Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів


НазваПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів
Сторінка3/4
Дата28.03.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
1   2   3   4


Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги до вмінь

Сфери відношень

Тематика текстів

Теми висловлювань учнів

Я і українська мова, і література.

Мова — найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян України в самобутню культурну спільноту.


«Українська мова — велике духовне надбання нашого народу».


Учень:

сприймає, аналізує, оці­нює прочитані чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Я і національна історія, і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).

Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфо­логії, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців. Внесок українців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів.


«А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!», «Я — України син», «Я — кровинка твоя, Україно».


Я і ми (родина, народ, людство).

Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України. Визначні люди України.


«Хто є для мене взірцем?».


Я і рідна природа.

Природа. Тваринний і рослинний світ. Екологічний стан. Чорнобильська трагедія. «Червона книга» про охорону тварин.


«Екологія природи й екологія душі».


Я і мистецтво (традиційне і професійне).

Архітектурні скарби України. Магія народного мелосу. Краса душі українства, що виражається в рукотворній красі.


«Мистецтво як засіб творення особистості».

Я як особистість.

Шляхи самопізнання і життєтворчості.


«Шукайте папороті цвіт у своїй душі»


Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія


Види умінь

Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-контрольні

Учень самостійно:

усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план за допомогою дібраних методів і прийомів;

оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.


Загальнопізнавальні

Учень самостійно:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;

прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;

помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв'язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;

спростовує хибні припущення і твердження.


Естетико-етичні

Учень:

помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; готовий прощати образи знайомій і незнайомій людині, усвідомлюючи їх недосконалість;

переконаний, що творити добро словом і ділом — обов'язок кожної людини.



Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань

Чи повинна одна людина впливати на іншу?

Любов до Батьківщини — обов'язок кожного чи й умова саморозвитку? Мій образ рідної землі.

Чим збагачують національні спільноти українську культуру?

За якої умови людина перестане шкодити природі? Екологія природи й екологія душі.

Чому наше національне відродження — благо не лише для нас. Внесок українців у світову культуру.

Якими культурними скарбами збагатили нас народи світу?

Перехід від язичництва до християнства — регрес чи. прогрес?

Які зразки українського мистецтва мені подобаються найбільше? Чи потрібне українське кіно?

У чому краса матеріальної культури українців. Хліб і сіль на столі — добробут у сім'ї.

Прекрасне і потворне у нашому житті. Що з побуту українців минулого хотілося б повернути?

Чи кожна людина може стати видатною? Чи матиме Вкраїна колись свого Мойсея?

Ієрархія моральних цінностей з мого погляду.

9-й клас

(136 годин, 4 години на тиждень)

(8 годин - резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія

(27 годин)

Дата проведення уроку



п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.




Відомості про мовлення

Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне і критичне; читання (ознайомлювальне, вивчальне і переглядове). Вимоги до мовлення. Текст, його основні ознаки; стилі, типи мовлення.

Жанри мовлення: оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія.

Учень:

систематизує вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування, її складові, основні правила спілкування;

аналізує текст, його основні ознаки, структуру, види зв'язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв'язку; типи, стилі і жанри мовлення (у т. ч. оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заяву, автобіографію), особли­вості їх побудови.





2.




В и д и робіт

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання-розуміння) (ознайомлювальне, вивчальне, критичне) текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Читання мовчки текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове) (практично).


Учень:

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів 8—9 хв., інших стилів — 7—8 хв.); користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлювання, особливості його структури і мовного оформлення;

визначає причинно-наслідкові зв'язки, виражально-зображувальні засоби в складніших, порівняно з попередніми класами, прослуханих текстах; складає план, конспект почутого;

оцінює почуте висловлювання з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання — 140—270 слів за 1 хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах;

послуговується, залежно від мовленнєвої ситуації, відомими різновидами читання, у т. ч. переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє й узагальнює факти у процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко відшукуючи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, зноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо);

складає план, тези прочитаного;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення.





3.




Відтворення готового тексту

Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (у тому числі різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам'ять або близько до тексту).

Перекази (навчальні й контрольні) за склад­ним планом.

