|
'
Тема: Філософські роздуми над історичним минулим народу, художнє осмислення ролі митця і пісні в житті народу, звеличення вірності в коханні та осудження зради. Глибоке розкриття внутрішнього світу героїні. Інші образи у творі.
Мета: утверджувати високі моральні цінності, прагнення зберегти кращі людські якості, робити добро; формувати вміння творчо осмислювати прочитане; розуміти красу поетичного слова; розвивати навички роботи в групі, самостійної роботи з підручником, вміння аналізувати ліричні твори, аналізувати образи героїв; виховувати інтерес до історичного минулого свого народу, почуття відданості, інтерес до творчості Ліни Костенко.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма уроку: урок-пошук істини.
Обладнання: мультимедійна дошка, портрет Л. Костенко, роман «Маруся Чурай», малюнки учнів до роману, виставка творів Л. Костенко, підручники.
Епіграф до уроку: … Не просто так, Маруся, -
Це голос наш, це – пісня, це – душа.
Хід уроку:
Організаційний момент.
Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя. Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» є перлиною української літератури 20 століття. Як і кожний видатний твір, він наділений глибокою, а точніше сказати, глибинною змістовністю, осягнення якої потребує як добре розвинутої уяви, так і напруженої роботи душі. Роман бо ж історичний, в ньому розповідається про далекі часи, коли люди, їх побут, звичаї, особливості мислення, навколишнє середовище, у якому вони жили, - тобто, села, міста та й уся природа – суттєво відрізнялись від того, що бачимо у наші дні. Сьогодні на уроці, спробуємо уявною «машиною часу» потрапити до минулого, для того, щоб простежити, як і чим жили герої історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Хто з них допустився помилок, сумнівався, вагався, хто не схибив, не зрадив собі, тобто залишився Людиною.
Звучить вірш Ліни Костенко «Крила» у виконанні Богдана Ступки.
II. Оголошення теми і мети уроку.
Сприйняття нового матеріалу.
Слово вчителя. Внутрішній художній світ Марусі Чурай відображає найсуттєвіші моменти соціально-політичного та духовного життя України середини 17 століття. Відображає, зрозуміло, образно. Перебуваючи в цьому світі, ми проймаємось атмосферою того часу. Наше враження після знайомства з романом подібне до вражень людини, яка за допомогою «машини часу» побувала в Україні у період Хмельниччини.
Учитель клас поділяє на групи: 1-ша група характеризує захисників Марусі Чурай, образ мандрівного дяка, 2-га група характеризує противників Марусі Чурай, 3-тя група характеризує образ Марусі Чурай та визначає тему, ідею, проблематику роману, сюжетні лінії, композицію роману.
Бесіда. Робота з романом:
Учитель: - Яка дія розгортається на початку роману?
Учні: Йде суд над Марусею Чурай.
Учитель: Для того, щоб краще зрозуміти, що представляє собою судовий процес послухаємо повідомлення на тему: «Судова система України в часи Хмельниччини»
Повідомлення учнів: Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654) — це справді «зоряний час» історії України. Простi козаки, селяни, ремісники звільнилися для історичної творчості (зокрема, і державної), і величезною є тут заслуга самого гетьмана. Не будучи вільним від соціальних (навіть кастово-козацьких) упереджень своєї доби, він посів чiльне місце в історії нашої держави якраз тому, що усвідомлював: тільки спираючись на підтримку якнайширших верств народу, можна створити власну систему державної влади в Україні (а водночас — і зміцнити свою особисту владу). Незважаючи на майже безперервну війну з панською Польщею (а може, саме через цю обставину), уряд гетьмана проводив, хай дуже суперечливо і непослідовно, курс на демократизацію суспільного та державного життя. Невід’ємною складовою цього курсу була, зокрема, судова реформа, результати якої (в головному) успадкували і розвинули наступники Хмельницького — від Івана Виговського до Івана Мазепи. Цей процес був тривалим і складним. Суть та передумови його зумів свого часу ясно і переконливо викласти М.С.