|
|
Скачати 1.56 Mb.
|
2. 8. Активне довголіття Старіння – це процес поступового зниження життєвої стійкості організму, його здатності пристосовуватися до зовнішніх впливів і активно виконувати природні функції. Основними ознаками старіння є зміна ходи, посивіння або випадання волосся, поява зморшок, погіршення самопочуття, часті хвороби тощо. Зміна вікової структури населення потребує нових критерій оцінювання віку людей. Згідно з прийнятою міжнародною класифікацією люди у віці 45–59 років належать до групи середнього віку, у віці 60–74 років – похилого, старші за 75 років до групи старечого віку. Людей, які досягли 90 років і більше, вважають довгожителями. Ця класифікація є умовною, оскільки немає чітких показників, що дозволили б відокремити один вік від іншого. Збільшення кількості осіб похилого та старечого віку певною мірою стало поштовхом для розвитку такої науки як геронтологія. Термін «геронтологія» ввів видатний російський вчений І. І. Мечников. Геронтологія — це наука, що вивчає процеси старіння з позицій біології, фізичні та духовні особливості старих людей, а також їх соціальну значимість. Медична геронтологія охоплює складні соціально-біологічні та соціально-економічні проблеми, від вирішення яких значною мірою залежить успіх реалізації наукових програм щодо продовження активного творчого життя похилих людей. Пізніше зародилася наука геріатрія як галузь клінічної медицини, що вивчає захворювання людей похилого та старечого віку, розробляє методи їх діагностики, профілактики та лікування. Визначний український вчений О.О. Богомолець вважав, що найважливішою передумовою довголіття є пристосування організму до старості. Природа наділила нас здатністю активно боротися з будь-якими порушеннями регуляції роботи клітин і органів, щоб усунути або хоча б послабити процес зниження життєвої здатності організму. Жіночий організм до цього процесу пристосовується легше, ніж чоловічий. Зокрема, тривалість життя жінок на 2–10 років більша, ніж чоловіків, що, очевидно, є високою «платою» за материнство та продовження людського роду. Наука герогігієна вивчає методи та заходи, що сповільнюють старіння і збільшують тривалість життя. Розумний і здоровий спосіб життя є основною передумовою вирішення цієї проблеми. Виокремлюють сім основних рекомендацій, дотримуючись яких можна сповільнити старіння, обмежити розвиток захворювання і тим самим збільшити тривалість повноцінного життя. До них належать: 1) відмова від переїдання; 2) регулярність харчувння; 3) правильний режим праці та відпочинку; 4) достатня тривалість сну; 5) активність і рухливість; 6) відмова від куріння; 7) відмова від зловживання алкоголем. Особливо важливе значення для активного довголіття має характер харчування. Проведені дослідження довели, що довголіття не пов'язане з певним типом харчування. Однак слід дотримуватися таких основних принципів: 1) збалансованість харчування відповідно до енерговитрат організму. Переїдання та надмірне надходження з продуктами енергії призводить до ожиріння. На такому фоні легко розвиваються захворювання, пов'язані з віковими порушеннями обміну речовин, зокрема атеросклероз, цукровий діабет, ускладнення яких нерідко призводять до передчасної смерті; 2) повноцінність харчування. Недостатність у їжі деяких речовин, зокрема вітамінів, порушує життєві функції організму. Нашаровуючись на процеси старіння, ці порушення загострюють їх перебіг і сприяють розвитку захворювань; 3) профілактична дія харчування. Немає продуктів, які б різко сповільнювали або прискорювали старіння. Однак деякі комбінації харчових продуктів допомагають запобігти захворюванням, розвиток яких пов'язаний з процесом старіння. Зокрема, до таких харчових продуктів належать молочно-рослинні; 4) індивідуалізація харчування. Спеціальні дієти бувають необхідними (наприклад, під час захворювань окремих внутрішніх органів, деяких порушень обміну речовин тощо). Жодна дієта сама по собі не гарантує довголіття. Однак дотримання раціональних принципів харчування, відповідність його характеру віковим змінам обміну речовин допомагає запобігти розвитку багатьох захворювань або хоча б полегшити їх перебіг. Передумовою здорової повноцінної старості є трудова та фізична активність, бажання передавати свій життєвий досвід молодому поколінню. Інтелектуальна та фізична активність протягом життя сповільнює темп старіння організму і робить цей процес більш гармонійним. У віці 50–55 років, коли розпочинається деяке послаблення багатьох функцій організму та порушення обміну речовин, дуже важливо не знизити темп життя, не піддатися процесу старіння. Слід продовжувати активний спосіб життя, дещо видозмінивши його з урахуванням нових фізичних і психологічних особливостей. У людей розумової та фізичної праці, міських і сільських жителів зміст фізичної, психологічної та соціальної активності різний. У передпенсійний період і жінкам, і чоловікам треба активно готуватися до наступного, пенсійного, періоду, щоб уникнути так званої пенсійної хвороби, тобто різкого погіршення психічних і фізіологічних функцій організму через раптову зміну усталеного способу життя. У пенсійному віці людина ще не стара та немічна, вона досить активна як біологічно, так і соціально. Представники багатьох професій, які досягли пенсійного віку, можуть продовжувати працювати. Однак дуже важливо не переоцінити свої сили. У деяких випадках варто змінити сферу діяльності або умови праці. Чим довше людина підтримує соціальні контакти, тим далі відсувається старість. Спостереження за одинокими людьми похилого віку показали, що вони швидше старіють, частіше та триваліше хворіють. Коли все ж надходить час і треба йти на заслужений відпочинок, необхідно відрегулювати свій розпорядок дня. Обов'язково варто займатися домашніми справами, регулярно вранці та ввечері прогулюватися, підтримувати контакти з друзями, колегами, знайомими, працювати на городі чи заміських садових ділянках. Бажано займатися у групах здоров'я на стадіонах та у спортивних комплексах. У цих групах крім фізичного навантаження людина похилого віку має змогу спілкуватися з людьми, близькими їй за віком, станом здоров'я, професійними та культурними інтересами. Вона може перейняти досвід життєвого устрою інших пенсіонерів. Людина похилого віку не повинна замикатися в собі, зосереджуватися на своїх хворобах. Багато пенсіонерів беруть активну участь у суспільно корисній роботі на громадських засадах. Поєднання соціальної та фізичної активності відіграє надзвичайно важливу роль для продовження активного творчого довголіття. 