Нагольно – Тарасівський НВК
Табачна Т.Г. та колектив 9 класу
« Книги - віконце у світ»
2013 р
Тут ви можете знайти цікаві матеріали про книги, їх значення, використання, збереження. Прислів’я, приказки, загадки, вірші, вислови видатних людей минулого та сучасності про книги, допоможуть підготувати цікаві заходи щодо популяризації книг серед дітей шкільного віку.
Вступ
Книгу треба берегти, бо то культура, надбання нашої історії…
З метою збереження та примноження духовного та культурного надбання українського народу, створення сприятливих умов для видання та популяризації української книги Указом Президента України В.Ющенка 2007 рік проголошено роком української книги.
Значення книг у житті людини важко переоцінити. З дитячих років вони допомагають нам пізнавати світ, дають поради, засмучують і розвеселяють. Люди, які багато читають, не тільки мають енциклопедичні знання, а й ніби проживають різні життя разом з героями улюблених книг. Сила книг безмежна! Вони потрібні нам, як повітря і вода, як світло і тепло. Без них ми сліпі, часто безпорадні. Важко уявити життя без книг: художніх, науково-популярних, довідкової літератури тощо. Протягом усього життя ми звертаємось до них. Вони допомагають нам зрозуміти світ, що нас оточує, відкривають небачені обрії, розкривають таємниці природи, життя, збагачують знаннями, пробуджують мрію. Книги – мудрі друзі, які, не вміючи говорити, розказують нам про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ; вчать розуміти і цінувати працю людей, часто допомагають обрати шлях у житті.
Усвідомлюючи це, кожна людина має поставити перед собою завдання: постійно викликати інтерес до читання, показати величезні можливості пізнання світу за допомогою книги, сформувати розуміння, що книга – безцінне багатство, тому ставитися до неї потрібно з любов’ю та бережливістю. О. А Захаренко писав: “Сторінки книг мають розказати нащадкам про сьогодення, про те, як ми прокладали “тунель”, у кінці якого видно світло надії на завтрашній день. Дитина усвідомлює: книга – безцінний дар духовності, її не можна зіпсувати, як іграшку”.
Прислів’я та приказки про книгу
Книги – міст у світ знань.
Хороша книга – яскравіше зірки сяє.
Хороша книга – яскравіша сонця.
Золото добувають із землі, а знання - з книги.
З глибин моря дістають перлини, а з глибин книг – знання.
Знання – сонце, книга – вікно.
Книга для розуму – теплий дощик для посівів.
Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.
У книжці шукай не букви, а думки.
Хто багато читає, той багато знає.
В домі без книги, як без вікон, темно.
Книги – ключ до знань.
З ручаїв – ріки, а з книжок – знання.
Розум без книги, як без вікон, темінь.
Розум без книги, що птах без крил.
Книга вчить, як на світі жить.
З книгою подружишся, розуму наберешся.
Книги читати, усе знати.
Одна книга тисячі людей навчає.
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
Книгу читають не очима, а розумом.
Книга корисна, коли її читають.
Без хліба легше прожити, ніж без книги.
Книга – світ, книга – серцю привіт.
Дім без книги – день без сонця.
Книгу читай, розуму набирайсь.
З книгою жити – з добром дружити.
Кому книга - розвага, а кому – навчання.
Нема розумного сусіда – з книгою поговори.
Книга – твій друг, без неї, як без рук.
У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.
Книга добру навчить, від дурного відверне.
Хороша книга – свято.
Весела книжка – твоя радість.
День без книги, що обід без хліба.
Книга – дзеркало життя.
Книга мала, та серцю люба.
Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.
Молодому книга – крила, а старому – кийок.
Книгу прочитав – на крилах політав.
Письменному книжка в руки.
Одна мудра книга краща від найбільшого багатства.
Життя без книжок – весна без квітів.
Життя без книжок – небо без зірок.
Хліб наснажує тіло, а книга – розум.
Хороша книга яскравіша за зірку.
Книга – джерело знань.
Читання – найкраще навчання.
Книжка – маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.
Де розумом не дійду, то в книжці знайду.
Не на користь книжку читати, коли вершки лиш знімати.
Загадки про книгу
1. Не дерево, а з листям,
Не людина, а говорить.
2. Бачить – не бачить,
Чути – не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
3. Ні думає, ні гадає, а других навчає.
4. Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не чоловік, а говорить.
5. Дерево – не дерево, а листки має;
Той буде мудрим, хто їх добре знає.
6. Дивишся – чистенька,
Погладиш – гладенька,
А читати станеш – спотикаєшся.
7. Снігові поля, чорні грачі,
Хочеш розумним бути – бери та вчи.
8. Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.
9. Не людина, а є вчителем людини.
10. Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю.
11. Без язика, а говорить;
Без голови, а все розуміє;
Без ніг, а скрізь буває.
12. Живе без тіла, говорить без язика.
13. Язика не має, а науки навчає.
14. Хто мовчки учить?
15. Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.
16. Лежить, мовчить, а сто нерозумних навчить.
17. Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.
18. По білому полю чорним маком сіяно.
19. Дуже я потрібна всім –
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
20. Поле письменник-агроном
Засіяв буквами-зерном.
Отож, читачу, поспішай
Зібрати мудрий урожай!
21. Завжди можу стати у пригоді,
Моїх вам порад не злічити.
І кажуть про мене в народі:
“Мовчить, а сто дурнів навчить”.
22. Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання,
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель.
Вислови про книгу
1. Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко
2. Дім, у якому немає книги, – неначе тіло без душі.
Цицерон
3. Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.
Т. Шевченко
4. …Любіть книгу всією душею! Вона не лише ваш кращий друг, а й до кінця – вірний супутник.
М. Шолохов
5. Усі хороші книжки схожі тим, що вони правдивіше за саме життя.
Е. Хемінгуей
6. Людина з хорошою книгою в руках ніколи не є самотньою.
Ф. Петрарка
7. Добре діло – збирати хороші книги, але найкраще – звертатися до них і читати їх.
Ф. Петрарка
8. Книги мають особливу чарівність; книги дають нам насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас.
Ф. Петрарка
9. Книга… залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто… не вміє дістати з мертвої букви живу думку.
К. Ушинський
10. Книги, як і взагалі всі твори людського духу, не однакову мають долю.
П. Тичина
11. По-справжньому освічений той, хто вміє читати між рядками.
В. Сухомлинський
12. Книги – це наші друзі, які нас не зраджують, завжди залишаються з нами і не дорікають нам нашою старістю.
Е. Фаге
13. Книга щедро винагороджує за любов до неї.
Н. Смирнов-Сокольський
14. Читаючи вперше хорошу книгу, ми переживаємо відчуття, ніби знайшли нового друга. Перечитати книгу – значить знову побачити давнього друга.
Вольтер
15. Читаючи, людина переживає віки…
О. Герцен
16. …Любіть книгу, вона полегшить вам життя, по-дружньому допоможе розібратися у строкатій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас поважати людину і самих себе, вона надихає
розум і серце почуттям любові до світу, до людини.
М. Горький
17. Люди перестають мислити, коли перестають читати.
Д. Дідро
18. Є у мене товариші вірні – книжки добрії.
М. Грушевський
19. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це – джерела мудрості.
Нестор Літописець
20. Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.
Нестор Літописець
21. Велика користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних.
Бо се ріки, що наповнюють всесвіт увесь. Се ж джерела мудрості, бо є в книгах незмірна глибина.
Літопис Руський (1037 рік)
22. Книги – люди в палітурках.
А. Макаренко
23. Книги – діти розуму.
Д. Свіфт
24. Вчасно прочитана книга – це велике щастя. Вона здатна змінити життя так, як не змінить його найкращий друг чи наставник.
П. Павленко
25. Не бійтесь заглядати у словник,
То пишний сад, а не сумне провалля…
М. Рильський
26. Великою буває користь від учіння книжного.
Ярослав Мудрий
27. Книги – ріки, що напоюють моря.
Ярослав Мудрий
28. Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків.
Декарт
29. Книги для мене необхідні, як хліб насущний.
Т. Шевченко
30. Книги – це скарби людського розуму, які мають переходити у спадок від покоління до покоління на
житок тих, хто народиться згодом.
Д. Аддісон
Вірші про книгу
***
Бачить – не бачить,
Чути – не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче –
Правди навчає,
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова, -
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартовлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька –
Книжка, та й годі.
Леонід Глібов
Буквар
Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Але одна – книжкам усім начальник,
І звуть її по-простому – буквар.
Із нього слів не вируба сокира.
Це маленятам кращий в світі дар,
І мова в нім – легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє він – буквар.
Він нас повів по буквах, як по східцях,
Як по життю – по сторінках своїх.
І от привів нарешті – подивіться! –
У мудрий світ чудесних скарбів-книг.
І, певно, так, коли б не він на світі,
То ми були б неначе у пітьмі,
І всі то ми, яскраві й ваговиті,
Мовчали б глухо, неначе ті німі.
Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря…
Валентин Бичко
Як друкували вашу книгу
До мене у житті не раз
Зверталися малята:
Ми просимо мерщій для нас
Свій вірш надрукувати!
Малята любі, я писать
Для вас готовий вірші,
Та я не вмію друкувать, -
Друкують люди інші.
Я був на фабриці такій,
Де вам готують книжку.
Там у майстерні чарівній
Є ящики без кришки.
Їх люди касами зовуть,
Свинцеві букви в них живуть:
Грубенькі
І тоненькі,
Великі
І дрібненькі.
Є клітка в кожній касі тій,
Там буква спочиває, -
Залізти до сусідки їй
Закон забороняє.
Складач же знає, де який
Друкарський знак у схові,
Він ставить їх у ряд стрункий –
І от рядки готові.
Рядок лягає до рядка
Легенько так і гінко,
І з металевого станка
Виблискує сторінка.
Немов у війську полк солдат, -
Там букви, цифри, точки;
І де стоїть свинцевий ряд,
Там будуть книг рядочки.
Та очі стомлює цей труд,
Ця праця старовинна.
Отож за нас працює тут
Наборна хай машина.
Вона складе рядки густі,
Їх виллє на пластинці.
На ній працюєш ти, мов ті,
Що пишуть на машинці.
Але живе до цих часів
Ручний набір на світі,
Який прожив аж п’ять віків
В пошані і привіті.
Вже час набір віддрукувать,
В машину піде скоро.
Та слід відбиток спершу взять
З готового набору.
Пускають по рядках валок
І віддрук відтискають,
Щоб не було там помилок –
Уважно розглядають.
Як аркуш зібрано, мерщій
Складач сторінки в’яже,
А круглий вал в машині тій
Їх фарбою помаже.
Пішла, пішла машина вмить
Безшумним кроком скорим.
Папір у ній іде-спішить,
Щоб стрітится з набором.
Хоч перший аркуш і невлад, -
Це спроба лиш машини.
Друкарю, щоб ішло без вад,
Пильнуй ти добре нині, -
Щоб був ясний і чистий друк,
З красивими рядками,
Щоб від мастила і від рук
Там не з’являлись плями.
З папером стрінеться на мить
Свинцевий лист набору, -
Сторінка ціла враз лежить,
Що ти побачиш скоро.
Взяла машина аркуш той
І фарбу накладає, -
І от письменник Лев Толстой
Казки розповідає.
Хоч розуму в машин нема,
Машина знає діло:
Поріже аркуші сама
І їх складе уміло.
А палітурник зшиє враз,
Обріже їх ножами,
Оправить в найкоротший час –
І книга перед вами!
Час металеві сторінки
Нам нині розібрати.
Адже із літер цих книжки
Ми будем знов складати.
На них лежить свинцевий прах,
Неначе пил пісковий.
Вони і в горьківських рядках,
І в гоголівськім слові.
Розумна буква не одна
Чимало друкувала –
І в астрономії вона,
І в хімії бувала!
Коли загін їх розсипний
Поверне в цех складальний,
Їх укриває шар товстий –
Машинний фарбувальний.
Набір той покладуть у гас, -
Нехай відмиє плями;
А потім літерний запас
Складуть назад рядками.
Книжки приємно почитать,
А спробуй їх створити!
Тонке мистецтво – друкувать,
Якого треба вчити.
Хто книгу дав нам? Лісоруб?
Цех деревної маси?
Чи, може, фабрика без труб,
Де шрифт беруть із каси?
Папір нам комбінат зробив,
Що паперовим зветься.
Але у нас про друкарів
Розмова нині йдеться.
Ми знаєм славних дідусів,
Що нам книжки друкують,
А з ними вряд біля станків
Хлоп’ята теж працюють.
Знайомий хлопець молодий
Згадавсь у цю хвилину.
Хоч він на зріст іще малий,
Працює ж на “відмінно”.
Приємно глянути, як він
Весь віддається справі,
Як ходить він біля машин,
Командує як жваво.
Хоч кажуть – виріс він всього
Не більше від аршина, -
Та слухає весь час його,
Немов той слон, машина!
Мене він друкував не раз,
І книжку цю манюню
Удвох зробили ми для вас –
Я і Скворцов Сергуня.
Складна робота – друкувать.
І друкарям з любов’ю
Ми мусим щастя побажать,
І успіху, й здоров’я!
Самуїл Маршак
Молитва
О книго! Божа ти рабине!
Народу й роду берегиня!
Неопалимая купина!
По всіх вертепах і яксинях
Неначе зірка провідна.
Великомученице, Ти
Нас освіти і освяти,
А рідну мову – слово Боже
Топтало плем’я зловороже.
Кричало: “Не было и нет!”
Пророчило: “И быть не может!”
Ти свій розкрилювала лет.
І ринув твій небесний спів,
Як грім на голови катів.
Ти, мов цілющою водою,
Нас причащала колядою
І віщим словом Кобзаря.
Хай воскреса народ з тобою
І правди Божої зоря
Осяє Україну-Русь!
За це я, страднице, молюсь.
Молюсь за працьовиті руки,
І світоч правди і науки
Щоб в кожнім серці запалав,
Щоб знали діти і онуки
Хто, де, коли, за що страждав.
Господь мій! Нас ти не покинь,
Святого Духа на нас злинь!
Амінь!
М. Старовойт
Це цікаво
Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок.
Найбільшою книгою у світі є видана у 1976 році у Денвері, штат Колорадо, США, “Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує 300 сторінок.
Однією з найменших книг є томик віршів Т.Г.Шевченка “Кобзар”, який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із
12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він народився.
Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка “Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років”. Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
Перлиною слов’янської поліграфії вважається книжка “Байки” І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.
На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.
У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини).
До ХІV століття книги писали на пергаменті (за назвою м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
Писали на пергаменті чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
Припускають, що першим почав відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
Перша друкована книга “Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
Слов’янська писемність виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: “глаголицю” (“глагол” - писати) та “кирилицю” (на честь її автора Кирила).
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на полицях.
Найзнаменитіша була бібліотека в Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.
На початку нашої ери бібліотеки стали невід’ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали і переписували книги і багато бібліотек підтримувалось завдяки їх зусиллям.
Наприкінці періоду середньовіччя, коли були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа, Флоренції славилися своїми колекціями “прикутих” книг. Книги було так важко робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути крадіжки.
З 1400 року Університет в Оксфорді почав збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека – найбільша серед університетських бібліотек.
Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо сьогодні, існують всього 100 років.
Перша бібліотека на Русі була створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в XІ столітті.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США, яка заснована у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найменша у світі бібліотека розташована в індійському місті Амрістаре. У ній одна книжка.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, заснована в 1714 році.
Зміст
Вступ …………………………………………………3
Прислів’я та приказки про книгу………………..4
Загадки про книгу…………………………………..6
Вислови про книгу………………………………….7
Вірші про книгу……………………………………..10
Це цікаво……………………………………………..15
До побачення!!!
Нагольно-Тарасівка
2013
|