Грушевський. Видатний історик зазначав, що козацтво як вiйськова організація уже в 20—30-і роки XVII ст. поступово «осідало на землю, в міру того як все більше осілої й господарської, селянської й міщанської людності віддавалося під присуд козацький і приписувалося до війська. Поділ козацького війська на полки переходив в поділ покозаченої території на полкові округи. Вже в сім часі полковники, сотники й отамани були не тільки начальниками своїх військових відділів на війні, але і в спокійний час мали значення влади судової й адміністраційної для всієї козачої людності свого округу, заступаючи для неї всяку іншу владу». Практично це виглядало так. Найвищою посадовою особою в Україні, яка мала повноваження здійснювати судову владу, був генеральний суддя. Разом з генеральним осавулом, писарем, обозним і ще де кількома високими чиновниками, що звалися також генеральними (на відміну від таких же чинів полкових), він брав участь з правом вирішального голосу в засіданнях своєрідної ради міністрів при гетьмані — генеральної старшини. Колосальний вплив на рішення, які ухвалював генеральний суддя, мав гетьман, бо будь-яке рішення, що було важливим для війська і держави, виносилося на розгляд засідання генеральної старшини. Скликав таке засідання одноосібно гетьман тоді, коли вважав за потрібне; він же значною мірою і визначав його результат. Отже, незалежність судової влади у XVII ст. не могла, очевидно, бути більшою, ніж дозволяла епоха, що вимагала концентрації влади в одних руках. Ті ж вимоги епохи наклали свій відбиток і на систему судової влади на місцях. Формально ця влада належала полковим суддям, реально її часто здійснював полковник того чи іншого полку, який був більшою чи меншою мірою незалежним або автономним від генеральної старшини та гетьмана (рівень цієї автономії залежав від конкретних історичних обставин в Україні). Але не варто забувати, що величезне прогресивне значення судових реформ Хмельницького та пізніших гетьманів полягало в тому, що силою зброї була знищена система іноземних (польських) судів в Україні. Поляки ввели наприкінці XVI ст. так звані «статутові» суди, що мали яскраво виражений становий характер: для цивільних справ діяли земські суди, для карних справ — гродські і для земельних справ — підкоморські. У Любліні перебував «трибунал», який був вищою апеляційною інстанцією. У містах діяли суди Магдебурзького права. Уряд Хмельницького скасував систему «статутових» судів; до кінця 50-х років XVII ст. було сформовано мережу козацьких судів: полкових, сотенних та сільських, а дещо пізніше утворився Генеральний Суд як головний апеляційний трибунал. Разом із судами Магдебурзького права, що були успадковані ще з польських часів, ця судова система проіснувала до 1750 р. Однак значно складніше від створення нових судів було розробити нові закони, це потребувало і часу, і коштів, і підготовлених фахівців. Доводилося деякий час користуватися старими правовими положеннями польських королів i Великих князів литовських (про це йшлося, зокрема, і в договорі гетьмана Б.Хмельницького з Москвою 1654 р.).
Учитель: Діти, погляньте на ілюстрації до роману, нагадайте які епізоди з роману зображені? (Слайд № 5).
Учитель: - На які дві основні групи ви поділили б свідків на суді Марусі Чурай? На чому ґрунтуватиметься ваш поділ? Яка різниця моральності представників цих груп?
Учні: Свідків можна поділити на захисників і противників Марусі Чурай. Поділ свідків ґрунтується на ставленні їх до Марусі. Для одних – гордість, душа народу. Для інших – убивця. Різниця моральності представників у першої групи - це ницість душ, бездуховність, убогість, не розуміння мистецтва, краси пісні. Ці люди – морально чесні, порядні, патріоти, розуміють громадську значимість пісенної творчості Марусі Чурай.
Один із учнів зачитує на підтвердження уривок з роману «Маруся Чурай»:
«Її пісні – як перло многоцінне,
як дивен скарб серед земних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні, -
Що помагає не вгашати духа,
Як не співцями створені пісні?»
Захисники
|
Противники
|
Мартин Пушкар
|
Семен Горбань
|
Іван Іскра
|
Вишняк
|
Лесько Черкес
|
Бобренчиха
|
Яким Шибилист
|
Галя Вишняківна
|
Мати Марусі
|
|
Учитель. Аналіз образу Марусі Чурай: - Як ви уявляєте зовнішність Марусі Чурай? Підготуйте усний малюнок на тему: «Портрет Марусі Чурай».
