Екологічне виховання


Скачати 389.73 Kb.
НазваЕкологічне виховання
Сторінка1/3
Дата30.10.2013
Розмір389.73 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
  1   2   3
КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Затверджую
до захисту

Завідувач кафедри

________ С.О. Моїсеєв

(підпис) (ініціали, прізвище)

«25» червня 2012 р.

Тема

екологічне виховання

(Випускна робота)

Науковий керівник ________ _____________

(наукове звання, посада) (підпис)

«25»червня 2012 р.
Виконавець ________ А.В. Кислицька

слухач курсів підвищення кваліфікації (підпис)

вихователів ГПД та шкіл-інтернатів «25» червня 2012 р.

Брилівська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів

(місце роботи)

Херсон 2012 р.

ЗМІСТ


Вступ ……………………………………………………………..

3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ....................................................................................

6

1.1. Екологічне виховання як соціально-педагогічна проблема……………………...

6

1.2. особливості формування екологічної культури в молодшому шкільному віці…………………………………………………..

14

1.3. Екологічне виховання школярів на групі продовженого дня…………………...

16

Розділ 2. методи та форми екологічного виховання молодших школярів …………..

19

2.1. Екскурсія як форма екологічного виховання……………………………………….

24


Висновки ………………………………………………………..

28

Література……………………….................................................

30


ВСТУП

На сучасному етапі національного духовного відродження в Україні відбуваються глобальні зміни в освіті, завданя та зміст якої оновлюються з метою інтеграції її у світовий простір в недалекому майбутньому. Для розбудови та досягнення належного рівня життя, стандартів розвинених європейських країн потрібне осмислення власної самобутності, об`єктивна оцінка національної культури та шляхів подальшого розвитку. Суспільство стурбоване обставинами, які змушують людство замислитися над необхідністю свідомого підходу до таких питань, як використання природних ресурсів, вплив розвинутого промислового і сільськогосподарського виробництва на стан природного середовища і здоров`я людей.

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, тому навчально-виховна діяльність школи має бути ти спрямована на виховання екологічної культури учнів, щоб виростити покоління, яке охоронятиме довкілля.

Аналіз теоретичних засад екологічної освіти національної школи свідчить, що її категорійний апарат (мета, завдання, принципові положення) розробляються вітчизняною педагогічною наукою з урахуванням світових та національних суспільно-політичних процесів. Вони пов'язані з життєвою необхідністю перебудувати споживацьку культуру стосунків з природою та її ресурсами, формувати у школярів якісно новий тип поведінки у навколишньому середовищі, що базується на відповідальності за її стан, умінні орієнтуватись у конкретній екологічній ситуації і знаходити доцільні шляхи подолання екологічної кризи.

Педагогічна наука має певний досвід щодо дослідження окремих аспектів екологічного виховання. Значний інтерес мають праці вчених, зокрема з таких проблем: формування екологічної культури учнів загальноосвітніх шкіл (С.Дербо, В. Крисаченко, М. Колесник, Е. Писарчук, Т.Русак, Н. Сєдова), особливості екологічного виховання молодших школярів (В.Маращицька, Ж.Масенко, О.Онопрієнко, Г.Пустовіт, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, С.Русова).

Проблема взаємозв'язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз, в даний час, екологічна проблема взаємодії людини і природи, а також впливу людського суспільства на навколишнє середовище стала дуже гострою і набула величезних масштабів. Планету може врятувати лише діяльність людей, що здійснюється на основі глибокого розуміння законів природи, усвідомлення того, що людина - це всього лише частина природи. Це означає, що еколого-моральна проблема постає сьогодні не тільки як проблема збереження навколишнього середовища від забруднення та інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. Така взаємодія можлива за наявності в кожній людині достатнього рівня еколого-моральної культури, екологічної і моральної свідомості, формування яких починається з дитинства і продовжується все життя, саме в цьому полягає актуальність екологічного виховання.

Мета роботи: теоретично обґрунтувати й довести потребу й можливості здійснення екологічного виховання учнів початкової школи.

Завдання:

1. Вивчити психолого - педагогічну літературу з екологічного виховання молодших школярів.

2. Розкрити поняття «екологічне виховання» та «екологічна культура» в навчально-виховному процесі ГПД.

3. Визначити найбільш ефективні методи і прийоми екологічного виховання молодших школярів на ГПД.

Наукова основа охорони природи включає в себе різноманітні галузі природничих і гуманітарних знань, серед них основне місце займає екологія, яка, в свою чергу, тісно пов'язана з іншими біологічними та географічними науками. Екологія із суто біологічної науки в 60-і роки трансформувалася в загальну проблему. У 70-і роки відбулася швидка екологізація природознавства. Екологічний підхід стає загальним.

Екологічні проблеми в сучасних умовах переходу суспільства до ринкової економіки викликають криза моральності, адже екологія та моральність взаємообумовлені. Тому питання екології необхідно розглядати у взаємозв'язку з моральним вихованням. Поки що проблеми екологічного та морального виховання мало досліджені. Теорія взаємозв'язку екологічного та морального виховання підлітків розкрита слабо, практика еколого-морального виховання розроблені недостатньо. Все це ставить перед педагогічною наукою завдання розробки багатостороннього еколого-морального виховання учнів різних типів шкіл: гімназій, загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і т.д.

Важливо мати на увазі, що якщо "розчинити" екологічний аспект в матеріалі навчальної дисципліни, тим більше якщо "розчиняти" систематично, то ефект виявиться значно менше бажаного, а еколого - моральні переконання учнів, які і є мета роботи, навряд чи вдасться сформувати. Особлива складність полягає в тому, що процес формування екологічної свідомості має охопити всі вікові групи учнів, але ж їм властиві далеко не однакові можливості сприйняття знань. Ось чому необхідний найширший спектр методичних та дидактичних прийомів.

Крім того, екологічна просвіта тільки в тому випадку зробить помітний вплив на образ дій людини, якщо охопить як раціональну, так і його емоційну сферу, якщо наукові факти захвилюють його, і будуть ним сприйняті, як власні, тільки тоді стане можливим переконання, яке завжди суто особистісне.

Історія людства нерозривно пов'язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо ставитися до природи вони знищать себе. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання треба з молодшого шкільного віку, тому що в цей час набуті знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання.

Практичне значення роботи полягає у науковому обґрунтуванні екологічного виховання на групі продовженого дня у початковій школі. Використати дане дослідження можна в практичній роботі вихователя групи продовженого дня.
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Екологічне виховання як соціально-педагогічна проблема

Глобальні проблеми сучасності, що несуть загрозу життю і людській цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства, що стає екологічним. Пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи приводить до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і як наслідок, - до формування теорії і практики екологічної освіти.

Екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. А під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так або інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи. Основна мета екологічного виховання: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь управляти фізичним і психічним станом. Поступово визначаються освітні і виховні завдання:

  • поглибити і розширити екологічні знання;

  • прищепити початкові екологічні навички та уміння – поведінкові, пізнавальні, перетворювальні;

  • розвинути пізнавальну, творчу, громадянську активність школярів у ході екологічної діяльності;

  • виховати почуття дбайливого відношення до природи.

За останні 20 років значно зросла увага вчених до дослідження проблем екологічного виховання і освіти. Особливий інтерес представляють роботи Н.М. Верзіліна, А.Н. Захлєбного, І.Д. Зверєва, Б.Р. Іоганзена, В.С. Ліпіцкого, І.С. Матрусова, А.П. Мамонтової, Л.П. Печко, В.А. Сухомлинського та ін., які розглядають різні аспекти екологічного виховання і освіти в навчально-виховному процесі та при організації суспільно-корисної роботи по охороні природи.

Особливе місце відводили екологічному вихованню видатні педагоги К.Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Русова. Зокрема К.Ушинський дав найбільш повне теоретичне обґрунтування екологічного підходу до навчання й виховання. Він твердо відстоював проблему необхідності озброєння учнів конкретними життєвими уявленнями та поняттями на основі спостережень у природі та навколишньому житті. Вчений писав, що не з курйозами й диковинами науки має знайомитися в школі дитина, а навпаки, треба привчати її знаходити цікаве в тому, що її постійно і скрізь оточує, й тим самим показати їй на практиці зв’язок між наукою й життям. Живе образне уявлення країни, на думку К. Ушинського можливе тільки тоді, коли можна правильно уявити собі ті форми земної поверхні, ті природні явища та природні творіння, поєднання яких і становить характер даної країни. Видатний педагог наполягав на необхідності розвивати у дітей «інстинкт місцевості», тобто знати оточення своєї школи. Цю рису, надзвичайно важливу в навчанні й практичному житті, слід усіляко зміцнювати в учнів [2].

Великого значення надавав екологічному напряму виховання В.Сухомлинський. Його досвід роботи є взірцем для всіх, бо відкриває перед вихованцями всі джерела любові до Батьківщини; сприяє вивченню природи рідного краю, свого села, підприємства, де працюють батьки. “Кожний тиждень, розповідає педагог, ми присвячували декілька уроків “мандрівкам” до джерел думки й рідного слова - спостереженням. Це було безпосереднє спілкування з природою, без якого криниця розумових сил і нервової енергії пересохла б. Розповіді про природу, про предмети і явища навколишнього світу вже пробудили у дітей допитливість і я змушений був відповідати на багато запитань”[1, c.117].

Видатний педагог С. Русова вважала, що екологічне виховання допомагає краще пізнати рідний край, вивчити його багатства, зрозуміти красу природи, бо людина зберігає любов до своєї малої батьківщини з дитинства на все життя. Ця робота, на думку С. Русової, розкриває широкі можливості для виховання в дітей національних почуттів, а також виступає ефективним засобом всебічного розвитку особистості, сприяє зв’язку теоретичних знань з навколишньою дійсністю. Саме краєзнавча діяльність дає змогу вивчити навколишнє середовище з позиції цілісної картини світу, бачити сучасне життя не як щось одірване, випадкове, а як частину чогось великого, суцільного, що має зв'язок з майбутнім[3].

Зародження сучасних тенденцій екологічної освіти і виховання в початковій школі можна віднести на початок 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». Чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певну установку на його місце в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однопредметної моделі, що опинилися малоефективною. Основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти – відповідальне відношення до навколишнього середовища – складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природничо-наукові знання з біологічної екології, справитися з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. На порядок денний встало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. Виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. Поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. Сучасні тенденції розвитку екологічної освіти в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі навчальні предмети зберігають свої специфічні навчально-виховні цілі.

Екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Його завдання - сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Отож, любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів. Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань:

  • формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;

  • оволодіння знаннями по природу (зокрема свого краю);

  • виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;

  • формування готовності до активної екологічної діяльності та основ глобального екологічного мислення.

Екологічна освіта розглядається як один із найпотужніших важелів повороту людства в його ставленні до навколишнього середовища від руйнівного, споживацького до конструктивного, бережливого, відновлювального. Досягнення поставленої мети можливе за умови виконання послідовних навчально-виховних завдань:

  • формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;

  • сприяти, щоб засвоєні знання і моральні принципи поведінки щодо навколишнього середовища ставали переконаннями особистості;

  • розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;

  • розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології та її актуальність для людства;

  • розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них;

  • залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;

  • розвивати у школярів почуття самоповаги і розуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях.

Екологічна освіта та виховання - один із аспектів гуманізації, який передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катастрофи.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

  • національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

  • гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

  • збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

  • об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

  • зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

У педагогічній науці чітко визначені принципи екологічного виховання. Принципи виховання, як відомо, - керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації і методів виховного процесу.

Отже, специфічними для екологічного виховання є принципи: зв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів; принцип співпраці; принцип прогностичності; принцип міждисциплінарності; принцип теорії і практики; принцип безперервності; єдності інтелектуального і емоційного сприймання навколишньої дійсності у практичній діяльності по її збереженню. Дані принципи взаємозалежні і взаємообумовлені (Схема 1.).


Принципи екологічного виховання


Схема 1. Принципи екологічного виховання.

На основі провідних дидактичних принципів і аналізу інтересів і схильностей школярів були розроблені різні форми екологічного виховання. Їх можна класифікувати на: а) масові; б) групові; в) індивідуальні.

До масових форм відноситься робота учнів по впорядкуванню і озелененню приміщень і території школи, масові природоохоронні компанії і свята; конференції; екологічні фестивалі, рольові ігри, роботи на пришкільній ділянці.

До групових – клубні, секційні заняття юних друзів природи; факультативи по охороні природи і основам екології; кінолекторії; екскурсії; туристичні походи по вивченню природи; екологічний практикум.

Індивідуальні форми припускають підготовку доповідей, бесід, лекцій, спостереження за тваринами і рослинами; виготовлення виробів, фотографування, малювання, ліплення, дослідження.

Основними критеріями ефективності масових форм є широка участь школярів в природоохоронній діяльності, дисципліна і порядок, ступінь активності. Їх можна виявити шляхом систематичних спостережень, накопичення матеріалу [47, С. 6-8].

Критерій ефективності групових форм екологічного виховання є, перш за все, стабільність складу клубу, секції, досягнення колективних успіхів. Тут багато що визначає зміст і методика занять; важливий при цьому і успіх колективу, суспільне визнання його заслуг що оточують. Свідомість і відчуття причетності до справ такого колективу, навіть якщо особисті результати скромні, примушує всіх членів зберігати вірність йому довгі роки.

Про ефективність індивідуальних форм екологічного виховання свідчить підвищення інтересу до біологічних дисциплін, що вивчаються, до охорони природи, а також цілеспрямоване використання знань і умінь природоохоронної діяльності.

Визначені також умови розвитку взаємозв'язку школи, сім'ї і громадськості, направлені на досягнення цілей екологічного виховання.

Були визначені основні етапи перетворення і взаємодії з природою у виховному процесі. На підготовчому етапі вчитель вивчає відносини між школярем і природою (об'єктивні зв'язки з середовищем), що склалися в присутньому життєвому досвіді, і відношення школярів до її явищ (суб'єктивні зв'язки). Розробляються індивідуалізовані і групові привабливі для учнів способи ознайомлення з природними визначними пам'ятками. Спільно визначаються трудові, пошукові, природоохоронні справи. Пропозиції, як правило, вносяться учнями. Вихователь прагне глибше пов'язати їх із зоною найближчого розвитку індивідуальних схильностей і здібностей.

Необхідне посилення екологічного виховання молодших школярів. Посилення екологічного виховання – важлива вимога реформи школи. Це найважливіша вимога, витікаюча з представлень сучасної екології, набула законодавчого характеру. Воно засноване на декількох принципах, які широко відомі:

  • загальний зв'язок з живою природою. Все живе зв'язане в єдине ціле ланцюгами живлення і іншими способами. Ці зв'язки лише в деяких випадках очевидні для нас, лежать на поверхні, частіше ж вони приховані від наших очей. Порушення цих зв'язків може мати непередбачувані наслідки, швидше за все небажані для людини.

  • принцип потенційної корисності. Ми не можемо передбачати, яке значення для людства того або іншого винаходу в майбутньому. Змінюються обставини, і тварина, до якої зараз відносяться як до шкідливої і непотрібної, може опинитися і корисною, і потрібною. Якщо ж ми допустимо зникнення якого-небудь виду, то дуже багато в майбутньому ризикуємо втратити.

  • принцип різноманітності. Жива природа повинна бути різноманітною, тільки в тому разі природні співтовариства зможуть нормально існувати, будуть стійкі і довговічні [4, С. 49-52].

Нарешті, інша сторона справи – краса. Людина навряд чи буде щасливою, якщо позбудеться можливості бачити прекрасне. Отже, ми зобов'язані зберегти все видове різноманіття тварин і рослин.

Щоб успішно здійснювати екологічне виховання школярів, сам вихователь, без сумніву, повинен відмовитися від ряду традиційних установок. Мається на увазі поділ в нашій свідомості прагнення ділити природу на шкідливу і корисну, і глибоко помилкового, але вельми живучого гасла «підкорення природи», «панування над природою» і погляд на комаху як на щось несерйозне, не особливо потрібне, нарешті, широко поширений погляд на природу як на другорядний предмет.

Дуже важливо, щоб вихователь постійно шукав нові, ефективні прийоми навчання і виховання, цілеспрямовано поповнюючи свої знання про природу.

Школа як центральна система екологічного виховання школярів повинна бути активним організатором зв'язку з установами для розширення сфери природоохоронної діяльності[24, С 10-12].
  1   2   3

Схожі:

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
Любов людини до навколишнього середовища виховується з перших років навчання в школі. Від того, як здійснюється процес екологічного...
Екологічне та естетичне виховання учнів; пошук нових форм і методів формування в учнів навичок
...
УРОК 4 Тема: Вплив діяльності людини на стан біосфери
Мета: ознайомити учнів із сучасною екологічною й демографічною ситуацією у світі та в Україні; виявити основні причини й шляхи розв'язання...
УРОК 4 Тема: Вплив діяльності людини на стан біосфери
Мета: ознайомити учнів із сучасною екологічною й демографічною ситуацією у світі та в Україні; виявити основні причини й шляхи розв'язання...
Ярошенко П. Т. Природні національні парки України. Л., 1988. Верес...
Мета: розширити знання учнів про різноманітність голонасінних, виховувати любов до природи, розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні...
Загадковий світ природи. З ахід для учнів 7-х класів з біології
Мета: розширити знання учнів про різноманітність рослин та тварин нашої планети, виховувати любов до природи, розвивати кмітливість,...
Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного і екологічного права
Робоча програма із спецкурсу „Екологічний контроль та екологічне страхування за законодавством України” : Частина І „Екологічний...
Принципи процесу виховання – їх характеристика ”. Анотація
Автор висвітлює концепцію національного виховання і її принципи. Наведені приклади практичної реалізації принципів виховання в освітньому...
Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються (далі студенти)...
Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються (далі студенти)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка