Цікаві відомості про лисицю
|
|
Скачати 352.34 Kb.
|
Іван Франко «Лисичка-кума» Дійові особи: Вовчик, Лисичка (На городі лисичка та Вовчик копають ямки, щоб садити картоплю. У далекім болоті загукав Гук: гуп-гуп-гуп!). Лисичка (улесливо). Зараз, зараз, сватоньку. (Лисичка скрикнула в бік болота, кидає мотику та й збирається йти). Вовк (здивовано). А куди ти, Лисичко? Лисичка (оглядаючись). Хіба не чуєш, сват Гук мене кличе. Вовк (здивовано). Та чого? Лисичка (впевнено). Ми ще з ним учора балакали: бачиш, у нього сьогодні хрестини, то він просить мене за куму. Вовк (ввічливо). Га, коли так, то йди, тільки не барися. Лисичка (швидко метнула хвостом). Я заразісінько вернуся. Копай собі свій загонець, я тебе наздожену. (Вовчик копає, а Лисичка побігла в корчі, поїла медку з горщика, закусила паляницею та й вертається до Вовчика). Вовчик (з цікавістю). А що, вже по хрестинах? Лисичка (облизуючись). Та вже. Вовк (з цікавістю). А що там Бог дав? Лисичка (байдуже). Хлопчика. Вовчик (наполегливо). А як же його охрестили? Лисичка (розгублено). Початочок. Вовк (здивовано). Ото ім’я! Я ще й не чував такого.  Лисичка і Журавель Дійові особи: Автор, Лисичка, Журавель. Автор. Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От лисичка і кличе Журавля до себе у гості. Лисичка (улесливо). Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу. (Кімната Лисички, на столі тарілка, а в ній тоненько розмазана кашка. Заходить Журавель). Лисичка (ласкаво). Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила. (Журавель стукає по тарілці своїм дзьобом, а Лисичка лиже та й лиже кашку, аж поки сама все не з’їла). Лисичка (хитро). Вибачай, кумочку, більше не маю чим вас пригостити. Журавель (ввічливо). Спасибі й за те. А ти б, кумонько, до мене завтра в гості прийшла! Лисичка (з радістю). Добре, кумочку, прийду, чому не прийти. Лисичка і Рак Дійові особи: Лисичка, Рак. Лисичка (насміхаючись). Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз у Великодню п’ятницю по дріжджі посилали, а ти аж за рік у Великодню суботу з дріжджами прийшов, та й ті насеред хати розілляв? Рак (поважно). Може, й коли й правда була, а тепер дуже на брехню подібне. Лисичка (сміючись). Овва! Значить, ти тепер прудкі ший зробився? Рак (спокійно). Прудкіший чи не прудкіший, а тобі на кпини не дамся. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того корчика добіжу. Лисичка (здивовано). Що? Що? Що? Ти хотів би зо мною об заклад бігати? Рак (впевнено). Не тільки побіжу, а ще й тобі один скок випередки дам і швидше тебе при меті буду. Три міхи хитрощів Дійові особи: Лисичка, Їжак. Лисичка (улесливо). Добрий день, Їжаче-небораче! Їжак (сміливо). Здорова була, Лисичко-сестричко! Лисичка (хитро). Знаєш що, Їжаче, ходімо зі мною! Їжак (здивовано). А куди ж тебе Бог провадить? Лисичка (спокусливо). Та йду он там до саду їсти винограду. Їжак (з цікавістю). А не кислий він, Лисичко? Лисичка (впевнено). Та де там кислий! Повідала Сорока-білобока, що чула від Куниці, молодої дівиці, що та бачила, як господар куштував і хвалив, що солодкий, пора збирати. Ходімо, наїмося, ще й дітям по кетягу принесемо. Їжак (боязливо). Ні, Лисичко, не піду з тобою, боюся. Той господар хитрий, силець понаставляв, ще зловлюся. Лисиця (сміючись). Не бійся, Їжаче-небораче! У мене є три міхи хитрощів, то вже я не я буду, коли тебе з сильця не визволю. Їжак (погоджено). Га, коли так, то нехай буде й так! Вовк, Лисиця і Осел Дійові особи: Вовк, Лисиця, Осел. (Пливуть у човні Лисичка, Вовк та Осел. Виплили у велике море та й вирішили висповідатися в разі страшної бурі та неминучої смерті). Вовк до Лисички (похнюпившись). Тяжкі мої гріхи, Лисичко-сестричко. Коли, бувало, ввірвуся до кошари, то не ріжу одну вівцю або дві, щоб наїстися, але замордую десять, двадцять із самої злості. Лисичка (строго). За такий гріх, Вовчику-братику, мусиш три дні постити і поклони бити. Лисичка (сумно). Та й мої гріхи не легші. Коли, бувало, влізу до курника, то не душу одну курку або дві, щоб наїстися і дітей погодувати, але видушу десять, двадцять із самої злої волі. Вовк (строго). О, за такий гріх, Лисичко-сестричко, мусиш чотири дні постити і поклони бити. Вовк (співчутливо до Осла). А ти, Ослику-братику, чим Бога образив? Осел (розгублено, похнюпивши голову). Пригадую собі, що раз мій господар запряг мене до візка й цілий день возив мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з городу. Отоді-то з візка впав один огірок, я схилився, підняв його і з’їв. Більше не можу собі пригадати нічого. Вовк і Лисиця (скрикнувши разом). Ой грішнику темний! Та се ж страшний гріх! Хіба ж тобі дозволено їсти огірки? Се ж ти найголовнішу заповідь переступив, і за се нема для тебе ніякої покути, хіба смерть. Н. Шейко-Медведєва "ЛИСИЦЯ, ЩО ВПАЛА З НЕБА" П'єса-казка на 2 дії за мотивами українських народних казок (Скорочено) Дійові особи Вовк. Віл. Лисиця. Овечка. Ворона. Чумак. Сірко. Пастушок. Заєць. Дівчина. Гусочка. Дія перша Діялося це в ті далекі часи, коли ще звірі і говорили, і співали, а люди їх за рівних мали і щодень про них нові казки складали... Ніч. Засніжений ліс. Місяць уповні. Чути тупіт, вигуки, постріли, вовче виття. З'являється, кульгаючи, Вовк у пошматованому дівочому кожусі й барвистій хустці. Ворона (вигулькує з темряви). Тут він. Сюди! Сюди! З'являються Чумак з рушницею, В і л з перебинтованою шиєю, Дівчина зі смолоскипом, Пастушок з двома батогами, Сірко із залізним ланцюгом. На грудях у Сірка металевий знак його старшинства над собаками. Біля нього — Овечка із дзвіночком. Позаду неї Заєць з бубном. На голові у Зайця малинова шапка з соболевою оторочкою... Вовк. Попався! (Падає навколішки, затуляє голову лапами.) Чумак (до присутніх). Відступіть назад! Стрілятиму! Сірко. Я протестую! Треба спершу вислухати свідків і винести присуд! Віл (хрипко, натужно). Свідчу, що саме цей шкуролуп скалічив мене! Заєць (піднімає лапу). Свідчу, що він погубив моє зайченя! Чумак. Свідчу, що цей паливода* пограбував мене і моїх побратимів — чумаків! Дівчина. Свідчу, що цей вовчище гнався за мною і я, щоб врятуватися, кинула йому хустку й кожушок! Пастушок. Свідчу, що вчора він заліз у кошару... Овечка. І, прикинувшись собакою, підмовляв мене піти з ним на вечорниці! Сірко. Смерть вовцюганові! Всі. Смерть! Смерть! Розступаються. Чумак прицілюється. Вовк (підхоплюється). Постривайте! А останнє слово? Сірко. Говори! Вовк (знімає кожушок, хустку, кидає на сніг). Каюся! І присягаюсь: якщо помилуєте мене, довіку не їстиму м'яса! Всі. О-о-о! Вовк. Буду зайцеві кумом! Всі. Ого! Вовк. Пастушкові — помічником! Чумакам — приятелем! Дівчатам — братом! Ще й охоронятиму і ліс, і село від будь-яких напасників. Німа сцена. Чумак (до присутніх). Ну, що скажете? Пастушок. Раз до мене у помічники набивається... Дівчина. А до мене — у брати... Овечка. Хай живе! Заєць. І нехай буде лісовим старостою! (до Чумака). Ну, який з мене староста, якщо я сам себе не можу захистити! (Знімає малинову шапку, подає Ті вкрай здивованому Вовкові.) На — старостуй! Чумак. Якщо справно охоронятимеш, ми будемо тобі данину приносити. Дівчина. Овочі і фрукти! С і р к о. Я протестую!!! (Іде геть.) Віл. І я протестую. (Теж іде геть.) Вовк (дуже розгублений). Дякую... Всім дякую! Будьте певні: вмру, а слова не зламаю! (Надіває шапку.) Всі. Слава!!! * * * Пройшло три роки. Вовк тримає своє слово, хоча В о р о-н а насміхається над ним, а Сірко не довіряє. Одного осіннього дня на подвір'ї Вовка трапилась незвичайна пригода. Раптом згори пролунало пронизливе: «А-а-а-а!!» Вовк несамохіть підставляє лапи. З неба прямо йому в лапи падає якийсь рудий клубок і збиває з ніг. Вовк котиться ліворуч. А клубок — праворуч. Вовк підхоплюється, шкутильгає до непорушної Лисиці. Вовк. Лиско! (Нахиляється над нею.) Ти жива чи ні? Лисиця (розплющує очі). Де я? Вовк. На землі. У Чорнолісі. Лисиця. Ой, як далеко! А це твоя хата? Вовк. Моя. (Показує вгору.) А що ти там робила? Лисиця. Вчилася літати. Вовк. Хто ж тебе в небо підняв? Лисиця. Журавель. Я його всю весну й літо вчила танцювати, а він пообіцяв, що навчить мене літати. Підняв аж у захмар'я й каже: «Ну, а тепер лети сама. Я втомився». В о в к. От безсоромник! Лисиця. Не те слово! Як же я до свого дому дістануся? Вовк. Не журися! Я накажу бобрам, щоб вони тобі візок змайстрували, в людей бичка випрошу, і поїдеш собі потихеньку. Лисиця. Дякую тобі, Вовчику! Тільки ж чи вони тебе послухаються? Вовк. Послухаються! Лисиця. Чи не знайдеться в тебе, братику, м'ясця? Страх як хочеться їсти. Вовк. Ні, сестрице. Капуста є, морква, каша. Хочеш каші? Хочеш сиру? Лисиця. Так, але я, мабуть, не дошкутильгаю до хати. Вовк. Не біда. Кашу я тобі принесу, а сир — у кошику, що біля тебе. (Біжить у хату.) Лисиця (бере сир). Який у вас добрий Вовк! Ворона. Не добрий, а дурний! Лисиця. Чому, голубко, чому? Ворона. Даси сиру — скажу! Лисиця (відламує шматок). На! їж на здоров'я! Ворона. Він у нас... прибитий. Три роки тому заліз у кошару... (Щось нашіптує Лисиці.) Лисиця. Який жах! Ворона.Ія так кажу! Л и с и ц я. І він ні разу?.. Ворона. Ні! Лисиця. А ти, я бачу, розумна пташка... Все бачиш, все знаєш... Ворона. Все, Лисонько! Все чисто і бачу, і знаю! Лисиця. Мені здається, голубко, що й ми з тобою заприятелюємо. * * * Далі у п'єсі розповідається про те, як Лисиця живе у Вовка, прикидаючись дуже немічною, беззахисною. Простодушний Вовк її годує, береже. Лисиця ж потай вдягає його кожух, стару шапку, бігає в село красти все, що попадеться. Ворона їй допомагає, оббріхуючи Вовка. Лисиця замислює навернути голодного Вовка на розбійництво. Але він, хоча і ображений, що йому ніхто не вірить, відмовляється: «Ні. Я слово дав...» Якось Лисиця притягла на подвір'я велику Гуску. За нею женеться розлючений Сірко, прибігли й інші мешканці села. Залякана помстою Лисиці Гуска говорить, що її поцупив Вовк. Сірко обнюхує Гуску, а вона пахне лисицею. Він вимагає від Вовка, щоб до них вийшла Лисичка-калічка, яка живе тут. Вовк вперто захищає Лисицю, а перелякана Гуска продовжує вказувати на нього. Обурені звірі забирають у Вовка шапку старости. Він ніяк не може второпати, чому його обмовила Гуска. Лисиця і Ворона підбурюють скривдженого Вовка проти Сірка. Паливода — відчайдушна людина, яка нічого і нікого не боїться і ні перед чим не зупиняється. Назви дійових осіб п'єси. Як розпочинається дія? Коли і як з'явилася Лисиця? Як вона розмовляє з Вовком? А з Вороною? Чому Вовк захищає Лисицю? Хто читає швидше? Знайдіть слова: 1) Вовка: «Постривайте! А останнє слово?»; 2) Лисиці: «А ти, я бачу, розумна пташка...»; 3) Ворони: «Недобрий, а дурний!» Підготуйся вдома до читання в класі другої дії п'єси-казки. Скільки в ній дійових осіб? Хто вони? Чи з'явилися нові дійові особи? Вибери собі роль. Поміркуй, з якою інтонацією треба читати слова дійової особи. Якими жестами та мімікою ти скористаєшся? Дія друга Те саме подвір'я. Дерева, кущі вкриті памороззю. З комина Вовчої хати валить дим. З лісу виходить Заєць із саморобним луком, піднімає грудку й кидає її у вікно. З хати вибігає Лисиця. Побачивши її, Заєць шмигає в кущі. Лисиця його вистежує і погрожує, що з'їсть його зайченят. На стежці з'являється Вовк. Він мовчки кладе мішок на землю. Лисиця, побачивши, що у мішку мерзла картопля, налітає на Вовка, б'є його і йде з двору. Лисиця з Вороною викрадають у Дівчини клунок з речами, а винним роблять Вовка. Вовк, побачивши в Лисиці обнови, наполягає, щоб вона їх негайно повернула. Але крутійка знову дурить Вовка: «Це мені віддали по-доброму!» Вона вимінює у довірливого Пастушка Овечку на «чарівний» пиріжок. Начебто, «хто його з'їсть, той стає мудрим-мудрим і щодня зможе гуляти небесним лісом». Вовк ніяк не збагне, чому йому нічого не дають, цькують собаками. Лиска наставляє Вовка: «Бо тобі личить не просити, а брати!» Чути ревіння волів, скрип коліс. Це чумаки повертаються додому. Лисиця посилає Вовка відібрати у Чумака рибу. Та він вихоплює рушницю і стріляє у Вовка. «Ось тобі, зраднику!» Вовк, завивши, тікає. А Лисиця падає на дорогу наче мертва. Здивований Чумак кидає її на віз, думаючи, який славний з неї буде комір. Та Лиска не дрімає. Вона скидає з воза рибу, яку Ворона підхоплює і носить у кущі. На Вовчому подвір'ї Лисиця сортує рибу, але жодної не дає голодному Вовку. Натомість пропонує навчити його ловити рибу в ставку без вудки. Вона стрибає на спину Вовку, який везе її до ставка. Задоволена Лисиця співає: Нащо мені той візок, 3 журавля упала — коли в мене є вовчок! вовка осідлала. Я лисичка бувала, Нащо мені ті бички? я в небі літала. Мене возять вовчки!.. На ставку Вовк пробиває ополонку. За порадою Лисиці він опускає хвіст у воду, дрижить від холоду і примовляє: «Лови-и-ися, рибко, вели-и-и-ка й мале-е-е-нька...» Лисиця, щоб позбутися Вовка, адже він їй заважає красти, побігла в село за Сірком. * * * Ворона починає розуміти, що Лисиця — злодійка, яка замислила чорну справу, і хоче допомогти Вовкові. Ворона. Втікай, Вовче! Лисиця до Сірка побігла. На березі з'являються Сірко, Чумак з рушницею, Дівчина з рогачем, Пастушок із палицею, Лисиця, Віл, Гуска. Лисиця. Он він! (Швидко тікає.) Чумак цілиться у Вовка. Ворона (підлітає до Чумака). Не стріляй! Не стріляй! Це не він крав! Сір к о. А хто ж? Ворона. Лисиця! Сірко. Чому ж ти кричала: «Во-о-овк!»? Ворона. Бо Лисиця казала, що вовки від моркви дохнуть. Чумак. Ну й дурна ж ти! Ворона.А ви дуже мудрі?! Всі знічуються, вмовкають. Сірко (до Вовка). Чого ж ти мовчав? Прийшов би й сказав: так і так... В о в к. Я каза-а-а-ав. Сірко (подає йому лапу). Вставай! Чумак. Ну й Лисиця! Сірко. За хвіст її — та в суд! Вовк. Не впіймати вам її. Хата в мене, мов фортеця. А під нею лаз, що тягнеться аж до сусіднього лісу. До гурту підбігає Заєць. Заєць (до Вовка). Не дивися на мене, катюго! (Вклоняється усім іншим.) Шановні сільчани! Мене прислали до вас звірі по малинову шапку, бо ми хочемо обрати собі лісового старосту. Вовк. Кого? Заєць. Лисицю, що впала з неба. Всі сміються. (Розгублено.) Чому смієтеся? Вона ж така сердечна, така... Чумак (до зали). Ну, що ж! Піднесемо їй шапку! За гарну науку! * * * Вовнова хата. Овечка в брудному кожушку понуро тупцює біля кілка, до якого її прив'язано. З хати виходить Л и с и ц я. В лапах у неї ніж. Овечка (побачивши ніж, злякано). А мені оте... гостре не подобається. Лисиця. Дурненька! Я переріжу ним шнурок, і ми з тобою, обнявшись, полетимо на небо... На подвір'я влітає Ворона. Ворона. Чепурися, Лиско! І люди до тебе йдуть, і звірі! Шапочку тобі малинову несуть! Лисиця. Справді? А що з Вовком? Ворона. Прибили й укинули в ополонку. Лисиця біжить у хату, тягнучи за собою Овечку. На подвір'ї з'являються Чумак і Заєць. В лапах у Зайця — шапка лісового старости. Заєць. Гей, Лисичко, де ти? Лисиця {визирає з вікна). Тут... Заєць. Вийди до нас. Чумак. Ми порадилися, Лисонько, і вирішили обрати тебе лісовим старостою! Л и с и ц я. О! Дякую вам за честь! Чумак. Отже, згода? Лисиця. Еге... Чумак. Тоді прийми від нас цю шапку і носи її собі на радість! Лисиця. Не можу вийти. Ногу підвернула. Нехай Заєць принесе її в хату. (Зачиняє вікно.) Чумак. Е, ні. Мені наказано, щоб я тобі її надягнув і присягу з тебе взяв. Пауза. (До Зайця.) Обманув ти нас, Зайче! Не хоче Лиска старостувати! (Повертається і йде геть.) Доведеться обрати Ведмедя. Заєць іде за ним. З хати вибігає Лисиця. Лисиця (підбігає до Чумака). Ні, ні, я хочу! Хочу! В цей час з лісу вибігають Вовк, Сірко, Дівчина, Пастушок, Гуска. Лисиця кидається до хати, але на порозі з'являється Овечка з кочергою. Пастушок. Моя Біляночка!.. Дівчина (хапає Лисицю за кожух). Мій кожух! Мої коралі! Ворона (скидає з шиї дукачі). І дукачі твої. Чумак. Ведіть у село розбійницю! Вовк. Ох, Лисичко, Лисичко... Лисиця. Не охкай! Якщо я, впавши з неба, не загинула, то на землі таки не пропаду! Я — лисичка бувала, 3 журавля упала, я у небі літала. всіх вас ошукала! Ворона. Іди, йди, «розумнице»! Чумак, Пастушок, Дівчина ведуть Лисицю. Заєць (віддає Вовкові шапку). Вибач, куме... Д у к а ч — жіноча прикраса у вигляді монети. Пригадайте, чим п'єса відрізняється від творів інших жанрів. Хто автор прочитаної п'єси-казки? Хто головний герой твору? Пригадайте, кому з дійових осіб належать такі слова: Не стріляй, не стріляй! Це не він крав!; Чому смієтеся? Вона ж така сердечна, така...; Ведіть у село розбійницю! Про кого з героїв твору можна сказати простодушний, довірливий, а про кого — хитрий, злодійкуватий! Від чого автор застерігає читачів? Виберіть уривок п'єси і підготуйте його інсценізацію. * Прочитайте уривок з вірша. Затихнув гомін. В залі згасло світло, і враз, заполонивши всі чуття, розсунулась завіса... І розквітло життя — мов казка, й казка — мов життя. Пригадайте, як називається вірш. Хто його автор? Бажаю вам правдиво відтворити характери героїв п'єси! |
Схожі:
|
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИДАТНИХ МАТЕМАТИКІВ Сьогодні ми з вами згадаємо прізвища відомих математиків, цікаві історич-ні факти про деяких з них. Життя і діяльність математиків... |
Книга для розуму теплий дощик для посівів Тут ви можете знайти цікаві матеріали про книги, їх значення, використання, збереження. Прислів’я, приказки, загадки, вірші, вислови... |
|
КОНКУРС ЗНАВЦІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Традиційно Шевченківським дням присвячена галерея стіннівок. У стінгазетах відображено біографічні відомості, цікаві події з життя... |
РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА про включення відомостей про юридичну особу Відомості про юридичну особу (заповнюється юридичними особами, які вносять відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб... |
|
Інститут інформаційних технологій і засобів навчання АПН України... ЗН АПН України пропонують у випуску цікаві та корисні джерела, які б допомогли не тільки ознайомитися з науковими дослідженнями,... |
1. Загальні відомості про районні організації політичних партій Загальні відомості про районні організації політичних партій (останні дані про кількість зареєстрованих районних організацій, порівняльний... |
|
Музика в житті людини Вступне слово. Ми проводимо виховну годину під час якої ви дізнаєтесь про значення музики,послухаєте влучні висловлювання відомих... |
Замітка дискусійного характеру в газету1 Замітка – інформаційний жанр, у якому в лаконічній формі повідомляється про важливі, суспільно вагомі події, цікаві факти |
|
Цікаві факти про декоративно – ужиткове мистецтво Писанкарство Писанкарство вважається одним із найдавніших і найцінніших різновидів українського народного декоративно-прикладного мистецтва, в... |
О. В. Нечитайло Знайомі незнайомці В посібнику подані цікаві матеріали про малознайомих рослин Відділу Голонасінні. Мандруючи пустелями Африки, джунглями Азії, степами... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua