|
|
Скачати 3.03 Mb.
|
Політизація громадської свідомості українців В XVI ст. склались особливі умови для політизації громадської свідомості, її ідеологічно-національної загостреності. Внаслідок назрілих суспільних проблем виникає та інституціалізується низка нових форм суспільних об'єднань, спільнот, організацій і установ, відбувається консолідація та згуртування інтелектуальних сил на ґрунті протистояння зовнішній загрозі. Вже наприкінці XVI ст. з'являється постать українського письменника-демократа Івана Вишенського, в творчості якого особливо загострені проблеми міжособових відносин, пошуки вирішення соціальної несправедливості. Величезний вплив на розвиток соціологічної думки мала Києво-Могилянська академія. Виразні соціологічні мотиви знаходимо в філософсько-соціологічній спадщині українського філософа Григорія Савича Сковороди, Якова Павловича Козельського, Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні все більше і більше українська громадськість дізнається про багатопланову творчість Михайла Петровича Драгоманова. Мислитель залишив нам велику спадщину, яка ще потребує вивчення. Соціологічні погляди М.П.Драгоманова пронизані ідеєю про вирішальну роль народних мас в історії, об'єктивність законів розвитку суспільства, місце і роль трудової діяльності в формуванні особи тощо. Формування соціологічної думки Друга половина XIX ст. стала справжнім розквітом соціологічної думки в Україні. Микола Іванович Зібер, Сергій Андрійович Подолинський, Остап Степанович Терлецький, Іван Якович Франко, Іван Федорович Фесенко, Олександр Опанасович Потебня, Леся Українка та інші висловили ряд важливих положень щодо ролі особи в історії, перебудови суспільства на справедливих засадах, місця і ролі робітничого класу в суспільстві на Україні і в західних країнах, механізму діяльності самоврядових общин. Українські соціологи вивчали і будували прогнози стосовно демографічних проблем, піддавали нищівній критиці соціал-дарвіністські погляди. Численні збірки, дослідження та інші матеріали М.Максимовича, П.Чубинського, М.Зібера, М.Сумцова, Ф.Вовка, І.Рудченка не лише містять цінний емпіричний матеріал про різні сфери матеріального та духовного життя українського народу, а й започатковують елементи етносоціології, соціології літератури та інші підрозділи соціологічної науки: Соціологічні погляди українських мислителів були тісно пов'язані з боротьбою всіх верств українського суспільства за національне звільнення від східних і західних імперських поневолювачів. Це була нелегка боротьба за українську мову, культуру, науку. Початок XX ст. знаменував появу в Україні нових імен у соціології і психології. Серед них виділяються такі діячі, як М.М.Коцюбинський, М.М.Ланге, Г.Г.Оршанський та інші. Соціально-політичні погляди радянських часів Бурхливо розвиваються соціологічні і психологічні концепції на початку 20-х років, але вже починаючи з середини цих років, зазнаючи політичного й ідеологічного тиску, соціологія як наука все рідше згадується в науковій літературі колишнього СРСР, а потім і взагалі її оголошено буржуазною псевдонаукою, яка ворожа марксизмові. Фундаментальні і прикладні дослідження були фактично виведені з усіх програм, а саме слово "соціологія" стало поза законом і вилучено з наукового обігу. "Усунення" соціології як науки було зумовлене тим, що її принципи, теорія і методи пізнання й засвоєння дійсності виявились несумісними з особистою диктатурою, волюнтаризмом і суб'єктивізмом в управлінні суспільством, соціальними процесами. Ідеологічним знаряддям особистої чи бюрократичної влади практично завжди була соціальна міфологія, яка підносилась до рангу науки, а реальна наука оголошувалась псевдонаукою. Наукові поняття "екологія", "відчуження", "соціальна динаміка", "соціологія праці", "соціологія політики", "соціологія сім'ї", "соціологія релігії", "соціальна організація" тощо довго знаходились під забороною. Використання їх у лекціях, статтях, монографіях загрожувало вченому бути зарахованому до "послідовників і пропагандистів реакційно-буржуазної соціології". Проте, незважаючи на це, розвиток соціології відбувався. Проводилися конкретно-соціологічні дослідження, що деякою мірою дозволялося; під рубрикою історичного матеріалізму, історії філософії, політекономії видавались праці, де розкривалась соціологічна тематика. В середині 60-х років починають з'являтися перші значні соціологічні