Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів


НазваПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів
Сторінка2/4
Дата28.03.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
1   2   3   4

8-й клас

(136 годин, 4 години на тиждень)

(8 годин — резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія

(27 годин)


Дата проведення уроку



п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

26

Відомості про мовлення

Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі і типи мовлення. Визначення теми, основної думки тексту. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне.

Вивчальне читання (практично). Особливості побудови опису місцевості, пам'яток історії і культури. Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, особливості їх побудови.

Учень:

розрізняє такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення; різновиди аудіювання, читання (вивчальне), складові ситуації спілкування; текст, його основні ознаки, структуру, види зв'язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв'язку (повторення і узагальнення знань); визначає стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам'яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол).





2.




В и д и р о б і т

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання-розуміння) текстів, що належать до стилів: розмовного, художньо­го, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам'яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п'єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору. Різновиди аудіювання — ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).


Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам'яток істерії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п'єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору. Вивчальне читання. Засвоєння нових слів, фразеологізмів, прислів'їв, висловлювань про мову. Правильне наголошування слів, що часто вживаються в усному мовленні з помилковим наголосом.

Культура мовлення і стилістика. Вживання сполучень слів з орудним відмінком часу, наприклад: цими днями, іншим часом, останнім часом; іменників жіночого роду стаття, доповідь, галузь, середнього роду знання, чоловічого роду ліс, робітник, селянин і подібних у родовому відмінку множини. Варіантне вживання окремих відмінкових форм: написати (лист, листа), пришити (ґудзик, ґудзика) в усному розмовному мовленні та художній літературі. Особливості вживання окремих форм якісних прикметників, числівників, займенників, дієслів, службових слів і вигуків у різних стилях української мови.

Учень:

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, пові­домлення, радіо- і телепередачі та ін.), слідкуючи за особливостями їх змісту і мовного оформлення (тривалість звучання художнього тексту 7—8 хв., інших стилів — б—7 хв.);

визначає причинно-наслідкові зв'язки, зображувально-виражальні особливості в текстах, складніших, ніж у попередніх класах;

користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого і запам'ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію), критичним (визначає власне ставлення до змісту);

визначає зображувально-виражальні особливості тексту (помічає мовні засоби, що забезпечують зв'язність тексту), формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом; складає простий і складний плани почутого;

читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання — 130—240 слів за 1 хв.); користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв'язок, послідовність його композиції, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне

і другорядне, причинно-наслідкові зв'язки між явищами);

робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;

ставить самостійно запитання під час читання і шукає на них відповідь;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.








3.

Відтворення готового тексту

Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п'єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів'я і при­казки (вивчення деяких напам'ять або близько до тексту).

Перекази (навчальні й контрольні) за складним планом.

Говоріння. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в науковому стилі. Стислий переказ тексту публіцистичного стилю (у тому числі на основі прослуханих радіо- і телепередач).

Письмо. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в публіцистичному стилі. Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням. Конспектування як різновид стислого пере­казу прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки.











4.

Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Монологічне мовлення

Письмо. Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії і культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням).

Твір-роздум на морально-етичну чи суспільну теми в публіцистичному стилі.

Ділові папери. Протокол

Учень:

складає діалог (орієнтовно 10—12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих радіо- і телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру; додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови; обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

складає усні й письмові твори (зазначених у програмі видів) за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування і комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (в тому числі опис місцевості, пам'яток історії і культури, роздум на морально-етичну чи суспільну теми) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, протокол); додержується основних вимог до мовлення та правил спілкування;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.





Міжпредметні зв'язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).




Мовна змістова лінія


Дата проведення уроку



п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

2

Вступ. Розвиток української мови. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу. Мовні норми. Мовленнєві помилки.

Учень:

знає, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.




2.

8

Повторення. Систематизація та узагальнення вивченого. Розділи науки про мову та її мовні одиниці. Частини мови. Самостійні частини мови, їх значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль. Службові частини мови. Вигук. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Відмінювання іменників та прикметників. Групи прикметників за значенням. Ступені порівняння прикметників. Написання відмінкових закінчень іменників та прикметників. Правила правопису складних прикметників.

