НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії»


НазваНАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії»
Сторінка9/33
Дата03.04.2013
Розмір3.25 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
bibl.com.ua > Економіка > Навчально-методичний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   33

3. КАПІТАЛ
3.1. Сутність та види капіталу

3.2. Кругообіг капіталу. Перетворення грошей у капітал

3.3. Амортизація та відтворення капіталу

3.4. Позичковий капітал і позичковий відсоток

3.5. Дисконтування

3.6. Теорія грошей і грошового обігу
3.1. Сутність та види капіталу
Капітал – це багатство, здатне приносити дохід. Капітал – це ресурс тривалого користування, що використовується з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг та отримання доходу.

Існує багато підходів до визначення капіталу, головні з них:

  • Грошовий підхід до визначення капіталу: капітал це фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді відсотків.

  • Часовий підхід до визначення капіталу: заснований на порівнянні ко­рисності благ у різний час. Цінність теперішніх благ завжди перевищує цінність та­ких самих благ у майбутньому.

Види капіталу:

  • Фізичний капітал – сукупність матеріальних засобів, які використовуються в технологічному процесі виробництва і забезпечують підвищення продуктивності людської праці. (машини, будови, споруди, транспорт, інструменти, запаси сировини та матеріалів);

  • Фінансовий капітал – сукупність грошових коштів та цінних паперів;

  • Юридичний капітал – сукупність прав розпорядження цінностями, які забезпечують їх власнику дохід без затрат праці;

  • Людський капітал – вкладення, які сприяють збільшенню фізичних та розумових здібностей людини. (професійні навички).

У традиційному політекономічному визначенні капітал має такі властивості:

  • обмеженість;

  • здатність до нагромадження (частина доходу підприємство витрачає на власні потреби, а решта іде на нагромадження);

  • ліквідність (активи підприємства, які можна легко перетворити в готівку);

  • здатність до конвертації (постійної зміни форм: акції, цінні папери перетворюються у гроші);

  • самозростання.

Форми існування капіталу наведені на рис. 3.1:



Рис. 3.1. Форми існування капіталу
Капітал існує в наступних категоріях:

I. За джерелами формування:

  • власний капітал — капітал, вкладений власником фірми. Визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями;

  • залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

II. За напрямами інвестування:

  • людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. (Освіта, професійна підготовка, при­родні здібності і творчість розглядаються як чинники, що сприяють збільшенню обсягів вироб­ництва високоякісної інноваційної продукції;

  • інтелектуальний капітал — нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу;

  • соціальний капітал — капітал, втілений у якості соціа­льних зв'язків та відносин, заснованих на довірі та зобов'язаннях, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей.

III. За сферами застосування:

  • промисловий капітал — капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку;

  • торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку;

  • позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

IV. За роллю у відтворювальному процесі:

  • капітал-власність — капітал, який перебуває у власності кредитора;

  • капітал-функція – запозичений капітал, який фун­кціонує в певній галузі.

V. За значенням у створенні та перерозподілі доходу.

  • реальний капітал відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності;

  • фіктивний капітал — капітал, представлений у цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), який регулярно приносить дохід їх власнику.

Різновидом фіктивного капіталу є спекулятивний капі­тал — капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

VI. За інноваційною спрямованістю (неризиковий та вен­чурний (ризиковий) капітали).

Венчурний капітал — ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень.

3.2. Кругообіг капіталу. Перетворення грошей у капітал
В умовах простого товарного виробництва товаровиробник продає свої товари, маючи за мету купити інші товари, які б задовольнили його потреби. Формула простого товарного виробництва:
Т – Гр – Т, (3.1)

тобто мета простого товарного виробництва – споживання. Але з розвитком товарного виробництва ця формула перетворюється в іншу:

Гр – Т – Гр, (3.2)
тобто метою кругообігу є не товар, а гроші. Цей кругообіг буде мати сенс, якщо товар продається за більші гроші, ніж ті, за які був куплений. Це збільшення грошей і спонукає вкладати їх у новий кругообіг. Цю формулу можна записати таким чином:
Гр – Т – Гр, або Гр – Т – ( Гр +  Гр ), (3.3)
де  Гр – це надлишок вартості над початковим капіталом.

Вартість, яка приносить додаткову вартість, є капітал. Свій рух капітал починає з грошей, потім перетворюється в товар і знову повертається до власника в грошовій формі. Гроші, як багато їх не було б, не є капіталом. Гроші перетворюються в капітал лише тоді, коли вони повертаються до власника з приростом, тобто з додатковою вартістю.

Реальний кругообіг капіталу про­ходить три логічно-послідовні стадії (рис. 3.2):

I — закупівля необхідних факторів виробництва (засобів ви­робництва (ЗВ) та робочої сили (РС));

II— виробництво визначеної товарної маси;

I
ЗВ
II— продаж виробленої товарної продукції.



Рис. 3.2. Стадії кругообігу капіталу
Обіг капіталу — це безперервно повторюваний круго­обіг капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Однією з характеристик обігу капіталу є швидкість його руху.

  • Перший вимір швидкості обігу капіталу — відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оберт.

  • Другий вимір швидкості обороту капіталу — кількість обертів авансованого капіталу за рік. Визначається:


, (3.4)

де Т — рік (12 місяців); t — тривалість одного обороту.

Час обігу капіталу має таку структуру: час обігу; час виробництва (рис. 3.3).



Рис. 3.3. Структура часу обігу промислового капіталу.
3.3. Амортизація та відтворення капіталу
Обіг капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації. Амортизація – процес поступового перенесення вартості основного капі­талу на новостворену продукцію в міру його зношування. Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу (рис. 3.4):



Рис. 3.4. Форми зношування основного капіталу
Амортизаційне відрахування — щорічне списання части­ни вартості основного капіталу. Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою:

, (3.5)

де А — сума амортизаційних відрахувань за рік;

К — вартість основного капіталу;

t — термін (кількість років) служби основного капіталу.

Норма амортизації (а) — виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу:

(3.6)
3.4. Позичковий капітал і позичковий відсоток
Позичковий капітал – це капітал, який надається в позику торговим та промисловим підприємствам і приносить відсотки.

Ціною позичкового капіталу виступає позичковий відсоток – ціна, що сплачується власнику капіталу за використання його коштів протягом певного періоду часу.

Річна ставка відсотка (норма відсотка) (і) – це відсоткове співвідношення позичкового відсотка (R) до позичкового капіталу (К):
(3.7)

На ставку відсотку впливає інфляція, тому розрізняють номінальну та реальну ставку відсотку.

Номінальна ставка відсотку (і) - це ставка відсотка, оголошена банком з урахуванням темпів інфляції:
(3.8)
Це визначення номінальної ставки відсотка має назву рівняння Фішера. Ефект Фішера полягає в тому, що зростання темпу інфляції на 1% викликає підвищення номінальної відсоткової ставки також на 1%.

Реальна ставка відсотку (іреал) – це різниця між номінальною ставкою відсотку та рівнем інфляції:

(3.9)
Іноді має місце не продаж самого капіталу, а його послуг. Ціною капітальних послуг є орендна плата, яка визначається:
, (3.10)
де О – оренда плата, грн.;

і – річна норма банківського відсотка (номінальна), %;

а - норма амортизації зданого в оренду капіталу, %
3.5. Дисконтування
Створення додаткового обсягу благ у майбутньому періоді часу допускає витрати ресурсів у теперішньому періоді. У зв'язку з цим виникає проблема порівняння благ, споживаних у теперішньому і майбутньому періодах.

Вибір у часі – це жертвування частиною сьогоднішнього споживання для виграшу в майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага привабливіше, ніж очікування цього самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Зменшення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому.

Дисконтування – це математичні розрахунки поточної вартості майбутніх доходів, що будуть отримані через певний час при існуючій ставці відсотку. Відношення дисконтованої гривні, що буде виплачена через t років, до сьогоднішньої 1 гривні дає коефіцієнт дисконтування, дорівнює:
(3.11)
Дисконтована (сучасна) вартість (PV) – це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за товари, щоб через певний строк мати бажаний дохід:

, (3.12)

де PV – дисконтова на вартість, грн;

FV – ціна капітального товару, грн.;

і – ставка відсотка (номінальна), %.

З плином часу вартість грошей змінюється. Сума грошей надана сьогодні (РV) під відсоток і через t років становитиме майбутню цінність (FV) – метод складних відсотків, яка визначається:
(3.13)
Методом складних відсотків можна обчислити, на скільки збільшиться через певний період часу вкладена сьогодні сума.

Методом дисконтування можна визначити, яку суму треба вкласти в банк під певні відсотки, щоб одержати у майбутньому бажану суму.

За умови, коли очікуваний майбутній дохід по роках є різним, то поточна його вартість розраховується:
(3.14)
Формули дисконтування застосовуються при розрахунках доцільності купівлі машини чи устаткування, інших інвестицій, страхових внесків, позик, оцінці реальної вартості цінних паперів та ін. Для визначення окупності інвестицій за певний період фірма обчислює їх чисту сучасну цінність.

Чиста сучасна цінність (NVP) або (ЧДД) – це дисконтована цінність пото­ків очікуваних прибутків за мінусом суми інвестиційних видатків (К):
(3.15)


Рівняння (3.15) дає такі критерії для вибору об’єктів інвестування:

NVP > 0 – фірмі варто інвестувати капітал;

NVP < 0 – інвести­ційний проект слід відхилити;

NVP = 0 – не буде прибутку і збитків.

3.6. Теорія грошей і грошового обігу
Гроші всюди присутні, якщо порушити гро­шовий обіг, порушиться нормальне функціо­нування усього господарського організму.

Існують дві основні концепції, щодо причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна (рис. 3.5).



Рис. 3.5. Основні концепції виникнення грошей
Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Т1 — Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1 – Г – Т2). Отже, гроші це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з при­воду виробництва та обміну товарів. Сутність грошей виявляється в єдності трьох властивостей (рис. 3.6).



Рис. 3.6. Основні властивості грошей
Все це свідчить про те, що гроші є об'єктивною категорією ринкової економіки, яка не може бути скасована чи змінена за згодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і вони не можуть бути введені там, де таких відносин не існує.

Визначальна роль грошей в регулюванні макроекономічних процесів країни почала формуватися в теоріях (XVII—XVIII ст.): металева, номіналістична, кількісна (рис. 3.7).


Рис. 3.7. Теорії грошей
Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Існує п'ять функцій грошей:

1. Функція «міри вартості» полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. (Цю функцію гроші виконують ідеально, на основі мисленого прирівнювання вартості товару до уявленої кількості грошей.)

2. Функція «засобу обігу» гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. (Цю функцію гроші виконують у формі монет і паперових грошей). Монета — зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу.

Паперові гроші — це знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати на виготовлення їх незначні, але мають купівельну спроможність.

3. Функція «засобу платежу» полягає в обслуговуванні грошима погашення боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. На основі цієї функції виникли кредитні гроші — вексель, банкнота, чек.

4.Функцію «утворення скарбу» це гроші, які виходять з обігу, нагромаджуються і перетворюються на скарб у золоті чи сріблі.

5. Функція «світових грошей» полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з наданням кредитів та іншими угодами.

Еволюція форм грошей наведена на рис. 3.8. Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває дотепер, породжуючи нові форми.



Рис. 3.8. Еволюція форм грошей
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   33

Схожі:

Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...
Навчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...
Навчально-методичний посібник   для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1...
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра менеджменту організацій
Боліла С. Ю. Навчально-методичний посібник для підготовки і проведення семінарсько-практичних занять з курсу з курсу «Управління...
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Основи психології та педагогіки»
«Основи психології та педагогіки» усіх форм навчання побудований з урахуванням того, що засвоєння студентами курсу відбувається
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка