ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кафедра військово-гуманітарної підготовки
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Завідувач кафедри військово-гуманітарної підготовки
доцент В.Г. Безбах
“ “_______________2012 р.
Старший викладач О.В.Пацкан
Л Е К Ц І Я
з навчального предмету
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Тема 4. Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України.
Заняття 2. Принципи виховання військовослужбовців.
Навчальний час - 2 години
Для студентів факультету військової підготовки
Навчальна та виховна мета
1. Дати поняття “Принципи виховання ” .
2. Розкрити класифікацію та основні вимоги принципів виховання військовослужбовців..
3. Сприяти вихованню активної позиції військового педагога, формуванню у студентів відповідальності за виконання завдань гуманітарного та соціального розвитку військових підрозділів.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри
“ 11“ вересня 2012р. Протокол №1
КИЇВ - 2012 р.
З М І С Т
Вступ.
Перше питання: Сутність принципів виховання військовослужбовців.
Друге питання: Принципи виховання як система педагогічних вимог.
Завершальна частина.
Л І Т Е Р А Т У Р А
Конституція України. - К., 1996. – 80 с.
-
Воєнна доктрина України. / Указ Президента України 8 червня 2012 року № 390/2012/ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/390/2012
-
Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999
Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.
Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.
Наказ Міністра оборони України від 06.06.08 р. № 244 “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”.зі змінами згідно наказу міністра оборони України від 13.12. 10 № 659
Наказ Міністра оборони України від № 44 від 25.01.12 р «Про затвердження Положення про органи з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України».
Організаційно-методичні вказівки щодо проведення виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України у 2012 році від 25.10.2011 р.
Безбах В.Г., Клименко В.С., Мацагор О.А. Керівні документи з організації виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України. Електронний посібник. - К: ВІКНУ, 2011 .
Безбах В.Г., Клименко В.С., Кубіцький С.О., Мацагор О.А. Організація виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України. Навчальний посібник. – К.:, 2011. – 508с.
Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.
Коупленд Н. Психология и солдат / Пер.с англ. – М.,1958.
ВСТУП
В умовах розбудови незалежної України активізуються пошуки нових форм, методів та механізмів управління різноманітними структурами держави. Одним із провідних таких інститутів є її збройні сили, які на сучасному етапі розвитку суспільства повинні бути не тільки військовою державною структурою, призначеною для оборони України, захисту її територіальної цілісності і недоторканості, а й висловлюючись словами військового теоретика, родоначальника військової педагогіки генерала М.Драгомирова,” …школою виховання народу, приготування його до життя суспільного”.
Науково підтверджено, що всупереч своєму різноманіттю людина єдина за своєю природою.
Отже, ефективність виконання покладених на збройні сили завдань залежить від багатьох факторів, але як свідчить загальносвітовий досвід на першому місті стоїть людський. Наскільки б не була б досконалою зброя, яка носить колективний характер, вона все ж таки перевтілюється в груду безкорисного металу в руках непрофесіоналу, стає небезпечною, загрозливою для суспільства в цілому, ”…може перетворитися із засобу захисту держави у джерело небезпеки для неї, підриву її міжнародного авторитету та іміджу”.
На минулому занятті ми з вами визначилися з процесом виховання військовослужбовців та його основними компонентами, розглянули закономірності виховання та їх характеристику.
Для більш повного розуміння теоретичних основ виховання військовослужбовців необхідно усвідомити сутність принципів виховання та розглянути їх як систему педагогічних вимог.
Саме це і є головною метою лекції .
1.Сутність принципів виховання військовослужбовців.
Закони та закономірності виховання діють не безпосередньо, їх сутність та основні вимоги відбиваються у принципах виховання, які визначають напрямок, стратегію і зміст практичних дій суб’єктів і об’єктів виховного процесу e Збройних силах України.
Поняття “принцип” має латинське походження. Латинське поняття rincipum означає початок, основа, підвалина. Принципи виховання, є теоретичним узагальненням педагогічної практики, виникають із досвіду педагогічної діяльності, мають об’єктивний характер, безпосередньо витікають із закономірностей виховання.
На сьогоднішній день загальне визначення принципів виховання не отримало свого остаточного вирішення. Власне, це є причиною того, що в різних підручниках з педагогіки та відповідних фундаментальних працях з теорії виховання, у тому числі й з військового, кількість принципів виховання, їх ієрархія та формулювання значно відрізняються. Це пояснюється тим, що: по-перше, автори дотримуються різних концепцій і джерел під час їх виведення та, по-друге, по-різному розуміють педагогічне поняття ”принципи виховання.
Наприклад, основними джерелами виведення принципів виховання для одних є досвід виховної діяльності, для других – закономірності виховання, для третіх - закономірності формування особистості. Напевно, кожний погляд має свої певні обґрунтування та право на існування.
Але, на думку автора, в основі принципів виховання лежать закони та закономірності виховного процесу у Збройних силах України. Хоча між ними не існує безпосередньої жорсткої залежності, вони служать методологічною та теоретичною підвалиною для опрацювання і обґрунтування принципів виховання військовослужбовців Збройних сил України. Безумовно, ці залежності є настільки різноманітними, що, наприклад, з однієї закономірності виводиться не один, а кілька принципів виховання. А іноді - навпаки, з кількох закономірностей процесу виховання формулюється один принцип виховання. Це свідчить про те, що на обґрунтування принципів виховання справляють значний вплив не тільки власне педагогічні закономірності, але і соціальні, філософські, психологічні та ряд інших груп закономірностей. Тому при обґрунтуванні принципів виховання військовослужбовців Збройних сил України необхідно брати до уваги, в першу чергу, суспільну спрямованість, національні ідеали, цінності та традиції виховання українського народу, досвід виховання військовослужбовців різних виховних систем, закономірності формування особистості українського військовослужбовця, закономірності розвитку та формування військового колективу, досвід сучасних воєнних конфліктів, зміст і характер бойової та гуманітарної підготовки в сучасних умовах, особливості та психологічний зміст сучасної війни тощо.
Кілька зауважень до педагогічного поняття принципи виховання, який становить важливий розділ теорії виховання військовослужбовців. У сукупності вони визначають мету, спрямованість, зміст, організацію і методику виховного процесу у військових підрозділах і частинах. Це знання про сутність, зміст, структуру виховання, його закони, закономірності, що проявляється у вигляді норм виховної діяльності у Збройних силах України, оптимальних науково обґрунтованих регуляторів до виховної практики. У теоретичному плані - це її кінцевий результат, тому принципи є орієнтиром для практики виховання військовослужбовців. Вони мають об‘єктивний характер за змістом, але суб‘єктивні за формою, тому що мають свій прояв у діяльності конкретних посадових осіб.
Принципи виховання – вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації ”.
У військовій педагогіці під принципами виховання слід розуміти конкретні рекомендації щодо досягнення цілей виховання військовослужбовців на основі його пізнаних закономірностей. Ці рекомендації стосуються:
регулювання різноманітних і змістовних стосунків учасників виховного процесу, тому що за характером власного існування вони мають суб’єктивний характер (визначають діяльність військового педагога і різноманітну діяльність об’єктів виховання;
відображають внутрішню сутність і смисл діяльності суб’єктів і об’єктів процесу виховання військовослужбовців;
визначають соціальну і прикладну спрямованість виховного процесу та діяльність військового педагога;
зумовлюють характер і особливості різноманітної діяльності об’єктів виховання;
визначають взаємозалежність і взаємообумовленість всіх компонентів процесу виховання взагалі та суб’єктів і об’єктів цього процесу зокрема тощо);
з’ясування провідних тенденцій виховання військовослужбовців;
розв’язання суперечностей процесу виховання та умов досягнення успіхів у навчально-виховному процесі;
визначення змісту, методів і форм виховної діяльності тощо.
Отже, принципи виховання військовослужбовців - це найбільш загальні провідні положення, які визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу виховання у Збройних силах України.
Основними характеристиками системи принципів виховання військовослужбовців, виходячи з сучасних педагогічних концепцій, повинні бути:
по-перше, націленість на здійснення основної інтегративної властивості сучасної педагогічної системи - це виховне і розвиваюче навчання, формування всебічно гармонійно розвиненої особистості військовослужбовця - громадянина української держави з активною життєвою позицією та творчою настановою;
по-друге, національна спрямованість, гармонійність, комплексність, конкретність та послідовність виховних впливів,
по-третє, направленість на забезпечення ефективності бойової та гуманітарної підготовки у Збройних силах України,
по-четверте, направленість на забезпечення підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності військових частин і підрозділів та їх готовності до захисту територіальної цілісності і недоторканості нашої Батьківщини.
