|
|
Скачати 1.56 Mb.
|
|
15 Заходи щодо запобігання та лікування порушень опорно-рухового апарату До основних порушень опорно-рухового апарату належать остеохондрози, сколіози (прості та складні), залишкові кіфози та лордози, плоскостопія різного ступеня та «конячі» ступні. Вправи для профілактики порушень опорно-рухового апарату. 1. Щоденні заняття фізкультурою, гігієнічною гімнастикою, що забезпечує поліпшення роботи серця, нормалізує кров’яний тиск, зменшує частоту пульсу, стимулює поглиблення дихання, сприяє травленню та виділенню газів, дефекації, зміцнює м’язи, кістки, сухожилля, покращує фігуру, гальмує процес старіння, зменшує вагу тіла, підвищує витривалість; 2. Спеціальні вправи (система Ніші). Вправу «Золота рибка» треба робити щоденно вранці та ввечері протягом 1 – 2 хв. Лежчи на спині, руки витягнути за головою, ноги теж витягнути, потилицю, передпліччя, п’ятки, стегна міцно притиснути до підлоги. Рахуючи до 7 поступово потягнутися п’яткою правої ноги, а дві руки тягнути в протилежну сторону. Наступна така ж процедура з потягненням п’ятки лівої ноги. Зробити таких вправ 5 – 7 разів. Покласти кисті рук під шию, ноги разом – потягнутися та починати хвильові рухи, як рибка, хребет потрібно міцно притиснути до підлоги. Вправа «Для капілярів людини». Вихідне положення: лягти на підлогу, під шию покласти валик, підняти руки та ноги вверх під прямим кутом та тягнути їх із сильним напруженням. Тривалість вправи 1 – 2 хв, виконувати вранці та ввечері. Вправа «Змикання стоп і долоней». Лежачи на спині, стулити долоні та ступні ніг (зігнути ноги у колінах), зробити 10 натискань долоні на долоню, потім пальців на пальці, потім пальців на долоню однієї руки, потім іншої. Стулені долоні витягнути понад головою, повільно провести їх над обличчям до поясу з напрямом пальців до голови, зробити так 10 разів. Лежачи на спині, спрямувати пальці стулених долоней до ніг, рухатися від пупка до лобка – потім навпаки, зробити так до 10 разів. Лежачи на спині, стуленими долонями витягнутих рук розтинати повітря від голови до ніг, повторити 10 разів. Лежачи на спині, стулені долоні тримати над епігастрії, рухати стуленими ступнями ніг вперед – назад розміром в 1 ступню, повторити 10 разів. Лежачи на спині рухаємо стулені долоні та стулені ступні ніг уперед – назад, начебто розтягуючи хребці, повторити 10 – 30 разів. Лежачи «в позі лотоса» заплющити очі та дихати ривками носом, видихати ротом протягом 5 – 10 хвилин. Вправа « Для спини та живота ». Стати на коліна, опустити таз на п’ятки, підняти плечі як можна вище та опустити їх, повторити 10 разів. Руки витягнути перед груддю та швидко глянути через ліве плече на куприк, подумки оглянути хребці до шийного відділу, потім так же швидко глянути через праве плече на куприк і подумки оглянути хребці до шиї. Підняти руки вверх паралельно одна до одної та швидко зробити вправу так само, як у попередньому положенні. Зробити по 10 нахилів голови вліво-вправо та вперед – назад і по 10 поворотів голови вліво-вправо, подумки оглядаючи через кожне плече хребет. Підняти руки, зігнути їх під прямим кутом, стиснути кулаки, відхилити голову назад, щоб підборіддя було спрямовано вверх, у такому положенні на рахунок 7 відвести лікті назад, утримуючи руки на рівні плечей, наче бажаючи відвести їх максимально назад. Повторити вправу 10 разів, подумки оглядаючи хребет через кожне плече. Розкачувати тіло вправо-вліво, одночасно рухаючи живіт вперед-назад протягом 10 хв (уранці та ввечері), супроводжувати вправи аутотренингом: «Мені добре, із кожним днем мені ліпше та ліпше. Кожна клітина мого організму відновлюється, кров стає чистою, здоровою. Залози внутрішньої секреції працюють відмінно, м’язи та судини еластичні, здорові, кістки – міцні, суглоби гнучкі, рухомі. Усі органи та системи підкорені роботі мозку. Мозок працює дуже добре, він керує усім організмом. Я стаю здоровішим та добрійшим». Правила безпеки для хребта та суглобів. 1. Не поспішати, не нервувати, не носити важкі речі. 2. Менше сидіти. 3. Краще присідати, ніж нахилятися. 4. Користуватися ліфтом, спускаючись на перший поверх. 5. Треба купувати взуття відповідно до розміру ноги. 6. Носити вільний одяг без паску. 7. Запобігати переохолодженню. 8. Висоту столу та стільця виміряти по себі. 9. Не пити вино та пиво. 10. Не стрибати на одній нозі. 11. Не падати. Гімнастика за Келдером для омолодження та оздоровлення. 1. Обертатися за годинниковою стрілкою від 3 до 21 разу. 2. Лежачи на спині, піднімати та опускати ноги від прямого кута до положення «за голову» від 3 до 21 разу. 3. Сидячи на колінах, нахилятися вперед, торкаючись лобом підлоги, від 3 до 21 разу. 4. Сідячи на сідницях на підлозі, припіднімати тіло, спираючись на кисті рук і стопи ніг, від 3 до 21 разу. 5. Лежачи на животі, виконувати віджимання на руках від 3 до 21 разу. 6. Із положення стоячи нахилятися вперед, згинаючи ноги в колінах від 3 до 21 разу. Починаючи з другої вправи будь-яке згинання супроводжувати вдохом через ніс, розгинання – видохом через рот. Ускладнення: до другої вправи додати вправи «очищення за допомогою дихання» та «для капілярів», до третьої – поворот голови з «оглядом» хребта подумки. 5. Можливі психопатологічні реакції у дітей та підлітків Найбільш поширені серед сучасних школярів такі психопатологічні реакції:
Можливе психогенне патологічне формування особи у вигляді:
Тип характеру визначають за посиленням окремих рис вдачі, вибірковістю реакцій на психічну дію як явну, так і приховану. Виокремлюють такі типи характеру: – гіпертимний: непосидючість, невміння затримувати увагу, емансипованість, недисциплінованість, легковажне ставлення до правил і законів; – циклічний з підйомом рівного настрою, а потім напади млявості, складнощі в навчанні, прагнення до самотності; – лабільний: схильність до невротичних реакцій, (увага тих, хто оточуює викликає дійсну радість); – астено-невротичний виникає на фоні природженої невропатії (природжена нервовість) у вигляді розладу сну, апетиту, сомнабулізму, говоріння уві сні, нічних жахів, вибіркового ставлення до їжі, відрижки, диспепсії, схильності до психопатії; – сенситивний: лякливість, потяг до навчання, соромливість з відчуттям неповноцінності, реакція субкомпенсації з невластивою веселістю, невимушеністю; – психостенічний: нерішучість, схильність до міркування, самоаналізу, легкість виникнення страхів, побоювань, захисна реакція, невроз нав'язливих станів; – шизоїдний: діти віддають перевагу товариству дорослих, замкнуті, відгороджені, з недостатньо розвиненою інтуїцією, багатим внутрішнім світом; – епілептоїдний: різкі зміни настрою (від злісті до туги), афектна реакція на випадкові подразники, лють, в'язкість, інертність у всіх сферах діяльності, дбайливе ставлення до свого здоров'я, злопам'ятливість; – істеричний: брехливість, бажання себе прикрасити, привернути до себе увагу, егоцентризм, претензія на лідерство; – нестійкий: неслухняність, непосидючість, абстрагованість, підвищений потяг до задоволення, розваг, компаній з делінквентною поведінкою; – конформний: прагнення до дотримання загальноприйнятих, однакових норм, недостатнє уміння аналізувати свої та чужі вчинки, значний рівень підпорядкованості оточенню. 9Морфологічний розвиток органів дихання в постнатальний період Носова порожнина в новонароджених дуже невеликого розміру. Носова перегородка, що розділяє ніс на праву та ліву частини, дуже низька. Носові раковини, що йдуть від зовнішніх бічних стінок носової порожнини та розділяють її на ряд щілин (4 носових ходи), дуже товсті. У зв'язку з цим носові ходи вузькі. Нижній носовий хід утворюється до 6 місяців і продовжує збільшуватися до 13 років, потім протягом життя змінюється мало. Помітне збільшення середнього носового ходу починається з 2 і продовжується до 20 років. У новонароджених додаткові порожнини носа розвинені слабо: лобова та клиноподібна пазухи – це невеликі випинання слизової оболонки. До 14 років вони досягають розмірів і форми пазух дорослої людини. Більше за інші розвинена гайморова порожнина. Решітчаста кістка в новонароджених перебуває у зачатковому стані. Найінтенсивніше гайморові порожнини ростуть у 1-й рік. У цей період вони мають круглу форму, до 3 років стають більшими, до 7 років втрачають округлі контури, а їх кількість збільшується, до 14 років досягають розмірів, як у дорослого. Слізний каналець у новонародженого розвинений добре, але він дуже короткий, його вихідний отвір лежить відносно близько до дна носової порожнини. Слизова оболонка носової порожнини дуже ніжна та має багато кровоносних судин, причому просвіт судин у новонароджених ширший, ніж у дорослих. Це забезпечує краще зігрівання повітря. У новонароджених активно росте зовнішня хрящова частина носа, змінюються розміри та форма носа (особливо у перші 5 років життя), а разом із цим змінюється і носова порожнина. Носоглотка в новонародженого невисока і не утворює напівкруглого склепіння, як у дорослого. Ширина носоглотки порівняно велика. Хоани, що сполучають порожнину носа з порожниною рота, мають круглу або трикутну форму. Протягом 1-го року життя дитини вони ростуть дуже швидко, до двох років їх висота збільшується у два рази, а їх форма стає овальною. Нижня частина носоглотки (глотка) у дітей відносно велика, широка; євстахієва труба коротка, розташована низько. Захворювання верхніх дихальних шляхів у дітей нерідко ускладнюються запаленням середнього вуха. Це пов'язано з тим, що інфекція легко проникає в середнє вухо через широку та коротку євстахієву трубу. Гортань у новонародженої дитини розташовується вище, ніж у дорослої людини. Унаслідок цього дитина одночасно може дихати та ковтати. Гортань у ранньому віці має форму воронки, у якої фронтальний діаметр більше сагітального. З віком вона набуває циліндричої форми. Гортань і голосова щілина в новонароджених вузькі. Довжина гортані відносно велика вона становить 1/32 довжини тіла. Гортань росте протягом онтогенезу нерівномірно. До 3 років вона росте швидко, і у цей час у хлопчиків і дівчаток вона однакова. Від 3 до 12 років її збільшення незначне, але сильно змінюється форма хрящів, їх щільність, будова слизової оболонки та ін. Статеві відмінності розвитку гортані у дітей до 2 років не виявлені. Після 2–3 років у дівчаток гортань росте повільніше, ніж у хлопчиків. Ще яскравіше це помітно в 10–15 років. У цей період у дівчаток гортань помітно коротша та менша, ніж у хлопчиків. У хлопчиків передньозадній діаметр гортані збільшується з 3–5 років і з цього часу стає більшим, ніж у дівчаток. Ця закономірність зберігається і в дорослих. Статеві відмінності гортані найбільше помітні на щитоподібному хрящі та голосових зв'язках Надгортанник у новонароджених розташовується близько до язика, він невеликий, його краї заломлені в середину так, що він має вигляд жолоба. Він широкий і короткий Розміри надгортанника до 16 років збільшуються у два рази. Надгортанник поступово стає пласким і до 10 років він у хлопчиків набуває такої ж форми, як і в дорослих. У дівчаток цей процес закінчується до 20 років. В однорічних дітей голосові зв'язки прикріпляються спереду до щитоподібного хряща та вище, ніж у дорослих. У дітей раннього віку вони коротші відносно голосової щілини, ніж у старші роки. Досить швидко голосові зв'язки ростуть у перший рік життя, а також у 14–16 років. Довжина голосових зв'язок у новонародженого 0,42–0,45 см. З 12 років з'являються статеві відмінності – з цього часу голосові зв'язки у хлопчиків довші (1,65 см), ніж у дівчаток (1,5см). Трахея в новонароджених і дітей 1-х місяців життя має просвіт еліпсоподібної форми, що поступово до 15–20 років стає круглим. У новонароджених, як і у плоду, трахея розташована вище, ніж у дорослого. Зростання трахеї відбувається відповідно до зростання тіла. Особливо інтенсивно зростає трахея у перші 6 місяців життя, а також у період статевого дозрівання – 14–16 років. Довжина трахеї у дітей до 10 років збільшується у 2 рази, до 25 років – у 3 рази. У новонароджених і немовлят хрящова частина трахейних зв’язків відносно мала, а сполучнотканна задня стінка, навпаки, велика. Хрящова тканина трахеї еластична та м'яка, унаслідок чого вона легко стискується. У дітей трахея легко звужується та розширюється. З 2–5 років звуження та розширення трахеї стає ускладненим, а з 6 – неможливим. Слизова оболонка трахеї, як і носоглотки, ніжна та багата на кровоносні судини, але відносно суха внаслідок недостатнього розвитку слизових залоз. Бронхи у дітей вузькі, їх хрящова тканина м'яка, м'язові й еластичні волокна розвинені слабо, слизова оболонка містить невелику кількість слизових залоз, що мають багато судин. Зростання бронхів найбільш інтенсивне у 1-й рік життя та період статевого дозрівання. Правий бронх – своєрідне продовження трахеї, а лівий відходить від трахеї під значним кутом до неї. Лівий бронх у новонароджених і дітей у ранньому віці завжди довший і вужчий, ніж правий. У підлітків у зв'язку з посиленим ростом бронхів у довжину відбувається зменшення їх хрящових стінок і посилюється розвиток м'язової й еластичної тканин. Бронхи дітей містять значно менше хрящової тканини порівняно з дорослими. Легені людини розділені на частини (права має три частки, а ліва – дві). Це ділення стає помітним з 2-го місяця розвитку плоду. Легені новонародженого відносно великі: вага легенів у дітей відноситься до ваги тіла як 1:43 або 1:59. Легені ростуть постійно до 16 років, але є періоди найбільш сильного росту: у 3 місяці та від 13 до 16 років. Залежно від віку вага легенів становить: у новонародженого – 50, в однорічного – 150, у дванадцятирічного – 560 г, а в дорослого – 1 кг. Відносна вага легенів зменшується у всі вікові періоди. Об'єм легенів значно збільшується в перший рік життя. У двох-, трьохтижневої дитини легені займають 2/3 об'єму грудної клітки. Збільшення легенів здійснюється за рахунок розгалуження дрібних бронхів, утворення альвеол і збільшення їх об'єму: у новонароджених розмір альвеол у 2 рази менший ніж у дітей 12 років, і у 3 рази менший, ніж у дорослих. Процес диференціації легенів закінчується приблизно у 7 років. У дорослої людини альвеола має форму кулі площєю 0,126 мм і внутрішнім об'ємом 4,14 мл. У спалих легенях альвеоли мають круглясту або овальну форму, у легенях дитини, наповнених повітрям, вони мають багатогранну форму внаслідок здійснюваного на них тиску. У процесі розвитку легеневого альвеолярного епітелію до моменту народження у плода утворюється сурфактант – речовина, що стабілізує силу поверхневого натягу легенів. Вона продукується великими клітинами альвеолярного епітелію – гранулярними пневмоцитами. Якщо сурфактант не утворюється, то легені новонародженого не розкриваються. Різні відділи легенів розвиваються неоднаково. У новонародженої дитини верхня та середня часточки правої легені майже однакового розміру, нижня – більша за них. До 3 місяців верхня часточка розвивається повільніше за інші, надалі – однаково з ними. До 2-го року життя дитини окремі часточки правого та лівого легенів набувають тих же розмірів відносно одна до одної, як і у дорослих. Нерівномірно змінюється вага легенів: від моменту народження і до 3 місяців життя права легеня важча за ліву. Відповідно, і об'єм правої легені більший. До року об'єм легенів дитини становить 250–280 мл. До 16 років він збільшується у 20 разів порівнянно з об'ємом легенів новонародженого. Плевра дитини аж до 2–2,5 років містить багато клітинних елементів, проте мало еластичних і сполучнотканних волокон. Будова плеври у дитини після 7 років стає схожою на будову у дорослого. 19 Оздоровлення за допомогою дихання Не кожна людина вміє правильно дихати. Унаслідок недостатнього фізичного навантаження дихання змінилося, м'язи живота припинили свій ріст і ослабли (у випадку недостатнього масажування органів травлення порушується їх діяльність, як наслідок виникають захворювання шлунку). Правильне дихання зумовлено ритмом нашого серцебиття. А це означає, що частота пульсу є основою рахунку під час дихання. Зовнішнє дихання – єдина вегетативна функція, яку можна контролювати, і це є базою для створення багатьох дихальних технік, суть яких полягає у зміненні глибини, частоти та ритму дихання. Вдих – це акт отримання енергії організмом. Затримка дихання на вдиху стимулює насичення тканин організму киснем. На видиху енергія розподіляється по організму, тіло розслаблюється. Кожний тип дихання стимулює відповідну частину тіла. Регулюючи дихання, можна контролювати стан психіки, терморегуляцію, функціональну активність органів. Найбільш поширений та простий метод лікування та профілактики захворювань є корекція дихання. Наприклад, стандартом дихання здорових чоловіків є дихання животом, якщо чоловік дихає за допомогою грудей, слід скоригувати час і навантаження на кожну процедуру переводом на дихання за допомогою живота. Стандарт дихання здорової жінки – дихання груддю, якщо жінка дихає за допомогою живота, слід скоригувати час та навантаження на кожну процедуру переводом на дихання за допомогою груді. За змішаного типу дихання у дорослих, підлітків, дітей слід обережно декілька разів на добу проводити дихальні вправи з переводом на дихання груддю або животом залежно від статі та патології людини. Дихальні вправи йогів. Основною дихальних вправ йогів є повне дихання. Розрізняють три фази (частини) дихання: черевна, середня, верхня. Черевне дихання. Необхідно зосередити своє дихання в ділянці пупка. Під час видиху через ніс живіт треба втягнути якмога більше. Діафрагма виснажена. Черевна стінка випинається на поверхню, а нижня частина легенів у цей час наповнюється повітрям. Грудна клітка лишається нерухомою, тільки живіт виконує хвилеподібні рухи і звільняє нижню частину легенів. Видих завжди слід робити через ніс. Черевне дихання дає відпочити серцю, знижує кров'яний тиск, регулює діяльність шлунково-кишкового тракту та сприяє гарному травленню, робить масаж органів черевної порожнини, Середнє дихання. Увагу зосереджено на ребрах – під час вдиху ребра розширюються максимально. Видих також здійснюють через ніс, стискуючи ребра. Таке дихання сприяє зниженню напруги серця, освіжає кров, що циркулює в печінці, селезінці, шлунку, нирках. Верхнє дихання. Увагу треба зосередити на верхівці легень, робити вдих одночасно з підніманням ключиць і плечей уверх і назад. Вдихати через ніс, повільно наповнюючи верхню частину легенів. Видихати також через ніс, опускаючи ключиці та плечі. Під час верхнього дихання середня частина грудної клітки залишається нерухомою. Повне дихання. Наповнює весь організм свіжим киснем і життевою енергією. У цілому ця вправа зміцнює, омолоджує, тонізує організм, добре впливає на всі частини тіла та мозок. Після видиху треба повільно вдихати через ніс (на вісім ударів пульсу), чергуючи та поєднуючи нижнє, середнє та верхнє дихання у хвилеподібному та безперервному русі. Піднявши трохи плечі та ключиці спочатку випинайте живіт, а потім розширте ребра. Видихуйте в тій же послідовності – знизу-вверх, втягуючи живіт, стискаючи ребра, опускаючи плечі та ключиці. У момент повного вдиху можлива затримка дихання без зусилля, до звичайного бажання зробити наступний вдих. Видих на вісім ударів пульсу. Це дихання заспокоює нервову систему та психіку, розвиває силу волі й упевненість у собі. Очищувальне дихання. Повільний вдих носом як під час повного дихання йогів, і зразу видих. Губи зложіть як для свисту, не надувайте щоки. Зробіть ряд коротких сильних видихів. М'язи живота відіграють важливу роль, а робота діафрагми та ребер допомагає лікувати багато запальних процесів, очищує легені та кров. Під час занять повне дихання виконують по сім разів, усі інші вправи – по три – п'ять разів. Іншим прикладом методик цього типу є парадоксальна дихальна гімнастика за Стрельниковою. Основою цієї гімнастики є утворення парадоксу проміж актами вдоху – видоху та роботою дихальних м'язів. Наприклад, на вдиху, за традиційного дихання, потрібно за допомогою м'язів збільшити грудну клітку, а під час дихання за методом Стрельникової за допомогою м'язів на вдиху потрібно зменшувати грудну клітку. На видиху – навпаки. Зовсім іншим типом дихання є методика вольового припинення глибокого дихання за Бутейком. Метод Бутейка – це спосіб навчитися дихати відповідно до гомеостазу організму, згідно із сучасним складом атмосфери та стилем життя людини. Правильне дихання за методом Бутейка непомітне та нечутне, тобто дихати потрібно тільки через ніс. Вдих такий маленький, що ні груди, ні живіт не рухаються. Дихання дуже поверхневе, повітря опускається приблизно до ключиць, а нижче «знаходиться» вуглекислий газ. Вдих триває 2 – 3 с, видих 3 – 4 с, а потім пауза на 3 – 4 с. Чим менший об'єм вдихуваного повітря, тим краще. Головна перевага методу Бутейка полягає в тому, що за ним вимірюють дихання у цифрах. Щоб визначити ступінь порушення дихання, необхідно зробити контрольну паузу: сісти прямо, ноги не перехрещувати, розслабити всі м'язи тіла, без жодної підготовки, тобто без глибоких вдихів і видихів, зробити звичайний видих і зупинити дихання. Ніс можна затиснути пальцями зверху. Не дихати стільки, скільки зможете, але так, щоб після цієї паузи ви не збільшували своє дихання, а почали дихати так, як і до паузи. Якщо після паузи розпочати вдихати повітря дуже глибоко та часто, це вже затримка дихання, яка категорично заборонена. За годинником, а краще за секундоміром, слідкуйте за часом. Максимальна пауза – це час, за який ви не дихали. Наприклад, ви 15 с не хотіли дихати, а 5 – ще потерпіли. Це означає, що в клітинах вашого організму є запас кисню всього на 15 с за норми 60 с. Його так мало тому, що вуглекислого газу у ваший крові усього 4–5% за норми 6,5%. Тепер поділимо норму на затримку дихання, тобто 60 с на 15 с, і отримаємо результат, що ваше дихання в 4 рази перевищує норму. Здоровим може почувати себе той, хто витримує контрольну паузу протягом 60 с. Це середня норма. Чим більше пауза, тим більший рівень здоров'я. Ми звикли дихати, нічого при цьому не відчуваючи, а за вказаним методом необхідно зменшити глибину вдиху настільки, щоб з'явилося відчуття його нестачі. До дихальних методик із подібним механізмом дії належить дихання через трубку, «Самоздрав», дихання в апарат Фролова, дихання під ковдрою, з використанням спеціальних гіпоксикаторів. За допомогою такого дихання змінюється концентрація вуглекислого газу та кисню у крові, що призводить до гіперкапнії і, як наслідок, до зниження тонусу судин головного мозку, а також до підвищення активності генетичного апарату клітин. Однак треба пам'ятати, ця гіперкапнія має мати обмеження в часі ( залежно від початкового стану здоров'я людини ) і в неї є протипоказання до застосування, якщо наявні вогнища інфекції. |
| ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
Буцкіна, С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі Готовність дитини до шкільного навчання вчені насамперед розглядають з точки зору відповідності рівня розвитку дитини вимогам навчальної... |
| Приклад заповнення Довідки щодо залишку сум від'ємного значення попереднього... Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками... |
Вплив деструктивних тенденцій виховання на відношення дитини до оточуючого світу Снує багато проявів агресивних тенденцій. Деякі з них є конструктивними (народження, збереження життя, секс), а деякі деструктивними.... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про хід виконання рішення виконкому від 13. 05. 2009 №255 «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в осінньо-зимовий... |
ПРАВА ДИТИНИ Отже, права дитини це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в опалювальний період 2008-2009 років та заходи щодо належної підготовки... |
За підтримки: ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород та Тернопіль.... |
| ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською... |
Заняття Гормони щитовидної залози впливають на всі процеси обміну і функцію багатьох органів та тканин, що особливо важливе значення має... |