Бершадський краєзнавчий музей, м. Бершадь
Бершадський краєзнавчий музей започаткований політичним, громадським і культурним діячем України, знавцем і збирачем українських старожитностей Іполитом Чеславовичем Зборовським (1875—1937) у 1921 р.
У 1923 р. його колекція нараховувала 2 382 предмети. Особливо вирізнявся етнографічний відділ (1 222 предмети). Але вже наступного року почалась реорганізація музейної мережі області і Бершадський музей було ліквідовано, а його колекції передано в інші установи.Музейне будівництво у Бершаді було відновлено у 1976 р.
Особливе місце в експозиції музею займає етнографічний відділ, який теж поповнився цікавими новими експонатами, як предметами ужиткового мистецтва наших предків, так і сучасними витворами декоративно-прикладного мистецтва майстрів сучасності.
Музей історії с. Баланівки
Народний музей історії с.Баланівка відкрито 17 листопада 1989 року, розташований у історичній вежі XVII ст. (пам’ятка архітектури і містобудування). Експозиція музею розміщена нестандартно, лабіринтно.
Тут згадуються найважливіші періоди в розвитку села, його кращі люди. Зафіксовано і трагічні події села – голодомор, війни. Музей є центром просвітницьких і культурних знань, виховання ідеалів добра і справедливості.
Музей культури села та галерея Прокопа Колісника в Поташні
Будинок музею культури села Поташня та Галереї Прокопа Колісника побудований в кінці 18ст. (близько 1776р.) у вишуканому класичному стилі.
У 2004 році з ініціативи та за проектом художника П.М.Колісника було створено музей культури села та Галерею Прокопа Колісника. Звання народного музей отримав у 2007році.
У музеї зібрані унікальні речі, що є свідками історії, живописні твори славного і талановитого земляка – Прокопа Колісника.
Музей культури села та Галерея Прокопа Колісника є центром культурного та мистецького життя району та області. Щорічно з 2004 року у Поташні проводиться мистецький пленер «Поташня – чарунка Поділля».
Баланівська вежа (XVII ст.), с. Баланівка
За часів панування в Баланівці Героніма Собанського(кін. 17 ст. – 1855р.) в селі було побудовано трьохповерхову вежу, яку по-польськи називали «дзигарня». В ній було розміщено годинник, який відбивав кожну годину. Також із вежі наглядали за працею кріпаків. В 1989 році на базі вежі було побудовано музейний комплекс: обрядовий зал, вежа та музей, музей – який став візитною карткою села.
Водяний млин (XVII ст.), с. Баланівка
У сиву давнину ведуть дороги людської пам’яті. Побудовано його в 1647 році за проектом талановитого баланівчанина Т.Підлубного. Для спорудження млина камінь возили із Бершаді. Млин будували три роки, обладнання робили кращі майстри села, дещо привезли із Польщі.
Млин був без вікон, повітря густе й біле від борошняного пилу. Зерно мало свої шляхи-дороги – це труби-норії, самотяги. По них і мандрує зерно. Шуміли нагріті тертям жорна, сипалось і сипалось з них у лотки гаряче борошно. В давнину жорна крутили вручну. Часто замість того, щоб відправити людину до в’язниці, її відправляли в млин – крутити жорна. Ця виснажлива робота забрала життя багатьох людей. Так минали роки. У 1880 році в селі було свято – почала працювати водяна турбіна. Тяжку працю людини було замінено енергією води. У стінах млина прорубали вікна. З цього часу почали в млин сходитися люди, щоб погомоніти про життя-буття. Селяни бачили в хлібові живу душу рідної землі, сонця й неба, працю тих, хто віддав хлібові все своє здоров’я та життя.
Це тут, у млині, в квітні 1905 року визрів задум – вимагати від пана Потоцького підняття плати за просапку буряків, який був вдало втілений у життя.
В 1938 році в селі почалася електрифікація , а в 1939 році в млині застосували електричну енергію. У всі віки млин вірно служив людям. Стоїть він величний та прекрасний і в наш час.
Урочище «Устянська дача» - ботанічний заказник
Устянська Дача — урочище, ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Бершадського району Вінницької області, на схід від міста Бершадь, неподалік від села Устя.
Площа 173 га. Створений у 1982 р. Перебуває у віданні Бершадського лісгоспу.
Охороняється ділянка дубово-ясеневого лісу природного походження з деревами віком понад 80 років. У домішці — явір, черешня, граб, липа, клен, а також реліктовий вид — берека. Трапляється бруслина карликова, занесена до Червоної книги України. В умовах підвищеного рівнинного рельєфу в трав'яному покриві панує осока парвська — теплолюбний реліктовий вид, що має лікувальні властивості.
Шумилівські кручі с. Шумилово
Літні місяці здавна вважалися гарним місцем відпочинку в с. Шумилів, що знаходиться у чудовій місцевості на березі річки Південний Буг. За народними переказами село було засноване у XVI ст. Старі назви села – Озірне, Озерне. Озірне, значить озирати, далеко бачити. І це справді так. З високих шумилівських круч на багато кілометрів видно лівобережжя Бугу.
Цілком зрозумілою є також і друга назва села – Озерне – від слова «озеро», яких тут було дуже багато і вони оточували село з різних сторін. Теперішня назва с. Шумилів пов’язана з річкою Південний Буг. Через кам’яні пороги дзвінко шумить вода, яку чути здалеку. Тут Вас чекають чаруючі ліси, де можна збирати гриби і лікарські рослини, луки з соковитими травами, чисте повітря, річка і ставки, де водяться короп, карась, сом, лящ, окунь, щука, судак та інша риба.
|