Екологічне виховання

ЗМІСТ

• 
  поглибити і розширити екологічні знання;
  
• 
  прищепити початкові екологічні навички та уміння – поведінкові, пізнавальні, перетворювальні;
  
• 
  розвинути пізнавальну, творчу, громадянську активність школярів у ході екологічної діяльності;
  
• 
  виховати почуття дбайливого відношення до природи.
  

• 
  формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;
  
• 
  оволодіння знаннями по природу (зокрема свого краю);
  
• 
  виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;
  
• 
  формування готовності до активної екологічної діяльності та основ глобального екологічного мислення.
  

• 
  формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;
  
• 
  сприяти, щоб засвоєні знання і моральні принципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконаннями особистості;
  
• 
  розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;
  
• 
  розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та її актуальність для людства;
  
• 
  розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них;
  
• 
  залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;
  
• 
  розвивати у школярів почуття самоповаги і розуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях.
  

• 
  національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;
  
• 
  гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);
  
• 
  збереження фізичного і духовного здоров'я людини;
  
• 
  об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
  
• 
  зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
  

• 
  загальний зв'язок з живою природою. Все живе зв'язане в єдине ціле ланцюгами живлення і іншими способами. Ці зв'язки лише в деяких випадках очевидні для нас, лежать на поверхні, частіше ж вони приховані від наших очей. Порушення цих зв'язків може мати непередбачувані наслідки, швидше за все небажані для людини.
  
• 
  принцип потенційної корисності. Ми не можемо передбачати, яке значення для людства того або іншого винаходу в майбутньому. Змінюються обставини, і тварина, до якої зараз відносяться як до шкідливої і непотрібної, може опинитися і корисною, і потрібною. Якщо ж ми допустимо зникнення якого-небудь виду, то дуже багато в майбутньому ризикуємо втратити.
  
• 
  принцип різноманітності. Жива природа повинна бути різноманітною, тільки в тому разі природні співтовариства зможуть нормально існувати, будуть стійкі і довговічні [4, С. 49-52].