Узагальнюючи сучасні методологічні та теоретичні підходи до обґрунтування системи принципів виховання, які існують на сьогоднішній день у педагогіці, і враховуючи особливості навчально-виховного процесу у Збройних силах України, можна дати таку систему принципів виховання військовослужбовців:
цілеспрямованість;
суспільна спрямованість;
виховання воїнів у процесі воїнського труда і повсякденного життя;
виховання в колективі та через колектив;
суб‘єкт-суб‘єктний характер виховних взаємин;
гуманізм і демократизм у поєднанні з високою вимогливістю та пошаною до особистості вихованця;
опора на позитивні якості в особистості воїна і військового колективу;
наступальність, активність, системність і конкретність виховних заходів;
свідомість, самодіяльність та активність вихованців;
сполучення комплексного, диференційованого та індивідуального підходу у виховній діяльності;
єдність, погодженість і спадковість виховних впливів, зусиль і дій;
оптимізація виховного процесу тощо.
ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ
1.Закони, закономірності та принципи виховання військовослужбовців знаходяться у різноманітному діалектичному і змістовному взаємозв’язку.
Закони військово-виховного процесу, які відображають об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійки зв’язки виховних явищ, проявляються в його закономірностях.
Конкретні рекомендації закономірностей виховання відбиваються у принципах виховання військовослужбовців, які визначають стратегію і тактику практичних дій як суб’єктів, так і об’єктів виховного процесу.
2.Отже, принципи виховання: визначають діяльність військового педагога і діяльність об’єктів виховання; відбивають внутрішню суть діяльності суб’єктів і об’єктів виховного процесу; базуються на закономірностях виховного процесу; становлять систему вимог до визначення, опрацювання і обґрунтування цілей, ідеалів, змісту, методів, форм виховання військовослужбовців Збройних сил України та методичних основ їх впровадження у практику виховання військ; визначають загальну і військово-прикладну спрямованість виховання військовослужбовців; є основними положеннями, на які опираються при здійсненні виховних заходів; є положеннями, які визначають характер діяльності об’єктів виховання щодо самовдосконалення; визначають перспективні напрямки розвитку теорії та практики військового виховання тощо.
3.Військовим педагогам необхідно орієнтуватися не на окремі принципи виховання, а на їх систему і розглядати її як сукупність конкретних рекомендацій для втілення в життя системи основних законів і стратегічних ідей, які викладено у Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, інших державних документах.
2. Принципи виховання як система педагогічних вимог.
У сучасній військовій педагогіці існує такій варіант класифікації принципів виховання.
До змістовних принципів виховання вони відносять ті, які відповідають на запитання: на яких ідеалах і цінностях виховувати військовослужбовців
Організаційні принципи вказують, як, яким чином здійснити виховання?
Принципи керування вихованням (управлінські) визначають роль і місце суб‘єктів виховного процесу.
Остаточно можна подати таку класифікацію принципів виховання військовослужбовців у Збройних силах України.
Принципи виховання, що обслуговують усі компоненти виховного процесу:
цілеспрямованість;
суспільна спрямованість;
виховання воїнів у процесі воїнського труда і повсякденного життя;
виховання в колективі та через колектив;
суб‘єкт-суб‘єктний характер виховних взаємин;
наступальність, активність, системність і конкретність виховних заходів;
оптимізація виховного процесу.
Принципи, що стосуються суб’єктів виховання та методики їх діяльності:
гуманізм і демократизм у поєднанні з високою вимогливістю та пошаною до особистості вихованця;
опора на позитивні якості в особистості воїна і військового колективі;
сполучення комплексного, диференційованого та індивідуального підходу у виховній діяльності;
єдність, погодженість і спадковість виховних впливів, зусиль і дій.
Принципи, що стосуються навчально-пізнавальної діяльності вихованців:
свідомість, самодіяльність та активність вихованців.
|