|
|
Скачати 266.25 Kb.
|
Основні етапи процесу виховання військовослужбовців.
Кожен із названих етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв’язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості громадянина України. Таким чином, вищевикладене зумовлює зміст і основні напрямки виховання військовослужбовців Збройних сил України.
Важливим елементом процесу виховання є його зміст, який відбивається в основних напрямках виховання військовослужбовців. Наприклад, у Збройних силах Росії основними напрямками виховання військовослужбовців є: державно-патріотичне, військово-професійне, духовно-моральне, соціально-правове, екологічне і фізичне. Військове виховання у Збройних силах України складає:
Військово-професійне виховання – спрямовано на формування системи якостей, які необхідні військовослужбовцям для виконання завдань в умовах мирного і воєнного часу. Предметом такого виховання виступає військово-професійна компетентність військовослужбовців. Мета військово-професійного виховання – формування морально-бойових і психічних якостей у військовослужбовців, які забезпечують ефективність їх дій в умовах мирного і воєнного часу. Зміст військово-професійного виховання: формування вірності Батьківщині, Військовій Присязі, Бойовому Прапору військової частини, кращим традиціям бойового братерства; прищеплення дисциплінованості, виконавчої дисципліни, свідомого підпорядкування жорстким вимогам і тяготам військової служби; підняття престижу та надання смислу воїнського труда та позитивного емоційного забарвлення; широке використання воїнських ритуалів, традицій; формування наполегливості, стійкості, цілеспрямованості, ініціативи, сміливості, самовладання, хоробрості, відваги, мужності, героїзму, готовності битися за волю, честь і славу України, ненависті до ворогів, подвижництва у праці та в бою. Досвід виховання має національні особливості: традиції, погляди, звичаї, світогляд та інші, тому що кожен народ творить свою систему виховання, яка відповідає характерним рисам його народності. Загальної системи виховання не існує ні в теорії, ні на практиці. У процесі виховання в першу чергу формується характер людини. А характер і є саме той грунт в якому корениться народність. “Національне виховання – це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь”. Національне виховання також передбачає широке розповсюдження серед військовослужбовців конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок, формування у свідомості воїнів почуття честі, совісті, любові до Української держави, гордості за Батьківщину, готовності до її захисту. Отже, мета національного виховання – формування національної свідомості та патріотизму у військовослужбовців. Національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу і грунтуються на: вихованні любові до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв (в тому числі й бойових), готовності до мирної та ратної праці в ім'я України, формування почуття гідності й гордості за Батьківщину, вірності Україні, власної відповідальності за її долю. Національне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди. Але суттєвою відмінністю національного виховання українських військовослужбовців має бути його спирання на загальнолюдські цінності. Наприклад, К.Д.Ушинський чітко визначав такі основи: народність, класицизм, науку, християнство. Основною, базовою і визначальною складовою частиною змісту виховання військовослужбовців є моральне виховання. “Моральне виховання …полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. Воно залежить від моралі – однієї з форм суспільної свідомості, сукупності загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей. Методологічною основою морального виховання є етика. Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві . Військова етика розглядає ці проблеми у військовій сфері. Сьогодні прийнято говорити про дві етичні (моральні) системи, якими користується людство. Перша з них домінує у Західній Європі, в Америці. В її основі лежить принцип: заради досягнення навіть “великого добра” аж ніяк не можна допускати “мале зло”. Для представників другої етичної системи характерною є поєднання добра і зла (вона, практично, панує на території колишнього Радянського Союзу). Оскільки моральність має суспільний характер, то і під нормами моральності слід розуміти вимоги суспільства до поведінки людей у певних ситуаціях, а стосовно до військовослужбовців – в умовах військової служби. Дотримання їх необхідне для підтримання і узгодження життєдіяльності військовослужбовців, їх соціальної взаємодії, узгодження службових і особистих інтересів. Метою морального виховання є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній бойовій діяльності. Зміст морального виховання – виховання любові, поваги до батьків і старших, вірності у дружбі та коханні, вірності традиціям і бойовому прапору, свідомого, творчого ставлення до виконання службових обов’язків і виховання, особистої відповідальності за оборону і безпеку України, сумлінного ставлення до вимог військової присяги, статутів Збройних Сил України, наказів командирів і начальників, побратимства, формування поваги до Конституції та законів України, шанобливого та бережливого ставлення до України, до рідної землі, любові до рідної мови, вірності ідеям, принципам народної моралі та духовності, шляхетного ставлення до жінки, уміння захищати слабших, турбуватися про молодших тощо. У Збройних силах України моральне виховання має відбуватися на національному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури українського народу, тих моральних якостей і норм, які є регуляторами взаємовідносин в українському суспільстві, узгодження дій і вчинків. Ці норми конкретизуються в моральних цінностях, моральному ідеалі, моральних принципах та, відповідно, підтримуються авторитетом громадської думки, прикладом, звичкою. Особлива увага має приділятися засвоєнню військовослужбовцями норм і традицій воїнського етикету. Цінність у цьому плані мають неписані закони кодексу лицарської честі (козацька педагогіка), яка передбачає: виховання любові до батьків, рідної мови, вірності у коханні, дружбі, побратимства, шанобливого ставлення до України; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил. Волі, можливостей свого організму, уміння завжди і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти. Кодекс лицарських звитяг: готовність боротися на смерть за волю, віру, честь і славу України; нехтування небезпекою, коли справа торкається друзів, побратимів, Матері-України; ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників, героїзм, подвижництво у праці та бою. Окрім неписаних законів лицарської честі та кодексу лицарських звитяг, можна виділити такі елементи системи моральних цінностей виховання військовослужбовців: абсолютно вічні, які мають універсальне значення та необмежену сферу застосування і загальнолюдський характер (доброта, чесність, любов, гідність, мудрість, краса, справедливість тощо); національні, які є значущими для одного народу і не завжди поділяються іншими народами (патріотизм, почуття національної гідності, історична пам‘ять та ін.); громадянські, які ґрунтуються на визнанні гідності людей і знаходять своє застосування в демократичних суспільствах (поняття прав і свобод людини, обов‘язків перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії тощо); сімейні, які складають основу сімейного життя, визначають закони подружньої вірності, піклування про дітей і старших та ін.; особистісні, які щонайперше торкаються особистого життя людини, визначають риси її характеру, особливості поведінки, стиль життя тощо. Основними методами морального виховання є переконання, привчання, заохочення тощо. Результатом морального виховання військовослужбовця має бути формування моральної свідомості, на її основі – моральної культури, прищеплення навичок і звичок гідної поведінки. Моральна свідомість – це сукупність моральних понять, уявлень, поглядів, ідеалів, самоусвідомлення, системи моральних знань, які визначають стиль і смисл життя військовослужбовця, формують загальне розуміння щастя і нещастя, обов‘язку і відданості. Складовими моральної культури є культура етичного мислення, культура почуттів і культура поведінки, які визначають рівень опанування військовослужбовцем морального досвіду суспільства, спроможність цілеспрямовано і послідовно дотримуватися у поведінці та взаєминах з товаришами по службі моральних цінностей, норми, принципи та готовність до постійного самовдосконалення. Л.М.Толстой стверджував: думай добре, і думки дозріють у добрі вчинки. Поведінка охоплює всі сторони життєдіяльності військовослужбовця. Тому про моральне виховання військовослужбовця роблять висновок по його поведінці. Кінцевим результатом морального виховання воїна має бути самодіяльність, самостійність у розв‘язанні моральних проблем, його моральна саморегуляція та моральна зрілість. Процес морального виховання воїна здійснюється у взаємозв’язку з інтелектуальним розвитком особистості та формуванням емоційно-вольових якостей . У комплексі вони становлять духовну сферу особистості. Духовність українського народу і його матеріальна культура мають складати серцевину морального виховання військовослужбовців. Розумове виховання – важлива складова частина всебічного розвитку особистості військовослужбовця, підготовки його до життя і військової діяльності. Мета розумового виховання – розвиток мислення і пізнавальних здібностей військовослужбовців. Завдання розумового виховання військовослужбовців: 1. Нагромадження загальних і військово-професійних знань; 2. Розвиток мислення взагалі та різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, алгоритмічного, технічного, творчого, системного).
а) спеціальних умінь (читати мапу, електричну схему тощо); б) уміння раціонально організовувати режим розумової праці; в) здатність робити все точно і акуратно; г) уміння зосереджено і уважно працювати в екстремальних умовах; д) уміння долати труднощі військової служби; е) розвиток різних видів пам’яті; є) уміння вести спостереження; ж) уміння контролювати себе; з) уміння переносити знання в інші умови тощо. Розумовий розвиток військовослужбовця здійснюється у процесі взаємодії з природою і суспільством. У ході розумового виховання відбуваються зміни у змісті та формах мислення. При веденні бойових дій в сучасних умовах розумове виховання набирає особливого значення. Основним завданням розумового виховання військовослужбовців є формування наукового світогляду, який представляє цілісну систему військово-професійних, політичних, філософських, правових, психологічних, педагогічних, естетичних та інших понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають їх ставлення до оточуючої дійсності і самих себе. Науковий світогляд військовослужбовця проявляється в його повсякденній поведінці і, відповідно, визначається: а) оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій та їх усвідомленням; б) готовністю боротися за свої ідеали, відстоювати свої погляди та переконання; в) проявом переконаності у щоденній поведінці та діяльності. Науковий світогляд військовослужбовця формується у військово-педагогічному процесі, в ході проведення різноманітних виховних заходів, у процесі активної участі в життєдіяльності військового підрозділу і держави. Естетичне виховання – складова частина змісту виховання військовослужбовців, яка безпосередньо спрямована на формування і прищеплення естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей особистості, на розвиток її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси у всіх сферах діяльності. Завдання естетичного виховання: формування естетичних поглядів і смаків, навичок творити прекрасне; розвиток творчих здібностей; виховання у військовослужбовців гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах. Основні форми естетичного виховання: використання естетики оформлення наочної агітації, світлиць, навчальних класів, участь у художній самодіяльності, в організації дозвілля, удосконаленні побутових умов тощо. Соціально-правове виховання спрямовано на формування правової свідомості та культури воїнського труда, повсякденної життєдіяльності у відповідності з вимогами законів, військових статутів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки. Воно пов‘язано з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових актів України. Сучасна кризова ситуація у суспільстві не сприяє позитивному формуванню сприятливого правового і морального середовища для виховання молоді. Неблагополучне соціальне оточення, важкі економічні умови, недоліки в організації виховання в різних освітньо-виховних системах призводять до браку у виховання підростаючого покоління, у тому числі й призовників, чия поведінка виходить за межі морального і правового виховання. Швидко зростає кількість призовників, які мають неповну середню освіту, не працюють, мають грубі порушення суспільного порядку, випадки вживання наркотичних речовин. Спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності. Все це зумовлює актуальність правового виховання військовослужбовців і необхідність його проведення у військовому середовищі. Основні завданнями правового виховання військовослужбовців: доведення до воїнів законів і нормативних актів України та допомога в їх усвідомленні; систематичне інформування військовослужбовців з поточних і актуальних правових питань; формування правової свідомості військовослужбовців; прищеплення воїнам поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; доведення до воїнів правових норм, які стосуються Збройних сил України, правових основ їх діяльності; ознайомлення з міжнародним гуманітарним правом; вироблення у воїнів навичок і вмінь правової поведінки, поваги до жорстких вимог військової дисципліни та військової служби; формування почуття нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, залучення вихованців до посильної участі у боротьбі з негативними явищами, які мають місце у життєдіяльності військового підрозділу; подолання у свідомості окремих воїнів помилкових уявлень, негативних звичок і навичок поведінки, які формувалися під впливом негативних явищ тощо. Екологічне виховання спрямовано на усвідомлення природної феноменальності людини, яка у повній мірі відповідає за життя і умови життєдіяльності на Землі. Основні завдання екологічного виховання: нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення; прищеплення любові до природи, бажання берегти та приумножувати її; формування навичок і вмінь діяльності у природі. Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: світ природи - середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі; осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і військового підрозділу у природному середовищі; усвідомлення воїнами необхідності забезпечення екологічної безпеки України (Верховна Рада України у 1993 році проголосила всю територію країни зоною екологічного лиха); формування моральних почуттів обов‘язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні; спонукання військовослужбовців до природоохоронної діяльності тощо. Фізичне виховання - це складова частина загального виховання військовослужбовців, спрямована на зміцнення здоров‘я й загартовування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь. Воно має відбуватися в єдності з розумовим, моральним, військовим і естетичним вихованням.Мета фізичного виховання – формування фізичної культури, спроможності переносити фізичні навантаження, що пов’язані з виконанням службового обов’язку. Методи фізичного виховання: навчальні заняття, тренування (в тому числі попутні), гімнастика, кросова підготовка, маршева підготовка, рукопашний бій, спортивні ігри тощо. Засоби фізичного виховання – фізичні вправи, природні фактори (сонце, вода, повітря), гігієнічні заходи, раціональний режим праці, відпочинку, харчування. Досвід сучасних збройних конфліктів довів велике значення фізичного виховання, фізичної підготовки військовослужбовців для їхньої готовності переносити та витримувати ті значні навантаження, що припадають на долю воїнів. Це вимагає систематичного проведення його в кожному підрозділі, в кожній частині Збройних сил України. Всі напрямки виховання військовослужбовців мають створити гармонійну цілісність, забезпечити єдність виховного процесу у Збройних силах України, ґрунтуватися на ідеях українського державного патріотизму, вірності військовому обов‘язку і готовності до захисту Батьківщини. Ефективна реалізація цих напрямків виховання військовослужбовців дає можливість формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість. Старший викладач О.В. Пацкан |
|
4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
2. Виховання військовослужбовців: історія і сучасність СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
|
3. Актуальні проблеми виховної роботи в Збройних Силах України СОЦІАЛЬН-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА -ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
«6 грудня день Збройних сил України» Виховувати повагу до військовослужбовців, до прадідусів, дідусів та татусів,взаємоповагу |
|
Екологічне виховання Розділ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ |
Методичні рекомендації Вітчизни і проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях України, а й створення умов для... |
|
Методичні рекомендації Вітчизни і проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях України, а й створення умов для... |
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ України від 25 жовтня 2002 року №948/2002 “Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді”, на підтримку... |
|
Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник //... У навчальному посібнику у стислій формі викладені основні положення тем з навчальної дисципліни “Організація й методика виховної... |
УКРАЇНА БОГОРОДЧАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про підготовку молоді району до військової служби в армії та допризовну підготовку учнівської молоді», Закону України «Про військовий... |