Учні групи №3: Уперше про зовнішність Марусі Чурай сказано тільки в п’ятому розділі, що має назву «Страта». Уся Полтава зібралась дивитись, як буде здійснюватись вирок суду. Юрма, перед якою вона раптом з'явилась, була вражена її красою. Щоб передати красу Чураївни, Ліна Костенко описала її так:
Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі, -
змалюй дуби, могутні і крилаті,
котрі од вітру гнуться до землі.
Поетеса майже не змальовує зовнішність Марусі, але майстерно передає враження від її краси, що охопило і захвилювало юрму:
Замовкли всі,
Ніхто й не ворухнеться.
Лиш дві куми, сусідки Вишняка:
Диви яка, іде і не споткнеться!
Іде під зашморг, а диви яка!
На матір схожа, тільки трохи вища.
Ті ж самі очі і така ж коса.
Ну, от скажіте, людоньки, навіщо
такій убивці та така краса?
Учитель: Ліна Костенко принципово не деталізує зовнішність Чураївни. Поетеса немовби дала волю читацькій уяві: мовляв, уявляйте її, якою хочете, моє ж завдання в тому, щоб якомога глибше розкрити її характер, передати її світорозуміння, зробити співпереживачами її почуттів. Ми бачимо світ очима Марусі, співпереживаємо з нею.
Учні групи №3: Постає портрет тендітної, чутливої до всього молодої жінки. У неї зболений погляд. Душевне страждання затуманює її очі, але в якісь моменти, коли спогади на мить притупляють душевний біль, її погляд стає розумним і проникливим. Вона вся ніжно-трепетна, наскрізь пройнята почуттям. (Слайд № 6).
Проблемне питання: - Яка роль митця для народу? (Слайд № 7)
Учитель: У народі кажуть: гарні і талановиті діти народжуються від люблячих один одного батьків. Маруся Чурай, як знаємо, і справді є дитям великої любові її батьків. Але чому вона від того «навіжена», чому без любові їй «білий світ глевкий»?
Учні групи №3: Маруся має мистецький талант, а це – великий ступінь людяного в ній. Вона набагато добріша, набагато співчутливіша, набагато емоційніша і набагато, сказати б, інтуітивніша за умовну пересічну особистість. Тому й зрозумілим є її природне прагнення до любові. Власне, саме це прекрасне людське почуття, то не зміримо радісне, то нестерпно болюче, багато в чому загадкове,часом позбавлене логіки, є для неї способом самовираження. Думається, не так вона шукала любов, як любов знайшла її. Вона, любов, відвідує людей глибокодушних. Здатність чи нездатність носити у собі це святе почуття є для людиною мірою її справжньої людяності. Маруся називає себе навіженою через виняткову збудливість своєї душі. А світ без любові для неї, з її інтенсивним духовним життям, справді мав би бути пісним… Вона кохає Гриця та пробачити його помилки не змогла. Її душа отруєна зрадою, вона перестає творити, співати.
Учитель: - Як показано розвиток почуттів Марусі до Грицька?
Учні групи № 2: Гриць був постійно з Марусею, ріс поряд з нею, мов із сестрою. Та світ сім'ї Бобренків суттєво відрізнявся від світу сім'ї Чураїв. Бобренчиха постійно «воювала за курку, за телицю, за межу». Життя у цій сім'ї, на відміну від сім'ї Чураїв, було позбавлене духовного начала. У такому середовищі Гриць і виховувався б відповідним чином, і тоді мало ймовірно, що Маруся, з її тонким чуттям моральності, стала б прихильною до нього. Перебуваючи в сім'ї Чураїв, Гриць немовби до пори, до часу ізолювався від негативного впливу матері і набувався доброго, що було в сімейному середовищі Чураїв, і тому ось те початкове ніжне ставлення Марусі до нього нагадує сестринське почуття. Згодом воно набуло більшої прив’язаності – переросло в любов. Гриць – вихованець Марусі. Вона підіймала його себе, до свого духовного рівня. І багато чого їй вдалося досягти у цій справі. Врешті-врешт Гриць Бобренко став усіма шанованим козаком, хорунжим, свідомим воїном – захисником Батьківщини. Маруся пишалася цим і навіть в один час прирівнювала його до свого героїчного батька:
Та він же в світі отакий один.
Він, мамо, гордий. Він козак. Він лицар.