Говоріння. Стислі перекази текстів наукового і публіцистичного стилів. Вибірковий переказ тексту художнього стилю. Письмо. Вибіркові перекази текстів наукового і художнього стилів (на основі декількох джерел).

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням. Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей). Конспектування як різновид стислого переказу почутого.


Учень:

виразно читає вголос знайомі, складніші, порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80—120 слів за 1 хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум; оцінює прочитаний уголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

переказує (усно і письмово) докладно, вибірково і стисло тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів, підпорядко­вуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу — 300—350 слів, стислого і вибіркового — в 1,5—2 рази більше), за самостійно складеним складним планом;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, мовного оформлення та авторського задуму.





4.




Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу.

Монологічне мовлення

Твори (навчальні й контрольні) за складним планом.

Говоріння. Твір у публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему. Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну і суспільну теми у публіцистичному стилі.

Письмо. Твори в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну та суспільну теми. Оповідання на самостійно обрану тему.

Ділові папери. Заява. Автобіографія


Учень:

складає, розігрує діалог (орієнтовно 12—14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію в її обговоренні, відшукуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

використовує репліки для стимулювання і підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови;

оцінює висловлювання з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;

складає усні і письмові твори (зазначених у програмі видів) - заяву й автобіографію, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним простим або складним планами, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення;

добирає і систематизує з різних джерел матеріал для творів; робить необхідні узагальнення і висновки; додержується вимог до мовлення та основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.





Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і роз­ділів підручників (література, історія, географія та ін.).


Мовна змістова лінія


Дата проведення уроку



п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

1

Вступ.

Розвиток української мови.


Учень:

знає, як здійснювався процес і результат розвитку української мови у процесі історичного становлення українського суспільства та його культури.




2.

6

Повторення вивченого у 8 класі.

Синтаксис простого речення. Просте неускладнене й ускладнене речення. Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. заміна прямої мови непрямою. Цитата як засіб передачі чужої мови. Самостійні частини мови. Службові частини мови.

Правопис Основні правила правопису (за вибором учителя).

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання ви­вчених мовних явищ. Складні випадки слововживання. Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом.

Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень. Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного і писемного мовлення.

Учень:

знаходить і розрізняє частини мови, простого речення;

визначає їх істотні ознаки;

правильно ставить розділові знаки у простому реченні й обґрунтовує їх;

знаходить речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;

визначає їх особливості, виражальні можливості; правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх; замінює пряму мову непрямою; відшукує і виправляє помилки на вивчені правила; порівнює виражальні можливості різних способів передачі прямої мови;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

складає усні і письмові висловлювання на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення, речень з прямою і непрямою мовою, діалогів.






Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).





3.

6

Складне речення і його ознаки

Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв'язком. Засоби зв'язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок речень, співвідносність форм дієслів-присудків. Типи складних речень. Сурядність і підрядність у складному реченні зі сполучниками. Смислові зв'язки між частинами складного речення.

Правопис. Розділові знаки між частинами складного речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складного речення.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синоніміка складносурядних речень з різними сполучника­ми, а також складносурядного речення і простих речень.

Текст (риторичний аспект). Використання складних речень у текстах художнього, наукового, публіцистичного стилів.


Учень:

розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв'язком;

знаходить у тексті складносурядні й складнопідрядні речення;

визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;

правильно ставить розділові знаки між частинами складного речення й обґрунтовує їх;

відшукує і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує й оцінює виражальні можливості складного речення;

складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складного речення.






Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).





4.

14

Складносурядне речення

Будова складносурядного речення. Засоби вираження синтаксичних і змістових відношень між частинами складносурядного речення. Єднальні, протиставні і розділові сполучники в складносурядному реченні. Синонімічність та антонімічність сполучників сурядності. Змістові відношення між частинами складносурядного речення: одночасність, послідовність, чергування, несумісність дій, протиставлення та ін. Розрізнення складносурядних речень і простих з однорідними членами та сполучниками.

Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Правильне вживання сполучників сурядності для передачі змістових відношень між частинами складносурядного речення. Синонімічність складносурядних речень і простих з однорідними членами.

Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.


Учень:

розрізняє структурні відмінності простих і складносурядних речень;

знаходить у тексті складносурядні речення й обґрунтовує засоби зв'язку та змістові відношення між його частинами;

конструює складносурядні речення;

правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;

відшукує і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує й оцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій;

складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складносурядного речення.






Міжпредметні зв'язки. Використання складносурядних речень для описів у художньому творі; градація як стилістична фігура (література).





5.

30

Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення з одним підрядним. Будова складнопідрядного речення. Головне й підрядне ре­чення. Місце головного й підрядного в складному реченні. Підрядні речення, що залежать від певного члена головного речення і від головного речення загалом. Роль сполучників і сполучних слів у складнопідрядному речен­ні, їх синонімічність та омонімічність. Вказівні слова в головному реченні.

Основні типи підрядних речень. Означальні підрядні речення, їх структура. Сполучники і сполучні слова в реченнях з означальними підрядними. Займенниково-означальне речення.

З'ясувальні підрядні речення. Сполучники і сполучні слова в складнопідрядних реченнях з підрядними з'ясувальними. Співвідношення членів речення з підрядним з'ясувальним.

Обставинні підрядні речення. Різновиди підрядних обставинних речень: місця, часу, способу дії, міри і ступеня, порівняльні, причини, умови, мети, наслідкові, допустові. Сполучники й сполучні слова в складнопідрядних реченнях з обставинними підрядними реченнями. Розрізнення порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Супідрядність. Однорідна і неоднорідна супідрядність. Послідовна підрядність.

Правопис. Розділові знаки між. головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному ре­ченні з кількома підрядними частинами.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Синоніміка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення. Заміна означальних підрядних речень дієприкметниковим зворотом і навпаки. Синонімічність обставинних речень і дієприслівникового звороту. Заміна дієприслівникового звороту підрядним обставинним реченням і навпаки.

Практичне засвоєння структури складнопідрядних речень з одним і кількома підрядними. Усунення помилок у будові складних речень з одним і кількома підрядними, складних речень з підрядними означальними та наслідковими, у вживанні сполучників і сполучних слів для поєднання частин складнопідрядного речення. Використання синонімічних складнопідрядних речень і простих з відокремленими другорядними членами речення. Правильне інтонування складних речень з кількома підрядними.

Текст (риторичний аспект). Роль складнопідрядних речень у текстах наукового і публіцистичного стилів.

Учень:

знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;

визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кіль­кість частин;

розрізняє сполучники і сполучні слова;

правильно розставляє коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;

відшукує і виправляє помилки на вивчені правила;

правильно інтонує складнопідрядні речення; аналізує й порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів;

конструює складнопідрядні речення різних видів;

замінює складнопідрядні речення з підрядними означальними та обставинними на прості речення з дієприкметниковим або дієприслівниковим зворотом; правильно вживає складнопідрядні речення в мовленні.

складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.






Міжпредметні зв'язки. Передача причиново-наслідкових зв'язків складнопідрядними реченнями в науковому стилі (історія, біологія, фізика та ін.). Використання складних речень з однорідною супідрядністю в художніх творах (література).





6.

10

Безсполучникове складне речення Смислові відношення і засоби зв'язку між частинами безсполучникового складного речення. Безсполучникові складні речення, синонімічні до сполучникових складносурядних і до сполучникових складнопідрядних речень.

Правопис. Розділові знаки між частинами безсполучникових складних речень.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими. Правильне й доречне використання безсполучникових складних речень у зв'язному мовленні. Ознайомлення зі стилістичним забарвленням безсполучникових складних речень у порівнянні з синонімічними сполучниковими. Виразне читання безсполучникових складних речень.

Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилів.


Учень:

знаходить безсполучникові складні речення; визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; правильно розставляє розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; відшукує й виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно інтонує безсполучникові складні речення;

аналізує й порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стилів;

правильно будує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між їх частинами;

правильно й доречно використовує безсполучникові складні речення в мовленні;

використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.





Міжпредметні зв'язки. Опис у художньому творі (література).





7.

12

Складне багатокомпонентне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку

Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим і безсполучниковим). Різне поєднання сурядних і підрядних зв'язків у таких реченнях. Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком.

Період. Основні його ознаки. Структурні типи періоду. Особливості інтонації, розділові знаки між частинами періоду.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ й абзац. Види і засоби міжфразового зв'язку. Актуальне членування речень у висловлюванні: відоме і нове.

Правопис Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складного багатокомпонентного речення з різними видами зв'язку.

Культура мовлення і стилістика. Використання складних речень з різними видами зв'язку у мовленні. Виразне читання періодів. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Текст (риторичний аспект). Використання складних речень з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку у текстах різних стилів.

Учень:

знаходить у тексті період та складне речення з різними видами зв'язку;

визначає їх основні ознаки і структуру;

правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх;

відшукує й виправляє помилки на вивчені правила; розрізняє вивчені пунктуаційні правила;

аналізує й зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв'язку і синонімічних конструкцій;

будує складні речення з різними видами зв'язку;

складає усні й письмові висловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.






Міжпредметні зв'язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах, період у художніх творах (література).





8.

2

Лінгвістика тексту. Актуальне членування: дане і нове. Структура тексту. Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки.

Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ.

Культура мовлення і стилістика. Синоніміка синтаксичних конструкцій. Розподіл тексту на мікротеми. Співвідношення ССЦ з абзацом. Виразне читання тексту. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування складних синтаксичних цілих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.


Учень:

розподіляє текст на мікротеми, здійснює членування речень у висловленні на відоме і нове;

розрізняє вивчені пунктуаційні правила;

аналізує виражальні засоби в складному синтаксичному цілому;

конструює невеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме і нове для забезпечення оптимальної зв'язності текстів.






Міжпредметні зв'язки. Опис, розповідь і роздум у художньому творі (література).





9.

20

Узагальнення і систематизація вивченого в 5 – 9 класах

Звуки мови і знаки письма.

Вимова голосних і приголосних звуків у словах. Типи орфограм.

Уживання м'якого знака й апострофа.

Слово і його лексичне значення.

Групи слів за значенням, походженням і використанням.

Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників.

Правопис числівників і займенників.

Дієслово і його особливі форми (дієприкметники і дієприслівники).

Правопис особових закінчень дієслова.

Правопис прислівників.

Правопис складних слів.

Правопис службових частин мови.

словосполучення. Речення і його граматична основа.

Правопис. Орфографія. Пунктуація.

Внутрішньопредметні зв'язки

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів'їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Точність, багатство і різноманітність мовлення. Практичне використання синонімів, антонімів, вибір слова під час створення текстів. Значущі частини слова. Основні способи словотвору. Орфограми у префіксах і суфіксах. Частини мови. Рід, число іменників. Особливості вживання роду іменників. Морфологічна правильність мовлення. Практичне застосування: додержання правил змінювання слів, побудови словосполучень і речень. Букви н, нн у різних частинах мови. Не з різними частинами мови. Синтаксична правильність мовлення. Практичне використання фразеологічних словосполучень типу день у день, впадати в очі.

Текст (риторичний аспект). Синоніми в усному мовленні. Уживання фразеологізмів. Складання ділових паперів: заяви, автобіографії. Виразне читання текстів різних стилів.


Учень:

розпізнає вивчені поняття, визначає їхні суттєві ознаки;

правильно будує й використовує в мовленні речення різних видів;

правильно розставляє розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

відшукує й виправляє орфоепічні орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.

1   2   3   4

Схожі:

8 клас Поглиблене вивчення хімії
Програма для 8-9 класів з поглибленим вивченням хімії. (Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим...
Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням...
Додатковий час на поглиблене вивчення предметів, введення курсів за вибором, факультативи
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
ПРОГРАМА З МАТЕМАТИКИ для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Програма призначена для організації навчання математики в класах з поглибленим вивченням математики. Вона розроблена на основі Державного...
А. Г. Мерзляк, Д. А. Номіровський, В. Б. Полонський, М. С. Якір Про...
И та початків математичного аналізу в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням математики. Зміст підручника і...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим...
Вона є важливим чинником формування духовного світу особистості, її морально-естетичного розвитку
З української літератури для 8 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка