ПРАКТИКУМ З СОЦІОЛОГІЇ для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання

Скачати 1.98 Mb.

Назва	ПРАКТИКУМ З СОЦІОЛОГІЇ для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
Сторінка	6/19
Дата	17.03.2013
Розмір	1.98 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

Завдання 2.

Відповідайте «так» або «ні» на поставлені питання.

№	Питання	Відповідь
№	Питання	Так	Немає
1.	Одна людина має багато статусів?	v
2.	Девіантне поведінка завжди є злочинною?		v
3.	Один статус включає тільки одну роль?		v
4.	Соціальна роль – це модель поведінки, орієнтованої на певний статус?		v
5.	Існує позитивна девіація?	v
6.	Соціалізація властива не тільки людині, але й тварині?		v
7.	Соціалізація закінчується в дозрілих літах?		v
8.	Соціалізація включає освоєння соціальних ролей?
9.	Дитина – це особистість?		v
10.	Агенти первинної соціалізації – це установи й підприємства?		v

Завдання 3.

Наприкінці 60-х років ХХ століття в Америці вийшла книга Д. Морріса “Гола мавпа”, у якій автор пише: “За фасадами сучасного міського життя та ж стара гола мавпа. Змінилися тільки назви: замість “полювання” ми говоримо ”робота”, замість “гнізда” – “будинок”, замість “спарювання” – “одруження”, замість “самки” – “дружина”. Біологічна природа тварини формує соціальну структуру цивілізації, а не навпаки”. Чи згодні Ви із цією точкою зору? Що ж переважає в людині: біологічне або соціальне? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 4.

Людина, яка живе в суспільстві, належить одночасно до безлічі соціальних груп. У кожній з них вона займає певний статус. Сукупність всіх статусів, що займає однлю людиною, називається статусним набором. Опишіть свій статусний набір (10-15 статусів). Які статуси в ньому є запропонованими, а які – такими, що досягаються? Визначите свій головний статус. Поясните, чому Ви так вважаєте?

Завдання 5.

Розподілите наведені потреби за групами, відповідно до теорії А. Маслоу (заповните таблицю): потреба в розвитку особистості; потреба в подиху; потреба у творчому самовираженні; потреба в гармонії; потреба в знанні; потреба в красі; потреба у визнанні; потреба в безпеці існування; потреба в турботі, опіці; потреба у впевненості в завтрашньому дні; потреба в реалізації здатностей; потреба в розумінні; потреба в повазі; потреба в їжі; потреба в кар'єрному рості; потреба в житлі; потреба в стабільності умов життя; потреба в компетентності; потреба в статусі; потреба в одязі; потреба в спілкуванні

Фізіологічні потреби
Потреби безпеки й стабільності життя
Соціальні потреби або потреби в приналежності й любові
Потреби престижу
Духовні потреби

Завдання 6.

Розподілите наведені цінності на дві групи – цінності-цілі й цінності-засоби (заповните таблицю): активна життєва позиція, здоров'я, щасливе сімейне життя, сімейне благополуччя, згода в суспільстві, вірні друзі, воля, краса, вихованість, толерантність, творчість, освіченість, акуратність, самореалізація, істина, цікава робота, любов, раціоналізм, відповідальність, самостійність, суспільне визнання, соціальна справедливість, життєва мудрість.

Цінності – цілі

Цінності – засоби

Завдання 7.

Соціологи Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) у результаті проведення ретроспективного дослідження серед жителів міста, яким в 1959, 1969, 1979, 1989, 1999 р. виповнилося від 20 до 24 років, одержали наступні дані:

Таблиця 2.1

Проба “смаку” наркотиків (в %)

	“1959”	“1969”	“1979”	“1989”	“1999”
Так	4,05	6,91	13,85	19,72	49,09
Немає	95,95	92,89	85,74	79,88	49,29
Важко відповісти	0,0	0,2	0,41	0,39	1,62

Джерело: Молодь і наркотики (соціологія наркотизму / Під ред. В.А. Соболєва й І.П. Рущенко. – Харків: Торсінг, 2000 – С. 63.

Яка частка ваших ровесників пробувала “смак” наркотиків?

Які фактори спричинили поширення наркотиків у молодіжному середовищі?

Тема 3 СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА І СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Поняття «соціальна спільнота» і «соціальна група».
Соціальна структура суспільства.
Сутність і історичні типи соціальної стратифікації.
Соціальна мобільність, види мобільності.

Поняття «соціальна спільнота» і «соціальна група». Взаємодія індивіда і суспільства опосередковується соціальними групами, які є фундаментом суспільства.

В суспільстві існують різні об’єднання людей і далеко не всі з них можна віднести до соціальних груп. Термінове випадкове об’єднання людей зі слабкими соціальними зв’язками і різнорідним соціальним складом можна назвати соціальною спільнотою, а не соціальною групою. До таких спільнот відносять, наприклад, людей, що опинилися в одному місці (пасажири громадського транспорту, перехожі тощо), натовп, що спостерігає за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, чи людей, що мітингують на майдані, аудиторію читачів газети або глядачів у кінотеатрі.

Соціальна група – це сукупність людей, які мають спільну соціальну ознаку і виконують суспільно необхідну функцію в загальному розподілі громадської праці і діяльності. Соціальні групи класифікують за різними ознаками:

За характером зв’язків індивіда з групою відокремлюють:

1. Групи членства – будь-яка група, членом якої є індивід.

2. Референтна група – це та група, цінності якої є важливими для індивіда, з якою він порівнює себе як з еталоном. Наприклад, підлітки орієнтуються на стиль життя своїх кумирів, робітник організації, який бажає зробити кар’єру, – на поведінку вищого керівництва.

В залежності від розміру групи і характеру взаємодії її членів відокремлюють:

1. Малі групи – це малочислені (від двох до декількох десятків осіб) соціальні групи, члени яких знаходяться в безпосередньому стійкому особистому спілкуванні (сім’я, студентська група, бригада, дружня компанія та інш.).

2. Середні групи – це групи, об’єднані в організації (трудовий колектив підприємства, організації, закладу). Тут уже не всі члени групи можуть спілкуватися особисто, контакти будуть мати опосередкований характер.

3. Великі групи – це численні групи людей, розпорошені на великому просторі, які характеризуються опосередкованою солідарною взаємодією (класові, територіальні, національні спільноти).

Малі групи, в свою чергу, бувають первинні і вторинні. Первинні групи характеризуються інтимністю спілкування, мета їх створення – спілкування як таке (сім’я, друзі). Вторинні характеризуються формальністю контактів (навчальна група, трудовий колектив), вони створюються для досягнення інструментальних цілей (отримання освіти, прибутку тощо).

За характером властивостей індивідів, що входять до групи, відокремлюють наступні види великих груп: соціально-демографічні, соціально-поселенські, соціально-етнічні, соціально-професійні, соціально-класові тощо.

На відмінність від малих і середніх груп, великі характеризуються:

великою кількістю членів,
відсутністю обов’язкових особистих контактів,
відсутністю чи відносно невеликим ступенем згуртованості і організованості.

2. Соціальна структура суспільства.

Structura (лат.) – будова, розміщення, порядок. Під структурою розуміється сукупність функціонально пов’язаних між собою елементів, зв’язків і залежностей, які складають внутрішній устрій об’єкта. Структуру об’єкта характеризують:

кількість компонентів,
порядок їх розташування і
характер залежності між ними.

Таке розуміння цієї категорії достатньо виправдане і при вивченні соціальної структури.

У теоретичній соціології набули розвитку дві основні моделі соціальної структури:

1. Ціннісно-нормативна модель найбільш яскраво представлена школою структурного функціоналізму. Суспільне життя функціоналісти розглядають як велику кількість взаємодій між людьми та групами і переплетіння цих взаємодій. Для того, щоб проаналізувати їх, необхідно знайти у цій неймовірно рухливій соціальній системі якісь сталі елементи. Сукупність цих сталих елементів і утворює структуру.

У ціннісно-нормативній моделі соціальна структура вважається надіндивідуальним утворенням, яке забезпечує порядок у суспільстві і окреслює рамки для особистого життя людей. В якості елементів структури суспільства розглядають не індивідів, а соціальні позиції – соціальні статуси, пов’язані з ними соціальні ролі, соціальні норми і цінності, згідно з якими відбувається програвання соціальних ролей.

2. Категоріальні моделі у якості основних компонентів соціальної структури відокремлюють великі групи людей, що мають схожі риси. Це п’ять основних видів великих соціальних груп, які формують підструктури суспільства:

Соціально-професійна структура суспільства – це сукупність соціальних груп, що виділяються за характером та змістом праці і супутніми ознаками.

Перш за все мова йде про професійні і посадові групи. Професійна група – велика соціальна група, яка об’єднує людей за спільним родом діяльності. Професійні групи утворюють, наприклад, юристи, лікарі, інженери, водії, продавці тощо.

Посади формуються в межах однієї професійної групи (наприклад, серед медичних працівників існує розподіл на санітарок, медсестер, лікарів, завідуючих відділенням, головних лікарів тощо) і відрізняються за обсягом владних повноважень, наявністю управлінських функцій, рівнем знань і кваліфікації.

Набір, кількість і чисельність соціально-професійних груп змінюються з часом. Напрямок змін визначається індустріально-технічним і соціально-економічним рівнем розвитку суспільства.

Соціально-демографічна структура – сукупність соціальних груп, які відрізняються за віком, статтю, сімейним станом, наявністю дітей і міграційним статусом.

За віком виділяються: діти і підлітки; молодь; зріле населення; люди похилого віку; старі люди.

За статтю виділяються:

жінки (53,8% населення України у 2007 році);
чоловіки (46,2%).

За сімейним станом виділяються:

ніколи не були одружені (у 2007 р. серед чоловіків старше 15 років – 24,3%, серед жінок – 6,1%);
одружені (чоловіки – 64,6%, жінки – 54,0%);
розлучені (чоловіки – 6,8%, жінки – 10,4%);
вдівці (чоловіки – 3,9%, жінки – 19,2%).

За наявністю дітей виділяються: бездітні (23,8%); однодітні (50,7%) малодітні (18,1%); багатодітні (7,4%).

За міграційним статусом виділяють:

емігрантів – людей, що виїхали до іншої країни, і іммігрантів – людей, що в’їхали в країну;
сільських і міських мігрантів; важливе значення має міграція населення "село-місто", але з розвитком урбанізації підвищується роль міграції "місто-місто".
трудових, учбових мігрантів і т.п. – в залежності від мети виїзду.
Соціально-територіальна структура – сукупність соціальних груп, що відрізняються типом поселення, у якому мешкають, і типом регіону.

За типом поселення виділяють:

міське населення;
сільське населення.

У 2008 р. в Україні нараховувалось 458 міст, з них 5 – з населенням більше 1 млн. осіб, 46 великих, з населенням більше 100 тис. осіб, 886 селищ міського типу, 28496 сіл.

За типом регіону в Україні виділяють жителів східного, західного, південного, північного і центрального регіонів.

Соціально-етнічна структура – сукупність етнічних груп, що населяють країну.

На даний момент на території України проживають представники більше 130 етнічних груп.

Соціально-етнічна структура українського суспільства
(за результатами переписів населення)

Етнічні групи	Частка етнічної групи в населенні країни (%)					Абсолютний приріст (тис. чол.) у 1989-2001 рр.
Етнічні групи	1959	1970	1979	1989	2001	Абсолютний приріст (тис. чол.) у 1989-2001 рр.
Українці	76,8	74,9	73,6	72,7	77,8	122,6
Росіяни	16,9	19,4	21,1	22,1	17,3	-3021,5
Білоруси	0,69	0,82	0,82	0,86	0,57	-164,2
Молдавани	0,58	0,56	0,59	0,63	0,54	-65,9
Кримські татари	-	-	-	0,09	0,52	201,4
Болгари	0,52	0,5	0,48	0,45	0,43	-29,2
Угорці	0,36	0,33	0,33	0,32	0,33	-6,5
Румуни	0,24	0,24	0,25	0,26	0,31	163
Поляки	0,87	0,63	0,52	0,43	0,3	-75,1
Євреї	2,01	1,65	1,28	0,95	0,22	-382,7
Вірмени	0,07	0,07	0,08	0,1	0,21	45,7
Греки	0,25	0,23	0,21	0,19	0,19	-7,1
Татари	0,15	0,16	0,18	0,17	0,15	-13,6
Цигани	5	0,06	0,07	0,09	0,1	-0,3
Азербайджанці	-	0,02	0,03	0,07	0,09	8,2
Грузини	0,02	-	-	-	0,07	-
Німці	0,06	0,06	0,07	0,07	0,07	-4,5
Гагаузи	0,05	0,06	0,06	0,06	0,07	-0,1
Не українці	23,2	25,1	26,4	27,3	22,2	-3522,3
Все населення	100	100	100	100	100	-

Соціально-класова структура – сукупність соціальних груп, що відрізняються рангом у соціальній ієрархії. Соціально-класова структура складається з класів і соціальних прошарків, що існують в межах класів.

Зазначені види структур не є вичерпними, до них можна приєднати і інші – освітню, релігійну, політичну тощо. У реальному суспільстві всі ці структури існують взаємозалежно. Кожен індивід належить до якоїсь професійної групи, має стать, вік, етнічну і класову приналежність, мешкає у якомусь регіоні і типі поселення. Тобто всі види соціальних структур накладаються і створюють структуру суспільства.

Таким чином, в категоріальній моделі соціальна структура розглядається як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних груп і відносин між ними.

Об’єднав висновки двох моделей, ми можемо визначити соціальну структуру як сукупність елементів суспільства: статусів, ролей, груп, організацій, соціальних інститутів.

3. Сутність і історичні типи соціальної стратифікації.

Суспільство складається з великої кількості соціальних груп. Частина з цих груп розташовується у одній площині, тобто на одному рівні, інша частина розташовується на різних рівнях або напластовується одна на одну, тобто суспільство являє собою не плоске утворення, а чимось нагадує пиріг на кшталт «Наполеону». На горі соціальної ієрархії знаходяться привілейовані прошарки, а внизу – найбільш знедолені. Цей феномен у соціології отримав назву «соціальна стратифікація».

Соціальна стратифікація (від лат. stratum – прошарок) нашарування соціальних груп, які відрізняються доступом до соціальних ресурсів. Соціальною стратифікацією називають як процес розшарування, так і результат цього процесу.

У соціології існують різні методологічні підходи до аналізу сутності, витоків і перспектив розвитку соціальної стратифікації.

Функціональний підхід	Конфліктний підхід	Еволюційний підхід
1. Стратифікація природна, необхідна, неминуча, тому що вона пов’язана з різноманіттям потреб, функцій і соціальних ролей.	1. Стратифікація не є необхідною і неминучою. Вона виникає із конфлікту груп.	1. Стратифікація не завжди є необхідною і корисною. Вона виникає не тільки в силу природних потреб, а й на основі конфлікту, що обумовлюється розподілом додаткового продукту.
2. Винагорода відбувається у відповідності з роллю, тому є справедливою	2. Винагорода несправедлива, вона визначається інтересами груп, що мають владу.	2. Винагорода може бути і справедливою і несправедливою.
3. Стратифікація забезпечує оптимальне функціонування суспільства.	3. Стратифікація перешкоджає нормальному функціонуванню суспільства.	3. Стратифікація може сприяти, а може перешкоджати розвитку суспільства.