|
|
Скачати 1.56 Mb.
|
Загартовування організмуЗагартовування – це система процедур, що сприяє збільшенню опірності організму несприятливим впливам зовнішнього середовища, виробленню умовно-рефлекторних реакцій терморегуляції з метою її удосконалення.Розрізняють пасивне й активне загартовування. Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Влітку люди ходять у легкому одязі, багато часу проводять на відкритому повітрі, купаються, ходять босоніж тощо. Активне загартовування – це систематичне застосування штучно створених і строго дозованих впливів холоду, спрямованих на підвищення стійкості організму, що включає комплекс спеціальних процедур. До поняття «гартувальний комплекс» належать: оптимальний мікроклімат приміщень, одяг, що відповідає сезону та погоді, і спеціальні загартовувальні процедури. Заходи щодо загартовування організму мають бути багатоплановими та підвищувати стійкість організму до різних метеорологічних і геліофізичних впливів. Загартовування організму найкраще проводити в ранкові та вечірні години. Основні сучасні принципи загартовування:
Режими загартовування. Початковий режим загартування пов'язаний з тренуванням фізичної терморегуляції. Його застосовують під час загартовування дітей, а також осіб, організм яких ослаблений унаслідок хвороби, та людей старшого віку. Оптимальний режим крім фізичної включає також хімічну терморегуляцію, хоч і незначною мірою. Його рекомендують особам, які пройшли підготовку за початковим режимом і є практично здоровими. Спеціальний режим поряд з фізичною значною мірою включає хімічну терморегуляцію. Цей режим призначають водолазам, верхолазам, а також особам, які працюють в екстремальних умовах. Фізичну теплорегуляцію забезпечує звуження капілярів шкіри під дією холоду, а тим самим зменшення кількості циркулюючої крові, зниження температури шкіри та зменшення тепловіддачі. Під час нагрівання капіляри поверхневих шарів шкіри розширюються, кількість циркулюючої крові збільшується, унаслідок чого підвищується температура шкіри. При цьому збільшується і тепловіддача шкіри під час її контакту із зовнішнім середовищем. Хімічну терморегуляцію забезпечує посилення теплопродукції печінки й інших внутрішніх органів під час дії холоду. За високої температури зовнішнього середовища обмінні процеси сповільнюються, що запобігає перегріванню організму. Фізична та хімічна терморегуляція тісно взаємопов'язані. Абсолютних протипоказань до загартовування немає. Його можна проводити в будь-якому віці, за різних станів здоров'я, важливо лише правильно підібрати дозу чинника та методику загартовування. Тимчасовими протипоказаннями для загартовування є гострі респіраторні й інфекційні захворювання, психічні розлади, гіпер- і гіпотонічні кризи, напади бронхіальної астми, а також значні ураження шкіри інфекційного, термічного та травматичного характеру. Загартовування повітрям проводять у вигляді загальних або місцевих повітряних ванн. Залежно від температури повітря їх поділяють на теплі, індиферентні, прохолодні, помірно холодні та дуже холодні. Відповідно до методу загартовування розрізняють повітряні ванни зі сповільненими, тривалими та слабкими впливами холоду (виконують заспокійливу функцію, тому їх рекомендують перед сном), а також повітряні ванни зі швидким перепадом температур (вони загальнотонізуючі, тому їх рекомендують зранку). На початковому етапі загартовування проводять за температури повітря не нижче 17°С. Тривалість повітряної ванни 1-го дня – 5 хв, 2-го – 10 хв, 3-го – 15 хв і т. д. У кінцевому результаті цей метод загартовування можна застосовувати годинами. Пацієнт має бути легко одягнений (труси, майка, купальник). Загартовування швидкими перепадами температур здебільшого розпочинають улітку. Рекомендовано ранком виходити на веранду, балкон або вулицю й охолоджуватися до появи перших ознак «гусячої шкіри». Потім слід виконати фізичні вправи протягом 10–15 хв і обтерти тіло вологим рушником (початковий режим загартовування). Однією з форм загартовування є сон на свіжому повітрі або у приміщенні, що постійно провітрють. Початкова температура повітря має становити 16–18°С. Загартовування в оптимальному режимі припиняють після зниження температури до 5 °С. Ходіння босоніж належить до місцевих процедур загартовування, воно теж має початковий, оптимальний і спеціальний режими. У початковому режимі ходять у шкарпетках по підлозі або килиму протягом 7–10 днів, пізніше – тільки по підлозі, температура якої не нижча 18 °С. З часом тривалість ходіння поступово збільшують до 30–45 хв. Переходячи на оптимальний режим, тривалість ходіння збільшують до 1 год і більше. У літній період можна ходити по сухій і вологій траві, піску, камінні. Тривалість ходіння по підлозі за температури 17–18 °С не обмежують. Під час загартовування за спеціальним режимом рекомендовано ходити босоніж по холодній землі або снігу з поступовим збільшенням часу процедури від 30–60 с до 10 хв. Після ходіння босоніж у всіх випадках рекомендовано контрастні ванни для ніг за температури води 37 °С і 28–30 °С. Через 1–2 дні температуру гарячої води доводять до 42 °С, а холодної – до 18–20 °С. Тривалість охолодження ніг 10–20 с, а нагрівання – 10–30 с. Загартовування високими температурами розпочинають у стані спокою, а згодом його проводять за фізичних навантаженнь низької та середньої інтенсивності. За температури повітря вищій за 30°С у тепловому загартовуванні необхідно робити охолоджувальні перерви – вологі обтирання, обмивання холодною водою, купання. Якщо охолодження не проводити, можливе перегрівання організму аж до теплового удару. Загартовування високими температурами можна проводити у природних умовах, а також у парних лазнях і фінських саунах із сухим жаром. Сауну можна відвідувати як з профілактичною, так і з лікувальною метою. За рекомендацією ІV Міжнародної конференції з проблем сауни (1978), з лікувальною метою сауну відвідують під час неспецифічних запальних процесів верхніх дихальних шляхів, неактивної фази ревматизму, порушень периферичного кровообігу, регуляторних порушень гіпер- і гіпотонічного характеру, ожиріння, хронічних гастритів, захворювань опорно-рухового апарату та ін. Відвідують сауну і для профілактики застудних захворювань, зняття втоми після фізичного та психоемоційного навантаження. Протипоказана сауна у разі злоякісних пухлин, епілепсії, гострих фаз запального процесу будь-якої локалізації, серцево-судинної та легеневої недостатності (H-2) і вищої стадії, ішемічної хвороби серця з частими приступами стенокардії, гіпертонічної хвороби (II Б-III стадії) та ін. Сауну краще відвідувати у другій половині дня після значних фізичних і емоційних навантажень і через 2–3 години після прийому їжі. Перед тим як зайти в парильню, протягом 2–4 хв приймають теплий душ (35–38°С). У парильні спочатку рекомендовано посидіти на нижній полиці, а потім лягти на верхню. Під час лежання забезпечується рівномірне прогрівання всіх ділянок тіла, а в положенні стоячи різниця температур на рівні підлоги та голови може досягти 20–30°С, що несприятливо впливає на терморегуляцію організму. Навантаження в сауні може бути малої, середньої і великої інтенсивності. Щоб досягти малого навантаження, пацієнт перебуває в парильні 2–3 хв, потім піднімається на верхній приполок ще на 2–3 хв, після чого приймає теплий душ і відпочиває. Середнього навантаження можна досягти за подібною методикою, але час перебування в парильні на верхній поличи досягає 3–5 хв. Щоб одержати велике навантаження, перебування в парильні продовжують до 8–10 хв, потім проводять холодні процедури (обливання, купання 8–10 с) і, піднявшись на верхню поличку, перебувають там до потовиділення. Тривалість першого заходу в парильню для незагартованих людей не має перевищувати 5–7 хв за температури повітря 80–90°С і відносній вологості 10–15%. Людям, загартованим до дії високої температури, сауну можна приймати один раз на тиждень. Загартовування сонцем можна проводити протягом року, взимку використовуючи штучне ультрафіолетове опромінення, а влітку – природні сонячні ванни. Приймання сонячних ванн можна розпочинати з квітня. При цьому застосовують два методи – переривчастий та безперервний. Переривчастий метод застосовують на початку загартовування, особливо для осіб зі слабким здоров'ям і високою індивідуальною чутливістю до дії ультрафіолетового проміння. Перша сонячна ванна не має перевищувати 1/4 біодози на 1 см2 поверхні шкіри, що за ясного неба відповідає 5 хв перебування під дією сонячних променів. Потім протягом 10–20 хв пацієнт повинен перебувати під тентом. У разі хорошої витривалості організму час опромінення збільшують на 5–10 хв і поступово доводять його до 90–120 хв (4 біодози на 1 см2 поверхні тіла). Необхідно рівномірно розподіляти дію сонячного проміння на шкіру, опромінюючи по 5 хв передню, задню і бокові поверхні тіла по черзі. Краще приймати сонячні ванни не лежачи, а під час помірної рухової активності – ходьби, ігор та ін. Для попередження сонячного удару необхідно захищати голову від дії прямого сонячного проміння, а головне – правильно його дозувати. Максимальний загартовуючий ефект досягають за поєднання сонячних, повітряних ванн та раціональної фізичної активності. Загартовування водою можна проводити у вигляді обтирання, обливання, купання, душів, ванн, під час відвідування лазні. Обтирання проводять вологим рушником або губкою вздовж лімфатичних і кровоносних судин від периферії до центру. Спочатку обтирають кисті, передпліччя, шию, груди, спину, а потім – нижню частину тулуба. Обливання холодною водою – більш корисна процедура, ніж обтирання. Починати його краще влітку, обливають тіло з глечика або відра за температури води 34–36оС. У разі появи «гусячої шкіри» після обливання тіло розтирають, роблять самомасаж і фізичні вправи. Душ інтенсивно впливає на організм. Під час його прийому на людину діє не лише температурний, але й механічний фактор. Для загартовування особливо ефективним є застосування контрастних душів, коли поперемінно включають теплу та холодну воду з поступовим збільшенням перепаду температур від 5–7 до 20°С і більше. Узимку для інтенсифікації процесу загартовування та запобігання охолодженню процедуру закінчують холодним душем, а в літній час – теплим, що підвищує стійкість організму до тепла. Ванни є ефективним способом загартування, тому приймати їх треба обережно. Залежно від температури води розрізняють холодні (температура води нижче 20°С), прохолодні (температура води 21–32°С), індиферентні (температура води 33–35°С), теплі (температура води 36–38°С), гарячі (температура води 39°С і вище) ванни. Для загартовування організму на початковому етапі приймають індиферентні та прохолодні ванни. До та після прийому ванни рекомендовано самомасаж, розтирання, фізичні вправи. За оптимального режиму загартовування нижньою межею температури води є 16°С. Купання у відкритих водоймах є одним із важливих способів загартовування. Незагартованим людям перше купання бажано проводити за температури води не меншій, ніж 20°С, і температури – повітря 24–25°С. Є спеціально розроблені методики купання, зокрема методика Г. Д. Латишева, що ґрунтується на тепловтратах організму з 1 см2 поверхні тіла. Згідно з цією методикою, треба виділяти 1–2 дні на підготовчий етап. Першого дня купання має тривати 40 с, що відповідає охолоджувальному навантаженню 15 ккал/см2. Починаючи з другого дня, тривалість купання поступово збільшують з 60 с до 6 хв. За температури води вищій, ніж 20°С, час купання становить 8–10 хв. Купання здійснюють не більше 2 разів на день. Після цього рекомендують обтирання та фізичні вправи. Після підготовчого періоду треба купатися у перший день протягом 30–40 с, потім робити перерву на 15–20 хв для відновлення температури тіла, після чого купатися можна від 5 разів і більше. Другого дня тривалість купання за температури води 20°С збільшують до 1–1,5 хв, але скорочують кількість купань. Третього дня тривалість купання продовжують ще на 1 хв, тобто доводять її до 2–2,5 хв. За початкового режиму загартування людина може перебувати у воді не більше 12–15 хв, за оптимального – 18–20 хв. Слід пам'ятати, що під час купання навіть із навантаженням на м’язи охолодження тіла відбувається повільно, тому не треба купатися до появи повторного ознобу. Якщо з'явився озноб, посиніння губ, треба зробити самомасаж та інтенсивні фізичні вправи. Особливе місце у загартовуванні посідають зимові купання, до яких можуть залучатися лише добре загартовані люди. Зимові купання проводять не частіше як 2–4 рази на тиждень, час купання – від 15 с до 3 хв. Перед процедурою купання треба протягом 5 хв зігріти тіло спеціальними гімнастичними вправами. Відразу після виходу з ополонки слід добре розтерти тіло рушником, зробити масаж і одягнути теплий одяг. Зимове купання збільшує ЧСС на 20–30 скорочень за 1 хв і підвищує артеріальний тиск на 20–30 мм рт. ст. (2,67–3,97 кПа ). У загартованих крижаною водою людей посилюється здатність до теплопродукції, завдяки кращому кровопостачанню температура їх шкіри вища від звичайної та майже однакова на відкритих і закритих ділянках тіла. 1.1. Закономірності росту та розвитку організму Організм людини, як і тварин, у своєму становленні та розвитку зазнає певних циклічних перетворень від запліднення яйцеклітини до кінця життя, що підпадають під визначення онтогенезу (від грец. опtоs – єство, gеnеsis – прохождення). Частина онтогенезу протікає внутрішньоутробно, це – антенатальний або переднатальний онтогенез, а більша частина охоплює період від народження до смерті – постнатальний онтогенез. Протягом онтогенезу у дитини збільшуються вага та розміри тіла й окремих органів, тобто вони ростуть. Разом із цим відбуваються якісні зміни окремих фізіологічних систем і всього організму. Саме у процесі розвитку поступово реалізується спадкова інформація, закладена під час запліднення. Ці зміни мають першорядне значення для формування організму дітей і підлітків. Вікова періодизація онтогенезу. Дитина від народження і до того віку, коли стає дорослою, перебуває весь час у процесі росту та розвитку, формуванні органів і систем. Умовно все дитинство можна поділити на декілька періодів фізіологічного розвитку. Кожний період має свої анатомо-фізіологічні особливості, які в сукупності визначають рухову активність, ступінь опору організму впливу зовнішнього середовища, перебіг захворювань і т. ін. Фізіологи та лікарі здавна роблять спроби виокремити декілька вікових періодів для визначення особливостей розвитку дитячого організму на кожному етапі його життєдіяльності. За основу поділу брали такі ознаки, як період прорізування зубів, терміни скостеніння окремих частин скелета, особливості росту, психічного розвитку тощо. Найбільш поширеною та на сьогодні прийнятою педіатрією є класифікація Н. П. Гундобіна, заснована на певних біологічних особливостях зростаючого організму дитини: ▪ період внутрішньоутробного розвитку; ▪ період новонародженості; ▪ грудний вік (молодший ясельний вік); ▪ період росту молочних зубів; ▪ отроцтво (молодший шкільний вік); ▪ статеве дозрівання (старший шкільний вік). На спеціальному Міжнародному симпозіумі, присвяченому віковій періодизації (Москва, 1965) було запропоновано та затверджено таку схему вікової періодизації дитини: ▪ новонародженість (1 – 10 днів); ▪ грудний вік (10 днів – 1 рік); ▪ раннє дитинство (1– 3 роки); ▪ перше дитинство (4 – 7 років); ▪ друге дитинство (хлопчики – 8 – 12 років, дівчатка – 8 – 11 років); ▪ підлітковий вік (хлопчики – 13 – 16 років, дівчатка – 12 – 15 років); ▪ юнацький вік (хлопці – 17 – 21 рік, дівчата – 16 – 20 років). Період внутрішньоутробного розвитку. Ембріогенез починається з 3-го тижня після запліднення та закінчується на 3-му місяці внутрішньоутробного життя. У цей період закладається основа найважливіших органів. Будь-яке пошкодження організму жінки в цей період викликає або загибель ембріона (викидень), або природжену потворність (порок розвитку органів або частин тіла). Вивчення особливостей розвитку дитини, її збереження слід починати саме з цього періоду. Від правильного перебігу вагітності значною мірою залежить повноцінність дитини, оскільки певні хронічні та гострі інфекції, інтоксикації, наслідки професійних ушкоджень, перенесені матір’ю, можуть відбитися на стані плоду. Отже, щоб народити здорову дитину, необхідно ретельно вивчити стан здоров'я батьків, спостерігати за перебігом вагітності та створити для вагітної жінки якнайкращі умови. Однією з характерних особливостей внутрішньоутробного розвитку плоду є його швидкий ріст за рахунок достатнього харчування від материнського організму. Проте слід пам’ятати, що ембріон чутливий до вірусів краснухи, грипу, гепатиту, поліомієліту, цитомегалії, що сприяють формуванню ембріопатії та фетопатії. Ембріопатія – дефект внутрішньоутробного розвитку плоду. Лікарські ембріопатії виникають унаслідок застосування сульфаніламідів, антибіотиків (особливо група тетрацикліну), гормонів (кортикостероїди, інсулін), цитостатиків, вітамінів, хініну. Діабетичні ембріопатії: енцефалопатія, атрофія кишечника, пороки серця, пороки розвитку кінцівок, черепа. Фетопатія – порушення плаценти з ушкодженям тонкої структури та диференціювання тканин у плода, що сформувався. Фетопатія здебільшого виникає у разі резус-несумісності, діабету, інфікування плода вітрянкою, герпесом, вірусним гепатитом, природженим сифілісом, токсоплазмозом. При цьому виникають такі захворювання плода: енцефаломієліт, міозит, некроз, природжений гепатит із формуванням цирозу печінки, природжена пневмонія, кальциноз, дитячий церебральний параліч (ДЦП) та ін. Усе це може спричинити народження мертвої дитини, недоношеність, викидні та хвороби у новонароджених. |
| ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
Буцкіна, С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі Готовність дитини до шкільного навчання вчені насамперед розглядають з точки зору відповідності рівня розвитку дитини вимогам навчальної... |
| Приклад заповнення Довідки щодо залишку сум від'ємного значення попереднього... Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками... |
Вплив деструктивних тенденцій виховання на відношення дитини до оточуючого світу Снує багато проявів агресивних тенденцій. Деякі з них є конструктивними (народження, збереження життя, секс), а деякі деструктивними.... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про хід виконання рішення виконкому від 13. 05. 2009 №255 «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в осінньо-зимовий... |
ПРАВА ДИТИНИ Отже, права дитини це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі... |
| Рішення, прийняті на засіданні Про підсумки роботи житлово-комунального господарства міста в опалювальний період 2008-2009 років та заходи щодо належної підготовки... |
За підтримки: ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Дослідження проводилося методом фокусованих групових дискусій (ФГД) в трьох обласних центрах, містах: Харків, Ужгород та Тернопіль.... |
| ЗАТВЕРДЖУЮ Драгоманових», «Олена Пчілка і Гадяч», «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка», «350 років від дня проголошення Гадяча гетьманською... |
Заняття Гормони щитовидної залози впливають на всі процеси обміну і функцію багатьох органів та тканин, що особливо важливе значення має... |