1.2.3. Вікові особливості функціонування травної системи У період внутрішньоутробного розвитку функції органів травлення дитини виражені слабо у зв'язку з відсутністю харчових подразників, що стимулююють секрецію їх залоз. Навколоплідна рідина, яку плід заковтує з другої половини внутрішньоутробного періоду розвитку, – слабкий подразник травних залоз. У відповідь на це вони виділяють секрет, що перетравлює невелику кількість білків, що містяться в навколоплідній рідині. Секреторна функція травних залоз дитини посилено розвивається після народження під впливом подразнювальної дії харчових речовин, які викликають рефлекторне виділення шлункових соків. Ротова порожнина. Уже в період внутрішньоутробного розвитку плоду повністю формується морфологічна основа смоктального рефлексу. П’ятимісячному плоду властиві смоктальні та ковтальні рухи.Немовля може смоктати та ковтати одразу ж після народження. Смоктальний рефлекс виникає у нього навіть у разі механічного роздратування шкіри губ і обличчя. Коли дитина бере в рот сосок, утворюється щільно замкнутий простір. Під час смоктання в порожнині рота дитини створюється тиск, що сягає 40–100 мм рт. ст., це сприяє відсмоктуванню молока з грудей матері. Немовляті властива деяка сухість слизової оболонки порожнини рота, оскільки слизові серозні залози функціонально ще не цілком розвинені. Протягом перших 6 тижнів вони виділяють незначну кількість слини. Поступово слиновиділення у дитини посилюється під впливом харчових подразників і виникає умовно-рефлекторне виділення слини на вигляд і запах їжі, під час очікування годування. У слині міститься амілаза, але її травна сила незначна. Слизові залози стравоходу новонародженої дитини розвинені слабо, його слизова оболонка ніжна та легкоуразлива. У зв'язку з тим, що нижній кінець стравоходу розширений і його м'язи на межі зі шлунком слабкі, ворушіння дитини після годування може викликати відрижку. Вона виникає і під час перегодовування дитини. У ротовій порожнині починається фізична та хімічна обробка їжі, а також здійснюється її апробація. За допомогою спеціальних рецепторів, розміщених у слизовій оболонці ротової порожнини та язика, дитина розпізнає смак їжі, від їх функції залежить задоволення та незадоволення їжею. Специфічною функцією ротової порожнини є механічне подрібнення їжі під час її пережовування. Особливий ефект фізичної обробки їжі досягається наявністю в ротовій порожнині кісткової основи, що відрізняє її від інших органів травлення та язика. Язик – рухомий м'язовий орган – має найважливіше значення не тільки для здійснення мовної функції, але і для травлення. Пересування їжі за допомогою язика – необхідний компонент жування. Подрібнення їжі здійснюють зуби. За функцією та формою розрізняють різці, ікла, малі та великі корінні зуби. Загальна кількість зубів – 32 (у дорослих). Зуби формуються та ростуть у товщі щелепи. Ще у внутрішньоутробному періоді розвитку формується основа постійних зубів. На 6–8-му місяці життя у дитини починають прорізуватися тимчасові, або молочні, зуби. Зуби можуть з'являтися раніше або пізніше залежно від індивідуальних особливостей розвитку, якості харчування. Найчастіше першими прорізуються середні різці нижньої щелепи, потім з'являються верхні середні та бічні; до кінця 1-го року життя прорізується зазвичай 8 зубів. Протягом 2-го року життя, а іноді й на початку 3-го року закінчується прорізання всіх 20 молочних зубів. Молочні зуби ніжні та крихкі, це слід ураховувати під час організації харчування дітей. У 6–7 років у дітей починають випадати молочні зуби, їх поступово змінюють постійні. Перед зміною корені молочних зубів розсмоктуються, після чого вони випадають. Малі корінні та треті великі корінні, або зуби мудрості, виростають без молочних попередників. Прорізування постійних зубів закінчується близько 14 років. Виняток становлять лише зуби мудрості, поява яких деколи затримується до 25–30 років, у 15% випадків вони відсутні на верхній щелепі взагалі. У зв'язку з тим, що основи постійних зубів знаходиться під молочними зубами, слід особливо звертати увагу на стан ротової порожнини та зубів у дітей дошкільного та шкільного віку. Залози шлунку. Секреція залоз шлунку в новонародженої дитини незначна, але у шлунковому соку наявні такі ж ферменти, як і в соку дорослого, але їх кількість і перетравна сила незначні. Невисокий рівень кислотності шлункового соку з віком підвищується, до 13 років загальна кислотність шлункового соку дитячого організму стає такою ж, як і в дорослих. У шлунковому соку дитини менше, ніж у соку дорослого, пепсину та більше хімозину, пристосованого для переварювання білків молока, що переважає у раціоні дитини. Кислотність шлункового соку дитини відповідає оптимуму дії хімозину. У зв'язку із збільшенням розмірів шлунку, розвитком його слизової оболонки збільшуються розмір, кількість і секреція шлункових залоз. При цьому підвищується рівень його кислотності, що зумовлює збільшення ферментативної активності пепсину та зниження активність хімозину. Молоко матері у шлунку дитини перетравлюється протягом 2,5–3 год, коров'яче молоко дещо довше – протягом 3–4 год. Печінка. У дітей морфологічно ще не цілком дозріли клітини печінки, у зв'язку з чим функціонує вона не на повну силу. Під час захворювань її клітини легко гинуть, що призводить до порушення обмінних процесів та бар'єрної функції печінки. Це значною мірою ускладнює перебіг кишкових захворювань у дітей. Залози кишечнику. Залози тонкої кишки, як і залози шлунку, функціонально не цілком розвинені. Склад кишкового соку в дитини такий же, як і в дорослого, але травна сила ферментів значно менша. Вона збільшується одночасно з підвищенням активності шлункових залоз і збільшенням кислотності його соку. Підшлункова залоза виділяє теж менш активний сік, ніж у дорослих. Кишечнику дитини притаманна активна та дуже нестійка перистальтика. Вона може легко посилюватися під впливом місцевого подразнення (надходження їжі, її бродіння в кишечнику) і різних зовнішніх дій. Так, загальне перегрівання дитини, різке звукове подразнення (крик, стукіт), збільшення її рухової активності спричиняють посилення перистальтики. Увесь шлях по тонких кишках харчова кашка у дитини проходить за 12–30 год, а у разі штучного вигодовування – за більш тривалий час. У зв'язку з тим, що у дітей відносно довгий кишечник, а брижа довга, слабка та легко розтягується, у них може виникати заворот кишок. Рухова функція шлунково-кишкового тракту стає такою ж, як і в дорослих, близько на 3–4-му році життя. У товстій кишці відбувається формування калу ще в період внутрішньоутробного розвитку. Первородний кал, або меконій, утворюється внаслідок виділення певної кількості травних соків і злущення епітелію. Меконій виділяється в перші години після народження, він має темний колір і не має запаху. Протягом подальших 2–3 днів виділення меконію закінчується і з'являється кал, що складається з неперетравлених залишків їжі. Калові маси формуються в товстій кишці. Потрапляючи до прямої кишки, вони розтягують її та рефлекторно викликають акт дефекації. У дитини до двохмісячного віку він відбувається часто – від 2–4 до 8 разів на добу. Кал має жовтий колір і кислуватий запах. На 2-му році життя акт дефекації здійснюється 1–2 рази на добу. У дітей з віком виробляються позитивні та негативні умовні рефлекси, пов'язані з актом дефекації та певними життєвими обставинами. Дитину слід садити на горщик у той час, коли може бути позив до дефекації (краще після 1-го прийому їжі). При цьому рефлекс діє протягом певного часу, що полегшує спорожнення кишечника. Тривала затримка акту дефекації може спричиняти виникнення запорів. 11. Вікові особливості ендокринної системи У регуляції функцій організму важлива роль належить ендокринній системі. Органи цієї системи – залози внутрішньої секреції – виділяють особливі речовини, що істотно та специфічно впливають на обмін речовин, структуру та функцію органів і тканин. Залози внутрішньої секреції відрізняються від інших залоз тим, що продукти їх обміну виділяються безпосередньо у кров. Тому їх називають ендокринними залозами (грец. endon – всередині, krinein – відділяю). До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, підшлункова залоза, щитоподібна залоза, надниркові, статеві, паращитоподібні залози, вилочкова (зобна) залоза. Підшлункова та статеві залози об’єднані, оскільки одна частина їх клітин виконує зовнішньосекреторну функцію, інша – внутрішньосекреторну. Статеві залози виробляють не тільки статеві гормони, але і статеві клітини Частина клітин підшлункової залози виробляє гормони інсулін і глюкагон, інші – травний і підшлунковий сік. Ендокринні залози людини невеликого розміру, мають дуже незначну вагу (від кількох часток грама до кількох грамів) і насичені кровоносними судинами. Кров постачає їм необхідний «будівельний» матеріал і вимиває із них хімічно активні секрети. До ендокринних залоз підходить розгалужена сітка нервових волокон, їх діяльність постійно контролює нервова система. Залози внутрішньої секреції функціонально тісно пов'язані між собою, тому ураження однієї залози викликає порушення функції інших залоз. Щитоподібна залоза. У процесі онтогенезу вага щитоподібної залози значно збільшується – від 1 г в період новонародженості до 10 г у 10 років. З початком статевого дозрівання зростання залози особливо інтенсивне, у цей же період зростає функціональна напруга щитоподібної залози, про що свідчить значне підвищення вмісту білка, що входить до складу гормону щитоподібної залози. Уміст тиреотропіну в крові інтенсивно збільшується до 7 років. Збільшення вмісту тироїдних гормонів максимально підвищується до 10 років, а також на завершальних етапах статевого дозрівання (15–16 років). У віці 5–10 років якісно змінюється гіпофізарно-щитоподібні взаємовідношення: знижується чутливість щитоподібної залози до тиреотропних гормонів, найбільш виражена у 5–6 років. Це свідчить про те, що щитоподібна залоза має особливо велике значення для розвитку організму в ранньому віці. Зниження функціонування щитоподібної залози в дитячому віці призводить до кретинізму. При цьому затримується ріст і порушуються пропорції тіла, сповільнюється статевий і психічний розвиток. Раннє виявлення гіпофункції щитоподібної залози та відповідне лікування матимуть позитивний ефект. Надниркові залози. Для надниркових залоз вже з перших тижнів життя дитини характерні бурхливі структурні перетворення. Розвиток кори надниркових залоз інтенсивно відбувається в перші роки життя дитини. Мозкова речовина надниркових залоз до моменту народження дитини являє собою незрілі нервові клітини. У перші роки життя вони швидко перетворюються на зрілі клітини, так звані хромофільні, оскільки вони мають здатність до забарвлення в жовтий колір хромовими солями. Ці клітини синтезують гормони (катехоламіни – адреналін і норадреналін), дія яких має багато спільного із симпатичною нервовою системою. Стимулами надходження катехоламінів до крові є збудження, а саме: подразнення симпатичних нервів, фізичне навантаження, охолоджування і т. ін. Головним гормоном мозкової речовини є адреналін, він становить приблизно 80% від синтезованих у цьому відділі наднирників гормонів. Адреналін відомий як найдієвіший гормон. Він прискорює кругообіг крові, підсилює та робить частішим серцеві скорочення, покращує легеневе дихання, розширює бронхи, збільшує розпад глікогену в печінці, виводить цукор у кров, підсилює скорочення м'язів, знижує їх стомлення і т. д. Усі ці впливи адреналіну спрямовані на досягнення одного загального результату – мобілізації всіх сил організму для виконання важкої роботи. Підвищена секреція адреналіну – один із найважливіших механізмів перебудови функціонування організму в екстремальних ситуаціях, наприклад, під час емоційного стресу, раптових фізичних навантажень, охолоджування. Тісний зв'язок хромофільних клітин надниркових залоз із симпатичною нервовою системою зумовлює швидке виділення адреналіну у всіх випадках, коли в житті людини виникають обставини, що вимагають від неї термінової мобілізації сил. Значне зростання функціональної напруги надниркових залоз здійснюється до 6 років, а також у період статевого дозрівання. У цей же час значно збільшується у крові вміст стероїдних гормонів і катехоламінів. Підшлункова залоза. У новонароджених внутрішньосекреторна тканина підшлункової залози переважає над зовнішньосекреторною. З віком розміри острівців Лангерганса значно збільшуються. Острівці великого діаметру , властиві дорослим, з’являються після 10 років. Відзначено і підвищення рівня інсуліну в крові в період від 10 до 11 років. Незрілість гормональної функції підшлункової залози може бути однією з причин того, що у дітей цукровий діабет виявляють частіше за все у віці від 6 до 12 років, особливо після перенесення ними гострих інфекційних захворювань (кір, вітряна віспа, свинка). Зазначено, що розвиток захворювання зумовлює переїдання, особливо багатою на вуглеводи їжею. Статеві залози. Чоловічі та жіночі статеві залози (сім’яники та яєчники), формуючись у період внутрішньоутробного розвитку, піддаються повільному морфологічному та функціональному дозріванню вже після народження.. Сім’явиносні канали в новонароджених вузькі, але за весь період розвитку їх діаметр збільшується у 3 рази. Яєчники знходяться вище порожнини малого тазу, і в новонародженого процес їх опускання ще не закінчений. Вони опускаються до порожнини малого тазу в перші 3 тижні після народження, але лише до 1–4 років вони остаточно займають положення, характерне для дорослого. Вага яєчника в новонародженої дівчинки становить 5–6 г, і мало змінюється впродовж подальшого розвитку У процесі статевого розвитку виділяють декілька періодів: дитячий – до 8–10 років, підлітковий – від 9–10 до 12–14 років, юнацький – від 13–14 до 16–18 років, період статевої зрілості – до 50–60 років, клімакс у жінок – період згасання статевої функції. У період дитинства в яєчниках дівчаток поволі ростуть примордіальні фолікули, у яких здебільшого оболонка ще відсутня. У хлопчиків у цей період канальці в сім’яниках малозвиті. У сечі, незалежно від статі, міститься невелика кількість андрогенів і естрогенів, які утворюються в цей період у корі надниркових залоз. Уміст андрогена у плазмі крові дітей обох статей відразу ж після народження такий же, як і в молодих жінок. Потім він зменшується до дуже низьких цифр (іноді до 0) і залишається на такому рівні до 5–7 років. У період отроцтва в яєчниках утворюються граафові бульбашки, фолікули швидко ростуть. Розміри сем’явиносних каналів в сім’яниках збільшуються, разом із сперматогоніями з'являються сперматоцити. У цей період у хлопчиків зростає кількість андрогенів у плазмі крові та в сечі; у дівчаток – естрогенів. Їх кількість збільшується в юнацький період, що зумовлює розвиток вторинних статевих ознак. У цей період з'являється властива жіночому організму періодичність утворення кількості естрогенів, яка забезпечує жіночий статевий цикл. Різке підвищення секреції естрогенів збігається за часом з овуляцією, після чого за відсутності запліднення наступає менструація, тобто виділення слизової оболонки матки, яка розкладається разом із вмістом маткових залоз і кров'ю із судин, що при цьому розкриваються. Строга циклічність у кількості виділення естрогену, і, відповідно, у змінах, які відбуваються в яєчниках і матці, відбувається не відразу. Перші місяці статеві цикли у дівчат можуть бути нерегулярними. Зі встановленням регулярних статевих циклів починається період статевої зрілості, що продовжується у жінок до 45–50 років, а у чоловіків у середньому до 60 років. Період статевого зрілості у жінок характеризується наявністю регулярних статевих циклів: яєчникового та маткового. 7. Вікові особливості серцево-судинної системи кровообігу Характерним для акту народження дитини є її перехід до абсолютно інших умов існування. Легеневе дихання зумовляє істотні зміни серцево-судинної системи. У момент народження дитини перев'язують і перерізують її пуповину, через що припиняється обмін газів, що відбувався у плаценті. При цьому у крові новонародженого збільшується вміст вуглекислого газу та зменшується кількість кисню. Ця кров, із зміненим газовим складом, надходить до дихального центру та подразнює його – виникає перший вдих, під час якого розправляються легені та розширюються судини, що знаходяться в них. У легені вперше надходить повітря. Розширені, майже порожні судини легенів мають велику вмісткість та низький тиск крові. Тому вся кров з правого шлуночка серця через легеневі артерії надходить до легень. Боталова протока поступово збільшується. У зв'язку з тим, що змінився тиск крові, овальне віконце в серці закривається складкою ендокарда, що поступово приростає до серцевої перетинки, та створюється суцільна перегородка між передсердям. З цієї миті роз’єднуються великий і малий кола кровообігу, у правій половині серця циркулює тільки венозна кров, а в лівій – тільки артеріальна. У той же час перестають функціонувати судини пупкового канатика, вони заростають і перетворюються на зв'язки. Так у момент народження дитини система кровообігу плоду набуває такої ж будови, як і в дорослого. Розміщення, будова та розміри серця дитини в постнатальний період. Серце новонародженого відрізняється від серця дорослого формою, відносною вагою та розташуванням. Воно має майже форму кулі, його ширина дещо більша за довжину. Стінки правого та лівого шлуночків однакові за товщиною. У новонародженого серце розміщено дуже високо через положення склепіння діафрагми. До кінця 1-го року життя у зв'язку з опусканням діафрагми та переходом дитини у вертикальне положення серце займає косе положення. У 2–3 року його верхівка перебуває на рівні 5-го лівого ребра, у 5 років вона зміщується до 5-го лівого міжребрового простору. У 10-річних дітей межі серця майже такі ж, як і в дорослих. З моменту розділення великого та малого кіл кровообігу лівий шлуночок виконує більш ускладнену роботу, ніж правий, оскільки опір у великому колі більший порівняно з малим. У зв'язку з цим посилено розвивається м'яз лівого шлуночка, і до 6-го місяця життя дитини співвідношення між стінками правого та лівого шлуночків стає таким же, як і в дорослого – 1 : 2,11 (у новонародженого воно становить 1 : 1,33). Передсердя більш розвинені, ніж шлуночки. Вага серця новонародженого в середньому дорівнює 23,6 г (від 11,4 до 49,5 г) і становить 0,89% від ваги тіла (у дорослого від 0,48-0,52%). З віком вага серця збільшується, особливо вага лівого шлуночка. Протягом перших 2 років життя дитини серце посилено росте, при цьому правий шлуночок росте дещо повільніше за лівий. До 8 місяців життя вага серця збільшується удвічі, до 2–3 років – у 3 рази, до 5 років – у 4 рази, до 6 – в 11 разів. Після 7 – 12 років ріст серця сповільнюється та дещо відстає від росту тіла. У 14–15 років –знову починає посилено рости серце. Вага серця у хлопчиків більша ніж у дівчаток. Але з 11 років у дівчаток наступає період посиленого росту серця (у хлопчиків він починається у 12 років), і до 13–14 років його вага стає більшою ніж у хлопчиків. У 16 років серце у хлопчиків знову стає важчим ніж у дівчаток. У новонародженої дитини середня величина кров'яного тиску становить 76 мм рт. ст. У дітей незалежно від віку є тенденція до збільшення тиску діастоли та систоли з віком. Артеріальний тиск у дітей однакового віку значно коливається. Більш високий тиск у дітей з більшими ростом і вагою. Кров'яний тиск у дітей легко змінюється під впливом зовнішніх чинників: під час переходу тіла із сидячого положення в горизонтальне кров'яний тиск у більшості дітей підвищується на 10–20 мм рт. ст. На кров'яний тиск впливають кліматичні та географічні умови місцевості: діти всіх вікових груп, що проживають на півдні, мають тиск крові нижий ніж мешканці півночі. Тиск крові у дітей різко змінюється під впливом емоцій: систольний тиск підвищується на 20–40 мм рт. ст., діастольний – на дещо меншу величину. У грудних дітей спостерегають підвищення тиску під час прийому їжі. Уранці кров'яний тиск у них буває нижчий, ніж увечері. На кров'яний тиск впливають і заняття у школі. На початку навчального дня відзначають підвищення діастольного тиску від уроку до уроку та пониження систольного (тобто зменшується пульсовий тиск). До кінця навчального дня кров'яний тиск підвищується. За наявності уроків праці та фізкультури відзначено менше зниження пульсового тиску. Під час м'язової роботи у дітей підвищується систольний і дещо знижується діастольний тиск. Під час виконання граничного м'язового навантаження у підлітків, особливо хлопців, систольний кров'яний тиск може зростати до 180–200 мм рт. ст. Оскільки в цей час діастольний тиск змінюється дещо, то пульсовий тиск зростає до 50–80 мм рт. ст., що свідчить про збільшення сили скорочення серця. Інтенсивність змін показників кров'яного тиску під час фізичного навантаження залежить від віку: чим старше дитина, тим значніші ці зміни. Вікові зміни кров'яного тиску під час фізичного навантаження особливо яскраво виявляються у відновновлюваному періоді. Відновлення показників тиску систоли до початкового рівня здійснюється тим швидше, чим старша дитина. Пульсовий тиск у дітей має значні межі коливання. Величина венозного тиску зменшується з віком. Якщо в дитини перших років життя він дорівнює 105 мм вод. ст., то у підлітка він знижується до 86 мм вод. ст. Як і пульсовий, він має значні межі коливання. Збільшення рівня венозного тиску в малих дітей пов'язано з великою кількістю циркулюючої в організмі крові, вузьким просвітом вен і зниженою їх ємністю. Він залежить від сили скорочень правого шлуночка та судинного тонусу. Венозний тиск у дітей не залежить від частоти серцевих скорочень і коливань систольного та діастольного артеріального тиску. Венозний тиск пов'язаний з фазами дихання: під час вдиху він дещо знижується, а під час видиху – підвищується. Венозний тиск різко збільшується під час негативних емоцій. Наприклад, під час плачу венозний тиск у дитини може підвищитися до 335 мм вод. ст. З віком рух крові сповільнюється. Це пов'язано з віковими змінами судин, перш за все із збільшенням їх довжини у зв'язку з ростом дитини. На швидкість руху крові впливає і зміна частоти серцевих скорочень: зменшення кількості серцевих скорочень з віком спричиняє зменшення швидкості руху крові. У новонароджених кров здійснює кругообіг за 12 с, у трьохрічних – за 15 с, у семи -, восьмирічних – за 7– 8 с, у чотирнадцятирічних – за 9 с. 10. Вікові особливості системи виділення У новонародженої дитини середня вага нирок становить 12 г. Рости нирки продовжують до 30 років (у цьому віці їх вага дорівнює 150 г). Інтенсивність зростання нирок неоднакова в різні вікові періоди. Найбільш інтенсивно вони ростуть у перші 3 роки життя, у період статевого дозрівання та у 20–30 років. Нирки новонароджених мають часточкову будову, яка дещо згладжується до 1 року за рахунок збільшення діаметра та довжини сечових канальців. Збільшення об'єму та кількості цих канальців сприяє згладжуванню меж між частками нирок. У 5 років дольчатість нирок у переважної більшості дітей зникає. Проте в окремих випадках часточкова будова нирок зберігається протягом усього життя. Співвідношення кіркового та мозкового шарів нирки з віком досить різко змінюється. відношення товщини кіркового та мозкового шарів у дорослих дорівнює 1:2, а в дітей – 1:4. Зростання кіркового шару нирок відбувається інтенсивно на першому році життя, коли товщина його подвоюється. У кірковій речовині нирок новонародженого міститься багато дрібних мальпігієвих тілець, досить щільно прилеглих одне до одного. З віком за рахунок росту сечові канальці значно збільшують відстань між сусідніми тільцями і разом з тим відсувають їх від капсули нирок. Усе це спричиняє у віці 1–2 років утворення під капсулою нирок безклубочкового шару, ширина якого збільшується до 14 років. У перші 20 днів життя у дитини можуть утворюватися нові мальпігієві тільця. Разом із тим за весь період 1-го року життя в нирці дитини є нефрони, яким властива редукція. З віком їх кількість неухильно зменшується. Від 7 до 50 років редукція нефронів трапляється досить рідко. Таким чином, не всі нефрони, закладені в ембріональному періоді, розвиваються до повного дозрівання: частина із них піддається зворотному розвитку або гине. Сечові канальці в новонароджених дуже вузькі та тонкі. Петля Генле коротка, вершина її заходить у кірковий шар. Діаметр сечових канальців, як і ниркових тілець, до 30 років збільшується. Поперечний діаметр звитих канальців нирок дітей у 2 рази вужчий, ніж у дорослих. Ниркова балія в новонароджених і грудних дітей найчастіше вміщена в самій паренхімі нирки. Чим старша дитина, тим більше випадків розташування балії поза нирковою паренхімою. У 3–5 років формується жирова капсула нирки, що забезпечує пухке з'єднання нирок із наднирковими тканинами. З віком змінюється судинна сітка нирок. Вікові зміни артеріальної системи нирок виражені потовщенням зовнішньої та внутрішньої стінок артерій і зменшенням товщини середньої стінки артерій. При цьому як у внутрішньому, так і в зовнішньому шарі у великій кількості з'являються м'язові клітини. Тільки до 14 років товщина артеріальної стінки судин нирок стає такою ж, як і в дорослих. У венозному сплетенні нирок новонароджених неможливо виокремити стовбури. Останні з'являються тільки в шестимісячному віці. У 2–4 роки схема будови вен нирок у дитини така ж, як і в дорослого. Лімфатична система ниркових балій у дітей пов'язана з лімфатичною системою кишечника тісніше, ніж у дорослих. Через це у дітей можливе поширення кишкових бактерій з кишечника до ниркових балій, що часто призводить до виникнення у них запального процесу. У новонароджених нирки знаходяться дещо вище, ніж у дорослих. Верхній полюс нирок перебуває на рівні нижнього краю 11-го грудного хребця; тільки до 2 років у дітей рівень розташування нирок стає таким же, як і в дорослих. Вікові особливості функції нирок. З віком змінюється кількість і склад сечі. Сечі в дітей виділяється порівняно більше, ніж у дорослих, а сечовипускання відбувається частіше за рахунок інтенсивного водного обміну, а також за наявності великої кількості води та вуглеводів у раціоні дитини. Лише у перші 3–4 дні кількість сечі, що виділяється, у дітей невелика. У новонароджених реакція сечі сильнокисла, з віком вона стає слабокислою. Реакція сечі може змінюватися залежно від їжі. Якщо харчуватися переважно м'ясною їжею, то в організмі утворюється багато кислих продуктів обміну, відповідно і сеча стає кислішою. Якщо вживати рослинну їжу, то реакція сечі стає лужною. У новонароджених підвищена проникність ниркового епітелію, тому в сечі майже завжди виявляють білок. Пізніше у здорових дітей і дорослих білка в сечі бути не повинно. Сечовипускання та його механізм. Випускання сечі – процес рефлекторний. Надходячи до сечового міхура, сеча викликає в ньому підвищення тиску, через що подразнюються рецептори, що знаходяться у стінці міхура. Виникає збудження, що поширюється до центру сечовипускання в нижній частині спинного мозку. Звідси імпульси надходять до мускулатури міхура, примушуючи її скорочуватися; сфінктер при цьому розслаблюється і сеча поступає з міхура в сечовипускальний канал. Це мимовільне випускання сечі. Воно має місце у грудних дітей. Старші діти, як і дорослі, можуть довільно затримувати та викликати сечовипускання. Це пов'язано із становленням кіркової, умовно-рефлекторної регуляції сечовипускання. Зазвичай до дворічного віку у дітей уже сформовані умовно-рефлекторні механізми затримки сечовипускання не тільки вдень, але і вночі. Проте у віці 5–10 років, іноді до періоду статевого дозрівання, у дітей трапляється нічне мимовільне нетримання сечі – енурез. В осінньо-зимові періоди року, у зв'язку з більшою можливістю охолоджування організму, енурез частішає. З віком енурез, пов'язаний переважно з функціональними відхиленнями психоневрологічного стану дітей, минає. Проте обов'язково діти мають бути обстежені лікарями – урологом і невропатологом. Спричиняють енурез психічні травми, перевтома (особливо від фізичних навантажень), переохолодження, порушення сну, гостра їжа та велика кількість рідини, прийнята перед сном. Діти дуже важко переживають свою недугу. Перебуваючи у стані хвилювання, тривоги, вони довго не засинають, а потім занурюються в глибокий сон, під час якого слабкі позиви до сечовипускання ними не сприймаються. 17. Вплив комп’ютера та стільникового телефону на людину Вплив комп’ютера. Найголовніший шкідливий чинник для людини від комп’ютера – це навантаження на зір. Саме через навантаження на зір через деякий час у людини виникає головний біль і запаморочення. Якщо працювати на комп'ютері досить довго, то зорова перевтома може призвести до прогресуючого зниження гостроти зору. Проте зазначимо одразу, що не комп'ютер є основною причиною розвитку короткозорості у дитини. Величезну роль у цьому грає спадковість, телевізор, читання з поганим освітленням. За правильного користування комп'ютером навантаження на зір від нього може бути істотно знижене. Першим шкідливим чинником від комп'ютера є сіпання зображення через низьку частоту вертикального оновлення або через низьку якість розділення монітора. Другий чинник стомлюваності очей – це зміст зображення. Найлегше око сприймає статичне, крупне кольорове зображення у супроводі звуку. Тому для ока дитини або дорослого досить безпечно розглядати картинки або фотографії у супроводі дикторського тексту. Гірше сприймає око малювання на комп'ютері. Тут звук уже не відволікає, а всю роботу виконує око. Набагато важче доводиться зору у тому випадку, коли дитина (користувач) вимушена читати з екрана текст. Тому Internet небезпечний, оскільки доводиться багато читати, і читати швидко. Справжні «вбивці» ока – це ігри. Рухоме зображення, дрібні його елементи – все це призводить до такої перевтоми, яка минає дуже повільно. Ще одним шкідливим чинником, що впливає на здоров'я під час роботи на комп'ютері, є вимушена поза. Сидячи за комп'ютером, дитина (або дорослий) повинна дивитися так, щоб між очима й екраном була певна відстань, і одночасно тримати руки на клавіатурі або маніпуляторах. Це змушує тіло прийняти певне положення та не змінювати його до кінця роботи. Це робить комп'ютер набагато небезпечнішим за телевізор, який дозволяє вільно рухатися. У перервах роботи з комп'ютером виконуйте розтягувальні вправи для м'язів шиї, щоб розслабляти їх, – це допоможе зняти стрес і попередить виникнення головного болю. Спробуйте виконати вправу «шийні круги». Для максимального ефекту її слід виконати кілька разів протягом п'яти хвилин: поставте ноги на ширині плечей, поволі опустіть підборіддя на груди і залишіться в цьому положенні на декілька секунд, глибоко дихаючи, виконуйте кругові рухи головою вправо, намагаючись торкнутися вухом плеча, затримайтеся у цьому положенні на декілька секунд, потім поверніть голову вліво, до лівого плеча, знову роблячи паузу, коли відчуєте, що м'язи розслаблені, почніть поволі виконувати кругові рухи головою спочатку вправо 3–5 разів, потім стільки ж разів уліво, закінчить вправу (все ще глибоко дихаючи), піднявши плечі вгору та намагаючись дістати ними до вух, потім поволі опустіть їх. Повторіть 5 разів. Щоб очі менше втомлювалися від роботи за комп'ютером, необхідно дотримуватися таких правил: відстань від очей до монітора має становити 50–75 см; додаткові джерела освітлення, що можуть спричинити появу відблисків на екрані, слід використовувати тільки під час роботи з паперовими документами; природне освітлення має бути з правого боку; доросла людина безперервно працювати з комп'ютером може 2 год, дитина – 30 хв; перерва має тривати щонайменше 15 хв; слід обмежувати час роботи в мережі Internet та ігор; використовувати мультимедіа зі звуком. Для зниження рівня фізичного стомлення через обмежену позу використовують спеціальний комп'ютерний стілець на газ-патроні, без підлокітників; спеціальний комп'ютерний стіл з висувною дошкою під клавіатуру. Для зниження електромагнітного випромінювання необхідно: установити монітор задньою стінкою до стіни; витерти пил у приміщенні; умиватися холодною водою після роботи; добре провітрювати приміщення і за нагоди встановити іонізатор. Вагітним і матерям, які вигодовують немовлят, заборонено користуватися комп'ютером через можливу негативну дію електромагнітного поля. У школах урок інформатики має тривати 1,5 астрономичні години на день. Слід пам'ятати, що винесені вперед лікті обмежують рухи грудної клітки, що може спричинити появу астми, нападів кашлю, а також: 1) болей у м'язах спини, шиї та головних болей. Людське тіло не пристосоване для того, щоб проводити тривалий час у фіксованому положенні. Тривалі періоди обмеженого руху знижують приток крові до м'язів, призводячи до накопичення продуктів метаболізму, що дратують нерви задіяних м'язів. Якщо цей застій відбувається в м'язах плечей, спини або шиї, може виникнути головний біль, оскільки м'язи передають «сигнали дискомфорту» нервам чутливих тканин тіла, голови; 2) за тривалого сидіння з опущеними плечима деформацію кістково-м'язової системи. Іноді – викривлення хребта та остеохондроз; 3) захворювання суглобів кистей рук. Це професійне захворювання друкарок у редакціях, а нині – операторів комп'ютерного набору. Під час роботи за комп'ютером рука людини здійснює безліч дрібних рухів, тому сильно втомлюється, а за тривалої роботи розвиваються хронічні захворювання. Із глибоким видихом закрийте очі, повністю розслабтеся, розчепіть кисті, опустіть їх за шию і дайте їм вільно висіти вниз уздовж вашого тулуба. Одночасно розслабте голову та дайте їй впасти вперед. У кінці повільного видиху трохи зігніться вперед у поясниці та підберіть живіт (напружте черевні м'язи) для того щоб діафрагмою вичавити все повітря, що «застоялося», з ваших легенів – таке глибоке завершення видиху можна здійснити декількома гучними видихальними рухами. Зробіть декілька таких повільних дихальних циклів на початку та в кінці комплексу вправ. Вправу потрібно робити на балконі або хоча б біля відкритої кватирки. Ступінь згинання рук в ліктьовому суглобі під час їх підняття та траєкторія їх висіння під час видиху може варіювати залежно від відчуттів найбільшої «приємності» від різних способів виконання цих рухів. Профілактика негативного впливу комп'ютера на здоров'я людини Проводьте за дисплеєм на день не більше 4, максимум – 6 год. Кожні 10 хв відводьте погляд на декілька секунд убік від екрана і спрямовуйте погляд у завіконну далечінь. Через кожні 30–45 хвилин роботи переривайтеся на 5–15 хв. Врахуйте: буквено-цифрове зображення на моніторі викликає стомлення та роздратування швидше, ніж графічне. Під час відпочинку, щоб зняти нервово-емоційну напругу, слухайте спокійну, краще класичну музику, що має антистресову дію, рекомендовано також робити просту гімнастику. Відрегулюйте яскравість монітора. Найлегше читати темні букви на світлому екрані. Підставку для чорнових матеріалів помістіть ближче до екрана. Екран монітора має знаходитися приблизно на 20° нижче за рівень очей. Комп'ютер слід поставити так, щоб на екран не падало світло з вікна. Висуньте нижній край дисплея на 3–5 см вперед в порівнянні з верхнім – нахил екрану полегшить зорову роботу. Розмістіть екран комп'ютера на відстані 50–75 см від очей. Це корисно не тільки для зору, але і для правильної посадки в цілому. Якщо ви плануєте грати на комп'ютері, діагональ екрану має становити найменше 17 дюймів. Верхнє освітлення має бути неяскравим, відмовтеся від флюоресцентних ламп. Ідеальний варіант для очей – яскравість екрану така ж, як освітленність приміщення. Порадьтеся з окулістом, чи не потрібні вам особливі окуляри для роботи з комп'ютером. Приступаючи до роботи на комп'ютері, прийміть правильну позу. Спину відхиліть назад для збільшення кута між тулубом і стегнами. Це підсилить кровообіг і зменшить тиск на хребет. Руки розслабте та вільно опустіть, передпліччя та кисті мають бути у положенні паралельному підлозі, коліна – під прямим кутом до стегон (для цього поставте під ноги низеньку лавку). Спинка стільця має повторювати лінію вигину нижньої частини спини. Для більшої зручності підкладіть під поясницю невелику довгасту подушечку або валик. Сидіння має бути злегка нахилене вперед так, щоб вага тіла була перенесена на стегна та ноги. Верхня частина екрана знаходиться на рівні очей. Електростатичне поле можна зменшити підвищенням вологості повітря в приміщенні. Частіше влаштовуйте вологе прибирання в кімнаті, де працює комп'ютер, проводіть антистатичну обробку синтетичних матеріалів. Дрібні м'язи та сухожилля кисті витримують нерівномірну напругу, якщо клавіатура розташована під кутом до монітора або дуже далеко від краю столу. У цьому випадку вам загрожує: по-перше, професійна хвороба друкарок – спазм, коли перетруджену руку раптово зводить судома, і по-друге – тендовагініт, у разі якого на тильній стороні кисті з'являються хворобливі набряки та гульки (синовиоми). Набираючи текст, згинайте лікті під прямим кутом, тримайте руки паралельно одна одній. Щоб розвантажити м'язи кисті та надати їй потрібне положення, використовуйте стаціонарні підставки для зап’ястків. Користувачі, що мають справу з мишкою, утричі більше напружують м'язи рук, шиї та плечового поясу порівнянно з тими, хто працює лише на клавіатурі. Підберіть мишку за розміром долоні. Помістіть її збоку від клавіатури на краю стола – не потрібно буде кожного разу тягнутися за нею. Килимок для миші – не розкіш, а засіб першої необхідності: забезпечуючи оптимальний ступінь ковзання, він позбавляє кисть від зайвого навантаження. Щоб не доводилося постійно натискувати вказівним пальцем на ліву клавішу, використовуйте мишку з додатковим коліщатком зверху, що дозволяє швидко та без зусиль гортати комп'ютерні сторінки. Спеціальна гімнастика для користувачів комп'ютером Сядьте на стілець, закрийте очі, розслабте м'язи обличчя, вільно, без напруги спирайтеся на спинку стільця, руки покладіть на стегна (10–15 с). Закрийте очі, виконайте пальцями легкі кругові погладжуючі рухи надбрівних дуг і нижньої частини очних ямок від носа до скронь (20–30 с). Посидіть із закритими очима (10–15 с). Складіть руки перед грудьми, пальці схрестіть. Поверніть кисті пальцями до грудей, долоні не розмикайте. Поверніть кисті пальцями від себе. Повторіть вправу 4–6 разів. Опустіть руки вниз і потрясіть розслабленими кистями, руки зігніть у ліктях і притисніть їх до тулуба, долоні розверніть вгору. Виконуйте клацання пальцями по черзі, починаючи з вказівного. Те ж саме – у зворотньому порядку. Повторіть 2–3 рази. Опустіть руки вниз і потрясіть кистями. Опустіть голову на груди. Потім, піднявши її, злегка нахиліть назад. Повторіть 4–6 разів у повільному темпі. Дивіться удалину перед собою (2–3 с). Переведіть погляд на кінчик носу (3–5 с). Повторіть 6–8 разів. |
| ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
Буцкіна, С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі Готовність дитини до шкільного навчання вчені насамперед розглядають з точки зору відповідності рівня розвитку дитини вимогам навчальної... |
| Приклад заповнення Довідки щодо залишку сум від'ємного значення попереднього... Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками... |
Вплив деструктивних тенденцій виховання на відношення дитини до оточуючого світу Снує багато проявів агресивних тенденцій. Деякі з них є конструктивними (народження, збереження життя, секс), а деякі деструктивними.... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про хід виконання рішення виконкому від 13. 05. 2009 №255 «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в осінньо-зимовий... |
ПРАВА ДИТИНИ Отже, права дитини це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в опалювальний період 2008-2009 років та заходи щодо належної підготовки... |
За підтримки: ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород та Тернопіль.... |
| ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською... |
Заняття Гормони щитовидної залози впливають на всі процеси обміну і функцію багатьох органів та тканин, що особливо важливе значення має... |