праці — монографії, статті, в яких досліджувалися механізми внутрішньо-колективних стосунків, сім'ї, формування особи, соціологія релігії і т. д. 1985 рік вніс зміни в життя українського суспільства. У 1988 році соціологія була не тільки реабілітована політично та ідеологічно, а й було доведено її важливу роль у вирішенні соціальних проблем перебудови. Сучасна соціологія в Україні Сучасна соціологія в Україні вийшла з радянської соціології, але ЇЇ розвиток, як власне української, фактично розпочався з 1991 р. після проголошення незалежності України. З цього часу відбувається її переорганізація на потреби та проблеми українського суспільства, і саме в цьому плані сучасна соціологічна думка вплетена в загальний історичний процес національного й духовного відродження України. У травні 1991 року у Київському університеті ім. Т. Шевченка було відкрито соціологічний факультет, перший декан якого — один з відомих соціологів України професор В.І.Волович. Соціологія стала нормативним курсом в українських вузах. Основний соціологічний заклад в Україні—Інститут соціології АН України. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ 1. Функціональна орієнтація — група концепцій у західноєвропейській соціології, основою яких є засади соціальної антропології. Змістом цих концепцій є твердження, що суспільство в хвилини загрози розпаду завжди знаходить в собі сили для самозбереження. 2. Інтеракція — теорія, згідно з якою активність людей залежить від взаємо-доповнення систем покарань і нагород. 3. Теорія дій — теорія, представники якої стверджують, що людина діє під впливом схвалення оточуючих її людей ("глядачів"), а з іншого боку — діяльність є істотною ознакою людини. 4. Неоконсерватизм — філософсько-соціологічний напрям, який виник У другій половині 70-х років XX ст. Представники неоконсерватизму вважають, що держава повинна контролювати і регулювати все таким чином, щоб виключити можливість компрометації її інституцій. ЗАПИТАННЯ 1. Що є об'єктом і предметом соціології як науки? 2. Розкажіть про філософсько-соціологічні погляди Платона, Аристотеля, римських стоїків. 3. Християнська концепція цінностей особи та суспільства в творах Августина Аврелія та Фоми Аквінського. 4. Розвиток соціологічної думки в епоху Відродження та Нового часу. 5. Гегелівська концепція взаємовідносин людини і держави. 6. Роль О.Конта та Е.Дюркгейма в становленні соціології як науки. 7. Що означають постконтівські соціологічні концепції в Західній Європі (В.Парето, Ф.Ніцше, Г.Спенсер). 8. В чому полягає вчення Ортеги-і-Гассета про "аристократів" і "масу"? 9. Назвіть основні орієнтації західноєвропейської соціологічної думки. Визначте, в чому їх особливість. 10. Який вклад українських мислителів у становлення соціологічної думки? ЛІТЕРАТУРА 1.Бороноев А.О., Ельмеев В.Я., Орлов В.Н. О предмете социологии как общей науке об обществе // Социологические исследования.— М., 1991.— №5. 2. Акимов А. В. Мировое население: взгляд в будущее.— М.: Наука, 1992. 3. Замошкин Ю.А., Мельвилъ А.Ю. Между неолиберализмом и неоконсерватизмом // Вопросы философии.— 1976.— №11. 4. Захарченко М.В., Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О., Степаненко В.П. Соціологічна думка України: Навч. посібник.— К.: Заповіт, 1996. 5. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку XX ст.— К.: Либідь, 1993. 6. Карее Н.И. Основы русской социологии // Социологические исследования.—1985.—№ 3. 7. Комозин А.М., Кравченко А.И. Популярная социология.— М., 1991. 8. Лукашевич И.П., Туленков Н.В. Введение в социологию.— К., 1996. 9. Осипов Г.В., Коваленко Ю.П., Щипаное Н.И., Яновский Р.Г. Социология.— М., 1996. 10. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество.— М., 1992. 11. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии: Статьи разных лет.— М.: Наука, 1994. 12. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.— Харьков, 1996. 13. Соціологія. Посібник / За ред. В.Г. Городяненка.— К.: Вид. центр "Академія", 1999. 14.Социология. Учебник для высших уч. заведений. (Г.В. Осипов, A.B. Кабыща и др.)— М.: Наука, 1995. 15. Система социологического знания: Учеб. пособие/Авт. сост. Г.В.Щекин.— К., 1995. 16. Ручка А.О., Тончер В.В. Курс історії теоретичної соціології.— К.: Наукова думка, 1995. 17. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы.— М., 1987. 18. Якуба О.О. Соціологія. Навч. посібник.— Харків, 1996. Розділ 2. ФУНКЦІЇ, МЕТОДИ І КАТЕГОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ 2.1. Функції соціології Функції кожної науки обумовлюють необхідність її виникнення та зв'язків з повсякденною практикою життя суспільства. Вони фіксують потреби суспільства в конкретній пізнавальній або творчій дії даної науки. Функції соціологи,—сукупність ролей, які вона виконує в організації суспільства як соціальної системи, в здійсненні інтересів соціальних суспільностей і груп. Виникнення соціології зумовлене потребами функціонування і розвитку соціальної сфери життя суспільства і людини. Своє призначення соціологія реалізує через свої функції— пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську, інструментальну. Пізнавальна функція Соціологія покликана вивчати соціальні явища, які через свою природу не тільки відчувають постійну дію людської практики, а й самі є її прямим наслідком. Пізнавальна функція імплікує накопичення знань про природу конкретного стану соціальних явищ, про те, як розвиваються суспільство і людина на шляху свідомого перетворення себе і свого життя, про реальні результати розвитку соціального суб'єкта. У реальному житті будь-яка конкретна ситуація є непізнаним соціальним фактом, який треба усвідомити в інтересах суспільної практики…Важливим моментом пізнавальної функції соціології є розробка теорії і методів соціологічних досліджень, методики і техніки збору та аналізу соціологічної інформації. Прогностична функція Науці в цілому властива прогностична функція. На основі знання законів функціонування і розвитку тієї чи іншої реальності наука має можливість скласти короткостроковий або довгостроковий прогноз зміни реальності. Для соціальних явищ прогнозування має важливе значення. Воно показує не тільки необхідність певних змін, а й реальні можливості їх здійснення. Спираючись на загальні знання соціального розвитку, виявляючи ступінь дії позитивних і негативних факторів соціального суб'єкта, соціологія може будувати перспективну лінію розвитку і давати ефективні рекомендації. Функція соціального проектування і конструювання. Одним з важливих завдань соціології є вироблення такої наукової рекомендації, яка б була використана на практиці різними соціальними верствами, групами, організаціями. У ході соціального проектування розробляються моделі конкретної організації з оптимальними параметрами її функціонування, коли і сама організація, і кожний її член перебувають в умовах, які дозволяють їм найбільш повно виразити себе. Соціальне проектування і конструювання завжди пов'язане з визначенням кінцевого соціального процесу. Організаційно-технологічна функція В її основі лежить створення соціальних технологій, що визначають порядок і правила практичних дій для досягнення конкретного результату в розвитку соціальної організації, соціального процесу або соціальних відносин. Нині це стає особливо актуальним для суспільної практики, і соціологія покликана вирішувати цю проблему. На практиці соціальна технологія передбачає комплекс організаційних заходів, які забезпечують впровадження і реалізацію передбачених нею процесів. Таким чином, організаційно-технологічна функція соціології неначе продовжує функцію соціального проектування, оскільки без проекту передбаченого соціального результату неможливо створити і соціальну технологію як систему засобів для досягнення цього результату. Управлінська функція Соціологія безпосередньо пов'язана а управлінською діяльністю. Наукові результати соціології—рекомендації, пропозиції, методики, оцінки різних характеристик суб'єкта, його практики — є вихідним матеріалом розробки і прийняття управлінського рішення. Інструментальна функція Поряд із загальними методами соціального пізнання соціологія виробляє свої підходи і засоби аналізу соціальної реальності, що зумовлено необхідністю відобразити соціальне явище в його конкретному вигляді, розробити шляхи його удосконалення. При цьому великого значення набувають методи та інструментарії пошуку, реєстрації, виміру, обробки, аналізу, узагальнення первинної соціологічної інформації. Найбільш загальним інструментом у цій діяльності може розглядатися саме соціологічне дослідження з його методами. Важливе значення мають і методи колективного пошуку вирішення проблем, а саме: ділові ігри, мозкова атака та інші засоби визначення шляхів перетворення соціальних відносин. Таким чином, функції соціології визначають широкий спектр завдань, в яких відбивається багата за змістом сама наука соціологія, її специфіка, особливості її об'єкта і предмета. Успішність реалізації зазначених функцій залежить від характеру суспільних закономірностей, соціальних умов, а також професійної підготовки соціологічних кадрів, від рівня організації соціологічної діяльності. 2.2. Методи соціології Метод взагалі визначається в науковій літературі як систематизований засіб досягнення теоретичного і практичного результату, вирішення проблеми або отримання нової інформації. Соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур} зв'язаних між собою єдиною метою— отримати достовірні дані про явище чи процес, про тенденції і протиріччя їх розвитку, щоб ці дані могли бути використані в процесі управління різними сферами суспільного життя. В соціології використовують, по-перше, загальнонаукові методи (аналіз, синтез і т. ін.), по-друге, власне методи соціологічного дослідження. Методи соціологічного дослідження діляться на методи збору інформації (метод аналізу документів, метод спостереження, метод опитування, метод експерименту) і методи аналізу матеріалу (використання статистичних групувань, шкалування, виявлення кількісних залежностей і т. д.). Метод аналізу документів Зазначений метод дозволяє отримувати дані про події, що відбулися, спостереження за якими вже неможливо. Вивчення документів нерідко дозволяє виявити тенденції і динаміку їх змін та розвитку. Документом в соціології називають створений людиною предмет, призначений для фіксації, передачі і зберігання інформації. В залежності від автора документи поділяють на офіційні (створені юридичною або посадовою особою) та документи приватного походження. За змістом документи поділяються на нормативні, розпорядчі, організаційні, довідково-інформаційні. Джерелом соціологічної інформації зазвичай, є текстові повідомлення, що наявні в доповідях, протоколах, резолюціях, рішення, публікаціях. Особливу роль відіграє соціальна статистична інформація. Існує два види методів аналізу документів — традиційний і контент-аналіз, який активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації, будучи незалежним формалізованим методом групування текстів. Застосовується також біографічний метод, в центрі якого вивчення індивідуального життєвого шляху. Метод спостереження Соціологічне спостереження являє собою цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, якості та особливості якого фіксуються спостерігачем. Форми і засоби фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-, теле- або кіноапарат та інші технічні приладдя. Характерними рисами наукового спостереження, на відміну від буденного, є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Спостереження може бути: включеним, невключеним; польовим, лабораторним, випадковим (незапланованим). Головною особливістю методу спостереження є те, що відбувається безпосередній зв'язок з об'єктом, також однією з особливостей методу є неможливість повторного спостереження. В практику соціологічних і особливо соціально-психологічних досліджень ввійшли такі методи, як соціометричне опитування, тестування та інші. Найбільш прості тести складаються з "батареї" висловлювань, з якими респондент може погодитись чи не погодитись. Застосування тестів в соціологічних дослідженнях стає все більш актуальним в зв'язку зі зростанням ролі людського фактора в управлінні. |
|
Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ» |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Д 24 Соціологія: Навч посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 472 с |
|
24 2014 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Теорії, методологія та методи суспільних наук. Соціографія 9 31 Демографія. Соціологія. Статистика 9 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін |
|
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ... |
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ (КОНТРОЛЬНИХ) РОБІТ з дисципліни... |
|
Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” |
Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 24 32 Політика 25 33 Економіка. Економічні науки 28 34 Право. Юриспруденція 39 35 Державне адміністративне управління.... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 14 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні науки 19 34 Право. Юриспруденція 38 35 Державне адміністративне... |