Граматичні зв'язки числівників з іменниками. Орфограми в числівниках і займенниках. Особливості вживання займенників у мовленні. Дієвідмінювання дієслів. Написання особових закінчень дієслів. Способи творення та правопис прислівників.

Службові частини мови. Морфологічний аналіз. Правопис та виділення вигуків у тексті.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, фразеологізмів та крилатих виразів.


Учень:

розрізняє самостійні й службові частини мови за їх істотними ознаками;

правильно наголошує слова, що часто вживаються в усному мовленні з помилковим наголосом;

користується різними видами словників;

будує речення різних типів, використовуючи в них фразеоло­гізми, прислів'я й крилаті вислови, передбачені мінімумом;

правильно і стилістично використовує форми слів, що належать до різних частин мови відповідно до вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;

правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх уживання в мовленні.




3.

3

Синтаксис і пунктуація

Синтаксис української мови як учення про будову речень і словосполучень. Основні одиниці синтаксису— речення і словосполучення.

Пунктуація як учення про систему правил уживання розділових знаків у тексті. Поняття пунктограми. Типи пунктограм.

Правопис. Розділові знаки в кінці речення (повторення).

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів. Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).

Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.

Запобігання помилкам в узгодженні й керуванні. Узгодження прикметників з незмінюваними іменниками та іменниками спільного роду.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.

Учень:

розрізняє словосполучення і речення;

правильно визначає головне і залежне слово у словосполученні, тип зв'язку між ними; розріз­няє речення за метою висловлювання, емоційністю, кількістю граматичних основ, наявністю другорядних членів;

аналізує, конструює, використовує у мовленні словосполучення і речення вивчених типів;

обґрунтовує вживання розділових знаків в кінці речення;

правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх уживання в мовленні.




8.

16

Словосполучення і речення

Словосполучення. Головні ознаки синтаксичного словосполучення. Відмінність синтаксичних словосполучень від лексичних і фразеологічних.

Будова словосполучень. Смислові відношення в словосполученні. Типи синтаксичних словосполучень за вираженням головного слова. Лексична і граматична сполучуваність слів.

Сурядний і підрядний зв'язки слів. Типи підрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання.

Прийменникові і безприйменникові словосполучення. Словосполучення з керуючим словом, що вимагає різних відмінкових форм, з прийменником і без нього.

Синонімічність словосполучень різного типу та словосполучень і слів.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, фразеологізмів та крилатих висловів.

Граматика. Способи зв'язку кількісних числівників з іменниками у називному, знахідному та непрямих відмінках. Визначення способів зв'язку слів у словосполученні.

Культура мовлення і стилістика. Граматична правильність мовлення. Усунення помилок в узгодженні й керуванні. Практичне засвоєння особливостей узгодження прикметника та інших частин мови з незмінюваними іменниками та іменниками спільного роду. Засвоєння словосполучень, у яких трапляються помилки у формі керованого слова, зокрема

словосполучень, що розрізняються в українській та російській мовах, словосполучень із прийменниками по, у (в), з (із). Використання у мовленні синонімічних словосполучень та словосполучень і слів.

Речення як комунікативна одиниця. Основні ознаки речення: предикативність, інтонаційна і смислова завершеність, модальність.

Типи речень за метою висловлювання. Речення роз­повідні, питальні та спонукальні. Риторично-питальні, власне питальні, питально-спонукальні речення. Інтонаційні і структурні особливості розповідних, питальних і спонукальних речень. Розповідні, стверджувальні та заперечні речення. Загально заперечні і частково заперечні речення.

Окличні речення: розповідно-окличні, питально-окличні, спонукально-окличні.

Поширені і непоширені речення.

Прості і складні речення.

Порядок слів у простому реченні. Інверсія в простих реченнях. Поняття про активний і пасивний зворот.

Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі (повторення).

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів'їв та кри­латих висловів.

Культура мовлення і стилістика.

Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності і виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення. Правильне інтонування речень різного типу. Інтонація в спонукальних та окличних реченнях з різними змістовими та емоційними відтінками. Уміння використовувати логічний наголос і порядок слів для підвищення точності й виразності мовлення. Використання риторичних запитань як виражального засобу мовлення. Синоніміка активних і пасивних зворотів.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови і зв'язності розповідного й описового тексту. Використання означень і порівняльних зворотів. Особливості актуального членування речень. Самостійна робота над текстом.



Учень:

розрізняє головне і залежне слово у словосполученні;

визначає види словосполучень за приналежністю головного слова до певної частини мови; речення різних видів (на метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);

інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;

аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;

правильно ставить розділові знаки;

обґрунтовує їх уживання за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні і граматичні помилки;

конструює словосполучення і речення різних видів, у тому числі

синонімічні;

редагує тексти, надаючи їм більшої виразності за допомогою вивчених мовних засобів;

використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.





Міжпредметні зв’язки. Риторичні запитання в художньому тексті. Інверсія в художньому тексті (література).





9.

18

Просте речення. Двоскладне просте речення. Структурні особливості простого речення.

Складений присудок. Іменний складений присудок. Способи його вираження. Зв'язка в іменному складеному присудку. Форми іменної частини складеного присудка.

Дієслівний складений присудок. Способи вираження його. Характер зв'язки в дієслівному складеному присудку.

Зв'язок простого і складеного присудка з

підметом.

Складний присудок.

Другорядні члени речення. Додаток, означення, обставини.

Додаток. Придієслівні та приіменні додатки. Прямі й непрямі додатки. Способи вираження їх.

Означення. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх вираження. Розмежування неузгоджених означень і приіменних додатків.

Прикладка як різновид означення. Місце прикладки при означуваному слові. Дефіс при непоширеній прикладці. Прикладки, які беруться в лапки.

Обставини. Типи обставин за значенням. Способи вираження їх. Розрізнення обставин і додатків; обставин, додатків і неузгоджених означень. Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комою.

Правопис. Тире між підметом і присудком. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Виділення порівняльних зворотів комами.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Правиль­не вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті.

Засвоєння складних випадків зв'язку підмета з присудком. Правильне вживання форм дієслова-присудка при підметі, вираженому словосполученням, незмінюваним та складноскороченим словом. Семантико-стилістичні відтінки складених присудків з іменною часиною в називному, орудному й знахідному відмінках.

Вживання синонімічних узгоджених і неузгоджених означень, означень-епітетів. Зв'язок географічних назв із означуваним іменником. Використання обставин часу і місця для зв'язку речень у розповідних та описових текстах. Синонімічні та антонімічні обставини як засіб зв'язку в різного типу висловлюваннях. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому й розмовному стилях.

Текст (риторичний аспект). Правильне вживання другорядних членів речення у мовленні. Роль другорядних членів речення у тексті.


Учень:

розрізняє головні й другорядні члени;

визначає види присудків, означень та обставин у реченнях, способи вираження підмета;

пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;

правильно ставить розділові знаки між підметом і присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил; знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв'язку речень у ньому;

оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення у текстах різних стилів;





Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).

Особливості вживання іменного складеного присудка в науковому стилі (історія, географія, фізика та ін.).





10.

9

Односкладні речення

Односкладні речення з головним членом, співвідносним із присудком: означено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Вираження головного члена в них.

Односкладні речення з головним членом, співвіднос­ним із підметом (називні).

Розрізнення називних речень ї двоскладних з іменним складеним присудком, вираже­ним прикметником.

Поширені й непоширені односкладні речення.

Правопис. Тире в неповних реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (у формі односкладних речень).

Культура мовлення і стилістика. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу і місця. Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Додержання інтонації неповних речень.

Вживання односкладних речень з певною стилістичною настановою.

Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного і письмового переказу тексту-опису перлин вітчизняної та світової архітектури.


Учень:

виділяє односкладні речення з-поміж інших видів речень;

визначає види односкладних речень (у тому числі в складних реченнях);

оцінює виражальні можливості і роль односкладних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

конструює односкладні речення вивчених видів;

правильно використовує їх у власному мовленні;

складає конспект ключових слів як змістову опору в процесі

підготовки усного висловлювання;

правильно будує текст на соціокультурну тему, використовуючи

виражальні можливості односкладних речень.





Міжпредметні зв'язки. Односкладні речення як виражальний засіб у художніх творах.

Узагальнено-особові речення в усній народній творчості – прислів'я (література).




11.

3

Неповне речення

Повні і неповні речення. Односкладні повні і неповні речення. Умови вживання неповних речень. Еліптичні речення.

Правопис. Тире в неповних реченнях. Поняття про слова-речення.

Культура мовлення. Інтонація в неповних реченнях. Вживання неповних речень з метою уникнення повторень. Неповні речення в художньому і розмовному стилях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (у формі неповних речень).


Учень:

виділяє неповні речення з-поміж інших видів речень, правильно аналізує неповні речення;

оцінює виражальні можливості і роль неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

правильно інтонує неповні речення;

ставить правильно тире в неповних реченнях;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

конструює неповні речення;

правильно й доречно використовує неповні речення у мовленні.





Міжпредметні зв'язки. Еліпсис як стилістична фігура (література).





12.

9

Речення з однорідними членами

Однорідні члени речення. Поширені й непоширені однорідні члени. Інтонація і сполучники сурядності (єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні) в реченнях з однорідними членами. Однорідні члени речення зі сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком. Речення з кількома рядами однорідних членів.

Однорідні означення, відмінність їх від неоднорідних.

Правопис. Кома між однорідними членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів.

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.

Двокрапка і тире в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення).

Культура мовлення і стилістика. Інтонація в реченнях з однорідними членами, в тому числі з узагальнювальними словами. Особливості зв'язку присудка з однорідними підметами, означення – з однорідними підметами, означення – з однорідними означуваними словами. Усунення логічних і граматичних помилок у реченнях з однорідними членами. Правильна побудова речень зі сполучниками не лише… а й, як… так і. Особливості різних способів поєднання однорідних членів. Синоніміка рядів однорідних членів з різними типами зв'язку між ними.

Текст (риторичний аспект). Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового і художнього стилів.


Учень:

знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів в одному реченні;

правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

правильно інтонує речення з однорідними членами;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами з різних стилях мовлення;

конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв'язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах;

будує висловлювання в різних стилях мовлення, використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному і писемному мовленні.






Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів як засіб художньої виразності, однорідні означення – епітети (література).





13.

8

Речення із звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями. Звертання поширені і непоширені. Способи вираження звертання. Інтонація речень із звертанням. Риторичні звертання. Правопис. Розділові знаки при звертанні. Поняття про вокативні речення.

Правопис. Розділові знаки при звертанні, вставних словах, словосполученнях і реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Правильне інтонування речень із вставними словами, словосполученнями і реченнями.

Особливості використання вставних слів, словосполучень і речень у різних стилях. Вживання вставних слів, словосполучень і речень для передачі ставлення до висловлюваної думки, принагідного зауваження.

Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів та вираження особистого ставлення до висловлюваного.


Учень:

знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті;

правильно ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх; знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні пра­вила;

конструює та. інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями); використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.





Міжпредметні зв'язки. Риторичне звертання. Виражальний засіб у художніх творах (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тек­сту (математика, фізика, хімія, історія та ін.).





14.

16

Речення з відокремленими членами

Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення.

Відокремлені узгоджені означення. Поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим і прикметниковим зворотом.

Неузгоджені відокремлені означення. Правопис. Розділові знаки при відокремлених означеннях.

Відокремлена прикладка як особлива форма означення. Вираження поширених і непоширених відокремлених прикладок.

Відокремлення додатків із словами крім, окрім, за винятком.

Відокремлені обставини. Способи вираження поширених і непоширених відокремлених обставин. Поширена відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом.

Уточнювальні слова і словосполучення. Способи вира­ження уточнювальних слів і словосполучень, їхня синтаксична роль.

Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах.

Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фра­зеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів (з відокремленими членами речення).

Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку речень у тексті. Інтонація речень з відокремленими й уточнювальними членами. Синоніміка простих речень з відокремленими членами і складних речень.

Роль відокремлених другорядних членів у текстах різних стилів.

Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології та відокремлених членів речення в мовленні.


Учень:

знаходить відокремлені та уточнювальні члени в реченні;

правильно розставляє розділові знаки при відокремлених та уточнювальних членах речення та обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє допущені пунктуаційні і граматичні помилки;

правильно інтонує речення з відокремленими та уточнювальними членами речення;

аналізує й оцінює виражальні можливості речень з відокремленими та уточнювальними членами в текстах різних стилів;

будує висловлювання в публіцистичному і науковому стилях, використовуючи виражальні можливості речень з відокремленими та уточнювальними членами речення в усному і писемному мовленні.






Міжпредметні зв'язки. Використання конструкцій з відокремленням у текстах художнього (література) і наукового (історія, географія, фізика, біологія та ін.) стилів. Уточнювальна, увиразнювальна роль відокремлених обставин у художніх творах (література).





15.

8

Пряма і непряма мова. Діалог

Способи передачі чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Поняття про невласне пряму мову. Заміна прямої мови непрямою та непрямої — авторською.

Діалог.

Цитата. Особливості й способи цитування.

Правопис. Розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті.
Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.


Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння різних способів передачі чужого мовлення. Уникнення помилок, які полягають у сплутуванні прямої і непрямої мови. Оволодіння різними способами цитування. Виразне читання текстів з прямою мовою, діалогом.

Текст (риторичний аспект). Вживання різноманітних конструкцій з прямою і непрямою мовою (у формі діалогу).

Учень:

знаходить пряму, непряму і невласне пряму мову, діалог, цитату;

правильно ставить розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитатах;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

замінює пряму мову непря­мою і навпаки;

виразно читає текст із прямого мовою, діалогом, цитатами;

правильно використовує пряму мову, діалог, цитати у зв'язному мовленні;

виділяє та обґрунтовує пунктограми при прямій мові;

вдосконалює будову розповідного тексту з метою зацікавити слухачів, використовуючи засоби зв'язку речень у тексті;

правильно будує висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв'язку речень, добираючи із синонімів найбільш відповідні обраному стилю і ситуації спілкування.






Міжпредметні зв'язки. Стилістичні особливості прямої, непрямої мови та діалогу в художньому творі; внутрішній монолог (література). Цитати в науковому стилі (історія, література, географія).





16.

2

Повторення в кінці року відомостей про речення

Правопис. Розділові знаки в простому реченні.
Внутрішньопредметні зв'язки.

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Точність, багатство і різноманітність мовлення. Практичне використання синонімів, антонімів, вибір слова під час створення текстів.


Учень:

розпізнає вивчені поняття, визначає їхні суттєві ознаки;

правильно будує й використовує в мовленні речення різних видів;

правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.
1   2   3   4

Схожі:

8 клас Поглиблене вивчення хімії
Програма для 8-9 класів з поглибленим вивченням хімії. (Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим...
Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням...
Додатковий час на поглиблене вивчення предметів, введення курсів за вибором, факультативи
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
ПРОГРАМА З МАТЕМАТИКИ для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Програма призначена для організації навчання математики в класах з поглибленим вивченням математики. Вона розроблена на основі Державного...
А. Г. Мерзляк, Д. А. Номіровський, В. Б. Полонський, М. С. Якір Про...
И та початків математичного аналізу в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням математики. Зміст підручника і...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим...
Вона є важливим чинником формування духовного світу особистості, її морально-естетичного розвитку
З української літератури для 8 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка