2.2. Система реалізації продукції сільгоспвиробниками і розвиток інфраструктури аграрного ринку
Важливою складовою агропродовольчого ринку і загального процесу відтворення в сільському господарстві є реалізація сільськогосподарської продукції, яка являється завершальним етапом руху продукту зі сфери виробництва у сферу споживання, якщо він призначений для реалізації на кон’юнктурних ринках. Без реалізації продукції практично не можливо повторити процес виробництва, адже вона виступає як обов’язкова умова виробництва і відтворення в сільському господарстві.
У колишній економіці України сільськогосподарське виробництво і збут продукції були елементами планової системи. Функцію просування продукції до кінцевого споживача у більшості випадків здійснювала держава – близько 85% товарної продукції сільського господарства закуповувались державою, і до 90% продовольчих товарів реалізовувались державними торгівельними підприємствами [180, с.114].
З переходом на початку 90-х років ХХ ст. до ринкових відносин в системі реалізації сільськогосподарської продукції відбулося суттєве заміщення систе-ми державного розподілу продукції ринковою інфраструктурою. Нині у збуто-вих агропродовольчих ланцюгах домінуючу роль відіграють недержавні суб’єк-ти економіки, між якими встановлюються виробничо-економічні зв’язки якісно нового типу, що формуються переважно під впливом ринкової кон’юнктури.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com
Соціально-економічна вигода від створення і функціонування цивілі-зованих оптових ринків відповідає інтересам усіх суб’єктів ринку, від держави до конкретного споживача. Зокрема, вони сприятимуть стабілізації агропродовольчого ринку, забезпеченню продовольчої безпеки держави, більш організованому просуванню продукції до споживачів, придбанню за прийнятними цінами і якістю продуктів харчування, розвитку ринкової інфра-структури, створенню великої кількості нових робочих місць. Особливо важливо і те, що оптові продовольчі ринки створять реальні можливості для фермерів і господарств населення продавати дрібні партії вирощеної продукції через оптовиків.
Організація оптових продовольчих ринків сприятиме створенню належ-них організаційно-економічних передумов для поліпшення оптової торгівлі на основі поглиблення її спеціалізації, розвитку конкуренції та кооперації, широ-кого залучення капіталу різних форм власності.
Взаємодоповнюючою складовою інфраструктури ринку є роздрібна ланка агропродовольчого ринку. Нині її значну частину становить неорганізований сектор. У малих містах і особливо в сільській місцевості матеріально-технічна база торгівлі дуже слабка. Товарооборот в місті перевищує товарооборот на селі більше, ніж в 5 разів, хоча чисельність міського населення перевищує сільське в 2 рази.
Дослідження підтверджують, що ринкові механізми взаємодії окремих ланок єдиного циклу “виробництво – реалізація - споживання” ще не достатньо ефективні. В країні потрібна структурна перебудова і функціональна пере-орієнтація торговельної сфери шляхом формування ефективного конкурентного середовища через створення об’єднань на кооперативних засадах, багато-профільних, “ланцюгових” та вертикально інтегрованих торговельно-роздріб-них фірм, розширення фірмової торгівлі сільськогосподарських підприємств.
Таким чином, з розвитком ринкових відносин у національному АПК в системі реалізації сільськогосподарської продукції відбулося суттєве заміщення системи державного розподілу продукції новою інфраструктурою у напрямі комерціалізації збуту продукції. В продовж 2001-2006 рр. комерційні канали збуту сільськогосподарської продукції, з однієї сторони були основними, а з другої – найменш організованими і прозорими, що негативно вплинуло на господарську діяльність і фінансовий стан, перш за все, сільських товаро-виробників. Недостатній рівень розвитку інфраструктури аграрного ринку вимагає усунення існуючих суперечностей з метою в подальшому забезпе-чувати виконання таких основних функцій її функціонування: організація оптової і роздрібної торгівлі; товарна доробка продукції; транспортування і збе-рігання продукції; кредитування і страхування; інформаційне і консалтингове обслуговування; інвестиційне забезпечення товарообігу; формування конку-рентного середовища; контроль якості продукції.
|