Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч

Скачати 2.93 Mb.

Назва	Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч
Сторінка	2/25
Дата	15.03.2013
Розмір	2.93 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

Державний устрій. За формою правління Скіфське царство відносять до монархії на чолі зі спадковим царем. Історія знає імена чотирьох скіфських царів: Скілура, Палака, Фарзая та Інісмея. У них зосереджувалася судова влада, інколи вони виконували жрецькі функції, були верховними власниками землі. Проте, влада царя не була абсолютною. Вона обмежувалася радою скіфських племен, та народними зборами всіх воїнів, про існування яких повідомляє Геродот.

Апарат державного управління складався в основному із найближчих родичів царя та представників аристократії. На рівні місцевого управління продовжували панувати пережитки родо-племінної організації. Старійшини та вожді племен традиційно очолювали місцеві органи влади.

Суспільний лад. Батько історії Геродот, мандруючи чорноморським узбережжям у V ст. до н.е., залишив нам згадки про особливості суспільного устрою скіфів. З них випливає, що основні матеріальні ресурси зосереджувалися в руках скіфської знаті, до якої належали: царська родина, дружинники та багаті купці. За обсягами багатства вони не мали собі рівних серед усіх народів Східної Європи. У спогадах Гіппократа (молодшого сучасника Геродота) фігурують "скіфські

11

багачі, що називають себе благородними, вважаються найбільш могутніми людьми у скіфів"³.

Особливе місце в суспільній ієрархії займала відокремлена соціальна верства — жерці. Вони перебували у привілейованому становищі стосовно інших соціальних груп. Разом з царем, ймовірно, здійснювали судочинство.

Найчисельнішу верству скіфського суспільства становили вільні общинники. Саме на них покладалися обов'язки військової служби, сплати різноманітних повинностей. У Малій Скіфії вільні ремісники і торгівці становили основну частку міського населення.

У середовищі скіфів існувала особлива категорія жінок, що не належала до знаті і користувалася великою повагою та авторитетом. Скіфські „амазонки" відмінно володіли різноманітними видами зброї, відзначалися агресивністю та войовничістю.

На нижній сходинці суспільної піраміди перебували раби. Вони не відігравали вирішальної ролі у системі виробництва матеріальних благ, проте їхня частка серед усього складу населення була значною. Кількість рабів зростала насамперед за рахунок військовополонених.

Археологічні знахідки дають підстави твердити про розвиненість у скіфів приватної власності, передусім на худобу та інше рухоме майно.

Основним джерелом права Скіфського царства було звичаєве право, яке так і не набуло писемної форми. Паралельно існували правові норми, встановлені царською владою.

Угоди з царем роксоланів Тасієм та царицею Боспору Гіпепірією свідчать про існування у скіфів ще одного джерела права — міжнародних договорів.

Серед злочинів найбезпечнішими вважалися злочини проти царя, тобто замах на його життя, вбивство правителя, непокора царському розпорядженню тощо. Такого роду протиправні діяння каралися смертною карою. Тривалий час у скіфів зберігалася кровна помста.

Шлюбно-сімейні відносини базувалися на принципах патріархату (зверхності батька). Дозволялося багатоженство. Привілейоване становища серед жінок займала старша дружина. Вдова померлого переходила як річ у спадок до старшого брата. Батьківський будинок разом із господарством успадковував молодший син.

³

Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII — IV вв. до н. з. — К., 1983. — С. 360

12

Античні міста-держави. Боспорське царство

Хронологія подій. У VII ст. до н.е. на невеликому острові Березань переселенці із Греції заснували місто Борисфеніду, що стала першим еллінським поселенням у Північному Причорномор'ї. Слідом за ним з'явилися Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Феодосія та низка інших міст, розташованих на відстані 12-15 км. один від одного, в яких пануючою формою соціального, економічного та політичною устрою суспільства була полісна модель, властива організації життя в самій Греції. Вона полягала в існуванні єдиного комплексу, до якого входило місто як центр культури, політики, ремесла, торгівлі, з одного боку, та прилегла сільська округа (хора), як осередок землеробства, з другого.

За твердженням Арістотеля, поліс виник задля потреб життя, але існував для блага людей і становив у той час найвищу форму всіх можливих об'єднань. Пла-тон писав, що лише в полісі можна було задовольнити матеріальні та духовні потреби людини. Найвищими цінностями вважалося заняття землеробством, дотримання батьківських традицій і шанування тих божеств, найчастіше олімпійських, які були покровителями поліса.

Об'єднавчі тенденції між грецькими містами-полісами призвели до створення Боспорського царства. Воно склалося у V ст. до н.е. внаслідок союзу кількох грецьких держав, таких, як Пантікапей, Фанагорія, Гермонасса та інші. Свого найвищого політичного і культурного розвитку Боспорське царство досягає у IV — III ст. до н.е., а з II ст. н.е., зруйноване готами, розгромлене гунами, воно входить до складу Візантійської імперії як її безпосереднє володіння.

У своєму розвитку міста-держави Північного Причорномор'я пройшли три основних етапи:

Ранньоантичнш (VII - І ст. до н.е.)— охоплює період від початку грецької
колонізації до захоплення Понтійським царством всіх причорноморських держав;
Римський (І ст. до н.е. — 70-і роки IV ст. н.е.) — характеризується почат
ком боротьби Римської імперії з Понтійським царством, її перемогою і поши
ренням впливу на все Північне Причорномор'я;
Пізньоантичний ( 70-і роки IV ст. — сер. VI ст.) — дослідники виділяють
лише для Пантікапея та Херсонеса, які увійшли до складу Візантії.

Державний устрій міст Північного Причорномор'я визначався республіканськими традиціями, існуючими в самій метрополії. Залежно від пануючої в місті політичної сили, поліси мали аристократичний характер, як міста Боспорського царства, чи демократичний, як Ольвія та Херсонес.

13

Вищим органом законодавчої влади у містах Північного Причорномор'я були народні збори (еклесія), в роботі яких мали право брати участь лише повноправні громадяни міста, що досягли 25-літнього віку. Жінки, іноземці та раби до участі у зборах не допускалися. Права громадянства надавалися тільки тим іноземцям, які зробили великі послуги державі.

На народні збори покладалося розв'язання питань зовнішньої політики, оборони держави, виборів посадових осіб (магістратів), утримання флоту тощо. Збори також ухвалювали закони щодо грошового обігу, надавали право на звільнення від митних зборів, приймали постанови про натуралізацію іноземців. Збори визначали винагороду та видавали почесні декрети на честь громадян, які мали особливі заслуги перед своїм народом.

Затверджені народними зборами рішення, вибивалися на плиті з білого каменя і встановлювалися у центрі міста для публічного ознайомлення.

Виконавчу владу здійснювали магістратури — колегії або окремі посадові особи — магістрати, які обиралися на народних зборах відкритим голосуванням терміном на один рік.

Вищою магістратурою була колегія архонтів, що складалася з п'яти осіб. Вона керувала всіма іншими колегіями, наглядала за фінансовою системою, відповідала за дипломатичні відносини. У разі потреби колегія архонтів скликала народні збори. Президент колегії очолював адміністративну владу усього міста.

Існували й інші колегії. Так, військовими справами відала колегія стратегів з шести осіб — найвищих воєначальників поліса. Термін повноважень членів колегії також становив один рік. Нагляд за порядком на ринках, за якістю товарів за власною сплатою мита іноземними купцями здійснювала колегія агораномів. Колегія астиномів мала поліцейські функції і стежила за порядком у міському комунальному господарстві, водопостачанні, наглядали за будівництвом, шляхами та вулицями, ремісничою діяльністю тощо.

У деяких містах Північного Причорномор"я продовжувала існувати посада царя. Щоправда, в Ольвії та Херсонесі вона була вже лише релігійною посадою, особливим магістратом. Обрана на посаду особа виконувала обов'язки довічно.

Постійно діючий орган влади — Рада міста (буле) також обиралася повноправними громадянами. Вона готувала рішення народних зборів, перевіряла кандидатів на виборні посади, контролювала їхню діяльність.

В античних містах існували й суди. Вони складалися із кількох відділів, кожен з яких відав окремим колом питань. Засуджені сплачували штрафи, у них

14

конфіскували майно на користь держави. Особливо суворо карали вільновідпущеників, які порушили закон. їх можна було повернути до попереднього рабського стану.

У Боспорському царстві, одразу після об'єднання, містам надавалася певна самостійність у розв'язанні внутрішніх справ. Поступово залишки автономії ліквідовувалися і у перших століттях нашої ери Боспор перетворився у державу з монархічною формою правління, де в царя зосереджувалася вся повнота влади. Він стає головним розпорядником матеріальних благ і людських ресурсів.

Суспільний лад міст Північного Причорномор'я і Боспорського царства характеризувався наявністю рабів і рабовласників. Серед джерел рабства виділялися військовий полон, народження від рабині, купівля рабів на невільничих ринках або у сусідніх племен. Рабська праця використовувалася у домашньому господарстві, у ремісничих майстернях, частково у сільському господарстві. Маємо підстави вважати, що поруч із рабською широко використовувалася праця пелатів— прикріплених до землі місцевих жителів. Обробляючи землю, вони змушені були віддати частину врожаю власникам земельних угідь.

Новим явищем соціального життя Боспору у римський період стала поява вільновідпущеників. Характерно, що переважна більшість документів засвідчує підпорядкованість колишніх рабів єврейській общині. Вихід із рабства міг відбутися лише у тому разі, коли вільновідпущеник зобов'язувався сповідувати іудаїзм, дотримуватися відповідних обрядів та відвідувати синагогу.

У Боспорі, зокрема в портових містах Горгипії та Фанагорії, значну економічну силу набрали купці-судновласники (навклери). Лише в Горгипії їх нараховувалося 45 осіб, що свідчить про достатньо високий рівень розвитку торгового судноплавства.

Джерелами права в містах Північного Причорномор'я були рішення народних зборів, декрети рад міста, розпорядження магістратів та магістрів, місцеві звичаї. У Боспорському царстві основним джерелом права стала законодавча діяльність царів.

Земля перебувала як у державній, так і приватній власності. У зв'язку з цим значного розвитку набуло забов'язальне право. Налагоджені торговельні зв'язки з сусідніми країнами зумовили появу таких договорів як позики, дарування, ку-півлі-продажу, поклажі тощо. Більшість важливих угод купівлі-продажу укладалися при свідках, у державних установах або за присугності чиновників.

Відомості про стан кримінально-правових відносин надзвичайно скупі. Найнебезпечнішими злочинами вважалися зрада, змова, у Боспорському царстві повстання проти правителя. За їх здійснення на винного очікувала смертна кара.

Додатки

Питання Які причини спонукали еллінів материкової частини Греції колонізувати степову частину Північного Причорномор'я?

Відповідь З'ясовуючи причини еллінської міграції, учені виділяють їх цілу низку. Серед основних називають:

аграрну — нестача землі в метрополії підштовхувала до освоєння нових те
риторій;
демографічну — перенаселення материкової Греції;
економічну— пошук у районах міграції сировинних ресурсів, яких не ви
стачало в метрополії;

- воєнну — агресія лідійців та персів змушувала до пошуку нових територій.
Були й інші причини, але вони мали другорядний характер.

Питання Яка доля спіткала греків, що населяли міста Північного Причорномор'я?

Відповідь Існуванню античних міст-держав поклала край навала гунів (кочові племена, що просувалися з Північного Китаю до Карпат).

Питання Кому належала власність на землю у Боспорському царстві?

Відповідь Земля вважалася державною власністю, право розпоряджатися нею належало тільки царю. Особам, близьким до царя, земля надавалася у користування за умови виконання певних обов'язків на користь правителя. Земля перебувала також у власності храмів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

З яких причин кіммерійці не мали власної держави?
На яких територіях сучасної України розселялися царські скіфи, скіфи-

землероби, скіфи-орачі?

Які публічні органи державної влади Великої Скіфії обмежували владу царя?
Виділіть і охарактеризуйте провідні верстви скіфського суспільства.
Перелічіть джерела права Скіфського царства.
Назвіть основні риси шлюбно-сімейних відносин скіфських племен.

Розтлумачте поняття "полісна модель" організації суспільного життя.
Назвіть органи законодавчої та виконавчої влади в грецьких містах- полісах.
Які джерела рабства Боспорського царства?

Які види договорів характерні для Боспорської держави?
Перелічіть види злочинів та систему покарань скіфського царства та анти
чних міст-держав.
Підберіть визначення до наступних термінів і запишіть їх: а) Рада міста;
б) Народні збори; в) Колегія архонтів; г) Колегія стратегів.

Громадянська присяга жителів античного Херсонесу:

"Я не звалюватиму демократичного ладу й не дозволю це тому, хто зраджує і звалює, й не потаю цього, але доведу до відома державних службових осіб.

Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян.

Я не даватиму або прийматиму дарів на шкоду державі і громадянам.

Я не укладатиму змови ні проти херсонської громади, ні проти будь-кого з громадян, хто не оголошений ворогом народу.

Якщо я довідаюсь про якусь змову, що існує або зароджується, я доведу про це до відома службових осіб."

Витяг: Давня історія України. —К., 1994. — Т.1. — С. 183.

Підсумковий тест модуля

1. Кому належала верховна влада в Боспорському царстві?

а) раді племінних вождів;

б) народним зборам;

в) царю;

г) номарху.

2. Столицею Боспору було місто

а) Пантікапей;

б) Херсонес;

в) Ольвія;

г) Фанагорія.

3. В якій із рабовласницьких країн Північного Причорномор'я особу верхов
ного правителя країни мав затверджувати римський імператор?

а) у Сарматській державі;

б) у Боспорському царстві;

в) у Кіммерії;

г) у Скіфському царстві.

4. Право власності на землю у Боспорському царстві належало

а) жерцям та работоргівцям;

б) царю та судновласникам;

в) воєначальникам та купцям;

г) царю та храмам.

5. Який із перелічених видів злочинів належить до категорії найтяжчих у ра
бовласницьких країнах Північного Причорномор'я?

а) крадіжка;

б) двоєженство;

в) зносини з політичними емігрантами;

г) обмова невинуватого.

6. Яке із нижчеперелічених міст України зберегло свою історичну назву з ча
сів грецької колонізації?

а) Херсонес;

б) Феодосія;

в) Севастополь;

г) Очаків.

7. Мінорат (тіпог — менший) у спадковому праві Скіфії передбачав

а) перехід меншої частини майна до молодшого сина;

б) поділ майна на рівні долі між усіма спадкоємцями;

в) перехід батьківського майна неподільно до молодшого сина;

г) успадкування батьківського майна молодшою донькою.

8. Головним джерелом рабства у скіфському суспільстві була
а) боргова кабала;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

Схожі:

Формування особистості дитини Помчалова О. Г Навч посіб для вищ навч закл. / Валентина Тарасун, Ганна Хворова; Ін-т спец педагогіки АПН України. – К.: Наук світ, 2004. – 98,...	Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290)
Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО" Робоча програма складена на основі: Блуда А. А. Практична підготовка вчителя історії в пед навч закладах України: Етапи і особливості.—К.,...	Л. Е. Акпинар; Республ вищ навч закл. "Кримський інжен педагог ун-т". К. Слово, 2014. 288 с Акпинар, Лємара Енверівна. Інтерактивні технології навчання в початковій школі : навч посіб для студ вищ навч закл. / Л. Е. Акпинар;...
Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк,...	Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с
Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи... Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб....	Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с
Хриков Є. М. Х95 Управління навчальним закладом: Навч посіб Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-751 від 24 березня 2006р.)	Петрушенко В. Л. Філософія : Навч посіб для студ вищ закл освіти I-IV рівнів акредитації Проблеми людини і науки в західноєвропейській філософії ХVII ст Емпіризм та раціоналізм

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання