Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч


Скачати 2.93 Mb.
Назва Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч
Сторінка 1/25
Дата 15.03.2013
Розмір 2.93 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"

П.П. ЗАХАРЧЕНКО О.В. КУЗЬМИНЕЦЬ

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ

Університет "Україна" 2005

ББК 67.2(4УКР)я73 3 38

Гриф надано Міністерством освіти і науки Лист № 14/18.2-2234 від 22.12.03

Рекомендовано до друку Методичною радою університету „ Україна ". (Протокол засідання від 27.10.2003 № 1)

За науковою редакцією д-ра юрид. наук А.І. Берлача

Автори: П.П. Захарченкоавтор текстів вступу та модулів 1, 6; О.В. Кузьминецьавтор текстів модулів 2-5, 7, 8.

Рецензенти: Б.І. Андрусишин, д-р істор. наук, проф.; /./. Дробот, д-р істор. наук, проф.; В.П. Капелюшний, канд. істор. наук, доц.

Захарченко П.П.

З 38 Історія держави та права України: Навч. посіб. для дист. навч. — К.: Університет „Україна", 2005. — 208 с

ISBN 966-7979-41-5

Навчальний посібник для дистанційного навчання з курсу „Історія держави та права України" є експериментальним виданням, в якому за модульним принципом роз­криваються основні етапи формування суспільно-політичного устрою, судової та пра­вової системи України, починаючи з її витоків до сьогодення.

Видання розраховане на студентів дистанційної та заочної форм навчання вищих навчальних закладів, гімназій, ліцеїв, коледжів, в яких вивчаються історико-правові дисципліни.

ОТам 'яті моєї матері,

Зсцарченгд (Мащренг^) Лнастасії Степанівни, навчила шанувати людей і любити 'Україну,

присвячую.

КУЗЬМИНЕЦЬ Олександр Васильович народився 7 вересня 1948 року на витоці р. Рось, у селі Спиченці Погребищенського району Вінницької області. Доктор історичних наук, професор, полковник міліції, заслужений працівник на­родної освіти України, начальник кафедри історії держави та права Національної академії внутрішнії справ України. Опублікував близько 130 наукових праць. Коло його наукових інтересів — актуальні проблеми історії держави та права, культури, освіти. Впродовж 27 років працює в національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова, пройшов шлях від викладача до професора ка­федри історії України.

ЗАХАРЧЕНКО Петро Павлович народився 6 вересня 1960 року у селі Во-лошинівці Баришівського району Київської області. У 1983 році закінчив істори­чний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працю­вав на практичній роботі в органах внутрішніх справ. Має вищу юридичну осві­ту. Нині — доцент кафедри історії держави та права Національної академії внут­рішніх справ України, кандидат історичних наук, полковник міліції. Сфера нау­кових інтересів — доба національно-визвольних змагань українського народу 1917-1921 років, історія української державності та національного права. З даної проблематики має низку публікацій.


ISBN 966-7979-41-5

ББК 67.2(4УКР)я73

© П.П. Захарченко, 2005

© Університет „Україна", 2005

ВСТУП

Предметом науки історії держави і права України є історія виникнення, становлення, розвитку типів та форм держави і права, а також державно-правових інститутів та суспільно-політичних систем, що функціонували на тери­торії України, в їх історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Історія держави і права України є важливою складовою історії нашого на­роду, яка загальними і специфічними науковими методами виявляє закономірно­сті розвитку державотворчих процесів та правових систем. Саме тому історія держави та права, маючи чітко визначений предмет дослідження, належить до юридичних, державно-правових дисциплін. Вона охоплює розвиток усіх аспектів еволюції держави на території України — її державного механізму, форм держа­вної єдності, права.

Історія держави і права тісно пов'язана з теорією держави і права. Проте від­мінність між ними полягає в тому, що теорія держави і права узагальнює найхара­ктерніші закономірності всієї людської цивілізації, а історія держави і права ви­вчає конкретні державно-правові системи, їх особливості та характерні риси, в да­ному випадку — на території України. Історія держави і права використовує ре­зультати узагальнень, категорії та поняття, розроблені теорією держави і права, й водночас дає конкретний історико-правовий матеріал для таких узагальнень.

