Викладач д с. н. Наталія Борисівна Шуст Лекція 1


Скачати 415.94 Kb.
НазваВикладач д с. н. Наталія Борисівна Шуст Лекція 1
Сторінка4/4
Дата14.03.2013
Розмір415.94 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Право > Лекція
1   2   3   4

Лекція 10. Соціальні зв’язки та соціальні відносини

  1. Різновиди соціального зв’язку.

  2. Соціальні інститути.

  3. Система соціального контролю.

  4. Соціальні організації.

Поняття соціального зв’язку в науці є одним із найважливішим. Огюст Конт представляв за допомогою цієї категорії соціальну структуру як складний організм, складну систему, в якій виникають складні відносини, зв’язки, і ці зв’язки відбуваються постійно від моменту народження людини і постійно її супроводжують. Від сім’ї до держави саме через ці зв’язки і відбувається процес соціалізації. Спенсер також намагався через соціальні зв’язки розглянути закономірності розвитку суспільства, але вже індустріального. Таке зацікавлення науковцями цим поняттям свідчить про те, що ця категорія відіграє найважливішу роль в системі функціонування суспільства та особистості.

В найбільш загальному вигляді суспільство розуміється як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних елементів (індивідів, груп, інститутів) та відносин (зв’язків) між ними. Тобто будь-яке суспільство складають:

  1. Набір елементів та набір зв’язків між ними.

Під соціальним зв'язком розуміють сукупність особливих залежностей одних соціальних суб’єктів від інших, а також їхні відносини, які об’єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їхнє колективне існування. Основою формування соціального зв’язку є безпосередній контакт між людьми в тій або іншій первинній соціальній спільності, що поступово переростає в більш широкий, опосередкований зв'язок людей, що складають великі соціальні обєднання і в межах яких формуються почуття причетності до групи (внутрішньо-рольова солідарність, яка визначає колективну поведінку і т.ч. формується колективна свідомість). Фактори, які визначають наявність соціальних зв’язків:

  1. Природно-біологічний – цей фактор задається спадковими ознаками (сам факт народження людини) і визначає стать, належність до соціальної групи, національність, етнічну групу, країну проживання.

  2. Психологічний – характеризує почуття спільності з іншими людьми, належності до певної соціальної групи, це те, що об’єднує людей в цю групу і найвищого апогею розвитку це почуття набуває, коли знання, набуті під час перебування в групі стає власним переконанням, набувають ознак раціональних установок.

  3. Соціально-інституційні (спеціально створені, формальні, писані правила поведінки, які особливим чином регламентують соціальні зв’язки та відносини, визначають порядок дії соціальних суб’єктів в межах соціальних інститутів).

Класифікація соціальних зв’язків:

  • Формальні, які набувають чинності у регламентації юридично закріплених норм, правил, законів.

  • Неформальні – існують в усній формі, неписані закони, яких ми також дотримуємось.

  • Колективні

  • Особистісні

  • Прямі

  • Опосередковані

Соціальні зв’язки людини, яка знаходиться навіть у невеличкій групі, має по своїй суті велику кількість взаємодій, інтеракцій, які обов’язково складаються з дій і зворотних реакцій. Динамічна взаємодія – це і є інтеракція, тобто дія-результат. Поступово в процесі цих дій виділяються певні сталі соціальні зв’язки, які на основі раціональності, чуттєвості, сприйнятності іншими виокреслюються у певну форму, і як результат характеризуються певною поведінкою взаємодіючих індивідів.

Саме такі усвідомлені, а також чуттєво сприйнятливі індивідами сукупності повторювальних взаємодій, які співвіднесені за своїм змістом одна з одною і які характеризуються відповідною поведінкою і називаються соціальними відносинами.

Схема реалізації соціальних зв’язків

  1. Психологічний контакт - спостереження особою певних рис іншої особи пробуджує інтерес до її пізнання. Інтерес – це перший інтерес психологічного контакту. Взаємна зацікавленість базується на тому, що ми усвідомлюємо, що ця особа може бути корисною для нас для задоволення наших потреб і взаємна зацікавленість створює психологічний контакт. Але цей контакт не створює певного зв’язку, а є лише умовою наявності цього зв’язку.

  2. Соціальний контакт – психологічний контакт може перетворитися при певних умовах на соціальний, але якщо суб’єкти починають постійно зустрічатися і взаємодіяти і досягаються найвищого – це обмін цінностями.

  3. Соціальні дії – повязуються з розумінням динаміки суспільства, його функціонування, зміни, розвитку, тобто вони є постійними константами суспільства при розгляді особистості в суспільстві її самореалізації. Початок дослідження проблем соціальної дії був закладений Максом Вебером. Саме Максу Веберу належить ідея створення теорії соціальної дії. Продовжив розвиток цієї теорії Парсонс. В основі його теорії лежить схема соціальної дії – діюча особа, ситуація, умови, які включають мету та нормативи. Орієнтацією дій індивіда можуть слугувати прийняті загальні правила або специфіка ситуації; соціальні характеристики або особисті якості індивіда (професія, статус, стать, вік); потреби індивіда; характеристика ситуації баланс особистих та колективних інтересів. Соціальними називаються дії, які мають мету змінити поведінку, установки, прагнення індивіда. Соціальні дії – це певна система дій, засобів, методів, за допомогою яких особа чи група намагається змінити поведінку іншої особи або цілої групи.

  4. Соціальні взаємодії – під ними в першу чергу розуміється спілкування або певна форма соціальної комунікації, яка передбачає соціальну дію 2х або більше осіб і саме ця категорія виражає характер змісту соціальної дії між людьми, соціальними спільностями, які розрізняються за позиціями і соціальними ролями.

  5. Соціальні залежності – вони є найвищою формою прояву соціальних зв’язків, соціальна залежність – це елемент соціального відношення, яка виникає тоді, коли виникає певна залежність, тобто це відповідь на питання «що пов’язує і яким чином?».

  6. Соціальні відносини.

  7. Соціальні інститути.

Лекція 11.

Соціальна статика – соціальні спільності, соціальні групи, соціальна динаміка – це розвиток, еволюція, дія.

У повсякденному житті соціальні зв’язки досягають, реалізуються саме через соціальні інститути, тобто через регламентацію регулювання взаємовідносин, а також через чіткий розподіл функцій, прав, обов’язків учасників взаємодії та обов’язково регулярність цих дій та їх послідовність.

Тривалість функціонування соціального інституту залежить від тривалості виконання обов’язків суб’єктів соціального інституту (обов’язків, функцій, ролей та ін.) з метою забезпечення стійкості соціальних відносин, від яких залежить буття суспільства, люди створюють своєрідну систему закладів, установ, які контролюють їхню поведінку та поведінку всіх членів соціальної групи. В свою чергу норми, правила поведінки і діяльності ставали колективною звичкою, колективною необхідністю, яка передається з покоління до покоління.

З часом норми закріпилися у вигляді законів та установ, і все це сформувало систему соціальних інститутів як базисний механізм регулювання суспільства. Регуляція суспільної колективної поведінки, регуляція суспільної діяльності, формування особистості також належить цій сфері, але в конкретній спільності соціальні інститути дають можливість зрозуміти сутність суспільства, його складові елементи, його ознаки, його еволюцію.

Соціальні інститути є історично установленою формою організації спільної діяльності людей. Поняття соціального інституту запозичене із юридичної науки, де воно визначає сукупність юридичних норм, які регулюють соціально-правові відносини. Соціальний інститут – це і відносно стабільні та інтегровані сукупності символів, вірувань, цінностей, норм, ролей, статусів, завдяки яким відбувається управління різних сфер соціального життя: сімї, економіки, політики, культури, освіти, релігії. Найважливішою рисою інституційного зв’язку є обов’язковість, а також зобов’язання дотримуватись відведених індивіду обов’язків, функцій та ролей. Поняття соціального інститут ввів в науковий обіг відомий англійський науковець Г.Спенсер. Саме йому належить започаткування терміну, його структурування, класифікація, а саме він визначив 6 основних соціальних інститутів:

  1. Економічний

  2. Політичний

  3. Обрядовий

  4. Церковний

  5. Профспілковий

Соціальний інститут – стійка структура соціальних дій. Соціальні інститути – організовані обєднання людей, які виконують певні соціально-значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконання своїх соціальних ролей, в рамках певних соціальних цінностей.

До складу соціального інститут входять такі елементи:

  1. Певні соціальні групи, які виконують певні суспільні функції.

  2. Організаційний комплекс функцій, які виконують окремі особи, члени групи від імені цієї соціальної групи.

  3. Сукупність установ, організацій, а також засобів поведінки.

  4. Деякі соціальні ролі, які є важливими для конкретної групи, тобто все те, що дає можливість задовольнити потреби та врегулювати поведінку конкретної соціальної групи.

Історично першими соціальними групами були рід та сімейна община, яка трансформувалася в сімю.

Лекція 12.

Тема: Питання соціального контролю

Соціальний контроль пов'язаний з процесом соціалізації особистості. Він є одним із елементів механізму соціалізації. Соціалізацію ми розглядали як процес засвоєння культурних норм та соціальних ролей. Соціалізація стосується в цілому індивіда і відбувається під певним наглядом суспільства, а також оточуючих, які не тільки навчають студентів чи учнів, але і контролюють правильність засвоєння взірців поведінки. Вважається, що соціальний контроль досягається поєднанням факторів схильності до підкорення, примусу і підданості соціальним нормам, правилам поведінки, цінностям. Соціальний контроль інтерпретується як цілеспрямований вплив суспільства на поведінку індивіда, що в свою чергу забезпечує нормальне співвідношення між соціальним спільностями, інститутами, а також очікуваннями, вимогами, внаслідок чого і формується соціальний порядок і відбувається процес дотримання укладу суспільного життя. Якби був відсутній соціальний контроль, люди могли робити все, що вони захочуть, тобто у суспільстві був би хаос, відсутність порядку у суспільних відносинах, взаємодії соціальних інститутів. Тому завдання соціального контролю полягає в тому, щоб створювати стабільність у суспільстві, гармонізувати відносини між соціальним групами, а відсутність соціального контролю призводить до соціальної аномії, відбувається нівелювання цінностей, норм і законів, що в свою чергу призводить до безпорядку.

Соціальний контроль – це спосіб саморегуляції соціальної системи, який забезпечує впорядкованість взаємодій між людьми завдяки нормативному регулюванню. До системи соціального контролю входять всі способи реакції, як великих суспільних утворень, так і конкретного індивіда на різноманітні конкретні дії групи і спільності в цілому, а також сюди входять всі засоби тиску для того, щоб відрегулювати поведінку, тобто змінити поза нормовану поведінку та діяльність і поставити її в певні межі. Схематично цю систему можна представити таким чином: щоб кожний член суспільства усвідомлював те, як треба себе вести в різних ситуаціях, щоб бути зрозумілим, а також щоб знати, чого чекати від оточення, якою буде реакція соціальної групи. Кожна соціальна група розробляє систему засобів, завдяки яким кожна особа поводить себе відповідно до норм, певним зразків поведінки в різних ситуаціях. До системи соціального контролю відносять:

  1. Це система, мір норм, правил, заборон, санкцій.

  2. Це система стимулів. Сюди відносяться нагороди та інші заохочувальні заходи.

  3. Соціальний контроль представляє собою в цілому соціальний механізм підтримки соціального порядку.

Норми-санкції – це настанови, як потрібно діяти в тій чи іншій ситуації, і це в першу чергу обов’язки людини або групи в цілому до інших, а також їх очікування як індивіда, так і групи. Норми в свою чергу формують мережу соціальних відносин та інтеракцій. Соціальні норми є вартовими соціального порядку та цінностей в кожному конкретному суспільстві.

Санкції – це засоби заохочення і покарання, що в свою чергу стимулює людей до дотримання норм.

Елементи соціального контролю:

  • Звички

  • Традиції

  • Закони

  • Санкції

Звичка – це встановлений засіб поведінки індивіда в різних ситуаціях, в яких відбувається схвалення соціальної групи, тобто відсутня негативна оцінка цієї соціальної групи.

Традиції – встановлений спосіб поведінки, в якому група повязує свої моральні оцінки і порушення якої викликає негативні санкції, дає негативну реакцію.

Закони – це унормовані акти, які прийняті вищим органом державної влади.

Санкції – система заходів, які регулюють поведінку людей.

Функції соціального контролю:

  1. Регулятивна – регулює весь процес соціалізації.

  2. Інтегруюча – відбувається процес інтеграції індивіда в групі, а груп у спільності.

  3. Контролююча – відбувається процес контролю відхилень поведінки від норми.

Компроміс, узгодженість, стабільність ,правильність дій,

До різновиду соціального контролю належать громадська думка та самоконтроль Громадська думка – сукупність уявлень, оцінок, припущень, суджень, яка поділяє більшість населення. Громадська думка існує в усіх соціальних спільностях, прошарках. Самоконтроль ще називають внутрішнім контролем, який виявляється через свідомість, совість, і формується в системі соціалізації. Дотримання норм регулюється суспільством. Більше за все караються дії проти юридичних законів.

Нормальне функціонування суспільства неможливе без соціальних організацій. Соціальна організація – це така форма і такий спосіб спільної діяльності людей. Термін соціальна організація використовується у декількох значеннях:

  1. Як елемент соціальної структури суспільства.

  2. Ступінь внутрішньої впорядкованості, узгодженості а також функціонування елементів.

Аномія, девіація.

1   2   3   4

Схожі:

Наталія Ігорівна Бессмертнова та Михайло Леонідович Лаврівський. Автобіографія
...
Козловська Анна Борисівна

Розробила вчитель української мови та літератури Луганської СШ №46 Шукалова Олена Борисівна

Регламент 10 хв
Мащенко О. В., заступник директора з виробничого навчання, викладач вищої категорії, викладач-методист Канівського училища культури...
Державний стандарт професійно-технічної освіти
Буграк Марія Євстахівна – викладач вищої кваліфікаційної категорії, старший викладач, заступник директора ЦПТО №1
Вступ. Класифікація та загальна будова автомобілів
Осюнько Н. В. викладач спец дисциплін автотранспортного напрямку, вища категорія, старший викладач, ДНЗ «Уманський ПАЛ»
«Портрети українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.» Номінація
Автори: Заболотна А. Г., викладач української літератури, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист
Лекція-«Правова культура громадян.» Коротке знайомство з кодексами...
Викладач-методист вищої категорії,педагогічний стаж 30 років. Працювала в школі, Ржищівському індустріально-педагогічному коледжі,нині...
Хомін Наталія Михайлівна вчитель української мови та літератури ЗОШ...
Хомін Наталія Михайлівна вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст с. Павлівка
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка