|
|
Скачати 1.56 Mb.
|
12 . Фактори ризику, що впливають на здоров'ялюди не могли не звертати увагу на захворювання і намагалися якось від них рятуватися. Так виникла практична, а пізніше – і наукова медицина. Усі медичні доктрини складалися з двох частин — учення про здоров'я та вчення про захворювання. понад 2 тис. років тому Гален виокремлював три стани організму: здоровий, хворий і проміжний. Проте медицина пізнавала природу захворювань і чим досконалішими ставали засоби лікування, тим надійнішими здавалися шляхи зміцнення здоров'я через лікування Однак практика показала, що, не зважаючи на досягнення лікувальної медицини, рівень захворюваності та пов'язані з нею економічні витрати залишаються високими. Таким чином, суто медичні заходи не дають ефекту в досягненні належного стану загального здоров'я, оскільки медицина, маючи на меті зберігання здоров'я, фактично вирішує інше – лікування вже хворих. Науку про здоров'я визначає термін «санологія» (від лат. sano – лікувати, оздоровлювати). Санологія – це наука про здоров'я практично здорових людей, теорію та практику охорони, поліпшення і відтворення здоров'я населення. Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру та функцію організму за відсутності проявів захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільш ефективно використовувати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Це означає, що підвищені вимоги до людини під час її професійної діяльності (пілоти, космонавти, моряки, металурги та ін.) потребують від організму швидкого й адекватного перелаштовування, а також швидкого відновлювання звичайного, нормального рівня функціонування. За визначенням ВООЗ під здоров'ям розуміють стан повного фізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань або фізичних дефектів. Однак це визначення є дуже загальним і ґрунтується на відносному понятті «благополуччя Суспільне здоров'я – це здоров'я індивідів, які формують суспільство.. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Показники суспільного здоров'я :Демографічні : -Показник народжуваності – це співвідношення кількості народжень за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території. -Коефіцієнт смертності – це співвідношення кількості померлих за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території. -Показник дитячої смертності – це співвідношення кількості померлих на 1-му році життя дітей на 1000 чол. до двух третин дітей, що народилися живими у цьому році, та третини дітей, що народилися живими у попередньому році. Народжуваність вважають високою якщо показник становить понад 250/00, низькою, якщо показник нижчий 150/00. Смертність вважають високою, якщо показник більший 150/00, низькою – менший 90/00. Показник дитячої смертності понад 500/00 вважають високим, менший 300/00 – низьким. - показники фізичного розвитку населення, -медико-санітарні показники – захворюваність, поширеність захворювань, непрацездатність через хвороби та нещасні випадки тощо. Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність нових захворювань, що раніше не виникали та вперше в даному році виявлені серед населення. Хворобливість (поширеність захворювань) – сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше зареєстрованих у даному році, але виявлених у попередні роки. Обидва показники розраховують на 1000 осіб. Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища. Вивчаючи цей показник, за декілька років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження. Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів середовища та його зростання не призводить до негативних зрушень у стані здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв'язку з досягненнями медицини та накопичення в результаті цього хворих, що знаходяться на диспансерному обліку. До факторів, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата та відновлення. Відтворення здоров'я або охорона та реалізація генофонду, народження здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними та санітарно-гігієнічними умовами. Здоров'я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності та пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан пологодопоміжної служби та мережі медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку дитини зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними й іншими шкідливими впливами на плід під час вагітності. У цьому аспекті величезну роль відіграє стан навколишнього середовища та морально-етичні характеристики майбутніх батьків. Своєчасна порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, тяжкохворих тощо. Процес витрати здоров'я відбувається здебільшого у виробничій сфері, тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велику увагу слід приділяти оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями та концентраціями різних фізичних і хімічних факторів (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу і т. ін.). Процес відновлення здоров'я складається із рекреації (відпочинок), лікування та медико-соціальної реабілітації (відновне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів. Трьом рівням особистості (соматичному, психічному та соціальному) відповідають три аспекти здоров'я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в системі охорони здоров'я пов'язано передусім з діагностикою рівня соматичного здоров'я людини. Головні умови існування усього живого на Землі — це можливість поглинати енергію із зовнішнього середовища, акумулювати її та використовувати для процесів життєдіяльності. Чим більші доступні для використання резерви біоенергеїї, тим більш життєздатний організм, оскільки життя підтримується тратою енергії на всіх рівнях. Міжнародна програма «Здоров'я для всіх» та сучасна державна реформа з охорони здоров'я – це однакова можливість для будь-якої людини зміцнювати та підтримувати своє здоров'я, а також користуватися медичними послугами як у межах однієї держави, так і на міжнародному рівні. Основу досягнення стратегії «здоров'я для всіх» становить первинна медико-санітарна допомога (ПМСД). Концепція ПМСД розширює традиційний зміст медичного обслуговування, яке раніше практично було зведено до боротьби з хворобами та радикального втручання в критичних ситуаціях. Головну увагу приділяють профілактиці захворювань і зміцненню здоров'я. ПМСД передбачає задоволення потреб кожної особи, сім'ї чи колективу шляхом надання відповідних послуг в установах, розташованих неподалік від місця проживання та роботи. Вона являє собою перший етап безперервного процесу охорони здоров'я населення. ПМСД не може обмежуватися лише організацією лікувальної медичної допомоги, це має бути комплекс медико-санітарних, лікувальних, профілактичних і гігієнічних заходів. Серед них виокремимо такі: сприяння забезпеченню населення продуктами харчування та раціональному харчуванню, достатнє постачання очищеної питної води, охорона материнства та дитинства, планування сім'ї, імунізація проти основних інфекційних захворювань, профілактика та боротьба з місцевими ендемічними захворюваннями, належне лікування інших захворювань і травм, достатнє забезпечення населення необхідними ліками, санітарно-просвітня робота. Доведено, що розвиток багатьох соматичних захворювань пов'язаний з негативним впливом низки внутрішніх (спадкових, генетичних) і зовнішних (соціально-культурних) факторів. Ці фактори називають факторами ризику. Формування здорового способу життя Поняття «спосіб життя» є складова частина взаємодії матеріальних умов, особливостей життя, поведінки людини в конкретному суспільному середовищі. Це певний характер життєдіяльності, зумовлений об'єктивними процесами розвитку суспільства. Розрізняють виробничий, суспільно-політичний, невиробничий і медичний аспекти способу життя. Спосіб життя – це діяльність і активність людей за певних матеріальних і нематеріальних умов життя та реакція на дані умови. Серед найбільш дієвих факторів, які безпосередньо впливають на стан здоров'я населення, виокремлюють: характер розподілу та використання матеріальних ресурсів сім'ї, її психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних стосунків (між подружжям, батьками та дітьми), склад сім'ї (повна чи неповна), регламент роботи, режим і порядок дня вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер харчування, фізична активність, мотивація до збереження здоров'я, настанова на тривале життя та ін. Визначення безпосередніх причин несприятливої динаміки здоров'я дозволяє активно впливати на цей процес Порушення режиму сну, харчування, фізичної активності різко позначаються на дітях уже в перші роки їх життя. Зокрема, у кожної 3-ї дитини, яка не привчена до режиму, виявляють часті гострі та хронічні захворювання. Концентрованим виявом взаємозв'язку та позитивної взаємодії (способу життя та здоров'я населення) є поняття «здоровий спосіб життя». Він об'єднує все, що сприяє виконанню людиною тих чи інших суспільних і побутових функцій в умовах, найбільш оптимальних для її здоров'я та розвитку. Здоровий спосіб життя свідчить про певну орієнтованість діяльності особи на зміцнення та розвиток індивідуального та суспільного здоров'яВеличезне значення у формуванні здорового способу життя має створення оптимальних умов функціонування індивіда та суспільства. Виявлено, що 90% дітей дев’яти-, десятирічного віку вже вживали алкоголь, і першу чарку вони отримали з рук батьків або родичів, причому 6 із 10 опитаних дорослих вважають, що малі дози алкоголю не шкідливі для дітей. Отже, проблема підвищення рівня санітарно-гігієнічних знань населення залишається актуальною. Систематичність і відповідна вікова й освітня диференціація гігієнічного навчання та виховання мають знайти своє відображення в різних формах і на різних етапах загальної та спеціальної освіти а також у засобах масової інформації. Ефективність гігієнічного виховання різко зростає, коли подано інформацію про конкретні проблеми (режим праці та відпочинку, особиста гігієна, раціональне харчування, фізична активність, статеве життя, планування сім'ї та ін.) і коли її безпосередньо адресовано певній аудиторії, з урахуванням конкретної ситуації. Одним із важливих компонентів здорового способу життя є раціональна організація науки та праці. Характер трудової діяльності визначає структуру та рівень захворюваності, що є наслідком зміни ступеня адаптації до умов праці. Статичне напруження м'язів у робочій позі, гіподинамія, нервово-психічне напруження, фізичні та хімічні фактори, що супроводжують трудовий та навчальний процеси, – усе це має безпосереднє відношення до стану здоров'я людини. Раціональний режим праці та відпочинку встановлюють на основі аналізу динаміки працездатності. За результатами такого аналізу проводять цілу низку заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва, а також у позавиробничій сфері. Для відновлення функціонального стану працівника до початку нового робочого циклу (добового, тижневого, річного) в усіх організованих закладах виконують фізичні вправи, проводять культурно-масові заходи, психорегуляцію, самомасаж тощо. У формуванні вміння працівника контролювати свій фізичний стан і відновлювати працездатність до початку нового робочого циклу вагому роль відіграють медичні працівники за допомогою періодичного та цільового медичного огляду. Здоровий спосіб життя не сумісний зі шкідливими звичками. Ця несумісність визначається не лише прямим негативним впливом тютюну, алкоголю та наркотиків на організм, але і тим, що шкідливі звички перешкоджають утвердженню складників здорового способу життя — оптимальній організації відпочинку, фізичній активності тощо. В останні роки відзначено небезпечну тенденцію до збільшення кількості людей, які палять, вживають алкоголь, наркотики, інші токсичні речовини. Статистика свідчить, що зараз у нашій країні серед молоді (до 30 років) лише 20% не вживають алкоголь. У віці після 30 років цей показник становить серед чоловіків 0,6 %, серед жінок – 2,1 %. Водночас доведено, що чоловіки, які систематично вживають алкоголь, хворіють у 1,5–2,5 рази частіше, ніж ті, хто ним не зловживає. Паління не лише негативно позначається на здоров'ї (різко підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і злоякісних новоутворень), але й суттєво зменшує бюджет сім'ї того, хто палить. Значну небезпеку для здоров'я становить так зване пасивне паління (вдихання тютюнового диму в одному приміщенні з тими, хто палить). Виділяють три основні групи факторів, що прозводять до появи шкідливих звичок, а саме: соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особисті. До перших належить увесь комплекс звичаїв, традицій тощо. Навіть у порівняно благополучних сім'ях традиція вживати алкоголь у свята здатна закласти у дитини готовність у майбутньому реагувати на подібну ситуацію за «алкогольним сценарієм». Слід пам'ятати, що в підлітковому віці пробуджуються нові біологічні та соціальні інтереси. Як раз цей період найбільш небезпечний щодо вживання алкоголю як способу проведення відпочинку. Тому необхідно спрямовувати самоствердження молодої людини в соціально корисному напрямі (спорт, художня самодіяльність, клуби за інтересами, література, музика тощо). Формування здорового способу життя є основою профілактики захворювань. Профілактика – це цілісна система заходів, проведених не тільки щодо первинних причин захворювань, але й для запобігання чинникам, що сприяють розвитку захворювань. Розрізняють профілактику суспільну та індивідуальну, первинну та вторинну. Первинна профілактика покликана зберігати здоров'я людей, не допускати дії на людину факторів природного та соціального середовища, здатних спричинити хворобливі зміни. Соціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи з її арсеналу спрямовані, по-перше, на запобігання захворюванням шляхом усунення причин і умов їх виникнення; по-друге, на підвищення стійкості самого організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища. Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення патологічного процесу, що вже виник в організмі. Найбільш ефективними шляхами профілактики є формування здорового способу життя та диспансеризація населення. Диспансеризація – метод динамічного спостереження за здоровими особами, які об'єднані за загальними фізіологічними особливостями або умовами праці, за хворими, що страждають на хронічні захворювання, які найчастіше призводять до тимчасової непрацездатності, інвалідності та, навіть смертності, а також за тими, що перенесли деякі гострі захворювання, за особами з факторами ризику з метою активного раннього виявлення захворювань і своєчасного проведення лікувально-оздоровчих заходів. Основна мета диспансеризації полягає у збереженні та зміцненні здоров'я населення, збільшенні тривалості життя людей і підвищенні продуктивності їх праці шляхом систематичного спостереження за станом їх здоров'я, вивчення та покращення умов праці й побуту, широкого проведення комплексу соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, профілактичних і лікувальних заходів. Диспансеризація здорових осіб покликана забезпечувати правильний фізичний розвиток, зміцнювати здоров'я, виявляти й усувати фактори ризику виникнення різних захворювань шляхом широкого проведення суспільних та індивідуальних, соціальних і медичних заходів. Диспансеризація хворих сприяє виявленню та лікуванню хворих на початкових стадіях захворювання, виявленню й усуненню причин, що призводять до їх виникнення, запобіганню загострення процесу та його прогресування на основі постійного динамічного спостереження та проведення лікувально-оздоровчих і реабілітаційних заходів. У першу чергу диспансеризації підлягають такі категорії населення: працівники провідних галузей промисловості, виробництва зі шкідливими умовами праці; учні, студенти та працюючі підлітки незалежно від характеру виробництва та галузей промисловості; інваліди та ветерани Великої Вітчизняної війни; жінки дітородного віку, хворі за основними групами захворювань, які визначають рівень тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності населення; особи з підвищеним ризиком захвозахворюваності – з підвищеним артеріальним тиском, передпухлинними та іншими станами; особи з зайвою вагою тіла, які зловживають алкоголем і ведуть малорухливий спосіб життя. За ступенем участі в диспансеризації населення медичні заклади поділяють на три рівні. Перший рівень – амбулаторно-поліклінічні заклади, що обслуговують населення за виробничим або територіальним принципом: фельдшерсько-акушерській пункт, лікарська амбулаторія, медична санітарна частина, пункт охорони здоров'я, поліклініка, жіноча консультація. Другий рівень – спеціалізовані диспансери (кардіологічний, онкологічний, шкірно-венерологічний, протитуберкульозний, психоневрологічний трахоматозний, наркологічний, лікарсько-фізкультурний, ендокринологічний), стаціонари лікарень, консультативно-діагностичні центри. Третій рівень – обласні, республіканські лікарні, спеціалізовані центри, клініки медичних і науково-дослідних інститутів. Диспансеризацію здійснюють за такими періодично повторюваними фазами: а) облік і обстеження всього населення з метою активного виявлення захворювань на ранніх стадіях, а також факторів ризику; б) проведення необхідних профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів; в) динамічні спостереження за станом здоров'я кожного індивіда й оцінка ефективності проведених заходів . |
| ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
Буцкіна, С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі Готовність дитини до шкільного навчання вчені насамперед розглядають з точки зору відповідності рівня розвитку дитини вимогам навчальної... |
| Приклад заповнення Довідки щодо залишку сум від'ємного значення попереднього... Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками... |
Вплив деструктивних тенденцій виховання на відношення дитини до оточуючого світу Снує багато проявів агресивних тенденцій. Деякі з них є конструктивними (народження, збереження життя, секс), а деякі деструктивними.... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про хід виконання рішення виконкому від 13. 05. 2009 №255 «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в осінньо-зимовий... |
ПРАВА ДИТИНИ Отже, права дитини це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в опалювальний період 2008-2009 років та заходи щодо належної підготовки... |
За підтримки: ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород та Тернопіль.... |
| ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською... |
Заняття Гормони щитовидної залози впливають на всі процеси обміну і функцію багатьох органів та тканин, що особливо важливе значення має... |