Історія держави та права України перекликається з історією держави та пра­ва зарубіжних країн, вирішуючи притаманні обом дисциплінам завдання. Як од­на, так і інша застосовують спільні методи дослідження, виконують аналогічні функції, використовують спільний категоріально-понятійний апарат, проте роз­різняються за предметом дослідження.

Рекомендована в підручниках та посібниках періодизація історії держави і права України є достатньо умовною, на чому постійно наголошують їх автори. До викладу матеріалу в запропонованій послідовності автора змусила необхід­ність застосування модульної системи, яка лежить в основі дистанційного на­вчання. Відтак, тематика модулів є достатньо довільною, значно стислішою і не тотожною тій, що пропонується в навчальній літературі.

Методи дослідження — це способи пізнання конкретних історико-правових явищ історії держави і права України. Серед них виділяються:

порівпильпо-історичний метод— дає змогу виявити загальні закономір­ності розвитку держави і права у різних народів, що населяли українські землі в

різні історичні епохи;

метод правової аналоги— найчастіше застосовується у разі, коли відомос­ті про певні явища не збереглися у первісній формі або є фрагментарними. Запо­внити прогалини пізнання можна шляхом співставлення їх з іншими подібними

фактами та подіями;

статистичний метод — стає в нагоді при дослідженні кількісних сторін іс­торичного процесу, коли для об'єкта пізнання характерні значні числові показники. Історія держави і права України використовує також формально-логічний, системно-структурний та деякі інші методи наукового аналізу, які в комплексі допомагають глибше засвоїти дану навчальну дисципліну

Вивчення модуля слід розпочинати зі знайомства з основними питаннями та короткою анотацією до тексту. Наступна стадія — відповідь на п'ять питань тес-ту-допуску. Питання сформульовані таким чином, щоб студент міг поновити ві­домості про епоху, яка вивчається, за програмою шкільного підручника з історії України. Із чотирьох запропонованих варіантів відповідей правильна лише одна. Справившись із цим завданням, студент має ознайомитися із методичними рекомендаціями до самостійної роботи. У них вказані оптимальні способи, які дають можливість грунтовно засвоїти теоретичний матеріал.

Уяснивши сутнісний зміст навчального модуля, необхідно перевірити якість і глибину його засвоєння. З цією метою передбачений комплекс питань, які до­поможуть відтворити прочитане. У разі труднощів в самостійній роботі слід по­вторно звернутися до тексту.

Додатки та витяги із наукової літератури допоможуть наповнити модуль до­датковою змістовою інформацією, потрібною для відповідей на підсумковий тест. Завершальним етапом опанування навчального змісту модуля є тестові за­вдання. В них містяться 10 питань, більша частина з яких висвітлена в матеріа­лах для вивчення. Решту — слід опрацьовувати за списком рекомендованих дже­рел та літератури. Оцінку „відмінно" може отримати лише той студент, який дасть 9 чи 10 правильних відповідей за завданнями підсумкового тесту кожного модуля, „добре"- 7 чи 8, „задовільно"- 6, нижчі показники відповідають незадо­вільній оцінці. Нагадуємо, що в кожному варіанті відповідей лише одна прави­льна. Перевірити якість отриманих знань можна за ключем відповідей, що роз­ташований у кінці посібника.

5


V ст. н.е.)
Передумовою успішної підготовки до складення іспиту має стати обов'язкове виконання завдань, сформульованих в останньому пункті питань для самоконтролю кожного модуля. Вони виконуються в окремому зошиті письмово і подаються за встановленим ірафіком на консультаційні пункти.
МОДУЛЬ №1

Перші державні утворення і право на території нинішньої України (середина І тис. до н.е. — V ст. н.е.)

Зміст дидактичної одиниці

Суспільно-політичний лад кіммерійців. Скіфське царство, його суспільний устрій та державний лад. Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Вини­кнення античних міст-держав. Об'єднання грецьких полісів у Боспорське царст­во, структура його органів управління. Основні риси рабовласницького права.

Анотація

Зазначений модуль переводить виклад і пізнання матеріалу з теоретичного на емпіричний рівень. Він передбачає ознайомлення з розселенням по території нинішньої України окремих груп кочових і осілих племен іраномовної гілки кі-мерійців та сколотів, їхнім суспільно-політичним устроєм.

Наступна колонізаційна хвиля пов'язана з проникненням греків у Північне Причорномор'я. Модуль містить інформацію про особливості республіканської форми правління в різних містах-полісах, процеси консолідації між ними, а та­кож еволюцію державного устрою Боспорського царства. Акцентується увага на основних рисах рабовласницького права.

Основна література

  1. Давня історія України. — К., 1994. — Т.1.

  2. Кузьминець О., Калиновський В. Історія держави і права України. — К.,
    2002.

  3. Кульчицький В.С., Настюк МІ., Тищик Б.Й. Історія держави і права Укра­
    їни.—Львів, 1996.

Додаткова література

1. Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство. — М-Л., 1949.

  1. Гайдукевич В.Ф. История античних государств Северного Причерномо-
    рья. — М-Л.,1965.

  2. Капелюшний В.П., Кудін С.В. Історія держави і права України (у схе­
    мах). — К., 2001.

  3. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. — Харків, 2001.

  4. Черниловський З.М. Всеобщая история государства и права. — М., 1996.




  1. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия ІІІ-ІУ век до н. з. — К., 1983.

  2. Рьібаков Б.А. Геродотова Скифия. — М., 1979.

  3. Смирнов К.Ф. Савроматьі. — М., 1964.

  4. Тереножкин А.И. Киммерийцьі. — К., 1976.

  5. Шшіов Ю.О. Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н.е.-
    II тис. н.е.. — К., 2002.

ТЕСТ-ДОПУСК

1. Кого із нижчеперелічених осіб вважають батьком історії? Саме він у V ст.
до н.е. перебував у причорноморському місті Ольвія, залишивши письмові
свідчення.

а) Гомер;

б) Нестор-Літописець;

в) Геродот;

г) Сократ.

2. Яке із названих українських міст зберегло свою назву з часів грецької ко­
лонізації?

а) Феодосія;

б) Севастополь;

в) Ялта;

г) Бахчисарай.

3. Яке із нижченаведених варіантів тверджень хибне:"Кіммерійці — це пле­
мена,

а) що належали до іраномовної групи;

б) що були захоплені скіфами;

в) що відрізнялися своєю войовничістю та агресивністю;

г) що утворили державу з республіканською формою правління.

4. Яка із перелічених мов була офіційною в усіх містах-полісах Північного
Причорномор'я?

а) грецька;

б) латинська;

в) іранська;

г) арабська.

5. Яке із божеств не належало до пантеону грецьких богів?

а) Зевс;

б) Велес;

в) Афродіта;

г) Аполон.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Приступаючи до вивчення теми, слід мати на увазі брак базових докумен­тальних джерел як історичних, так і правових, які б належним чином забезпечи­ли ознайомлення зі змістом навчального модуля. Існуючі підручники з історії держави та права України не дають повної картини перебігу державотворчих процесів у Північному Причорномор'ї періоду еллінської колонізації. З тієї ж причини правова система також обійдена увагою. З огляду на це варто самостій­но опрацювати підручники з історії держави та права зарубіжних країн у тій час­тині, де йдеться про античну Грецію, передусім такі питання, як складання і фу­нкціонування полісної системи господарських і суспільних відносин у материко­вій Греції, розвиток окремих галузей права, зокрема інститутів цивільного, кри­мінального та процесуального права. Використання методу історико-правових аналогій, зроблять матеріал доступнішим, яснішим і зрозумілішим, а засвоєн­ня — тривкішим.

Закономірним етапом розвитку відособленних античних держав-полісів стало об'єднання частини їх в єдину, більш централізовану державу — Боспор-ське царство. Слід усвідомити, що реальна загроза поглинання войовничими племенами зумовила низку грецьких міст Північного Причорномор'я піти на втрату незалежного, республіканського, часто демократичного статусу, підпо­рядкувавши себе владі боспорського царя. Під протекторатом монарха, який тривалий час не втручався в автономні права полісів, вони продовжили своє іс­нування ще на кілька століть. При самостійному опрацюванні матеріалу навча-

льного модуля саме ці наріжні положення не повинні залишитися поза увагою студентів.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Першим етносом, що населяв територію сучасної України, були кіммерійці (IX — перша пол. VII ст. до н.е.). Цей давньоіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів, займав значні простори між Дністром і Доном, а також Та-манський і Кримські півострови.

Вершники, об'єднані у загони, становили основу кіммерійського війська. їм була притаманна рухомість та маневреність, що давало значні переваги у боях із піхотою. Кіммерійці — це насамперед кінні стрільці, озброєні сталевими чи залі­зними мечами, бойовими молотками та булавами. На чолі загонів у пер. пол. VII ст. до н.е. стояли вожді — Лігдаміс та Теушпа.

Попри значні обшири землі, де мешкали кіммерійці, наявність численних правителів-царів, створити повноцінну державу їм так і не вдалося. Завадили цьому численні племена скіфів, які у др. пол. VII ст. до н.е. витіснили кіммерій­ців із Причорномор'я', частково асимілювавшись з ними, частково змусивши їх перебратися на Близький Схід.

Скіфське царство

Хронологія подій. Хвиля кочових племен скіфів накотилася на причорно­морські степи, утворивши могутній племінний союз — Велику Скіфію, що про­існував впродовж \^ІІ-Ш ст. до н.е. Скіфські племена освоювали територію між Меотидою (Азовським морем) та Істрою (Дунаєм). Грецький історик Геродот уявляв Скіфію у формі величезного квадрата, розміром 4 тис. на 4 тис. стадій*, що практично охоплював територію сучасної України2. Населення поділялося на дві великі групи: кочові племена, до яких належали скіфи-кочівники та царські скіфи, які відповідно розпорошилися на схід від Дніпра та в Криму, а також осілі племена — скіфи-землероби та скіфи-орачі, місцем розселення яких стало Ліво­бережжя та простори на захід від Дніпра.

На думку більшості скіфологів, кінець VI — поч.У ст. до н.е. ознаменував утворення Скіфської держави, яка досягла свого найвищого розквіту за часів ца-

'Тереножкип А.И. Киммерийцм. — М., 1979. — С. 215.

1 атична стадія — 1 км. 776 м.

2 Ильшіская В.А., Терепожкші А.И. Скифия VII — IV вв. до н. з. — К., 1983. — С. 13.

10

ря Атея у IV ст. до н.е. Держава стала централізованою, розпочалося карбування власної монети, були розширені кордони країни. Однак у III ст. до н.е. Велика Скіфія занепадає, хоча й ненадовго. її відродження, щоправда в значно вужчих кордонах розпочалося через кілька десятиліть. В степовому Криму утворюється нова держава— Мала Скіфія із центром у місті Неаполі (поблизу сучасного Сімферополя). З цього моменту історія пізніх скіфів впродовж 600 років проті­кала в межах територіальних утворень Нижнього Придніпров'я, Степового Кри­му та Нижнього Придунав'я. У цьому ареалі розселення скіфи переходять до по­вної осілості, стають землеробами.

Найбільшої могутності Мала Скіфія досягла у II ст. до н.е. за часів царя Скі-лура. У І ст. до н.е. вона перебувала на новому підйомі, який змінився у кінці 11-І 11 ст. занепадом

Таким чином, Мала Скіфія проіснувала до III ст. доки не була остаточно інищена готами. Скіфологи виділяють дві основні причини занепаду держави:

а) її міць підточували безперервні війни з іноземними державами, переду­
сім з найближчими сусідами — сарматами;

б) відсутність сильної централізованої влади призвела не лише до територі­
альної роздробленості, а й до розпаду держави на окремі частини.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Формування особистості дитини Помчалова О. Г
Навч посіб для вищ навч закл. / Валентина Тарасун, Ганна Хворова; Ін-т спец педагогіки АПН України. – К.: Наук світ, 2004. – 98,...
Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб
Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290)
Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО"
Робоча програма складена на основі: Блуда А. А. Практична підготовка вчителя історії в пед навч закладах України: Етапи і особливості.—К.,...
Л. Е. Акпинар; Республ вищ навч закл. "Кримський інжен педагог ун-т". К. Слово, 2014. 288 с
Акпинар, Лємара Енверівна. Інтерактивні технології навчання в початковій школі : навч посіб для студ вищ навч закл. / Л. Е. Акпинар;...
Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк,...

Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб
Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с
Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи...
Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб....
Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI
Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с
Хриков Є. М. Х95 Управління навчальним закладом: Навч посіб
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18. 2-751 від 24 березня 2006р.)
Петрушенко В. Л. Філософія : Навч посіб для студ вищ закл освіти I-IV рівнів акредитації
Проблеми людини і науки в західноєвропейській філософії ХVII ст Емпіризм та раціоналізм
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка