|
|
Скачати 3.03 Mb.
|
Зміна місця проживання інколи тягне за собою настільки складний процес соціально-побутової переорієнтації, що працівник "на очах" втрачає свою кваліфікацію і працездатність з більшими чи меншими шансами на їх відновлення у перспективі. Такі моменти тимчасової неефективності можуть створити проблеми у відносинах з роботодавцем та колективом. Змінюючи місце проживання, працівник може зіткнутися з необхідністю серйозних змін самого себе, оскільки в новому для нього регіоні діють незнайомі для нього професійні традиції, вимоги, норми етики, які він повинен знати і пристосуватись до них. У різних регіонах сприяють міграції або стримують її специфічні соціальні умови, пов'язані з філософією, історичними традиціями, етнічним темпераментом. З цієї точки зору людина стає або консерватором, нездібним до географічного мислення в підприємництві, або екстремістом, що не поважає ні закони, ні історію своєї "малої батьківщини". Міграції та відтворення населення Міграції та відтворення населення тісно пов'язані одне з одним, їх взаємодія та взаємовплив мають обопільний, двосторонній характер. Міграційна рухливість детермінована певними подіями життєвого циклу людини, наприклад, закінченням навчального закладу, початком або завершенням трудової діяльності, службою в армії тощо. Демографічний цикл — укладання шлюбу, народження дітей, припинення шлюбу та інші події — становить важливу частину життєвого циклу. Тому демографічні параметри — статево-вікова структура, шлюбний стан, кількість дітей у сім'ї та їх вік, як зазначає український дослідник І.М.Прибиткова, помітно впливають на міграційні процеси Й є одним з істотних критеріїв виокремлення груп населення при вивченні міграцій. Рухливість різних груп населення — статево-вікових, соціальних, професійних, етнічних — не є однаковою. Міграцію, розглядувану з точки зору диференціації показників її інтенсивності по різних групах населення, називають диференційною міграцією. її вивчення дає розуміння тих відмінностей, якими позначені міграційні взаємодії населень різних регіонів, окремих соціально-професійних, етнічних, вікових та інших груп. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ 1. Міграційна поведінка — сукупність дій і відносин, які опосередковують переселення індивідів або відмову від них. 2. Соціологія народонаселення — науковий напрямок, який досліджує соціологічні аспекти відтворення Й розвитку народонаселення. 3. Населення — сукупність людей, що природно-історично складається і безперервно відтворюється у процесі творення і відтворення самого життя. 4. Демографічна політика — вплив держави на соціально-демографічні процеси з метою зміни їх тенденцій у найбільш оптимальному для суспільства напрямі. 5. Відтворення населення — процес безперервного поновлення поколінь людей в його історичній обумовленості, що вмішує оновлення на новому рівні соціальних якостей і властивостей індивідів, умов їх життя і праці, соціальних відносин. 6. Міграція — процес механічного переміщення людей через кордони тих чи інших територій, скерований системою вподобань. 7. Соціально-демографічні фактори розміщення продуктивних сил — забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури населення. ЗАПИТАННЯ 1. У чому полягає управління демографічними процесами? 2. Що означає соціальне відтворення? 3. Які головні напрями демографічної політики? 4. З чого складається демографічний і соціологічний аспекти аналізу кадрового потенціалу? ЛІТЕРАТУРА 1. Валентест (Волентей) Д.И. Кваша А.Я. Основы демографии: Учебник.—М., 1992. 2. Дорин А.В. Экономическая социология: Уч. пособие.— МН.: НП "Экоперспектива", 1997. 3. Зайончковская Ж.А. Демографическая ситуация и расселение.— М.: Наука, 1991. 4. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил.— К.: ЄУФІМБ, 1999. 5. Миграция и урбанизация населення (на материалах Украины и Польши).—К., 1992. 6. Народонаселение. Энциклопедический словарь.— М., 1994. 7. Население и трудовые ресурсы: Справочник / Сост. А.Г. Новицкий — М.: Мысль, 1990. 8. Пирожков СИ. Трудовой потенциал в демографическом измерении.— К., 1992. 9. Прибиткова І.М. Основи демографії.— К., 1995. 10. Судаков В. И. Социологическое познание: современные тенденции и стимулы развития: Монография.—Днепропетровск, 1995. 11. Щекин Г.В. Теория социального управления.— К.: МАУП, 1996. |
|
Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ» |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Д 24 Соціологія: Навч посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 472 с |
|
24 2014 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Теорії, методологія та методи суспільних наук. Соціографія 9 31 Демографія. Соціологія. Статистика 9 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін |
|
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ... |
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ (КОНТРОЛЬНИХ) РОБІТ з дисципліни... |
|
Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” |
Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 24 32 Політика 25 33 Економіка. Економічні науки 28 34 Право. Юриспруденція 39 35 Державне адміністративне управління.... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 14 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні науки 19 34 Право. Юриспруденція 38 35 Державне адміністративне... |