засобу поширення інформації про продукцію з метою успішної її реалізації. Реклама здійснюється по різних каналах: пряма, через пресу, друкована, екранна, зовнішня, на транспорті, на місці продажу. Процес розробки нового товару Зверніть увагу, що ринковий успіх підприємства значною мірою залежить від того, скільки уваги воно приділяє розвиткові нових товарів. Новий товар - це товар, який повинен задовольнити нові чи більш повно існуючі потреби. Виділяють шість категорій нового товару, які відрізняються за ступенем новизни для фірми і споживача. Серед 700 американських компаній у 80-і роки визначили процент кожної категорії. 1.Новий товар у всьому світі - новий товар, що виробляється для нового ринку (10%). 2.Асортимент нового товару - новий товар вперше затверджує фірма для проникнення на ринок, що вже визначився (20%). 3.Доповнення до існуючого асортименту - новий товар доповнює асортимент, що визначився (26%). 4.Удосконалення існуючого товару - новий товар удосконалюється і замінює існуючий (26%). 5.Зміна позицій - існуючий товар направляється на новий ринок або його сегмент (7%). 6.Зниження витрат - товар виготовляють зі зниженням витрат порівняно з тим, що випускався раніше (11%). Випуск нових товарів дає можливість для фірми: - розширити збут; - збільшити прибуток; - зменшити залежність від реалізації якогось одного товару або асортиментної групи; - ефективніше використовувати існуючу систему товароруху; - створити або підтримувати образ інноваційної фірми. Сучасний світ товарів надзвичайно динамічний. Японські промисловці вважають, якщо від ідеї нового виробу до створення експериментального зразка проходить більше року, то немає жодних гарантій ринкового успіху товару. За статистичними даними у середньому близько 35% нової продукції зазнає невдачі (за іншими даними - 8 виробів з 10 введених на ринок). За видами товарів: широкого вжитку - 40% всіх новинок, промислового призначення - 20%, послуг -18%. Основні причини невдач: - помилкове визначення обсягу попиту (45%); - дефекти товару (29%); - недостатня реклама та малі зусилля щодо просування товару (25%); - завищена ціна (19%); - відповідні дії конкурентів (17%); - неправильно обраний час виходу на ринок (14%); - нерозв'язані виробничі проблеми (12%). Отже, при розробці нового товару головну увагу слід приділяти не виробничим проблемам, а прогнозуванню ринку, тобто прогнозуванню потреб. Необхідно створити "товар ринкової новизни". Основні етапи процесу розроблення нового товару: 1. Генерація ідей. 2. Фільтрація ідей. 3. Розроблення концепції товару та її перевірка. 4. Економічний аналіз. 5. Розроблення товару. 6. Пробний маркетинг. 7. Розгортання комерційного виробництва. Джерела ідей: - споживачі з їх потребами; - співробітники самої фірми, мотивовані на пошук ідей; - торговельний персонал; - науково-дослідні лабораторії, КБ; - нова продукція конкурентів; - публікації преси; - виставки, ярмарки. Методи формування ідей опитування споживачів; аналіз недоліків існуючих товарів; обговорення скарг і пропозицій клієнтів; "Мозкова атака". Фільтрація ідей Сутність його полягає у ранньому відсіюванні невдалих ідей, які не відповідають цілям і ресурсам фірми. Розробка задумки та її перевірка Ідея товару - загальне уявлення про можливий товар, який фірма могла б запропонувати ринку. Задумка товару - ідея виражена для споживача поняттями. Образ товару - конкретна уява, яка склалась у споживачів про реально існуючий або потенційний товар. Економічний аналіз: ^ прогноз попиту на новий товар; ^ оцінка витрат на його виробництво і збут; ^ попередні розрахунки ціни майбутнього товару; ^ планування прибутку; ^ визначення необхідних інвестицій. Розроблення товару На цьому етапі задумка втілюється у реальний виріб. Приймаються рішення щодо:• конструкції товару;• матеріалів, з яких його виготовлятимуть; • технології його виробництва;• товарної марки;• упаковки тощо. Пробний маркетинг Це випуск невеликої партії продукції для ринкового тестування в одному чи кількох регіонах. Для його проведення треба визначити:місце здійснення тестування;термін випробувань;характер інформації, яку фірма бажає отримати. Комерційне виробництво Фірма повинна визначити: коли вивести товар на ринок; де пропонувати товар; для яких сегментів ринку він призначений; як виводити товар на ринок, які методи просування використовувати. Програмований контроль Тестовий контроль
б) вид діяльності з управління підприємством; в) ринкові дослідження.
б) цілеспрямована інформація про збут товарів; в) маркетингова інформація.
б) суттєвість сегментів; в) маркетингова інформація.
б) географічні принципи; в) план збуту продукції.
б) розподіл продукції по канал реалізації; в) зведення контрольних показників.
б) побічна; в) змішана. Питання для самоконтролю знань
Тема 6. Методи планування. Нормативна база планування План 1.Методи планування. 2.Нормативна база планування. Рекомендована література 1. За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. К.:“Урожай”, 1999 р. ст.135-137. Основні поняття та положення теми: планування, організація, методи, нормативна база. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми потрібно звернути увагу на те, що при плануванні діяльності підприємства користуються різними методами планування. Слід мати на увазі що кожне підприємство формує свою нормативну базу для планування. Основними методами планування є нормативний, балансовий, програмно-цільовий, розрахунково-конструктивний (варіантних розрахунків), екстраполяції, монографічний, статистичні, економіко - математичні та ін. Нормативний метод. Суть його полягає в обґрунтуванні показників плану техніко-економічними розрахунками, що ґрунтуються на використанні науково- обґрунтованих норм і нормативів затрат праці та коштів. Балансовий метод є основним у плануванні на сільськогосподарських підприємствах. Програмно-цільовий метод передбачає поєднання цілей плану з необхідними ресурсами, розробку комплексної цільової програми, яка включає необхідні ресурси й спрямована на розв’язання відповідних завдань найефективнішим шляхом у певні строки. Метод варіантних розрахунків полягає в тому, що розробляють кілька варіантів розв’язання поставленого завдання й вибирають найефективніший із них. Для обчислення планових показників та їх обґрунтування застосовують також метод екстраполяції. Для цього аналізують фактичні дані за кілька років. Статистичні методи це групування, метод статистичної вибірки . Застосування економіко – математичних методів значно полегшує роботу працівників відділу планування, включає суб’єктивний підхід до розв’язання відповідних завдань. Норми та нормативи, що використовуються при плануванні на сільськогосподарських підприємствах, можна розподілити на такі групи: норми витрат матеріальних цінностей, норми затрат праці, єдині планово-облікові ціни на товарно-матеріальні цінності, роботи. Норми і нормативи, що використовуються на підприємстві, повинні періодично оновлюватися й вдосконалюватися у зв’язку із зростанням технічної озброєності праці та зміною умов виробництва. Питання для самоконтролю знань
3. Що включає нормативна база планування? Тема 7. Організація планової роботи на підприємстві План
Рекомендована література
Основні поняття та положення теми: положення етики плановика, застосування правил етики при виконанні основних функцій. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми студенти повинні знати методику організації планової роботи на підприємстві. Планування на підприємстві - це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв'язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності. Планування - один із найскладніших видів розумової праці, притаманних людині. Не біда, якщо планування не вдається реалізувати добре, але не можна змиритись з тим, що воно ведеться абияк. Успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи:
- засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, програмно-математичне та організаційне забезпечення). Плановий персонал складається зі спеціалістів, які тією чи іншою мірою виконують функції планування. Причому для одних із них планові функції можуть бути основним видом діяльності, наприклад для працівників планово-економічного відділу, а для інших працівників ці функції можуть поєднуватись з іншими видами діяльності. Так, спеціалісти-зоотехніки поряд з виконанням своїх основних функцій займаються перспективним, поточним та оперативним плануванням тваринництва. Основними видами діяльності плановиків на підприємстві є: • розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових його цілей; • здійснення, поряд з іншими спеціалістами, аналізу та оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Плановики часто володіють найціннішою інформацією про підприємство; • участь, поряд з менеджерами, в розробці прогнозів щодо майбутнього фірми; • надання порад і консультацій іншим спеціалістам з питань техніки планування; сприяння розповсюдженню професійних методів планування; • допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання, необхідного для того, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективних нововведень. Склад і чисельність служб планування на підприємстві залежать від типу організаційної структури (централізована чи децентралізована), від уявлень про стиль управління. Одним із важливих факторів, що визначають побудову служби планування, є розмір підприємства: - невеликі фірми, не маючи можливості утримувати плановика, що працює на повну ставку, нерідко припускаються помилки, відмовляючись зовсім від його послуг. Доцільніше залучати працівника на неповну ставку, але на певний період часу, зв'язаний зі складанням плану, або ж зовнішнього консультанта з питань планування: -у середніх за розмірами фірмах функції спеціаліста з питань планування виконує один постійний працівник на повній ставці; - на великих підприємствах, як правило, створюються планово-економічні відділи з двох-трьох чоловік, але при цьому спостерігаються різні підходи. Традиційним є варіант розподілу між ними обов'язків за функціональним принципом: головний економіст, економіст з нормування та оплати праці, економіст з госпрозрахунку. Основні функціям планово-економічного відділу підприємства: У галузі планування: • організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних і поточних планів підприємства; • участь у плануванні виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства; обґрунтування внесення відповідних змін у плани підприємств та їхніх підрозділів у разі зміни виробничо-господарської ситуації. У галузі організації планово-економічної роботи: • підготовка необхідних матеріалів для розгляду проектів планів, підсумків роботи підприємства та його підрозділів у різних органах управління підприємством; • організація госпрозрахунку на підприємстві; • організація роботи з нормування та оплати праці, а також з ціноутворення на підприємстві; • організація розробки заходів щодо виконання планів. У галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку: • контроль за виконанням підрозділами підприємства річних та оперативних планів; • організація і керівництво роботою з комплексного, економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства; • подання необхідних узагальнюючих матеріалів і довідок за результатами такого аналізу. У галузі методологічної роботи: • методичне керівництво, розробка форм і документації, порядку і строків планово-економічної роботи; • вивчення і розповсюдження передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку та аналізу господарської діяльності підприємства та його підрозділів. Важливим структурним елементом ефективної організації планування є його інформаційне забезпечення: збір, аналіз та опрацювання інформації, формування бази даних. Є три основні джерела прогнозованої інформації: • нагромаджений досвід, що ґрунтується на знанні закономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів та подій; • екстраполяція існуючих тенденцій, закономірність яких у минулому і зараз досить відома; • побудова моделей прогнозних об'єктів відповідно до очікуваних умов. |