Соціологія Герасимчук А. А


Скачати 3.03 Mb.
Назва Соціологія Герасимчук А. А
Сторінка 6/31
Дата 12.03.2013
Розмір 3.03 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Культура > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Метод опитування

Данин метод займає 90% всіх методів збору інформації. Опитування — це метод збору соціальної інформації про об'єкт в ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога (інтерв'юера) і того, кого опитують (респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента.

Методи опитування поділяються на інтерв'ю і анкетне опитування.

Інтерв'ю—це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону). Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді). Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і телефонним (опитування відбувається по телефону). Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).

Метод експерименту

Експеримент (від лат. Experimentum—проба, дослід)—загальний метод отримання в контрольних і керованих умовах нових знань, в першу чергу про причинно-наслідкові відносини між явищами і процесами. Соціальний експеримент — спосіб отримання інформації про соціальний об'єкт в результаті впливу на нього деяких факторів. Експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій. Важливо запам'ятати, що в ході експерименту особлива увага надається вивченню "поведінки" тих факторів, які надають об'єкту нові риси і якості. Виділяють такі види експерименту: економічний, правовий, педагогічний, соціально-психологічний і т. д. Підготовка і проведення будь-якого експерименту — справа досить трудомістка і вимагає спеціальних знань і методичних навичок.

2.3. Категорії соціології

Категорії, поняття кожної науки відображають внутрішні зв'язки, якості об'єктивної реальності, яка була виділена практичною діяльністю людей і стала об'єктом даної науки. Питання про категорії є одним з основних для кожної науки. В категоріях і поняттях концентруються вироблені суспільством знання. Зміст, глибина відображеної в них сутності об'єкта та предмета науки репрезентує досягнутий рівень пізнання і ступінь організації самого знання в науці.

Вимоги до категорії соціології

В категоріях соціології відображаються, з одного боку, внутрішня якісна визначеність досліджуваного об'єкта, а з другого—суттєві властивості, риси та характеристики, вузлові моменти цього об'єкта, можливості його розвитку.В системі категорій і понять відображається різноманітність, цілісність об'єкта науки, його стабільність. Розвиток об'єкта науки та удосконалення творчої практики веде до поглибленого пізнання дійсності, тому категорії постійно збагачуються як за змістом, так і за складом, досконалішою є їх систематизація. Слід підкреслити, що розробка категорій науки тісно пов'язана з об'єктом науки, який являє собою конкретну реальність певного рівня, що відрізняє дану реальність від інших. Певними якостями характеризується і об'єкт соціології. Багатоманітність і цілісність цього об'єкта, суттєві його характеристики відбиваються в системі понять і категорій. Визначальним в ній буде відбиття цілого і осмислення категорій науки як відображення багатогранності об'єкта.

Особливості соціологічних категорій

Соціологічні категорії мають свої особливості: По-перше, вони відображають не суспільство в цілому, а конкретні його компоненти різної функціонально-структурної направленості. По-друге, вони є не загальними, як філософські категорії, а специфічними, що спрацьовують лише в соціології. По-третє, вони мають подвійне призначення: з одного боку, їх розвиток виступає як збагачення спеціальних соціологічних теорій, що складають спеціальну методологічну основу соціології, з іншого — поповнення їх арсеналу сприяє більш глибокому проведенню польових робіт з прикладної соціології, оскільки розширює можливості заміру нових явищ соціальної дійсності, більш широке здійснення операціоналізації (опису) соціальних понять. Соціологія оперує категорійно-понятійним матеріалом, який відображає і фіксує якість соціального як такого. її прикладна спрямованість — обслуговувати практику перетворення соціального і відображати суть самої практики. Звідси випливає, що якістю об'єкта соціології є не тільки саме соціальне як таке, а його стан, що потребує зміни відповідно до людських потреб і тенденцій розвитку суспільства і його елементів. Вся система категорій соціології повинна виразити цю залежність соціального від перетворюючої практики і показати якість і цілісність об'єкта соціології в багатогранності проявів соціального в конкретних формах.

Основна категорія соціології—категорія "соціальне"

Характеристика системи категорій будь-якої науки передбачає виділення основної категорії, що відображає властивість об'єкта науки як цілого. Завдяки виділенню такої категорії можна встановити субординаційну залежність всієї системи знань науки. Формується певна система категорій, в якій у послідовній формі взаємо-залежностей виводиться структура науки, її історичний і логічний генезис. Важливим аспектом є вибір вихідної категорії для подальшої орієнтації всієї системи науки. Соціологія вивчає соціальне в його конкретному вигляді з метою визначення шляхів його перебудови відповідно до суспільних потреб і сутнісних рис самого соціального. Тому для соціології найбільш широкою є категорія "соціальне", на відміну від таких категорій, як "економічне", "політичне" та ін., що виражають різноманітні життєві функції буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в цілому. За своїм змістом соціальне є відображенням організації і життєдіяльності суспільства як суб'єкта історичного процесу. Це інтегративне утворення, що акумулює знання, досвід, традиції і творчі здібності та реальну оцінку стану розвитку суспільства і його елементів. Воно виражає характер використання потенціалу і соціальних резервів суспільства, колективу, групи і особи для вироблення критеріїв оптимального розвитку всього соціального організму.

Функції знання соціального утворення

Знання соціального утворення виявляється в таких функціях:

- як критерій оцінки відповідності стану суспільства і його елементів досягнутому рівню соціального прогресу;

- розуміння того, якою мірою будь-яке соціальне явище, процес, спільність сприяють гармонійному розвитку суспільства і особи;

- є основою розробки соціальних норм, цілей і прогнозів суспільного розвитку;

- детермінує зміст інтересів, потреб, мотивів, установок у діяльності соціальних спільностей і окремих осіб;

- безпосередньо впливає на формування суспільних цінностей і життєвих позицій людей, їх способу життя;

- виступає мірою оцінки кожного з видів суспільних відносин, їх відповідності реальній практиці та інтересам суспільства і людини.

Складність фактичної реалізації соціального процесу, різноманітність його соціальних суб'єктів, кожний з яких є певною соціальною цілісністю, відображається відповідною категорією (особа і колектив, сім'я, соціальна група, спільність і т.п.) і свої сутнісні характеристики проявляє через соціальне. Якщо категорія "соціальне" відображає .якісну особливість буття суспільства як цілого, то зміст цієї категорії дозволяє виразити специфіку матеріалу, з яким має справу соціолог. Проте при розкритті специфіки матеріалу суттєвим буде не тільки його загально соціальна характеристика, а й якісна визначеність соціального явища. Соціологічні категорії умовно розділяються на методологічні і процедурні (проведення соціальних досліджень).

Методологічні категорії

Серед методологічних категорій вчені виділяють п'ять їх категорій:

Перша група, що розкриває соціальні зв'язки. До неї відносяться: соціальна система, соціальний інститут, соціальна організація, соціальний контроль, соціальні дії, соціальні відносини, соціальна сфера, соціальна залежність, соціальний зв'язок, соціальний факт.

Друга група, що розкриває соціальні спільності. До неї відносяться: суспільство, соціальна спільність, соціальний клас, соціальний шар, соціальна група, особистість.

Третя група, що розкриває соціальні процеси. До неї відносяться: соціальний процес, соціалізація, соціальна адаптація, соціальна мобільність, соціальна інтеграція, соціальний контракт, соціальна дезорганізація.

Четверта група, що розкриває соціальний розвиток. До неї відносяться: діяльність, соціальна інновація.

П'ята група, що розкриває характер застосування соціології в практиці суспільної діяльності. До неї відносяться: соціальне проектування, соціальне прогнозування, соціальне планування, соціальна технологія.

Категорії проведення соціальних досліджень

Значне місце в системі категорій і понять соціології посідають категорії, які відбивають специфіку опрацьованої інформації. Тут чільне місце займає категорія "соціологічне дослідження" і відповідний ряд понять, які розкривають зміст цієї категорії. Це методика і техніка досліджень з безліччю їх видів, соціологічні заміри, емпірична інтерпретація понять, анкетування, опитування, логічна програма, техніка дослідження, процедура дослідження, анкета, контент-аналіз тощо. Отже, система категорій і понять в соціології має складну побудову і субординаційну залежність створених нею груп понять. Принципове ж значення полягає в тому, що ця система відбиває і розкриває соціальне в його безпосередньому зв'язку з практикою. Побудова такої системи, яка б відображала структуру соціологічного знання, є одним з найважливіших завдань соціології.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Метод (грецьк.—шлях дослідження, спосіб пізнання) — спосіб, з допомогою якого досягаємо певної мети, здійснюємо певну операцію.

2. Інтерв'ю — спілкування, яке проводиться за певним планом з метою одержання відповідної інформації.

3. Категорії соціології — загальні поняття, які виражають внутрішні зв'язки та відношення між соціальними групами в суспільних процесах.

ЗАПИТАННЯ

1. Назвіть функції соціології.

2. В чому полягає зміст поняття "соціальне"-?

3. Які ви знаєте інші категорії соціології?

4. Які методи використовують в соціології?

5. Назвіть основні методи збору інформації о. Що таке соціальний експеримент?

7. Який метод є найбільш поширеним в соціології?

ЛІТЕРАТУРА

1. Бердяев H.A. О назначении человека.— М.: Республика, 1993.

2. Герасимчук A.A. та ін. Соціологія з основами психології.— Ч. 1,2.— Полтава, 1993.

3. Городяненко В.Г. Соціологія. Посібник.— К., 1999.

4. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию. Учеб.-метод, пособие.— К.: МАУП, 1996.

5. Палеха Ю.І. Управлінське документування. В двох частинах. Навч -метод, посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001.

6. Современная западная социология. Словарь.— М., 1996.

7. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В. П. Андрущенко.— Харьков, 1996.

8. Система социологического знания: Уч. пособие. / Авт.-составитель Г.В. Щекин.— К.: МАУП, 1995.

9. Яку6а О.О. Соціологія.— Харків, 1996.

Розділ 3. СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА

3.1. Суспільство і соціальні структури

Сутність поняття "суспільство".

Суспільство — це спосіб існування людства, сукупність форм спільної життєдіяльності людей, які історично розвиваються. Термін "суспільство" використовується в різних значеннях: від найширшого (соціальна форма руху матерії, людство в своєму історичному розвитку) через різні проміжні значення (античне суспільство, світське суспільство і т. д.) до найвужчого—різновид організації, об'єднання. Поняття "суспільство" в процесі історичного розвитку філософської соціологічної думки набувало різних інтерпретацій. В античності сфера людського існування ототожнювалася не з суспільством, а із державою. У філософії Нового часу уявлення про суспільство формувалися в межах теорії приватного права і суспільного договору, де зазначено, що виникнення держави і права є результатом свідомої угоди між людьми. Пізніше Гегель відокремив громадянське суспільство як сферу приватних (майнових та ін.) інтересів від держави. Основоположник соціології як науки французький соціолог Огюст Конт вважав суспільство функціональною системою, структуру якої складають сім'я, держава, власність, релігія, мова і яка базується на розподілі праці і солідарності. Представники органістичної школи в соціології (Г.Спенсер, А.Шеффлє, П.Лілієнфельд, Р.Бормс, А.Еспінас та ін.) стверджували, що суспільство—організм, і виділяли ряд аналогій між суспільством і біологічним організмом. Патріарх французької соціологічної школи Еміль Дюркгейм розглядав суспільство як над індивідуальну духовну реальність, основану на "колективних уявленнях". Класик німецької соціології Макс Вебер вважав, що суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальної, тобто орієнтованої на інших людей, дії. Американський соціолог Талкотт Парсонс також виходив з "соціальної дії", коли зазначав, що суспільство — це система, для утворення якої служать норми, цінності і т. д. Таким чином, поняття суспільства в своєму історичному розвитку мало велику кількість різних тлумачень залежно від історичного періоду, а також концепцій і шкіл, в межах яких воно формувалося. В сучасній науковій літературі суспільство визначають як сукупність всіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких виражається їх всебічна залежність один від одного.

Основні ознаки суспільства

Основною важливою ознакою суспільства є територія, на якій консолідуються соціальні зв'язки. Планета надає можливість багатьом спільностям людей знайти свою екологічну нішу для забезпечення життєвих потреб, життєдіяльності індивідів — набути своїх неповторних рис, обумовлених різноманітними кліматичними умовами і природним ландшафтом. Територія — основа соціального простору, в якому розвиваються відносини і взаємодія індивідів.

Здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків — інша ознака , притаманна суспільству. Колективну свідомість, наявність загальної волі, що стоїть на перешкоді людському егоїзму, Еміль Дюркгейм вважав основою стійкості і єдності суспільства. Саме завдяки фундаментальним цінностям, які засвоюються більшістю населення і орієнтують кожного індивіда на дотримання норм спільної життєдіяльності, і зберігається суспільство — вважає соціолог Роберт Мертон. На початку зародження суспільства людей зв'язували узи родини і сусідства, що будувалися на емоційній" напівінстинктивній основі, на звичці, на побоюванні залишитися без допомоги і підтримки. Фердинанд Тьонніс називає суспільство, що базується на спорідненості і сусідстві, общиною. Але система міжособистісної взаємодії у міру зростання населення не могла довго підтримувати стійкість зв'язків між людьми. Основним стабілізуючим фактором суспільства стають соціальні структури. Під структурою в соціології розуміють стійкі соціальні утворення, зв'язки, відношення: соціальні спільності, соціальні інститути і т. д. Саме вони реалізують життєво важливі для суспільства цілі і завдання. Соціальна спільність — це сукупність індивідів, яка реально існує, яку можна емпірично зафіксувати, що відрізняється відносною цілісністю та виступає самостійним суб'єктом соціальної дії (сім'я, молодь, політична партія і т. п.). Соціальний інститут—стійкі форми організації спільної діяльності людей (армія, церква, школа, право, власність і т. д.). Соціальні структури реалізують свою роль, підтримуючи стабільність суспільства лише за умови їх законності, тобто визнання їх доцільності більшістю населення. Автономність та високий рівень саморегуляції суспільства також є важливою ознакою. Здатність створювати необхідні умови для задоволення різних потреб індивідів і надає їм можливості для самоствердження і самореалізації. Суспільство має можливість без втручання ззовні створювати такі форми організації життя, які полегшують їм досягнення особистих цілей. Отже, суспільство—це універсальний спосіб організації соціальних зв'язків і соціальної взаємодії, який забезпечує задоволення всіх основних потреб людей.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Схожі:

Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Д 24 Соціологія: Навч посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 472 с
24 2014 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА
Теорії, методологія та методи суспільних наук. Соціографія 9 31 Демографія. Соціологія. Статистика 9
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план
Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
...
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ (КОНТРОЛЬНИХ) РОБІТ з дисципліни...

Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків
Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”
Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта
Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5
Соціологія 24 32 Політика 25 33 Економіка. Економічні науки 28 34 Право. Юриспруденція 39 35 Державне адміністративне управління....
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5
Соціологія 14 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні науки 19 34 Право. Юриспруденція 38 35 Державне адміністративне...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка