|
|
Скачати 341.8 Kb.
|
|
ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Кафедра військово-гуманітарної підготовки «ЗАТВЕРДЖУЮ» Завідувач кафедри військово-гуманітарної підготовки доцент В.Г.БЕЗБАХ “ “_______________2012 р. Старший викладач кафедри О.В.Пацкан Л Е К Ц І Я з навчального предмету СОЦІАЛЬН-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА -ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ Тема 3. Актуальні проблеми виховної роботи в Збройних Силах України . Заняття 1. Організація виховної роботи у Збройних Силах України. Навчальний час - 2 години Для студентів факультету військової підготовки Навчальна та виховна мета 1. З'ясувати сутність, мета та завдання виховної роботи в ЗС України. 2.Довести до студентів структуру, завдання діяльності органів ВСПР ЗС України. 3. Формувати у студентів відповідальність за виконання завдань гуманітарного та соціального розвитку військових підрозділів. Обговорено та схвалено на засіданні кафедри “ “жовтня 2012р. Протокол №1 КИЇВ - 2012 р. З М І С Т Вступ. Перше питання: Сутність, мета та завдання виховної роботи з особовим складом Друге питання: Органи виховної та соціально-психологічної роботи в ЗС України Завершальна частина. Л І Т Е Р А Т У Р А
ВСТУП Актуальність вивчення сьогоднішньої теми полягає в тому, що знання командиром (начальником) концептуальних засад гуманітарного та соціального забезпечення, виховної роботи в ЗС України та змісту і основних напрямків соціальної і гуманітарної політики, виховної роботи на сучасному етапі розвитку ЗС України виступає важливою передумовою ефективного виховання особового складу в підрозділі (частині). І. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно з нею, головним завданням Збройних Сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають знаходитись у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основою цього потенціалу є матеріальний й духовний аспекти. Про роль духовного фактора у життєдіяльності військ досить влучно підкреслював Н.Коупленд: “...моральний стан – це питання життя і смерті. Ним не можна нехтувати. Кожна добре організована армія зацікавлена у високому рівні бойової підготовки своїх військ і, коли це можливо, у забезпеченні їх кращою зброєю, щоб створити матеріальну перевагу над противником. Однак матеріальна перевага не так важлива, як моральна. Для армії більш небезпечним є низький моральний стан військ, ніж нестача боєприпасів”. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли перемога здобувалася не перевагою над противником у живій силі та бойовій техніці, а високим морально-психічним станом особового складу. Морально-психологічний стан (МПС) – це “...якісна визначеність особистості, колективу, яка характеризує направленість і динаміку психічних процесів, між особистісних відносин у колективі; виступає конкретною формою прояву та реалізації потенціалу духовного і морального духу армії, важливою характеристикою військ. Важливою складового бойової готовності та боєздатності військ (сил) є високий моральний дух особового складу Збройних Сил України. Моральний дух це духовна готовність і здатність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогами. Морально-психологічний потенціал - це сукупність духовних можливостей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою. 1.Сутність, мета та завдання виховної роботи з особовим складом З метою підвищення рівня виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, визначення напрямів і засад її перебудови відповідно до сучасних вимог Президент України затвердив Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України,, яка зміцнення морально-психологічних підвалин життєдіяльності Збройних Сил України визначає як пріоритетну державну справу й підкреслює необхідність цілеспрямованої системної організації в них МПЗ. Ця Концепція визначила принципи, основні напрями та завдання виховної роботи на етапі реформування ЗС України. Передумовами опрацювання концепції були наявність серйозних недоліків та упущень у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних Сил та інших військових формувань України, низька її ефективність. Про це свідчили факти порушень статутних правил взаємовідношень між військовослужбовцями і порушень військової дисципліни серед військовослужбовців. Водночас мали місце падіння престижу військової служби в українському суспільстві, зниження мотивації військово-професійної діяльності серед військовослужбовців. Це певною мірою було пов’язано з наявністю низки невирішених проблем, які стосуються всієї системи виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України. До них передусім належали: - відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами; - недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності; - нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу. У зв’язку з цим виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки. Концепція накреслила шляхи та засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та приведення її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості. Метою Концепції було: - забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців; - координація зусиль та опрацювання однакових поглядів на проблему виховання військовослужбовців, визначення ролі органів виховної роботи, що створюються при управліннях військових формувань; - створення та вдосконалення психолого-педагогічних засобів, форм і методів виховання військовослужбовців, узгодження дій державних і військових органів управління щодо цілеспрямованої підготовки молоді до військової служби. У Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України виховна робота у війську визначається як система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування й розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову та мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів. Армійський досвід показує, що процес виховання воїнів лише тоді дає результат, коли він здійснюється систематично і системно, тобто виховання відбувається в межах певної системи. Взагалі системність являє собою одну із закономірностей природи, суспільства і людського мислення. В її основу покладена упорядкована сукупність елементів, яка утворює певну цілісність, структуру. У загальному вигляді система виховної роботи у Збройних Силах України – це комплекс виховних впливів на військовослужбовців, спрямованих на формування в них високих морально-бойових, психологічних та інших якостей, підтримання здорового морально-психологічного стану особового складу. Структурно система виховної роботи у війську являє собою органічну єдність таких компонентів, як теоретико-методологічне забезпечення процесу виховання, керівництво виховною роботою, її зміст і організація. Кожен з них, у свою чергу, складається з конкретних елементів. Першим компонентом розглядуваної системи є теоретико-методологічне забезпечення виховної роботи в Збройних Силах України. Це свого роду ґрунт, на який спирається й на якому будується вся практична діяльність відповідних органів військового управління (в тому числі виховних органів), командирів і начальників щодо організації виховного процесу в частинах і підрозділах українського війська. Цей компонент передбачає підструктурні елементи.
Вважається, що мета виховання є основою всієї виховної системи. Вона має суспільний характер (соціальне замовлення), відзначається універсальністю і чіткою конкретністю. У війську вона визначається призначенням Збройних Сил як силової структури, що забезпечує незалежність держави. Тому головною метою виховання воїна Збройних Сил України є формування його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття соціального та військового досвіду, фізичного вдосконалення, успадкування духовних надбань українського народу досягає достатнього рівня розвитку політичної, правової, моральної, трудової, художньо-естетичної культури, стає здатним відстоювати національні інтереси України.
Основними завданнями виховної роботи на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України є: забезпечення розуміння кожним воїном об’єктивних закономірностей історичного процесу становлення Української держави, необхідності свідомого виконання усіх вимог Конституції та Законів України, що стосуються захисту держави; інформування і роз’яснення особовому складу сутності та характеру суспільно-політичних процесів, що відбуваються в Україні, воєнної політики держави та завдань військ щодо захисту свободи та незалежності країни; згуртування особового складу навколо ідеї державної незалежності та усвідомлення кожним військовослужбовцем особистої відповідальності за забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності свого підрозділу, частини; впровадження гуманітарної політики держави в Збройних Силах України; формування свідомого та відповідального ставлення в усіх категорій особового складу до виконання завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України; зміцнення військової дисципліни та правопорядку в Збройних Силах, викорінення в частинах і підрозділах злочинів і подій, порушення правил статутних взаємовідносин між військовослужбовцями; створення в підрозділах сприятливої соціально-психологічної обстановки і на цій підставі забезпечення здорового морально-психологічного стану особового складу; морально-психологічне та інформаційно-пропагандистське забезпечення завдань бойової підготовки військ, бойового чергування, високої бойової та мобілізаційної готовності частин і підрозділів; формування і розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості й особистих якостей, необхідних для військової служби та подальшої діяльності в цивільному суспільстві.
органи військового управління (штаби, служби, відділи тощо); командири і начальники; органи виховної роботи; військові колективи; громадські військові організації; армійський актив.
військовослужбовці строкової служби; прапорщики та військовослужбовці, які проходять службу за контрактом; офіцерський склад; працівники Збройних Сил України; військові та інші колективи Збройних Сил.
Це вихідні положення (своєрідні правила), які визначають основні вимоги до виховання воїнів, його змісту, організації та методів. Загальну систему принципів виховання воїнів складають: державна і патріотична спрямованість виховного процесу; об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи; принцип єдності виховання та навчання; взаємозалежність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи; принцип демократизації та гуманізації виховного процесу; системний підхід до організації та здійснення виховного процесу; опора на позитивне у воїні та військовому колективі; принцип єдності високої вимогливості до підлеглих із повагою до їх особистої гідності та турботою про них; виховання в колективі та через колектив; індивідуальний і диференційований підхід у вихованні воїнів; безперервність та спадкоємність у виховній роботі; єдність, узгодженість, послідовність виховних впливів; принцип зв’язку виховання з військовими завданнями, життям і працею воїнів, із реаліями суспільного життя.
Під закономірностями виховання розуміються стійкі, істотні зв’язки військово-виховного процесу, що повторюються, реалізація яких дозволяє досягти необхідних результатів у розвитку військовослужбовців, військових колективів і чинити виховний вплив на весь уклад військової служби. Такими закономірностями є: зумовленість цілей, завдань та змісту виховної роботи інтересами Української держави, світоглядними, морально-етичними орієнтирами і позиціями, правовими межами військової служби; відповідність моделі, алгоритму і технології виховання вимогам нормативних документів, науково-методичних рекомендацій, призначенню Збройних Сил України, конкретного військового колективу; постійне підвищення ролі виховної роботи в житті і діяльності армії; залежність ефективності виховної роботи від ідейних переконань, рівня професійної підготовки, загальної культури її організаторів; підсилення ролі цивілізаційно-психологічного компоненту в виховній роботі, тобто у впливі на окремих воїнів та військові колективи, у забезпеченні їх суспільно значущої активності; залежність результатів виховання не тільки від виховної діяльності, але й від реальних умов, в яких відбувається виховний процес, від врахування цих умов в конкретних процесах і ситуаціях; формування захисника Вітчизни як результату його самовиразу в житті та військовій праці – у військово-професійній діяльності, особистісному розвитку і повсякденних відносинах. Йдеться про обов’язкове підключення внутрішніх сил, резервів воїнів, що сприяють їх саморозвитку. Цей процес має назву самовиховання.
Критерії оцінки виховання – ознака, на основі якої можна робити висновок про ефективність виховної діяльності військового керівника, оцінити результати виховного впливу на особовий склад та військовий колектив. Такими критеріями можна вважати: відповідність змісту виховання вимогам суспільства, військової служби; досягнення виховних цілей із цілісного формування військово-службовців, згуртування військового колективу, що виявляється в необхідному морально-психологічному стані особового складу і результатах військової служби; відповідність виховної роботи, що проводиться, об’єктивним законам виховання, правовим нормам, завданням, що вирішує частина (підрозділ), і потребам особового складу; оптимальність системи виховної діяльності, тобто відповідність її моделі, алгоритму і технології, а разом з цим і трудових, часових та інших витрат позитивним результатам. Інколи це називають дієвістю виховної роботи; рівень майстерності й мистецтва військового керівника у виховній діяльності, його особисту роль в організації цілісного діяльнісно-виховного процесу в вирішенні практичних завдань і конкретних проблем. |
|
4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |
|
Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник //... У навчальному посібнику у стислій формі викладені основні положення тем з навчальної дисципліни “Організація й методика виховної... |
Методичні рекомендації Вітчизни і проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях України, а й створення умов для... |
|
Методичні рекомендації Вітчизни і проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях України, а й створення умов для... |
ХХІ століття – століття проектної педагогіки В. О. Сухомлинського в школі №223 м. Києва на семінарі заступників директорів з навчально-виховної роботи на тему „Актуальні проблеми... |
|
Планування виховної роботи класного керівника Основним документом класного керiвника є план виховної роботи. Вiн вiдображає змiст, форми та методи виховної роботи |
УКРАЇНА БОГОРОДЧАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про підготовку молоді району до військової служби в армії та допризовну підготовку учнівської молоді», Закону України «Про військовий... |
|
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ В УКРАЇНІ. Анотація Анотація. Розглядаються актуальні проблеми економічних коливань в Україні, аналізуються шляхи виходу з кризи |
2. Виховання військовослужбовців: історія і сучасність СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ |