Краєзнавчий музей Гайсинщини, м. Гайсин
Міський краєзнавчий музей Гайсинщини — музей у м. Гайсин Вінницької області, що створений ветеранами Міністерства оборони України в 1995 р. як музей ветеранської спілки. Початком його колекції стали особисті речі її членів. Розміщений у колишньому будинку директора чоловічої гімназії — пам'ятці архітектури поч. ХХ ст.
Музейна колекція нараховує понад 2 500 предметів. Щороку музей відвідує
майже 7 000 чоловік.
Основу колекції музею складають зразки зброї часів Великої Вітчизняної війни, військового одягу II пол. ХХ ст., предмети міського і сільського побуту ХХ ст., ікони XVIII–XX ст., народна кераміка Бубнівського заводу, твори українського декоративно-ужиткового мистецтва.
Музейна експозиція має виставковий характер, основними темами якої є «Історія Української державності», «Партизанський і підпіль-ний рух на Гайсинщині», «Велика Вітчизняна війна на Гайсинщині», «Природа рідного краю», «Традиційний народний побут гайсинчан»
Музей гончарного мистецтва (музей-садиба братів Герасименків), с. Новоселівка
За допомогою колективу бубнівської гончарної майстерні, вчителів, учнів і працівників культури було зібрано колекцію гончарних виробів і в 1988 р., з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка, відкрито музей братів Герасименків у хаті, де жив і працював Яким.
Колекція музею нараховує понад 800 предметів. Щорічна кількість відвідувачів - понад 3 000 осіб.
Музей репрезентує відомий Бубнівський гончарний осередок Поділля. Основу колекції складають гончарні вироби братів Герасименків, їхньої небоги Фросини Міщенко, Миколи Бабака, Тетяни Шпак, Валентини Живко, Тетяни Дмитренко, а також пред-мети побуту українського населення с. Бубнівка та Новоселівка.
На базі музею кожні два роки проводиться Всеукраїнський гончарний симпозіум, пленери. Директор музею Тетяна Іванівна Шпак, народний майстер України, проводить майстер-класи з гончарного мистецтва.
Експозиція розташована у двох приміщеннях: світлиці і кухні меморіального будинку. Колекцію гончарних виробів майстрів бубнівської кераміки розміщено у світлиці. В кухні розташована піч, розписана орнаментом характерним для бубнівської кераміки. Тут знаходяться колекції одягу, рушників та предмети побуту селян.
Музей фольклору Г. Танцюри, м. Гайсин
Танцюра Гнат Трохимович народився в с. Зятківці Гайсинського району Вінницької області 10 червня 1901 р... Помер 12 листопада 1962 р... в м. Гайсин, де й похований.
Багаторічне систематичне вивчення історії, економіки, матеріальної та духовної культур Зяіківців дозволило Г. Танцюрі написати двотомне дослідження, епопею народного життя на прикладі одного села: Гнат Трохимович Танцюра ,,ЗЯТКІВЦІ».
Пристрасний літописець свого села, Гнат Трохимович Танцюра простежував не тільки найважливіші події, що розгорталися в рідних краях, а й вивчав те, як вони відображалися на долях людей. Для цього на кожну родину ним було заведено хронологічну картку, що розпочиналася 1833 роком – першою датою в церковній книзі. Ґрунтовне дослідження Г. Танцюри оригінальне тим, що побудоване як на достовірних документальних свідченнях, так і на багатющому матеріалі переказів, спогадів зятківчан, на джерелах пам'яті поколінь.
Музей відкрито 12 березня 1990 р. у меморіальній хаті Гната Танцюри.
Музейна колекція нараховує понад 4 500 предметів. Щороку музей відві-дує близько 4 000 осіб.
Основа фондової збірки — особисті речі збирача фольклору Г. Танцюри, його епістолярна спадщина, архівні та фотоматеріали.
Музей ветеранів Афганістану, м. Гайсин
Гайсинський музей ветеранів війни в Афганістані був створений і відкритий до 10—ї річниці виводу Радянських військ з території Афганістану 13 лютого 1999 року. Перший у Вінниччині, один з перших в Україні, його було створено з ініціативи, ради районної спілки ветеранів Афганістану руками і коштами самих воїнів-інтернаціоналістів за сприяння районної ради.
Кожен музейний експонат, стенд – то своєрідна дань воїнам-землякам: загиблим, померлим і живим. Екскурсантам представлені матеріали про саму війну, особисті дані, листи, нагороди, секретні військові карти, фото, зброя. В усіх цих речах і досі відчувається біль і жахіття афганської війни.
25 вересня 2002 року музеєві було присвоєно звання «народний» за патріотичне виховання молоді та велику проведену роботу.
Музей В. Стуса, с. Рахнівка
Вибір місця під розбивку стусівського парку зумовлений історичними фактами. Поруч – хата збудована самим Стусом на місці зруйнованого будинку, де народився поет. Обласна влада планує перенести туди музей великого подолянина, який нині тулиться в одній з кімнат місцевої загальноосвітньої школи. Олександр Домбровський повідомив, що має намір винести на розгляд сесії питання про впорядкування музею з тим, аби підтримати справу фінансово. Йдеться про створення своєрідної духовної «Мекки» українства поряд із центром зеленого туризму. Не випадково обраний і час створення парку. 2008 року нескоренному українцю з Вінниччини виповнилося б 70 років.
Звертаючись до місцевої громади, автор ідеї закладення парку губернатор Домбровський підкреслив: «Здавалось би, ми щороку висаджуємо дерева, парки, але сьогодні важлива, унікальна і символічна подія. Адже саме ця земля дала нашому народові великого патріота Василя Стуса, який став саме тією постаттю, навколо якої об’єднується Україна».
Коростовецький ландшафтний заказник
Ландшафтний заказник “Коростовецький” заснований згідно рішення обласної ради від 29.04.1999 р. Розташований у Басалачівському лісництві кв. 108-113. Охороною заказника опікується Ладижинсько – Хуторянська сільська рада.
В межах заказника переважають лісові ландшафти, вони займають близько 96 % території. На крутих південно-західних схилах із слаборозвинутими дерновими ґрунтами з близьким (5-40 см) заляганням подільських гранітоїдів сформувався характерний екологоценотичний ряд дубових лісів.
Тут навіть в тріщинах, заповнених дрібноземом, серед скельних виходів розселюються дуб черешатий, клен польовий, в’яз з оригінальними формами крони. плазунів найбільш поширені: мідянка, вуж звичайний, гадюка лісова, ящірка прудка.Чисельними є також земноводні та комахи.
Успенська церква Гранівського монастиря (1867), с Тишківська Слобода
Перелік історико – архітектурної спадщини краю продовжує церква Свято-Успенського Гранівського монастиря (1867 р.) в с. Тишківська Слобода). Ця унікальна споруда розписана ликами святих і рядками з молитов. Храм занесений до Державного реєстру пам’яток архітектури України.
Монастир має назву, що походить від назви досить великого села Гранів, хоча розташований він за 10 кілометрів від Гранова, з протилежного боку траси Вінниця – Кіровоград в малесенькому (55 жителів) сільці Тишківська Слобода (раніше воно називалась просто Слобода). З траси потрібно звернути на вказівник «Митків» і, проїхавши далі, ви побачите маківки в російському стилі. Це і є куполи Успенського собору Гранівського монастиря.
Гайсинський музей «Пам’ять Чорнобиля», м. Гайсин
Музей заснований з ініціативи Гайсинської громадської організації «Союз Чорнобиль». У 2004 р. створена музейна кімната, а наступного року правління організації ухвалило створити музей. Його урочисте відкриття у новому приміщенні відбулося 26 квітня 2006 р. У 2008 р. музею присвоєно звання народного. Фондова збірка складається з близько 150 предметів. Щороку музей відвідують понад 1 тис. осіб
Експозиція розповідає про одну із найбільших техногенних катастроф в історії людства — аварію на Чорнобильській атомній електростанції 25 квітня 1986 р. На стендах, подіумах, у вітринах представлені фотографії пожежників, які першими почали боротьбу з вогнем на покрівлі і їх приміщенні поблизу зруйнованого реактора 4-го енергоблоку.
Є матеріали про гайсинчан, які брали участь у ліквідації наслідків цієї аварії. Далі йдеться про постчорнобильську ситуацію в Україні загалом та у Вінницькій області зокрема. Особливе місце належить іконі «Чорнобильський Спас». Щороку до річниці Чорнобильської катастрофи та Дня ліквідатора в музеї та біля пам’ятного знаку «Чорнобильцям мертвим і живим» у місті відбуваються спеціальні заходи.
Музей історії, с. Красносілка
Музей створено у 1976 р. Н. Громовим, який протягом 25 років був його директором. У 2004 р. музею присвоєно звання народного.
Фондова колекція нараховує близько 3 тис. предметів. Щороку музей відвідують понад 5 тис. осіб.Експозиція розповідає про заснування села та його перших власників.
Побут та етнографія краснопілчан. Важинські, події національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, Руїну, Коліївщину, економічний розвиток села, побут XIX — початку XX ст., визвольні змагання 1917-1921 рр., голодомор 1932-1933 рр., створення колгоспу «Більшовик», репресії 1930-х рр., Велику Вітчизняну війну (окупація села, доля остарбайтерів, подвиги земляків, зокрема Героя Радянського Союзу Д. Чути), повоєнну відбудову, подальше життя села та його сьогодення.При музеї діє гурток учениць 4-9 кл. «Вишиванка», їх роботи можна побачити на музейних виставках.
|