Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Сергій Яремчук
СОЦІОЛОГІЯ
Навчальний посібник
Чернівці
„Рута”
2007
ББК: 60.5 я 73
УДК: 316 (075.8)
Я 722
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
Рецензенти:
Медіна Т.В., кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Зорій Н.І., кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри психології та соціології Буковинського державного медичного університету
Я 722 Яремчук Сергій Степанович. Соціологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2007. – 160 с.
ISBN
Представлений посібник містить програму, нормативний курс лекцій із курсу „Соціологія” та методичні матеріали для проведення семінарських занять. До кожної теми подано контрольні питання, теми есе, індивідуальних навчально-дослідних завдань, рекомендовану літературу. Також наводиться список підручників та навчальних посібників із курсу та контрольні питання до заліку.
Для студентів вищих навчальних закладів.
ББК: 60.5 я 73
УДК: 316 (075.8)
С.С. Яремчук, 2007
ISBN
ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ................................
ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1. Засновники соціології..........................................................
2. Наукове поле соціології.......................................................
Семінар 1. Актуальність соціологічної проблематики........
ТЕМА 2. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА
1. Сутність, ознаки та типологія суспільств..........................
2. Культурна домінанта суспільства.......................................
3. Потреби як джерело активності людини............................
Семінар 2. Соціологічні виміри суспільства.........................
ТЕМА 3. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
1. Особистість і соціалізація....................................................
2. Соціологічна структура особистості..................................
3. Девіантна поведінка.............................................................
4. Соціальний контроль............................................................
Семінар 3. Багатогранність особистості................................
ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ЇЇ ДИНАМІКА
1. Соціальні групи....................................................................
2. Соціальна стратифікація......................................................
3. Соціальні інститути та організації......................................
4. Соціальна мобільність.........................................................
Семінар 4. Індивід у соціальній структурі............................
ТЕМА 5. СОЦІОЛОГІЯ ШЛЮБУ ТА СІМ’Ї
1. Шлюб як соціальний інститут.............................................
2. Сім’я як мала соціальна група та соціальний інститут.....
3. Основи створення сім’ї та чинники її міцності.................
4. Характеристика відносин у сім’ї.........................................
5. Розлучення, його причини і наслідки.................................
6. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.......................................
Семінар 5. Шлюб і сім’я у вимірі сьогодення.......................
ТЕМА 6. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1. Характеристика соціологічного дослідження...................
2. Проект і програма соціологічного дослідження...............
3. Вибірка у соціологічному дослідженні..............................
4. Методи та методологія соціологічного дослідження.......
Семінар 6. Як проводяться соціологічні дослідження?.......
ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ................
ЗАЛІКОВІ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.................................
|
5
9
12
23
30
37
41
45
49
53
59
65
72
74
78
81
91
96
103
108
113
119
122
129
133
135
139
140
143
145
150
153
156
|
ВСТУП
Людина з вищою освітою будь-якого профілю житиме і працюватиме не в технічному світі, серед технологічних ліній, машин і приладів, а у світі соціальному, у нескінченій мережі людських стосунків, які наповнені моральним змістом, підкорені певним цінностям та нормам. Вона тим чи іншим чином братиме участь у функціонуванні та відтворенні сімейних, економічних, політичних та інших соціальних інститутів. Наразі людина буде безпорадною у сучасному суспільстві, якщо не буде озброєна системою знань про нього, про духовні глибини і можливості особистості, про культурні надбання, тенденції глобальних економічних, соціальних, культурних та політичних змін. Вона буде недостатньо підготовлена до суспільного життя, якщо не знатиме, як функціонує держава і вся система політичних інститутів, які вона має права й свободи, як їх домагатися і захищати.
Молодий фахівець має бути підготовленим до врахування і використання в майбутній професійній діяльності людського фактору. Постіндустріальне виробництво все більше будується на високих технологіях, кардинально змінює роль і місце людини у виробничих процесах: з простих „придатків” до техніки працівники все більше перетворюються на самостійних суб’єктів власної трудової поведінки. Спеціаліст XXI століття аж ніяк не може бути технократом, бо до складу його професійних функцій входитиме управління людськими відносинами, врахування індивідуальних особливостей працівників, їх внутрішнього світу, організація комунікаційних процесів.
Людина, яка працюватиме в секторах інформаційної економіки, повинна, як це не дивно звучить, бути до певної міри і філософом, і соціологом, і культурологом, мати підготовку з психології, конфліктології, управління персоналом тощо.
Підкреслимо, що викладання соціально-гуманітарних дисциплін перестає бути спрямованим лише на розвиток загальної культури спеціаліста, але й набуває якості важливого, необхідного компоненту його суто професійної підготовки.
У вищій школі сучасного суспільства набуває особливої ролі соціальне знання, посилюється взаємопроникнення наук, усе більш поширеними стають міждисциплінарні дослідження. Вираженням цього процесу є виникнення міждисциплінарних кафедр, створення комплексних дослідницьких програм, у тому числі таких, що об’єднують зусилля гуманітарних і природничих наук.
Основна тенденція сьогодення – гуманізація освіти. Сучасна епоха – це час, коли в системі наукового і практичного знання лідерство буде переходити до соціальних наук, таких як економіка, юриспруденція, психологія, соціологія, політологія, менеджмент тощо. Бал у ХХІ ст. будуть правити соціальні науки. Зокрема, у вузах Японії до 70% часу відводиться на вивчення суспільних дисциплін.
На зміну „суспільству праці” йде „суспільство дозвілля”, замість матеріальної реальності об’єктом нашого пізнання все більше стає віртуальна реальність. Найбільшим попитом на ринку праці вже користуються професії по створенню того, що не є матеріальною реальністю. Вони не виробляють матеріальних продуктів, вони створюють та оформлюють світ наших сприйняттів, образів, символів і значень.
Навіщо студенту потрібна система знань про суспільство? Відповідь напрошується сама собою. Для того, щоб з її допомогою зрозуміти те суспільство, в якому він живе. Ні теорії Е. Дюркгейма чи М. Вебера, ні побудови П. Сорокіна чи Т. Парсонса самі по собі нічого не вартують. Знати їх лише для розширення свого світогляду – завдання недолуге і беззмістовне. Усі вони необхідні для вирішення одного-єдиного завдання – навчитися, як жити в цьому суспільстві, як розбиратися в перипетіях соціальної реальності і більш глибоко осмислити те, що відбувається навколо.
Чому вважають себе щасливими 90% філіппінців і лише 60% японців, хоча рівень життя других набагато вищий, ніж у перших. Чому бідні почасти щасливіші багатих? Можливо вирішальну роль у нашому житті відіграють взагалі не гроші? Чому люди, які знаходяться за межею бідності, не визнають себе бідними? Чому люди не бажають працювати в два рази краще, коли їм платять в чотири рази більше? Чому багатих в кожному суспільстві менше, ніж бідних, але їм належить більша частина матеріальних ресурсів? На пошуки відповідей на ці та багато інших питань спрямовані дослідження соціологів, які переважно зосереджуються на тому, що у суспільстві вважається проблемами – бідність, злочинність, дискримінація тощо.
До пропонованого навчального посібника входять шість тем, кожна з яких включає лекційний та семінарський матеріал. Він містить аналогічні іншим посібникам базові блоки: соціологія як наука, включаючи історію соціології, загальна соціологічна теорія, теорії середнього рівня, емпірична соціологія. У процесі навчання кожна тема може охоплювати різну кількість годин.
У посібнику розглядаються питання про сутність соціології, її предмет та об'єкт, функції і структуру, історію розвитку та значення щодо вирішення проблем українського суспільства. Автор обмежився в лекції по історії соціології лише характеристикою деяких із її засновників, залишивши більш детальний розгляд на самостійне опрацювання. Програма курсу передбачає опанування основних соціологічних теорій та термінів. Окремі розділи присвячені вивченню процесу соціалізації особистості, соціальним інститутам та організаціям, соціальній структурі та стратифікації, культурі як соціальному феномену тощо. Як теорія середнього рівня розглядається соціологія шлюбу та сім’ї. Також у курсі пропонується тема, що висвітлює методику і техніку соціологічного дослідження. Враховується специфіка програмування та організації досліджень, особливості різних методів збору соціальної інформації, техніка та процедури її обробки. На основі отриманих теоретичних знань студенти мають виробити уміння оперувати основними соціологічними категоріями та сформувати аналітичні навички при дослідженні соціальних явищ і процесів.
Канвою викладу матеріалу виступають трансформаційні процеси сучасного українського суспільства. Основні реалії та проблеми вітчизняного суспільства розглядаються через призму соціологічних концепцій.
На лекціях студенти отримують основні теоретичні знання з курсу. Кожна лекція за структурою включає перелік тематичних питань, основний зміст, терміни. Зауважимо, що аналітики з Гарвардського університету вивчали здатність людей слухати інших. Згідно з отриманими даними, відразу після завершення розмови середньостатистичний респондент пам’ятав лише 50% з того, що сказав його співрозмовник (хоча він був упевнений у тому, що слухав дуже уважно). Через вісім годин після розмови людина забувала третину прослуханої інформації. Через два місяці в пам’яті залишилося лише 23% з того, що було прослухано.
Тому, з метою оптимізації навчального процесу, основний акцент робиться на самостійній роботі студентів, яка здійснюється, перш за все, у формі підготовки до семінарів та на самих семінарах. Кожний план семінару містить перелік контрольних питань (за трьома рівнями складності), тем есе, індивідуальних навчально-дослідних завдань (далі – ІНДЗ), рекомендовану літературу (основну та додаткову). Окремо подається список підручників та навчальних посібників із соціології та контрольні питання до заліку.
У процесі самостійної роботи студенти запам’ятовують основні терміни, розглядають соціологічні теорії та концепції, за контрольними питаннями проводять самоконтроль своїх знань, пишуть есе (короткі творчі роботи на 1-2 сторінки, де викладаються власні думки на основі засвоєного), виконують ІНДЗ (творчі роботи, які містять всебічний аналіз проблемного питання), опрацьовують основну літературу до теми, роблять реферативні огляди наукових статей (за вибором) із додаткової літератури тощо.
У ході самих семінарів студенти усно і письмово (у вигляді тестів) відповідають на контрольні питання, поглиблено аналізують проблемні моменти, виголошують есе, захищають ІНДЗ, висвітлюють основні тези наукових статей. При цьому, основними елементами семінарських занять є дискусія та формулювання висновків. Студенти повинні оволодівати умінням аргументовано відстоювати свою позицію.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
Тема 1. Соціологія як наука
Етимологія поняття „соціологія”. Час виділення соціології в окрему науку. О. Конт: мотивація створення соціології, класифікація наук і місце у ній соціології, „соціальна статика” та „соціальна динаміка”, розвиток інтелекту та стадії суспільства. К. Маркс: міждисциплінарний науковий доробок та його інтерпретації, економічний детермінізм людської історії, позитивний погляд на конфлікти, теорія формацій, класи і класова боротьба, теорія майбутнього. Г. Спенсер: розуміння суспільства як організму, ідея закономірної еволюції. Е. Дюркгейм: соціальні факти, цінності й норми, норма і патологія, аномія, самогубство, розподіл праці та соціальна солідарність. М. Вебер: розуміюча соціологія та теорія соціальної дії, взаємозв’язок релігії та моралі з економікою й політикою, типи державного панування та бюрократія.
Об’єкт соціології. Місце соціології в системі наук. Дискусії навколо предмету соціології: макро- і мікросоціологічні підходи. Сучасне розуміння предмету соціології вітчизняними та зарубіжними вченими. Структура соціології: три рівні. Функції соціології: теоретико-пізнавальна, описово-інформаційна, соціального планування, прогностична, інструментальна, світоглядна, виховна.
Тема 2. Суспільство як цілісна система
Суспільство, його ознаки. Структура суспільства: чотири підсистеми. Типологія суспільств: стадіальна, формаційна та цивілізаційна. Закони розвитку суспільств. Розуміння культури класиками соціології. Соціальні цінності та ціннісні орієнтації. Соціальні норми. Види культур: елітарна, народна, масова, субкультура, контркультура. Потреби та їх функції. Ієрархія потреб за А. Маслоу: Інтерес. Мотив. Модель мотиваційної поведінки.
Тема 3. Особистість у системі соціальних зв’язків
Соціологічне визначення особистості через порівняння понять „людина”, „індивід”, „особистість”. Соціалізація. Поєднання біологічного та соціального у формуванні людини. Основні механізми соціалізації: ідентифікація та імітація. Ідентичність. Референтна група. Агенти соціалізації. Первинна і вторинна соціалізація. Соціальна адаптація та інтерналізація.
Статус. Приписні й здобуті статуси. Соціальний та особистий статус. Статусний набір. Тест „Хто я?”. Символи статусу. Статусна несумісність. Соціальна роль та рольовий набір особистості. Соціальні очікування (експектації). Статусно-рольовий конфлікт. Спрямованість особистості. Соціальні установки (еттітюди). Типологія особистості та визначення базового типу.
Девіантна поведінка. Позитивна та негативна девіація, асиметрія ставлення до них. Делінквентна поведінка. „Середній тип” як норма. Культурний релятивізм як основна риса визначення девіації. Молодь і злочинність. Концепції походження девіації. Аномія. Чинники девіації, їх об’єктивна й суб’єктивна обумовленість.
Соціальний контроль. Внутрішній та зовнішній контроль, їх взаємозв’язок. Санкції та їх типологія. Взаємозв’язок між нормами і санкціями. Агенти соціального контролю.
|