|
|
Скачати 1.98 Mb.
|
|
Співжиття (конкубінат) - це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються. Загалом же, співжиття є наслідком лібералізації сексуальних стосунків, - так званої сексуальної революції. На Заході вона відбулась у 50-60-х рр. ХХ ст., а на теренах нашої країни – розпочалась у 90-х рр. ХХ ст. За результатами сучасних опитувань 82% молоді мали дошлюбні сексуальні зв’язки. Громадська думка зараз толерує ці зв’язки, хоча вказує на те, що вони є виправданими лише тоді, коли в їх основі лежить глибоке почуття. А випадкові статеві зв’язки негативно впливають на подальше подружнє життя. Отже, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас, співжиття набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді. Як явище співжиття вийшло зі студентського середовища. Дослідження, здійснені у США свідчать про те, що близько однієї чверті студентів живуть із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті. У США співжиття зросло з 60-х рр. ХХ ст. у 5 разів. Опитування 2765 американок у віці 18 – 26 років засвідчило, що 60% із них розпочали статеве життя в 17 років, перебуваючи поза шлюбом. Різко зросла кількість американок, які народжують поза шлюбом: з 5,3% у 1960 р. до 25% у 1988 р. У 1994 р. у Великій Британії 50% людей у віці до 25 років жили у співжитті, хоча у 1970 р. їх був 1%. Загалом же у співжитті перебувають 20% пар, 30% дітей народженні поза шлюбом. Е. Гіденс у 90-х рр. ХХ ст. писав: „У Британії ще донедавна сприймали співжиття як щось скандальне... Сьогодні його здебільшого сприймають як експериментальний етап, що передує одруженню. Молоді люди починають жити разом здебільшого стихійно, без обміркованого наміру. Двоє осіб, які перебувають у сексуальних стосунках, усе більше й більше часу проводять разом, вряди-годи хтось із них покидає для цього, на довший або коротший період, свою власну домівку. Молоді люди, які живуть разом, майже завжди сподіваються в майбутньому одружитися, хоч і не обов'язково зі своїми нинішніми партнерами”. Це явище найбільш поширене у Скандинавії, зокрема у Швеції, де 50% дітей народжуються поза шлюбом. Для „чорної сім’ї” у США співжиття стало нормою, там 48% чорних дітей народжуються поза шлюбом і потім виховуються однією матір’ю. Наразі в Україні також збільшується кількість людей, які перебувають у співжитті, а також позашлюбних дітей. Зауважимо, що існує дві проекції у розумінні співжиття, - чоловіча і жіноча, і вони між собою не тотожні. У 2005 р. в Україні було проведене опитування пар, які перебувають у співжитті. Було задано два питання: „Як Ви ставитеся до співжиття?” (позитивно/негативно) і „Чи вважаєте Ви себе одруженим (заміжньою)?” Більшість чоловіків сприймають співжиття позитивно (70%), а більшість жінок – негативно (60%). Більшість чоловіків вважають себе вільними, а більшість жінок – заміжніми. Отже, співжиття вигідне у більшості випадків чоловікові, який, щоб уникнути відповідальності перед дружиною та дітьми, часто є ініціатором вільних стосунків із жінкою. І причина, з якої жінки погоджуються на співжиття, аж ніяк не почуття, а брак власного житла і матеріального забезпечення. 2. Сім’я як мала соціальна група та соціальний інститут Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до „оригіналу” моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. Узи всередині сімейних чарунок є найбільш вагомими і фундаментальними з усіх існуючих між людьми, так як вони засновані на спорідненості. Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку праці, з другого сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. Сім’я пов'язана із суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні, дитячі, суспільні, політичні, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями. Відносини у сім'ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства. Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства. У системі цінностей велика увага приділяється стабільній і гармонійній сім’ї, без якої неможливе здорове суспільство. При відповіді на запитання: „На чию допомогу Ви сподіваєтесь у скрутну хвилину?” – 90% опитаних зазначили сім’ю, рідних і близьких. Той, хто зумів побудувати маленький дім, зможе побудувати і великий. Тому, мріючи про світле майбутнє країни, треба починати з власної сім’ї. Неможливо бути демократом і зберігати почуття власної гідності в суспільних відношеннях, якщо вдома ти звик принижувати та бути приниженим. Існують базові універсальні якості, які в рівній ступені важливі і в сімейному, і в суспільному житті. До них можна віднести відповідальність, врівноваженість, терпимість, толерантність, незалежність у поглядах, самокритичність, уміння визнавати свої помилки і працювати над їх виправленням, чесність, мужність, уміння жертвувати своїми інтересами тощо. Гасло „Почни з себе” універсальне. Розвиток сім'ї, її зміцнення і стабілізація – це справа передусім кожної подружньої пари, а вже потім держави і суспільства, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси в сім'ї тієї чи іншої людини. Сім'я - соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітини суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми. Як мала соціальна група сім'я є спільністю, яка утворюється на основі шлюбу або кровному споріднені, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання. Сім'я як соціальний інститут вивчається на макрорівні, а як мала соціальна група - на мікрорівні. Парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а парадигма малої соціальної групи на внутрішні зв'язки. Більш традиційним є погляд на сім’ю у контексті малої соціальної групи. Наразі різні соціологи при визначенні сім'ї аргументують ті, чи інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена. Н. Смелзер: „Сім’я – це об’єднання людей, яке ґрунтується на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні і пов’язане спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей”. Е. Гіденс: „Сім’я – це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми”. М. Шаповал: „Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною вона стає лиш у зв’язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до нього”. Сім'я - це група осіб, пов’язаних зв’язками спорідненості, які проживають сумісно, мають спільний побут і взаємні права та обов'язки. Спорідненість - це зв'язки, що об’єднують осіб через шлюб, кревну спорідненість або усиновлення. Подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом. Існує ще такий соціологічний підхід до аналізу шлюбно-сімейних відносин, коли сім'я розглядається під кутом зору її способу життя. У цьому випадку виділяються такі основні сфери життєдіяльності сім'ї: репродуктивно-виховна діяльність, ведення домашнього господарства, трудова діяльність, спілкування. Спосіб життя сім'ї дозволяє простежити взаємозв'язок різних сторін життя, а також співвідношення одного й того ж виду діяльності у членів сім'ї. Зокрема, соціологи підмітили наступну особливість: більше розрізняються між собою соціальні класи, ніж країни, які належать до однієї культури. Іншими словами, діти представників різних класів „запрограмовані” на певну поведінку, спосіб життя, цінності, норми тощо. Наприклад, у робітничих сім’ях частіше практикується фізичне покарання. Існує декілька типологій сім’ї в залежності від певного критерію. Залежно від форми шлюбу сім’ї можуть бути моногамними або полігамними, про що мова йшла вище. Залежно від структури родинних зв’язків існують нуклеарні (прості, кон’югальні) та розширені (складні, консангвінальні) сім'ї. Найбільш розповсюдженою є нуклеарна сім’я (поняття ввів у 1949 р. американський соціолог Ж. Мурдок) – це чоловік, дружина (або один із них) та діти, які не перебувають у шлюбі. Вона характеризується слабкими міжпоколінними зв’язками та зв’язками між родичами. З одруженням дітей утворюється розширена сім’я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом або дуже близько один від одного і ведуть спільне господарство. Вона характеризується сильними узами між поколіннями і родичами. На думку сучасних вчених, певним перебільшенням є теза, що у традиційному суспільстві домінувала розширена сім’я. Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну, коли є обидва члена подружжя і неповну, де один із батьків відсутній. Залежно від кількості дітей сім’ї бувають малодітні, середньодітні, багатодітні та бездітні. Залежно від працевлаштування членів подружжя на оплачуваній роботі можна говорити про однокар’єрну (працює лише один) і двокар’єрну (працюють обидва) сім’ю. Залежно від розподілу прав і обов’язків в сім’ї виділяють авторитарні сім’ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини - чоловікові, а дітей – батькам та демократичні (егалітарні), які ґрунтуються на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо. Функції сім'ї відбивають систему взаємодії сім'ї і суспільства, з одного боку, і сім'ї й особи - з другого. Можна виділити функції сім'ї стосовно суспільства, функції суспільства щодо сім'ї, сім'ї стосовно особи й особи стосовно сім'ї. У зв'язку з цим функції сім'ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) й індивідуальні (стосовно особи). Функції сім'ї тісно пов'язані з потребами суспільства в інституті сім'ї і з потребами особистості щодо сімейної групи. Вони глибоко історичні, тісно пов'язані із соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються як характер, так і їх ієрархія. Зауважимо, що сучасна сім'я в основному зберегла всі функції попередніх форм сім’ї, але при цьому змінились місце, значення і вага кожної з функцій, їх субординація, ієрархія. Були різні експерименти функціональної заміни сім’ї, але вони виявилися невдалими. Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом, її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися, а інших, навпаки, - збільшитися. Зокрема, у сучасному суспільстві сім’я втратила деякі свої функції, зокрема вона перестала бути економічним виробничим осередком, проте залишилася економічним осередком споживання. Також сім’я все більше ділить виховну функцію з іншими соціальними інститутами, зберігши її лише на стадії ранньої соціалізації дитини. На думку Я. Щепанського: „Особливе значення сім’ї випливає з двох її основних функцій, які вона виконує в рамках суспільства: перша полягає в тому, що сім’я – це єдина соціальна група, яка збільшується не завдяки прийому нових членів із зовні, а завдяки народженню дітей, тобто це група, яка підтримує біологічну безперервність суспільства. Інша її основна функція полягає в передачі культурної спадщини суспільства”. У соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім'ї. Залежно від сфер життєдіяльності можна виділити такі основні функції.
|
|
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін |
ЗМІСТ Передмова 5 0 Загальний відділ 7 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 16 316 Соціологія 16 32 Політика. Політологія 17 33 Економіка. Економічні... |
|
1. Вступ до соціології Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології ... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 27 316 Соціологія 28 32 Політика 30 33 Економіка. Економічні науки 31... |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 11 316 Соціологія 12 32 Політика 13 33 Економіка. Економічні науки 14... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 22 316 Соціологія 23 32 Політика 24 33 Економіка. Економічні науки 26... |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 13 316 Соціологія 13 32 Політика. Політологія 14 33 Економіка. Економічні... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 18 316 Соціологія 18 32 Політика. Політологія 20 33 Економіка. Економічні... |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 13 316 Соціологія 13 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціографія. Гендерні дослідження 29 311 Статистика як наука. Теорія статистики. Статистичні методи 30 316 Соціологія 30 32 Політика... |