Так, Маруся високо, навіть дуже високо підняла Гриця, проте стати нарівні з нею він не міг. У них була різна генетична закодованість. Він любив Марусю, але його любов була аж надто звичайною – для любові, яку не змогли б змогли з зруйнувати жодні обставини, він просто нездатний. Для такої любові треба було глибше, сказати б, розуміти Марусю, а Гриць на це не був спроможний. Навіть у пору розквіту їх взаємної любові відчувалась очевидна несумісність їх душ:
Біднесенький, намучився зі мною.
Веселий був, а я була сумною.
Ласкавий був, розгублений і добрий.
Зайшов за мене, як за чорний обрій.
Любити Марусю дуже непросто. У неї глибинна, вразлива душа.
Учитель: - На суді проти Марусі виступає Галя Вишняківна. Знайдіть її характеристику і порівняйте з Марусиною.
Учні групи № 2:
Такі пухкі у Галі рученята,
коса білява, куца і товста.
Як реп’яшки, зелені оченята
і пишно закопилені вуста.
Глуха до пісні, завжди щось спотворить.
Все вишиває прошви подушок.
Ще як мовчить, - нічого. Заговорить, -
гостренькі зуби – чисто ховрашок.
Ото як вийде, як заграє – брівками,
очима стрельне і туди, й сюди,
у чобітках із мідними підківками,
зелений верх, козлові переди.
І сниться хлопцям – придане горою,
комори, скрині, лантухи, вози!
А понавколо свахи ходять роєм,
а зверху Галя котить гарбузи…
Якщо порівняти характеристику Галі та Марусі, то ось що виходить (Слайд № 8):
Маруся
|
Галя
|
Гарна, вродлива
|
Несимпатична
|
Талановита
|
Обмежена
|
Вразлива душа
|
Самовпевнена
|
Співчутлива, чуйна
|
Глуха до пісні
|
Глибокодушна
|
Душевно убога
|
Бідна
|
Багата
|
Учитель: Характеристику Галі ми почули від Марусі, яка переймається, що, може, несправедлива до Галі. А зараз учениця прочитає напам'ять з розділу «Сповідь»:
А може, я несправедлива до неї?
А може, саме таку дружину треба козакові, -
до печі і до городу, до коней і до свиней, і
до ради, і поради, і вночі до любові?
Таку м’якеньку і теплу, як перестиглу грушу,
щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась.
Приніс чоловік додому свою потовчену душу,
а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.
Що в неї й хата не хата, а так - прикалабок раю.
У неї – на двох глупоти, у нього – розум на двох.
У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,
зате як прийде додому – для жінки він цар і бог.
На неї можна нагримать, і можна її побити.
Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.
Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.
А там треба тільки женитись. Ото женився – і все.
Учитель: - Охарактеризуйте взаємостосунки Марусі та Івана Іскри, як Іван ставився до Марусі?
Учні групи № 1: Любов Івана до Марусі немовби відтінює любов Марусі до Гриця, допомагає зрозуміти її недостатню глибинність. На відміну від Гриця, Івана був їй рівнею, бо розумів і цінував винятковість її особистості. Він аристократ не тільки за походженням (син гетьмана Остряниці), а й, що набагато важливіше, - аристократ духу. Іван розумів значення талановитого митця для суспільства і цим вирізнявся від інших. «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа». Іван Іскра красивий своєю любов'ю до Чураївни. Це по справжньому глибока любов, любов назавжди, бо викликана вона не тільки дівочою красою Марусі, її принадною жіночністю, а й рідкісними щедротами її пісенної душі, які відкрилися йому і які він зумів так високо оцінити.
Учитель: Так, дійсно це так і тому особливо хвилюючим є внутрішній монолог Івана. Учень читає напам'ять:
Я зроду ненавидів тих, обережних.
Сьогодні, тепер, обережний і сам.
Уперше в житті, за весь вік, за це літо,
уперше в роду, де не знали страху,
я вижити мушу, я мушу вціліти,
я мушу об'їхати смерть на шляху.
Прости мені, земле, простіть мені, трави!
Не дбав я про славу, не дбав про майно,-
я мушу вернутись живий до Полтави,
а там хоч і вмерти, мені все одно.
Неси мене, коню…
коли б хоч не пізно…
Шляхи перекриті… і варта не спить…
Якщо я впаду –
неврятована пісня,
задушена пісня в петлі захрипить!
Учні групи №1: Недарма Богдан Хмельницький високо цінував цього розумного, душевно тонкого та мужнього юнака. Хвилюючими є останні Івана з Марусею, бо її життя згасає, а Іван це розуміє. Проте його любов є настільки сильною, що він пропонує важко хворій Марусі стати його дружиною: «Як не полюбиш, в мене вистачає на двох любові. Якось проживем». Маруся рішуче відхиляє цю жертовну пропозицію Івана.
Учитель: Отже, Іван характеризується….(учні роблять висновок)
Учні групи №1: Іван характеризується поєднанням чоловічої сили і вразливої душі.
Учитель: Як було вже сказано, що події роману розгортаються у добу Хмельниччини, коли визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького була потужною спробою утворити свою державу. Роман немовби освітлений загравою далеких постань. Полтавський полк уже не перший раз виступає в похід. Народ воює. Прокоментуйте, у чому виявляється патріотизм Марусі Чурай?
Учні групи № 3: У романі показано український народ як народ воюючий, такий, що у безперервних битвах відстоює свою волю. Зображення полку, що вирушає в похід, є наскрізним у романі. Маруся завжди була учасницею цих проводів. Навіть перебуваючи ув’язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз виступав у похід. Маруся не бере участі безпосередньо у війні – це все-таки не її справа. Проте її пісні були дуже потрібні борцям за волю українського народу. Про це сказано словами Івана Іскри:
Коли в похід виходила батава, -
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Як донька патріота – воїна, що загинув за Україну, Маруся перш за все цінувала в мужчині здатність захищати Батьківщину. Те, що її коханий Гриць брав участь у визвольній боротьбі, викликало у неї гордість:
А я все жду. Та й не така бідненька.
Не думай, Грицю, справді не така.
Бо я чекаю не кого, а месника,
Я ж лицаря чекаю, козака.
І взагалі Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і здатні для її захисту тримати у руках зброю. З великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї не брав до рук»:
Десь перебув, десь нишком пересидів
На пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів..
Учитель: Отже, Маруся – це національний тип, бо …(учні продовжують)
Учні групи №1: Бо Маруся - жіноча, ніжна, лірична. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу. Пісня про Байду, складена під час мандрів до Києва, козацькі пісні, які вона складала, характеризують її як палку патріотку рідної землі.
Учитель: Пригадаймо шостий розділ «Проща». Який образ вводить Ліна Костенко в роман «Маруся Чурай»? (Слайд №10)
Учні: Це тип мандрівного дяка.
Учитель: Цей образ досить поширений у нашій літературі – Микола Гоголь «Вій», Валерій Шевчук «Три листки за вікном». Багато студентів, що через різні причини не змогли завершити багаторічне навчання в Києво-Могилянській школі чи в іншому тогочасному закладі, шукаючи засобів для прожиття, вибирали мандрівне життя. Подорожуючи по Україні та навіть за її межами, вони на деякий час могли пристати до церкви, де виконували дяківські функції, наймалися вчителями при церковних шкіл, яких чимало було на Україні. У тогочасному українському суспільстві вони складали досить освічену верству людей, яка володіла знаннями не тільки релігійного, а й світського характеру. Увівши в роман образ мандрівного дяка, Ліна Костенко отримала змогу показати тогочасну Україну очима людини освіченої, думаючої, здатної до осмислення як тогочасних реалій, так і нашої історії на вищому, сказати б, духовному рівні. Письменниця зовсім недаремно звела на одній дорозі мандрівного дяка і Марусю Чурай. Це була зустріч двох творчих, духовно багатих людей, між якими виникла взаємна приязнь. Їхні думки з приводу побаченого немовби взаємодоповнюються. Очима і душами цього тандему ми бачимо та емоційно переживаємо українську дійсність 17 століття.
Охарактеризуйте українську дійсність 17 століття.
Учні: Українська дійсність 17 століття важка, дуже важка. В романі одна за одною постають картини поруйнованих, голодних та холодних «удовиних сіл», що зустрічаються по дорозі від Лубен до Києва. Мандрівний дяк розповідає Чураївні, що на цій землі ніколи не було спокою, що «тут споконвіку скрізь лилася кров». Йшли по місцях, де постійно спалахували повстання доведеного до відчаю народу, - ось тут, показує дяк, «відступало військо Остряниці», а тут «скрутили Наливайка і віддали на мученицьку смерть». Найбільшого лиха цій землі завдав польський магнат Ярема Вишневецький, якому належала Лубенщина. Це був страшний «руйнатор України», «упир з холодними очима, пихатий словом і чолом».
Учитель: Так, дійсно, подорожують Маруся Чурай і мандрівний дяк розореною Україною, але народне горе духовно відроджують Марусю, бо раніше їй здавалося, що «нікому немає гірше в світі, як мені», під час подорожі вона розуміє, що її особиста біда – то крапля у всенародній трагедії: «Комусь на світі гірше, як тобі». І її душа оживає:
Чи серце знову плакати навчилось
На ці дорозі в Київ із Лубен?
Учитель: Сьогодні на уроці ми пройшлись сторінками роману «Маруся Чурай», визначте головну тему роману, ідею роману, сюжетні лінії роману, жанрові особливості роману, композиція роману, проблематика роману.
Учні групи № 3:
Тема роману – доля Марусі Чурай, легендарної піснетворки, на тлі історичних подій середини 17 століття.
Ідея роману – незнищенність українського народу, глибока віра в його духовну силу й могутність.
Сюжетні лінії: 1) Особиста (Маруся, Грицько, Іван Іскра).
2) Історична (історичні події Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького).
Жанрова особливість – роман у віршах. Тобто, він написаний поетичною мовою, яка суттєво відрізняється від мови прозової.
Композиція роману – побудована на прийомі ретроспективного показу: спочатку йде подія, а далі те, що їй передувало. Разом з тим автор чергує цей прийом побудови тексту із хронологічною послідовністю викладу. Твір складається з 9 розділів, різних за обсягом і стилем.
Проблематика роману –
1) проблема патріотизму, що виявляється в готовності безкорисливо служити Україні.
2) Проблема любові і зради, що належать до «вічних» тем, що вирішується як складова частина філософії любові
3) Проблема митця і народу, митця і суспільства, що належить теж до «вічних» проблем.
IV. Узагальнення вивченого матеріалу.
Учитель. Літературознавець В. Брюховецький розповідає про враження, яке справив роман «Маруся Чурай» на відомого ученого-ботаніка та прекрасного поета Михайла Доленга: «…Михайло Васильович сидів біля порожнього столика і задумливо курив.
Ви вже прочитали «Марусю Чурай»? – запитав він відразу.
Прочитав.
Тепер не страшно й помирати, - сказав вісімдесятчотирьохлітній поет. – Прилучився до вічності. Я стільки років чекав на твір в сучасній українській літературі, про який напевне міг би сказати, що це стане класикою».
Наостанок звучить пісня «Ой, не ходи, Грицю..»
Її пісні – як перло многоцінне,
Як дивен скарб серед земних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні,-
Що помагає не вгашати духа,
Як не співцями створені пісні?
***
В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все.
***
А я стояла…Що ж мені, кричати?..
Які мені сказати їм слова?..
Дівчаточка, дівчаточка, дівчата!
Цю не співайте, я ж іще жива.
Учитель.
Чи можна виправдати вбивство заради помсти?
Який висновок ви зробили, прочитавши роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»?
V. Повідомлення домашнього завдання.
С. 279-293, с.293-294 - тести (достатній рівень).
Твір-мініатюра «Нерівня душ – це гірше, ніж майна!»( Ліна Костенко) (високий рівень).
Література
Демчук О. Нестандартні уроки з української літератури. - Тернопіль:
Підручники та посібники, 2000.-141с.
2. Ліна Костенко: Навчальний посібник – хрестоматія/Ідея упорядкування, інтерпретація творів Григорія Клочека. - Кіровоград; Степова Еллада, 1999. -320с.
3. Слоньовська О.В. Конспекти української літератури для 11-х класів; Нове прочитання творів. –К.: Рідна мова, 2001.-797с.
4.Усі уроки української літератури в 11 класах. Академічний та рівень стандарту/ Упоряд. В.Г. Сухенко, О.М.Чхайло - Х.: Вид. група «Основа», 2011. -604с.
5.Федоренко Т. Вивчення композиційно-сюжетних засобів роману «Маруся Чурай» Ліни Костенко// Українська література в загальноосвітніх школах. -2009.-№5. –с.22-25.
6. Н.І. Бернадська. Українська література 20 століття. – Київ: Знання-Прес, 2007.
|