|
|
Скачати 3.03 Mb.
|
3.2. Суспільство як соціальна система. Система являє собою сукупність елементів, між якими існує взаємозв'язок і взаємодія і які в цій взаємодії утворюють єдине ціле. Суспільство розглядають як макросистему, яка включає сукупність підсистем. Поняття соціальної системи. Соціальна система — це складно-організоване цілісне утворення, впорядковане і пов'язане з сукупністю взаємо-детермінованих зв'язків між його елементами. Можна виділити ряд особливостей, які притаманні соціальній системі: 1) цілісність, відносна завершеність об'єкта і його відносна єдність; 2) наявність внутрішніх зв'язків; 3) наявність зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та системами; 4) має свою структуру, внутрішню будову; 5) соціальна система як об'єкт є відносно автономною; 6) само-організована і само-регульована система; 7) виконує численні функції; 8) соціальна система скерована на досягнення певного результату. Сучасне суспільство — це система, яка складається з окремих рівнів соціальних спільностей. При соціологічному аналізі в основному вивчають суб'єкти чотирьох рівнів спільності. По-перше, фундаментальний рівень формування, організації суспільства — це людство в цілому, що формує свої інтереси як єдина цивілізація. По-друге, це соціальні інститути. Поняття та структура соціального інституту Соціальний інститут — це стійка, організована форма діяльності груп, спільностей людей, соціальних верств, форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує функціонування суспільних відносин. Соціальні інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. х діяльність може бути охарактеризована з зовнішнього та внутрішнього боку. Зовнішні соціальні інститути — це сукупність осіб, установ, які володіють певними матеріальними засобами і здійснюють конкретну соціальну функцію. Змістовна, внутрішня сторона діяльності соціальних інститутів — певний набір стандартів поведінки конкретних осіб в конкретній ситуації. Кожний соціальний інститут характеризується наявністю мети діяльності, конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій та ролей, типових для певного соціального інституту, а також системою санкцій. Інституціоновані соціальні зв'язки бувають формальні і неформальні. Формальні соціальні інститути мають загальну ознаку — взаємодія між суб'єктами здійснюється на основі формально обумовлених правил, законів, регламентів, положень і т. п. Неформальні соціальні інститути хоча і регламентуються в соціальних діях, зв'язках, але не оформлені законом. Неформальні соціальні інститути ґрунтуються на особистих зв'язках, взаємних симпатіях, безпосередньому спілкуванні. Прикладом неформального соціального інституту може бути дружба. Кожний соціальний інститут має свою структуру, яка включає: 1.Соціальні норми, правила, які уособлюються у вимогах, статутах, інструкціях, законах. Соціальні норми — це система вимог і правил, які встановлені суспільством або групою щодо своїх членів з метою здійснення ними діяльності за певним зразком. Соціальні норми деперсоналізовані, вони стосуються кожного члена суспільства. 2. Наявність спеціалізованих установ, закладів (наприклад, тюрма, церква як будівля). 3. Спеціалізований професійний суб'єкт соціального інституту (наприклад, в політичних інститутах — чиновники). 4. Організація соціального контролю, який відбувається через відповідні санкції. Прикладом формального соціального інституту може бути суд. Соціальні норми уособлюються в даному випадку в юридичних законах. Спеціалізованим закладом є суд як установа. Спеціалізовані суб'єкти соціального інституту — судді, прокурори, адвокати і т. д. Здійснення соціального контролю відбувається через санкції (покарання за скоєний злочин). Типи соціальних інститутів. За типом вирішуваних завдань соціальні інститути можна розділити на п'ять груп: 1) економічні, що займаються виробництвом і розподілом матеріальних благ, організацією праці і т. ін. (власність); 2) політичні, пов'язані із здійсненням функцій влади (влада, уряд, держава); 3) інститути стратифікації, які визначають розподіл позицій і людських ресурсів; 4) родинні інститути (сім я, шлюб); 5) культурні інститути, що пов'язані з релігійними звичаями, з науковою і художньою творчістю; організують відношення людей до релігії, культури та ін. (церква, мистецтво). Основними функціями соціальних інститутів є: організаційна, регулятивно-управлінська, культурно-виховна, контрольна. По-третє, рівні соціальної структури суспільства — це соціальні спільності, верстви, соціальні групи. По-четверте, рівень окремого індивіда, оскільки для соціології саме особистість є предметом вивчення як суб'єкт і об'єкт соціальних відносин. Соціальні та суспільні відносини Соціальні відносини—це відносно самостійний специфічний вид суспільних стосунків, який виражає діяльність соціальних суб'єктів з приводу їх неоднакового положення в суспільстві і ролі в суспільному житті. Поняття "соціальні відносини" і "суспільні відносини" часто ототожнюють. Однак таке ототожнення правомірне лише тоді, коли соціальні відносини розуміють в широкому сенсі, протиставляючи їх природним відносинам. Соціальні відносини не є статичними формами соціальної взаємодії; вони завжди взаємопов'язані з іншими відносинами в системі суспільних відносин. Для того, щоб виділити власне соціальні відносини із системи суспільних відносин, необхідно, передусім, встановити причину, на основі якої вони будуються.Відомо, що кожний вид суспільних відносин реалізується між соціальними суб'єктами з приводу того чи іншого об'єкта. Якщо це відносини з приводу засобів виробництва — це економічні відносини, державної влади — політичні відносини, юридичних норм — правові відносини і т. д. Соціальні відносини у вузькому значенні виникають при реалізації власне соціальної взаємодії, між різними соціальними верствами, групами і індивідами. Отже, соціальні відносини — це стосунки між групами людей, різноманітні зв'язки між соціальними суб'єктами в процесі їх життєдіяльності. Суспільні відносини є більш широким поняттям, ніж соціальні відносини. Суспільні відносини — це ті відносини, які встановлюються між великими групами людей. За сферою прояву суспільні відносини можна поділити на: економічні, політичні, духовні, соціальні. Соціальні відносини — відносини, які існують поряд з суспільними відносинами. До них можна віднести всі форми відносин між невеликими спільностями: побутові, сусідські і т. п. Це трансформація суспільних норм через призму індивідуальних інтересів. Соціальний інтерес та соціальна цінність Соціальний інтерес — одна з найважливіших рушійних сил поведінки і діяльності будь-якого соціального суб'єкта, особистості, соціальної спільності, верстви, суспільства. В сучасному суспільстві існує велике різноманіття інтересів, і їх узгодження — основне завдання держави, політичних партій і суспільних громадських організацій. Поняття "інтерес" тісно пов'язане з поняттям "цінність". Цінність в соціології визначають як особливе суспільне відношення, завдяки якому потреби і інтереси людини чи соціальної групи переносяться в світ речей, предметів і духовних явищ. Соціальна цінність — це значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп чи особистості. За суб'єктами або носіями цінності поділяють на: 1) Індивідуальні цінності. У кожного є речі, які мають ціннісне значення тільки для окремої особи і не для кого більше (фотографи, реліквії і т. п.). 2) Групові або колективні цінності. Колективні цінності утворюються в діяльності соціальної спільності, верстви, групи людей і мають певну значимість, згуртовуючи цю спільність. 3) Загальнолюдські цінності — це цінності, які виникають внаслідок діяльності всіх людей, мають певну значимість для всіх людей (наприклад, любов, дружба). Встановлення певних типів соціальних і суспільних відносин відбувається на основі таких процесів: - просторовий контакт (при випадкових зустрічах); - психологічний контакт (при виникненні певної зацікавленості між його суб'єктами). ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ 1. Соціальні відносини — це відносини, які виникають переважно у невеликих соціальних групах (у сім'ї, фірмі, між сусідами тощо). 2. Суспільні відносини—відносини, які встановлюються між великими групами людей в економічній, політичній, духовній сферах. 3. Соціальний контакт—взаємодія на основі обміну цінностями, благами; виявляє потребу в спілкуванні і соціальній дії. Між суб'єктами соціального контакту лежать певні цінності. При соціальному контакті виникає інформаційний механізм спілкування. 4. Спілкування — це багатоплановий процес взаємодії соціальних суб'єктів, організації їх життєдіяльності, реалізації потреб, обміну інформацією. 5. Соціальні норми—система вимог і правил, які історично склалися в певному суспільному середовищі. 6. Соціальний інститут — організована форма діяльності людей, в більшості своїй закріплена в правових і моральних нормах. ЗАПИТАННЯ 1. У чому полягає суть поняття "суспільство", його основні ознаки? 2. Що означає суспільство як соціальна система? 3. Поясніть поняття соціального інституту, яка його структура? 4. Назвіть основні типи соціальних інститутів. 5. Що таке соціальні відносини і суспільні відносини? 6. Дайте визначення поняттям "соціальний інтерес", "соціальна цінність". ЛІТЕРАТУРА 1. Захарченко М.В., Погорілий О. І. Історія соціології від античності до початку XX ст.— К., 1993. 2. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури. Монографія.— К.: ЄУФІМБ, 1999. 3. Попова І.М. Соціологія.— К.: Тандем, 1996. 4. Рущенко 1.П. Соціологія. Курс лекцій. Навч. посібник для вузів.— Харків, 1996. 5. Смелзер Н. Социология.— М.: Феникс, 1994. 6. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П. Андрущенко.— Харьков, 1996. 7. Черниш Н.Й. Соціологія. Курс лекцій.— Львів, 1996. 8. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии.— М., 1969. 9. Якуба О.О. Соціологія.— Харків, 1996. Розділ 4. СУСПІЛЬСТВО І ОСОБИСТІСТЬ 4.1. Особистість – соціальна істота Поняття особистості Розглядаючи поняття особистості, слід уточнити такі поняття, як людина, індивід, індивідуальність, особистість.Поняття "людина" вказує лише на якісні відмінності людей від тварин і майже нічого не говорить про соціально обумовлені відмінності між самими людьми.Індивід—це окремий, відособлений член соціальної спільності: народу, суспільства, даної соціальної групи. В соціології поняття "індивід" вживається в тих випадках, коли розглядаються окремі представники соціальних спільностей, вибіркової сукупності (в емпіричному аналізі), які описуються за належністю до даної сукупності. Соціолог Ігор Кон відзначає, що словом "індивід" називають людину просто як одиничного представника певного цілого (біологічного роду або соціальної спільності, групи); специфічні особливості реального життя і діяльності конкретної людини в зміст поняття не входять. Термін "індивідуальність" означає те особливе, специфічне, що відрізняє таку людину від усіх інших, включаючи природні і соціальні, соматичні і психічні якості. Поняття "особистість" допомагає охарактеризувати в людині соціальну основу її життєдіяльності, ті властивості і якості, які людина реалізує в соціальних зв'язках, соціальних інститутах, культурі, тобто в суспільному житті, в процесі взаємодії з іншими людьми. Поняття особистості показує, як в кожній людині індивідуально відображаються соціально значимі риси і проявляється її сутність як сукупність всіх суспільних відносин. Соціологія прагне виявити соціальні засади формування особистісних якостей, соціальний зміст і соціальні функції різних типів особистостей, тобто вивчити особистість як джерело суспільного життя та його реального носія. Соціалізація особистості Якщо індивідом народжуються, то особистістю стають в процесі соціалізації. Соціалізація — це процес входження індивіда в соціальне середовище через засвоєння норм, ідеалів, цінностей і т. п. Процес соціалізації триває протягом всього життя людини. В процесі соціалізації виділяють три стадії: до трудова (охоплює період життя людини до початку трудової діяльності—дитинство і період навчання), трудова (період зрілості людини, її активної участі в трудовій діяльності) і після трудова, яка відноситься до періоду життя людини, що збігається з пенсійним віком. На кожній стадії існують особливі інститути соціалізації. На до трудовій стадії соціалізації головним інститутом є сім'я, також важливими є дошкільні заклади, школа. Трудовий колектив є основним інститутом соціалізації на трудовій стадії. Досить важливе значення в процесі соціалізації відіграють неформальні об'єднання, групи за інтересами. Витоки сучасної концепції соціалізації знаходимо в працях французького соціолога Габріеля Тарда. В основу теорії соціалізації він поклав принцип наслідування, що лежить в основі людських взаємовідносин (відносини "вчитель-учень" він вважав типовими соціальними відносинами). Розгорнуту соціологічну теорію, яка описує процеси інтеграції індивіда в соціальну систему через засвоєння загальноприйнятих норм, розробив американський соціолог Талкотт Парсонс. Органи соціалізації, включаючи сім'ю і інститути освіти, на його думку, виконують функцію відтворення соціальної структури. В соціології аналізом проблем соціалізації особистості займалися російські та українські соціологи Борис Ананьєв, Сергій Бабенко, Михайло Дьомін, Ігор Кон, Петро Лямцев, Володимир Паригін та інші. Вони зазначали, що аналіз соціалізації людини дозволяє визначити не тільки те, як формується особистість і якими засобами, але й те, що сприяє розкриттю механізмів включення індивіда в суспільні процеси. 4.2. Суспільство і особистість Будь-яка особистість не існує поза соціумом, вона обов'язково є членом певної соціальної групи, соціальної спільності, тобто кожна особистість має своє, чітко визначене місце в суспільстві. Поняття соціального статусу Соціальний статус особистості — це певне місце людини в суспільній ієрархії, яке обумовлене його походженням, професією, віком, статтю, сімейним станом. Кожна людина має не один соціальний статус, оскільки включена не в один соціальний зв'язок і здійснює різні соціальні функції. Так, сучасна людина може мати одночасно статуси громадянина певної держави, студента, члена сім'ї, члена політичної партії і т. п. В соціології розрізняють приписувані статуси і статуси набуті. Приписувані статуси дані людині від народження. Прикладами приписуваних статусів можуть бути стать, національність, місце народження. Набуті статуси — ті, які набуваються людиною протягом життя (освіта, професія, кваліфікація). Ієрархія соціальних статусів фіксується поняттям престижу, яке відображає значимість в суспільстві або соціальній спільності положення, яке займає людина. Престижними можуть бути професії, посади, види діяльності. Наприклад, професія юриста в сучасних умовах є дуже престижною, тобто індивід, який має таку професію, має і досить високий соціальний статус. Соціальні ролі особистості Соціальна роль відображає динамічний аспект соціального статусу. Соціальна роль — це модель поведінки, яка об'єктивно задана соціальною позицією особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин. Кожний соціальний статус має свій ролевий набір, тобто дотримання людиною певних зразків і норм поведінки, що випливають із соціального статусу. Наприклад, статус лікаря — це певні права і обов'язки, переважно закріплені законом. Соціальна ж роль лікаря включає конкретні правила поведінки в спілкуванні з колегами, пацієнтами, адміністрацією, вимоги до рівня освіти, культури і т. д. Зрозуміло, що кожна людина виконує багатоманітні ролі. Це породжує і внутрішні конфлікти особистості, які називаються ролевими конфліктами, тобто існує не тільки ієрархія ролей, а й ієрархія статусів. Наприклад, ситуація: міліціонер затримує злочинця, який виявляється його сином. Відбувається ролевий конфлікт, при якому статус батька, вірогідно, переважить статус міліціонера. Питанням соціального статусу і соціальної ролі багато уваги приділяв Ральф Лінтон (1893-1953), американський антрополог, більшість робіт якого були етнологічними і присвячувались Мадагаскару і Полінезії. В своїй роботі "Про статус і роль" він пише про те, що функціонування суспільства залежить від наявності певних зразків (моделей) відповідної поведінки індивідів або груп індивідів. Різні позиції в цих моделях (зразках) поведінки називаються статусами. Поняття статусу означає певну позицію в окремій структурі. Таким чином, індивід має багато статусів. Статус конкретного індивіда складається з суми всіх статусів, які він займає. Так, наприклад, статус містера Джонса — це комбінація всіх його статусів, які він має як громадянин, як юрист, як чоловік місіс Джонс. Статус, який займає індивід, це простий набір прав і обов'язків. Для нас досить складно утримувати дистанцію між статусом і людиною, яка його має і використовує права і обов'язки, що його складають. Взаємовідносини між статусом і індивідом схожі на взаємовідносини між водієм автомобіля і місцем водія в машині. Місце водія є постійним з його можливостями дії і контролю, а водій може бути членом будь-якої сім'ї і може використовувати ці можливості дуже добре або дуже погано. Тобто статус — як би постійний, а індивіди можуть змінюватися. Роль являє собою динамічний аспект статусу. Кожний індивід має своє соціальне призначення, тобто має призначений йому набір статусів. Коли він використовує права і виконує обов'язки, які складають його статус, він грає роль. Роль і статус е нероздільними. Не існує ролей без статусів, як і статусів без ролей. Кожен індивід має серію ролей, які випливають з різних структур, в яких він бере участь. Ці ролі визначають те, що він повинен робити для суспільства і що суспільство може очікувати від нього. Статуси і ролі невід'ємні від тих структур, які їх задають. Так, наприклад, якщо ми є футбольною командою, то позицію захисника недоцільно відокремлювати від інших позицій, оскільки сама по собі вона нічого не варта. Але з точки зору самого захисника вона є відокремленою. Ця позиція визначає, яке місце він займає в команді і що він буде робити протягом всієї гри. Ця його позиція обмежує і визначає його діяльність. Подібним чином у випадку взаємозв'язку роботодавця і найманого працівника: їх статуси визначають, що вони повинні знати і що робити. Роботодавцю не обов'язково знати прийоми праці найманого працівника, а найманому працівнику зовсім не потрібно знати методи управління. Чим краще індивіди пристосовані до своїх статусів, тим стабільніше буде функціонувати суспільство. Індивідів заздалегідь готують до певного статусу, але він може відповідати одному статусу і зовсім не відповідати іншому. В кожній соціальній системі є ролі, які неможливо просто привити, для успішного їх виконання вони потребують більшого. Так, наприклад, досконалі методи не роблять скрипаля великим, як і повне знання тактичних прийомів не роблять великим генерала. Використання особливого таланту індивідів є дуже важливим для суспільства, але до більшості ролей індивіда можна підготувати. Суспільство стикається з дилемою розвитку двох статусів: приписуваних і набутих. Приписувані статуси — це ті, які надані індивідам безвідносно до їх вроджених відмінностей або здатностей. Набуті статуси — ті, які потребують як мінімум особливих якостей. Вони досягаються завдяки змаганням і індивідуальним зусиллям. |
|
Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ» |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Д 24 Соціологія: Навч посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 472 с |
|
24 2014 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Теорії, методологія та методи суспільних наук. Соціографія 9 31 Демографія. Соціологія. Статистика 9 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін |
|
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ... |
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ (КОНТРОЛЬНИХ) РОБІТ з дисципліни... |
|
Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” |
Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 24 32 Політика 25 33 Економіка. Економічні науки 28 34 Право. Юриспруденція 39 35 Державне адміністративне управління.... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 14 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні науки 19 34 Право. Юриспруденція 38 35 Державне адміністративне... |