Лекція №1
Інформаційні системи та їх роль
в управлінні готельним комплексом
План
Основні етапи розвитку інформаційних систем.
Класифікація інформаційних систем.
-
Структура економічної інформаційної системи.
Загальна характеристика КІС.
Характеристика забезпечувальної частини ЕІС.
Характеристика функціональної частини ЕІС.
Література: Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб.- 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. ст.14-27.
1. Основні етапи розвитку інформаційних систем
Готельне господарство, як одна з основних складових туристської індустрії, є високодохідною галуззю економіки України, що динамічно розвивається. Готельний сервіс містить у собі цілий комплекс послуг для туристів і є ключовим чинником, що визначає перспективи розвитку туризму в Україні.
Його розвиток впливає на розвиток індустрії туризму загалом, виробництво туристських послуг і решту ключових секторів економіки. Таким чином, створення розвинених готельних комплексів має велике значення як один з ефективних напрямів структурної перебудови економіки України.
Інформаційні системи (ІС) існували з моменту появи суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку воно вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації.
Введемо поняття "економічної інформаційної системи" (ЕІС). Під ним розуміють систему, призначену для зберігання, пошуку і видачі економічної інформації за запитами користувачів.
За допомогою ЕІС можна обробляти далеко не всю інформацію, яку використовують для керування об'єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулюють великі інформаційні потоки, котрі відіграють важливе значення у прийнятті рішень, але їхня обробка за допомогою комп'ютерів не можлива. Частка інформації, котру обробляють в ЕІС, для різних рівнів управління коливається стосовно загального обсягу від 10 до 20 % .
ІС у своєму розвитку пройшли кілька поколінь. У ІС першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою DATA Processing System-DPS ("Системи обробки даних", синоніми "Електронна обробка даних", "Системи електронної обробки даних"), а у вітчизняній — "Автоматизовані системи управління (АСУ) — позадачний підхід" — для кожної задачі окремо готували дані та створювали математичну модель. Виникнення ІС першого покоління належить до початку 60-х років XX століття. Такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних задач, наприклад, задач бухгалтерського обліку. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток ІС пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились ІС другого покоління.
ІС другого покоління відомі під назвою Management Information System—MIS ("управлінські (адміністративні) інформаційні системи", або "інформаційні системи в менеджменті"), у нашій літературі використовується термін "АСУ — концепція баз даних". Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. Ця система створювалася на ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Етап створення ІС другого покоління розпочався у 1972 р.
Системи підтримки прийняття рішень — СППР (Decision Support System-DSS) — це інформаційні системи третього покоління. СППР — інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як перспективної галузі використання обчислювальної техніки постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація СППР перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення — бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень. Варто зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні ІС, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більше того, у деяких сучасних гібридних ІС присутні елементи всіх трьох поколінь ІС.
2. Класифікація інформаційних систем
Загальноприйнятої класифікації ІС на теперішній час не існує і тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі (рис. 1.1):
За рівнем (сферою) діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, підприємств або організацій, технологічних процесів.
За призначенням (особливістю) об'єктів управління: адміністративні, виробничо-технічні, соціальні, транспортні тощо.
За рівнем автоматизації процесів управління: інформаційно-пошукові, інформаційно-керівні, інформаційно-довідкові, СППР, інтелектуальні ІС тощо.
За рівнем централізації обробки інформації: централізовані ІС, децентралізовані ІС, ІС колективного використання.
За рівнем керованого виробничого процесу: для виробництва з дискретним процесом (машинобудування, приладобудування); з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості); з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).
За рівнем інтеграції функцій: багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування; багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання — галузь); комплексні ІС, які здійснюють інтеграцію ІС з відмінними задачами (ІС керування підприємством з ІС керування технологічними процесами тощо).
Академік В. М. Глушков запропонував підрозділяти всі ІС першого покоління на два основні типи:
Автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП).
Автоматизовані системи організаційного або адміністративного управління (АСОУ).
АСУТП керує роботою технологічних процесів (керування, верстатами, домною тощо), АСОУ — об'єктами економічного і соціального значення.
Головна відмінність цих двох типів систем полягає:
в особливості об'єкта керування: для АСУТП -— це різні машини, прилади, пристрої, а для АСОУ — насамперед люди, колективи.
друга відмінність міститься у формі передачі інформації: в АСУТП основною формою передачі інформації є різні сигнали (електричні, оптичні, механічні тощо), в АСОУ — документи.
Зазначимо, що в економіці з урахуванням сфери застосування виділяють:
ІС підприємств, організацій і установ (особливе місце за значущістю і розповсюдженістю серед них займають бухгалтерські ІС);
банківські інформаційні системи;
ІС фондового ринку;
страхові ІС;
податкові ІС;
статистичні ІС тощо.
Структура економічної інформаційної системи
3.1. Загальна характеристика КІС
Комп'ютерні ІС належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС (КІС) потрібно визначити їх структуру.
Загалом, під структурою КІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.
При описі ІС використовують кілька видів структур, які відрізняються типами елементів та зв'язків між ними, зокрема:
функціональні,
технічні,
організаційні,
документальні,
алгоритмічні,
програмні,
інформаційні.
Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми, а зв'язки між елементами — потоки інформації.
Технічна структура — структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів (КТЗ) ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.
Організаційна структура — структура, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами — інформаційні, субпідрядності та взаємодії.
Документальна структура — структура, елементами якої є неподільні складові та документи ІС, а зв'язки між елементами — взаємодії, вхідності й субпідрядності.
Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між ними реалізуються за допомогою інформаційних масивів.
У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.
Інформаційна структура — структура, елементами якої є форми існування і представлення інформації у системі, а зв'язки між ними — операції перетворення інформації у системі.
Поняття системи, накладаючись на реальну дійсність, окреслює якусь її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних та інших моделей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і будь-яка інша система, складається з елементів (або підсистем), що перебувають у певних відносинах один з іншим. Множина цих відношень разом із елементами утворює структуру системи. Отже, ЕІС — це частина реальної дійсності, зображена у вигляді множини елементів і відношень між ними.
Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми ЕІС є виділення забезпечувальної та функціональної частин. :
3.2. Характеристика забезпечувальної частини ЕІС.
Забезпечувальна частина ЕІС складається з:
інформаційного,
технічного,
програмного,
організаційного,
правового,
ергономічного видів забезпечення тощо.
Інформаційне забезпечення. Інформація так само необхідна управлінському апаратові, як об'єктові управління — сировина і ресурси. Вона формується у результаті обробки специфічної сировини, відомої під назвою даних.
Останні відображають конкретні фінансово-господарські факти, стан або процеси і мають власний матеріальний носій (бухгалтерські документи, магнітні носії тощо).
Будь-яка система управління має справу з двома видами інформації:
Для зовнішньої інформації характерна наближеність, неточність, суперечливість. В основному вона стосується стану ринку і конкурентів, прогнозів процентних ставок і цін тощо. За своєю суттю така інформація має ймовірнісний характер, і тому обробляти її стандартними програмними засобами важко. Це зумовило створення особливих інформаційних систем, які одержали назву експертних.
Внутрішня інформація формується у самій системі управління і відображає у різні часові інтервали розвитку об'єкта управління, його фінансово-господарський стан і директивні цілі на випадок відхилень від установлених параметрів. Як правило, ці дані вимірюються і в управлінських документах, в яких фіксується точна інформація.
Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ЕІС. Потужність цих засобів значною мірою зумовлює склад задач управління, які розв'язуємо. До технічних засобів ІС належать засоби передачі, нагромадження та обробки інформації. Зауважимо у зв'язку з цим, що всі використовувані в країні технічні засоби ІС складають поняття "національні інформаційні ресурси", які поряд із матеріальними й енергетичними на теперішній час необхідно відносити до оцінки економічної потужності країни. Оцінки національних інформаційних ресурсів ще вимагають свого уточнення, але вхідними можна використати, наприклад, оцінки інформаційної продуктивності й ефективності всіх засобів передачі та переробки інформації в країні, віднесені до кількості населення.
Інформаційні ресурси необхідно виробляти. У зв'язку з цим виникло поняття "промисловість обробки даних" (ПОД). Дамо визначення ПОД.
Уся сфера проектування, виробництва і промислової експлуатації інформаційних ресурсів одержала назву промисловості обробки даних (ПОД).
На теперішній час серед великої різноманітності ЕОМ виділяють три основних класи:
великі,
міні-ЕОМ,
мікро-ЕОМ.
Назва "ЕОМ" уже не зовсім точно відображає суть процесів, що відбуваються в них. В ЕОМ останніх поколінь переважна кількість виконуваних дій пов'язана з пошуком, сортуванням і розміщенням даних у пам'яті, редагуванням і перетворенням текстів програм і документів, забезпеченням передач повідомлень і даних у діалоговому режимі роботи користувача з ЕОМ. Власне обчислювальні операції виконуються на ЕОМ дуже швидко і займають у загальному балансі машинного часу 15-20%. Отже, під час еволюції обчислювальні машини фактично стали інформаційними системами, які за традицією, що встановилася, продовжують називати ЕОМ.
Велика ЕОМ — це комплекс значної кількості стойок різних пристроїв, який містить зовнішню пам'ять на дисках і стрічках загальним об'ємом у кількох сот Мбайт, внутрішня розрядність подання даних — 32-64 біти, вартість — від декількох сот тисяч до кількох мільйонів гривень. Як підклас великих ЕОМ можна виділити середні, порівняно невеликої вартості, але програмно й апаратно сумісних з великими ЕОМ. Серед класу великих ЕОМ виділяють ще підклас супер-ЕОМ, яких на сьогодні є лише близько 1000 машин у світі. Такі ЕОМ застосовують, в основному, для керування польотами космічних кораблів, дослідження навколоземного простору тощо.
Міні-ЕОМ разом із зовнішньою пам'яттю на стрічках і малогабаритних дисках об'ємом до десятків Мбайт розміщуються в одній або кількох стойках і оперують даними розрядністю 16-32 біти. Загальна вартість міні-ЕОМ від кількох десятків до сотень тисяч гривень.
Мікро-ЕОМ, як правило, виконана у вигляді компактного настільного приладу. Процесор і оперативна пам'ять розміщені в корпусі дисплею, зовнішня — на міні-диску або касетному магнітофоні, об'єм пам'яті — від декількох сот Кбайт до кількох Мбайт, розрядність представлення даних — 8-16 біт. Вартість мікро-ЕОМ — від кількох тисяч до десятків тисяч гривень.
Наприкінці 70-х — початку 80-х років XX ст. розпочався період масового використання простих настільних мікро-ЕОМ, які реалізують режим персональних обчислень, і названих персональними комп'ютерами (ПК).
Персональним комп'ютером, або персональною ЕОМ, називається діалогова система індивідуального використання, яка реалізується на базі мікропроцесорних засобів, малогабаритних зовнішніх запам'ятовувальних пристроїв і пристроїв реєстрації даних, що забезпечує доступ до всіх ресурсів ЕОМ через розвинуту систему програмування мови високого рівня.
Серед ПК виділяють три основні групи:
1. Побутові персональні комп'ютери (ПБПК).
2. Професійні персональні комп'ютери (ППК).
3. Персональні обчислювальні системи (ПОС); призначені для автоматизації експериментальних досліджень у наукових і галузевих лабораторіях, коли групи приладів і макетів безпосередньо підключаються до індивідуальної ПОС дослідника і забезпечують автоматичний збір і обробку даних у реальному часі за індивідуальними алгоритмами. Класифікацію ЕОМ зображено на рис. 1.2.
За функціональним призначенням ППК поділяють на шість груп:
ППК системи освіти, до яких входять автоматизовані робочі місця (АРМ) учнів і робочі місця викладачів, об'єднані в локальні мережі.
ППК для обробки текстів, що спрощують редагування і нагромадження утворювальних документів на безпаперових носіях.
ППК сфери ділової графіки, які використовують для підготовки, формування і тиражування різних документів, а саме графіків, діаграм, таблиць тощо.
ППК для автоматизації управлінської діяльності, праці планових і бухгалтерських працівників.
ППК інженерної графіки для автоматизації основних етапів проектування і розробки технічної документації.
ППК для автоматизації наукових досліджень, що мають усі риси обчислювальних систем, які дозволяють прискорити проведення експериментів і досліджень на макетах і стендах.
Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняють загальне і прикладне ПЗ. До загального належать операційні системи, системи програмування, сервісні програми. Операційна система — це організована сукупність прийомів і процедур, які дозволяють автоматизувати процес програмування і підготувати його (процес) до виконання виробничих функцій. Крім операційних систем, для функціонування будь-якої ЕІС необхідні також:
1) тестові та діагностичні програми;
2) програмні засоби телекомунікації;
3) програмні засоби захисту інформації від несанкціонованого доступу та дій. Організаційне забезпечення. ЕІС включає в себе власний апарат управління, який забезпечує функціонування всіх її, підсистем як єдиного цілого. Такий структурний підрозділ, як і будь-який інший, повинен виконувати:
збір первинної інформації про об'єкт управління і навколишнє середовище на основі використання документів, застосування допоміжних засобів або засобів автоматичної реєстрації даних;
передачу інформації кур'єром або її розсилку за допомогою локальних, регіональних чи інших мереж;
зберігання і підтримку в працездатному стані інформації в центральній базі даних або розподіленої по вузлам мережі;
обробку інформації на основі централізованої або розподіленої технології.
Головні функції персоналу ЕІС полягають у розробці:
юридичних і правових норм для роботи управлінського апарату в умовах комп'ютеризації;
документації, що регулює порядок обміну інформацією з іншими комп'ютерними системами, правила виходу із нестандартних ситуацій;
методичної документації для підготовки управлінських працівників в умовах комп'ютеризації тощо.
Як правило, персонал ЕІС складається з працівників відділу розробок, впровадження і супроводження нових програм, відділу розробок і відділу експлуатації.
Правове забезпечення ЕІС є сукупністю норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію цих систем, їх цілі, задачі, структуру, функції та правовий статус ЕІС. Правове забезпечення ЕІС здійснює правове регулювання розробки ЕІС і взаємовідносини розробника й замовника. Інакше кажучи, головна мета правового забезпечення — підвищення рівня керування народним господарством і закріплення законності в державному управлінні на етапі його автоматизації за допомогою створення ефективної системи правового регулювання процесів розробки ЕІС і взаємодії цих систем між собою.
Ергономічне забезпечення. В енциклопедичному словнику вказано, що ергономіка (гр. ergon — робота і nomos — закон) є науковою дисципліною, що вивчає людину (або групу людей) і її (їхню) діяльність в умовах сучасного виробництва з метою оптимізації знарядь, умов і процесу виробництва. Основний об'єкт дослідження ергономіки — система "людина— машина". Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що ергономічне забезпечення ЕІС — це сукупність методів і засобів, що використовуються на різних етапах розробки і функціонування ЕІС, призначених для створення оптимальних умов з метою високоефективної та безпомилкової діяльності людини в ЕІС, а також для швидшого освоєння інформаційної системи.
До складу ергономічного забезпечення ЕІС входять:
комплекс різної документації, яка забезпечує формулювання ергономічних вимог до робочих місць, інформаційних моделей і умов діяльності персоналу, а також вибір найбільш доцільних способів реалізації цих вимог і здійснення ергономічної експертизи рівня їх реалізації;
комплекс методів, навчально-методичних документів і технічних засобів підготовки, які забезпечують обґрунтоване
формулювання вимог до рівня підготовки персоналу, а також формування системи відбору і підготовки персоналу ЕІС;
комплекс методів і методик, які забезпечують високу ефективність діяльності людини в ЕІС.
Характеристика функціональної частини ЕІС.
Функціональна частина ЕІС є моделлю системи управління об'єктом. Під час декомпозиції функціональна частина розбивається на підсистеми, конкретний склад яких зумовлюється ознакою декомпозиції.
Стосовно систем управління ознакою структуризації можуть служити функції управління об'єктом, відповідно до яких ЕІС складається з функціональних підсистем.
Розроблені та інші ознаки структуризації, які використовуються, як правило, в комбінації з функціональною ознакою. До них належать:
рівень управління (вищий, середній, оперативний);
вид керованого ресурсу (основні фонди, матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси);
сфера застосування (банківські інформаційні системи, статистичні, податкові, бухгалтерські, фондового ринку, страхові тощо);
функції управління і період управління.
Вибір ознак декомпозиції ЕІС залежить від специфіки об'єкта управління і цілей її створення.
Трансформація цілей управління у функції, а функцій — у підсистеми ЕІС дозволяє проводити подальшу декомпозицію. Якщо підсистеми реалізують деякі окремі одна від іншої функції управління, то кожну з них можна ділити на детальніші підфункції або, як їх ще називають, задачі (або комплекси задач).
Під задачею управління розуміють алгоритм чи сукупність алгоритмів формування вихідних документів (повідомлень), що мають певне функціональне призначення для управління підприємством і його підрозділами.
Як сказано вище, в економіці виділяють різні інформаційні системи, однією з яких є інформаційна система промислових підприємств і організацій, якій прийнято виділяти такі підсистеми:
управління технічною підготовкою виробництва;
техніко-економічне планування;
оперативне управління основним виробництвом;
управління матеріально-технічним постачанням;
бухгалтерський облік;
управління реалізацією і збутом продукції;
управління якістю продукції;
управління кадрами;
управління фінансами;
управління допоміжним виробництвом.
Питання для перевірки знань студентів
Стисло охарактеризуйте покоління розвитку інформаційних систем.
За якими ознаками класифікують інформаційні системи?
Яка головна відмінність між АСУ технологічними процесами й автоматизованими системами організаційного або адміністративного управління?
Які види структур використовують при описі інформаційних систем?
Що таке "забезпечувальна частина економічної інформаційної системи" та які її складові?
Розкрийте поняття "національні інформаційні ресурси" та "промисловість обробки даних".
Охарактеризуйте основні класи електронних обчислювальних машин.
Що таке "функціональна частина економічної інформаційної системи" та які її складові?
-
Коротко охарактеризуйте об'єктно орієнтовану технологію створення ІС.
|